Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №602/316/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 602/316/26Головуючий у 1-й інстанції Наумчук В.А.

Провадження № 22-ц/817/972/26Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

за участі секретаря: Панькевич Т.І.

без сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 602/316/26 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Акцент-Банк”, інтереси якого представляє адвокат Омельченко Євген Володимирович, на заочне рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 16 червня 2026 року, ухваленого суддею Наумчуком В.А., у справі за позовом Акціонерного товариства “Акцент-Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

у березні 2026 року АТ “Акцент-Банк” звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.09.2020 року у розмірі 33876,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 16.09.2020 між Банком та позичальником укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором, у зв`язку з чим станом на 24.03.2026 утворилась заборгованість у розмірі 33876,45 грн, що складається з заборгованості за кредитом - 19982,24 грн та заборгованості за відсотками - 13894,21 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 16 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ “Акцент - Банк” заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.09.2020 по нарахованим процентам станом на 24.03.2026 у розмірі 13894,21 грн.

У задоволені решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ “Акцент-Банк” судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1091,58 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник АТ “Акцент — Банк” адвокат Омельченко Є.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 16 червня 2026 року в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник заявника зазначив, що суд першої інстанції посилався на відсутність підпису позичальника на Умовах і Правилах надання банківських послуг та Тарифах.

Однак, відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувався кредитом, значить ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором ОФЕРТИ.

Доказом наявності факту виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією та сплата періодичних платежів.

Відзив на апеляційну скаргу представника АТ “Акцент - Банк” - адвоката Омельченко Є.В. до суду апеляційної інстанції не поступав.

АТ “Акцент Банк” та їх представник адвокат Омельченко Є.В. повідомлялись про розгляд справи шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету, про що в матеріалах справи наявні довідки про доставку електронного документа.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи

ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на поштову адресу, однак вона повернулась на адресу Тернопільського апеляційного суду як не отримана з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно із пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині відмовлених позовних вимог, оскільки в іншій частині не оскаржується заявником.

Судом встановлено, що 16.09.2020 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення, примірник якого згодний отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.ua.

Анкета-заява підписана власноручно відповідачем (зворот а.с. 9).

Того ж дня, 16.09.2020, відповідач підписав простим електронним підписом шляхом підтвердження ОТП у відповідності до Умов та Правил надання банківських послуг Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому зазначені, зокрема, сума/ліміт кредиту, строк кредитування, процентна ставка тощо (а.с. 10).

Зі змісту Паспорта споживчого кредиту за програмою “Кредитна карта”, що є невід`ємною частиною Кредитного договору, підписаного відповідачем простим електронним підписом, убачається, що Банк зобов`язався відкрити клієнту ОСОБА_1 рахунок, видати йому кредитну картку та надати кредитні кошти у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунку, а відповідач - повернути кредит та сплатити проценти на визначених умовах. Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача: тип кредиту - поновлювана кредитна лінія (ліміт) з пільговим періодом використання; сума/ліміт кредиту - до 100000 грн для картки «Універсальна GOLD» та до 200000,00 грн для картки «Зелена»; строк кредитування - 240 місяців; мета кредиту - на споживчі цілі; спосіб та строк надання кредиту - у вигляді встановлення кредитного ліміту на кредитну картку, строк надання кредиту - протягом одного дня; пільгова процентна ставка - 0,000001 % на місяць; базова процентна ставка - 3,7% в місяць або 44,4% річних (для карток «Універсальна GOLD» ,«Зелена»); порядок повернення кредиту - щомісяця до останнього дня поточного місяця включно, в розмірі 5% від заборгованості на останній день минулого місяця, не менше 100 грн, не менше суми нарахованих процентів, пені, штрафу, якщо він виник, але не більше залишку заборгованості.

У справі наявна довідка за лімітами з якої вбачається, що 16.09.2020 відповідачу на підставі Кредитного договору було встановлено кредитний ліміт у розмірі 20000 грн, який у подальшому неодноразово змінювався (а.с. 12 зворот).

Згідно з довідкою за картами позичальнику ОСОБА_1 відкрито відповідний рахунок та видано наступні карти: № НОМЕР_1 , строком дії до червня 2027 року; № НОМЕР_2 , строком дії до грудня 2031 року (а.с. 13).

З наданих позивачем банківської виписки по картці та розрахунку заборгованості за Кредитним договором вбачається, що ОСОБА_1 , починаючи з вересня 2020 року користувався кредитними коштами за допомогою картки № НОМЕР_1 . Станом на 24.03.2026 борг відповідача за Кредитним договором склав 33876,45 грн, з яких: 19982,24 грн - сума заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 13894,21 грн - сума заборгованості за процентами (а.с. 8-9, 10 зворот - 12).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази підтверджують укладення між АТ “Акцент - Банк” та ОСОБА_1 кредитного договору. Банк зі своєї сторони належним чином виконав взяті на себе зобов`язання, надавши відповідачу банківську послугу з кредитування шляхом встановлення йому кредитної лінії зі встановленим кредитним лімітом на кредитну картку, натомість відповідач, який користувався наданими йому кредитними коштами, неналежним чином виконував свої зобов`язання, несвоєчасно та не у повній мірі вносив платежі за Кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість перед Банком.

Однак, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідача у письмовій формі щодо необхідності усунення порушень умов Кредитного договору.

За відсутності у матеріалах справи доказів того, що Банк надсилав відповідачу повідомлення (вимогу) про дострокове погашення кредитної заборгованості, а відповідач її отримував, відсутні підстави стверджувати, що позивач виконав вимоги ч. 4 ст. 16 Закону №1734-VIII щодо порядку дострокового погашення споживчого кредиту.

Ураховуючи наведене вище, суд вважає, що станом на день звернення позивача до суду Кредитний договір є чинним і строк кредитування за ним не закінчився.

Таким чином, оскільки позивач не довів ті обставини, що строк виконання кредитного зобов`язання змінено у встановленому законом порядку і що у відповідача виник обов`язок достроково повернути кредитні кошти, то суд дійшов висновку про те, що права позивача в частині повернення тіла кредиту, строк сплати якого станом на дату подання позову не настав, не порушені, а позовні вимоги АТ «А-БАНК» до ОСОБА_1 в цій частині є передчасними, і тому задоволенню не підлягають.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, з огляду на таке.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII, який також встановлює права споживачів, визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII).

Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункт 23 частини першої зазначеної статті, який був чинний до 10 червня 2017 року).

У чинній до 10 червня 2017 року редакції частини десятої статті 11 Закону №1023-XII було закріплено, якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі - Закон № 1734-VIII), який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон № 1023-XII застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734-VIII (стаття 11 Закону № 1023-XII у редакції, чинній з 10 червня 2017 року).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1734-VIII, споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит; споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно із частиною четвертою статті 16 Закону № 1734-VIII, у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) зазначила, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а в суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свій правовий висновок, висловлений у постанові від 27 березня 2019 року у справі №521/21255/13 (провадження № 14-600цс18), вказавши, що суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема, частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), в якій був установлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

У справі № 638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.

Відмовляючи у стягненні заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено виникнення у відповідача обов`язку дострокового повернення кредитних коштів, оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів дотримання передбаченого законом порядку пред`явлення вимоги про дострокове виконання зобов`язання, зокрема відсутні докази направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою усунути порушення та повернути кредит у визначений строк.

З паспорту споживчого кредиту за програмою “Кредитна картка” видно, що мета отриманого ОСОБА_1 кредиту - на споживчі цілі.

Звертаючись до суду з позовом АТ «А-Банк» посилалося на те, що через неналежне виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором споживчого кредиту від 16.09.2020 року утворилась заборгованість в розмірі 33876,45 грн, що складається з заборгованості за кредитом 19982,24 грн та заборгованості за відсотками 13894,21 грн.

У даній справі регулювання правовідносин АТ «А-Банк» зі споживачем ОСОБА_1 щодо кредитування для споживчих потреб відбувалося з урахуванням приписів Закону № 1734-VIII.

З матеріалів справи вбачається, що АТ «Акцент банк» просить достроково стягнути з ОСОБА_1 всю суму кредиту.

Як слідує з паспорту споживчого кредиту, сторонами погоджено строк кредитування - 240 місяців (20 років), який ще не сплинув.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що АТ «Акцент Банк» не надав доказів на підтвердження факту надіслання відповідачу та отримання ним вимоги про сплату простроченої кредитної заборгованості, у разі невиконання якої банк мав намір реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту у судовому порядку.

Вказане свідчить про порушення позивачем передбаченого законодавством обов`язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Таким чином, встановлені судом обставини справи свідчать про те, що відповідач не отримував досудову вимогу банку та відповідно останній не мав об`єктивної можливості виконати передбачений частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» обов`язок щодо повернення простроченої суми заборгованості за договором про споживчий кредит протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

Апеляційний суд зауважує, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором б/н від 16.09.2020 року у разі встановлення прострочення позичальником сплати відповідних платежів та виконання всіх передбачених кредитним договором та чинним законодавством вимог щодо обов`язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Доводи апеляційної скарги не містять будь-яких належних та обґрунтованих мотивів щодо безпідставності відмови суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог про дострокове стягнення заборгованості за тілом кредиту, не спростовують встановлених судом обставин справи та не стосуються суті підстав такої відмови, зокрема недотримання позивачем передбаченого законом порядку дострокового стягнення кредиту.

За таких обставин наведені доводи є формальними, необґрунтованими та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підлягають відхиленню.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Акцент — Банк”, інтереси якого представляє адвокат Омельченко Євген Володимирович, слід залишити без задоволення, а заочним рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 16 червня 2026 року в оскаржуваній частині — залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Враховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишається без змін, перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Акцент — Банк”, інтереси якого представляє адвокат Омельченко Євген Володимирович, залишити без задоволення.

Заочне рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 16 червня 2026 року в оскаржуваній частині, залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлений 09 жовтня 2026 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

М.В. Хома