Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №607/22636/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/22636/25Головуючий у 1-й інстанції Стельмащук П.Я.

Провадження № 22-ц/817/1163/26Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 липня 2026 року, ухвалене суддею Стельмащуком П.Я. у цивільній справі за позовом акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №АВН0СТ155101750612089810 від 22.06.2025 року

В обґрунтування позову зазначено, що 22.06.2025 року ОСОБА_1 уклав з АТ «А-Банк» кредитний договір АВН0СТ155101750612089810 щодо надання кредиту в розмірі 28800,00 грн строком на 36 місяців (тобто до 21.06.2028) зі сплатою процентів у розмірі 75,00% щорічно.

Однак, ОСОБА_1 не здійснював платежів в рахунок погашення суми кредиту та відсотків, через що станом на 28.10.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 36669,95 грн, яка складається з: 28797,18 грн - заборгованість за кредитом, 7581,77 грн - заборгованість за відсотками, 291,00 грн — пеня, яку банк просив стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 14 липня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101750612089810 від 22.06.2025 року у розмірі 7581,77 грн (заборгованість за процентами станом на 28.10.2025). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» 500,95 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі АТ"Акцент-Банк" просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, постановивши у відповідній частині нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні пені та частини кредитної заборгованості. Банк вважає, що положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення позичальника від відповідальності не підлягають застосуванню, оскільки до спірних правовідносин застосовуються спеціальні норми Закону України «Про споживче кредитування», а заборона на нарахування неустойки, на думку скаржника, припинила дію з 24 січня 2024 року. Також банк не погоджується з відмовою у достроковому стягненні кредиту, посилаючись на те, що умовами кредитного договору передбачено право Банку у разі прострочення щомісячного мінімального платежу понад 90 днів достроково розірвати договір та вимагати погашення всієї заборгованості, при цьому обов`язкового направлення окремої письмової вимоги договором не передбачено.

Крім того, Банк зазначає, що навіть за відсутності підстав для дострокового стягнення суд мав стягнути платежі, строк сплати яких настав на момент ухвалення рішення. Окремо скаржник наголошує, що кредитний договір був належним чином укладений в електронній формі та підписаний відповідачем електронним підписом, що підтверджує його згоду з Анкетою-заявою, Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмовлених позовних вимог, тому в частині задоволених позовних вимог не переглядається.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Обставини справи.

19.06.2025 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. У анкеті-заяві зазначено, що відповідач дає згоду на те, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», складають між ним і банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами.

Анкета-заява підписана власноручним підписом відповідача.

22.06.2025 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» із заявою про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101750612089810 на наступних умовах: Вид кредиту кредит на споживчі потреби; Сума кредиту 28800,00 грн; Строк кредиту 36 місяців, зі строком повернення до 21.06.2028 року; Процентна ставка (фіксована) 75% на рік; Платіжна картка, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту 4400005503063676, рахунок для внесення платежів UA663077700000029098315210220;

Клієнт підтвердив та погодився, що ця заява разом з Умовами та правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «А-Банк» при наданні банківських послуг, Таблицею обчислення вартості кредиту, становлять кредитний договір. Примірники договору погоджується шляхом його надсилання на його електронну скриньку або у SMS-повідомленні у вигляді гіперпосилання.

Заява про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101750612089810 від 22.06.2025 року, підписана відповідачем електронним підписом за допомогою відкритого ключа.

Згідно п. 6 паспорту споживчого кредиту “швидка готівка”, в разі наявності заборгованості у Клієнта із сплати Щомісячного мінімального платежу понад 90 днів, банк має право достроково розірвати Кредитний договір та здійснити дії, направлені на погашення залишку Заборгованості, що виникла при користуванні Клієнтом Послугою "Швидка готівка"»

22.06.2025 року АТ «А-Банк» переказав Зарубі Р.Й. 28800,00 грн, призначення платежу: видача кредиту згідно договору № АВН0СТ155101750612089810 від 22.06.2025 року, що підтверджується меморіальним ордером №TR.47058428.44287.65455.

Крім того, до позовної заяви позивачем подано банківську виписку по кредиту № АВН0СТ155101750612089810 за період 22.06.2025 року 27.10.2025 року

Згідно розрахунку заборгованості по кредиту, у ОСОБА_1 станом на 28.10.2025 року наявна заборгованість, яка становить 36669,95 грн, та складається з: 28797,18 грн - заборгованість за кредитом, 7581,77 грн - заборгованість за процентами, 291,00 грн - пеня.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII, який також встановлює права споживачів, визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII).

Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункт 23 частини першої зазначеної статті, який був чинний до 10 червня 2017 року).

У чинній до 10 червня 2017 року редакції частини десятої статті 11 Закону №1023-XII було закріплено, якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі - Закон № 1734-VIII), який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон № 1023-XII застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734-VIII (стаття 11 Закону № 1023-XII у редакції, чинній з 10 червня 2017 року).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1734-VIII, споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит; споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно із частиною четвертою статті 16 Закону № 1734-VIII, у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) виснувала, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а в суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свій правовий висновок, висловлений у постанові від 27 березня 2019 року у справі №521/21255/13 (провадження № 14-600цс18), вказавши, що суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема, частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), в якій був установлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

У справі №638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.

Відмовляючи у стягненні тіла кредиту, суд виходив із того, що строк кредитування сторонами погоджено до 21.06.2028 року та на момент звернення до суду він не сплив, а банк не надав доказів направлення відповідачу та отримання ним письмової вимоги про дострокове повернення кредиту. За таких обставин позивач не довів, що строк виконання кредитного зобов`язання був змінений у встановленому законом порядку та у відповідача виник обов`язок достроково повернути всю суму кредиту, у зв`язку з чим вимоги про стягнення тіла кредиту визнано передчасними. Відмовляючи у стягненні пені в розмірі 291 грн, суд виходив із того, що на спірний договір споживчого кредиту поширюється дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання кредитного зобов`язання, а нарахована з 24 лютого 2022 року неустойка підлягає списанню кредитодавцем.

Колегія суддів у повній мірі погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із заявою про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101750612089810 від 22.06.2025 року та паспортом споживчого кредиту метою отриманого ОСОБА_1 кредиту було задоволення споживчих потреб.

Звертаючись до суду з позовом, АТ «А-Банк» посилалося на те, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором споживчого кредиту станом на 28.10.2025 року утворилася заборгованість у розмірі 36 669,95 грн, яка складається з: 28 797,18 грн — заборгованість за кредитом, 7 581,77 грн — заборгованість за процентами, 291 грн — пеня. Вставлений текст markdown

У даній справі регулювання правовідносин АТ «А-Банк» зі споживачем ОСОБА_1 щодо кредитування для споживчих потреб відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про споживче кредитування».

З матеріалів справи вбачається, що АТ «А-Банк» просить достроково стягнути із ОСОБА_1 всю суму кредиту.

Сторонами погоджено строк кредитування 36 місяців — до 21.06.2028 року, який на час звернення Банку до суду не сплив.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що АТ «А-Банк» не надало доказів на підтвердження факту направлення відповідачу та отримання ним вимоги про сплату простроченої кредитної заборгованості, у разі невиконання якої Банк мав намір реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту у судовому порядку. Більше того, у позовній заяві позивач зазначав, що письмові вимоги відповідачу не направлялися.

Вказане свідчить про недотримання позивачем передбаченого законодавством обов`язкового порядку, який передує достроковому стягненню коштів за договором споживчого кредиту.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не отримував відповідної вимоги Банку, а отже не мав об`єктивної можливості скористатися передбаченим частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» тридцятиденним строком для усунення порушення та виконання вимоги кредитодавця.

За таких обставин, оскільки позивач не довів, що строк виконання кредитного зобов`язання був змінений у встановленому законом порядку та у відповідача виник обов`язок достроково повернути всю суму кредиту, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасність позовних вимог АТ «А-Банк» у частині стягнення 28 797,18 грн заборгованості за тілом кредиту.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог АТ «А-Банк» про стягнення із відповідача пені у розмірі 291 грн, оскільки така пеня нарахована за прострочення виконання кредитного зобов`язання у період дії воєнного стану.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а неустойка, нарахована з 24 лютого 2022 року, підлягає списанню кредитодавцем.

Оскільки кредитний договір між сторонами укладено 22.06.2025 року, тобто під час дії воєнного стану, а заявлена до стягнення пеня нарахована за прострочення виконання зобов`язань за цим договором, правових підстав для її стягнення немає.

Апеляційний суд також зауважує, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду з вимогами про стягнення із ОСОБА_1 тієї частини заборгованості за кредитним договором №АВН0СТ155101750612089810 від 22.06.2025 року, строк сплати якої настане, або з вимогами про дострокове повернення кредиту за умови дотримання встановленого Законом України «Про споживче кредитування» порядку реалізації такого права.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні пені у розмірі 291 грн, оскільки положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не підлягають застосуванню, а заборона на нарахування неустойки припинила дію з 24 січня 2024 року, є безпідставними. Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України прямо передбачає, що у період дії воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання кредитного зобов`язання, при цьому зазначена норма не пов`язує таке звільнення з датою укладення кредитного договору та не містить винятку для договорів, укладених після 24 січня 2024 року. У справі, що переглядається, кредитний договір укладено 22.06.2025 року, а заявлена Банком пеня нарахована за прострочення, яке мало місце у період дії воєнного стану, тому суд першої інстанції правильно відмовив у її стягненні.

Доводи апеляційної скарги про безпідставність відмови у достроковому стягненні кредиту з посиланням на те, що умовами кредитного договору передбачено право Банку у разі прострочення щомісячного мінімального платежу понад 90 днів достроково розірвати кредитний договір та вимагати погашення всієї заборгованості, а обов`язкового направлення окремої письмової вимоги договором не передбачено, також не заслуговують на увагу.

У даному випадку кредит є споживчим, а тому до правовідносин сторін підлягають застосуванню приписи частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», якою прямо встановлено обов`язок кредитодавця письмово повідомити споживача про прострочення та надати йому строк для усунення порушення, якщо кредитодавець має намір вимагати дострокового повернення платежів, строк сплати яких ще не настав. Умови кредитного договору не можуть усувати встановлені законом гарантії споживача. При цьому АТ «А-Банк» не надало доказів направлення та отримання ОСОБА_1 такої вимоги, а у позовній заяві прямо зазначало, що письмові вимоги відповідачу не направлялися; строк кредитування визначено до 21.06.2028 року і на час звернення до суду він не сплив.

При цьому, умови кредитного договору не можуть суперечити положенням закону, а за недотримання кредитодавцем частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути ту частину кредиту, строк сплати якої ще не настав.

Отже, саме звернення Банку до суду не замінює встановленого законом порядку пред`явлення вимоги про дострокове повернення споживчого кредиту.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, надав доказам правильну правову оцінку, відтак рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає, відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Акцент-Банк" — залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 липня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Постанову суду апеляційної інстанції складено 12 жовтня 2026 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Гірський Б.О.

Костів О.З.