Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №607/20743/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/20743/25Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В.

Провадження № 22-ц/817/974/26Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

за участі секретаря: Панькевич Т.І.

без сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/20743/25 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Акцент-Банк”, інтереси якого представляє адвокат Омельченко Євген Володимирович, на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 травня 2026 року, ухваленого суддею Ромазаном В.В., у справі за позовом Акціонерного товариства “Акцент-Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

у жовтні 2025 року АТ “Акцент-Банк” звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 23.12.2014 року у розмірі 55934,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 23 грудня 2014 року ОСОБА_1 приєднався до умов та правил надання банківських послуг в А-банку, з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі Анкети-Заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. АТ «А-Банк» свої зобов`язання за договором та угодою виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, відповідно до договору, проте відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, таким чином зобов`язань за кредитним договором не виконав. Станом на 06 жовтня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 55934,98 грн, з яких: 37816,04 грн - заборгованість за кредитом; 18118,94 грн - заборгованість за відсотками.

Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 травня 2026 року у задоволенні позову АТ “Акцент-Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням представник АТ “Акцент — Банк” адвокат Омельченко Є.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 травня 2026 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник заявника зазначив, що суд першої інстанції посилався на відсутність підпису позичальника на Умовах і Правилах надання банківських послуг та Тарифах.

Варто зазначити наступне, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувалась кредитом, значить ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором ОФЕРТИ.

Банком, станом на час укладання договору, на виконання відповідних положень Закону України «Про захист прав споживачів», надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Враховуючи, що законом не встановлений обов`язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією та сплата періодичних платежів.

Позичальник отримав кредитну картку та скористався кредитними коштами, тобто він погодився з умовами, що діяли на момент зняття коштів (ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, - фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією) і вже повинен сплачувати процентну ставку.

Відзив на апеляційну скаргу представника АТ “Акцент - Банк” - адвоката Омельченко Є.В. до суду апеляційної інстанції не поступав.

АТ “Акцент Банк” та їх представник ОСОБА_2 повідомлялися про розгляд справи шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету, про що в матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного документа.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на поштову адресу, однак вона повернулась на адресу Тернопільського апеляційного суду як не отримана з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно із пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 23 грудня 2014 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (далі - Анкета-заява). Відповідно до вказаної Анкети-заяви відповідач згоден з тим, що дана заява разом з пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами. Примірник договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту банку. Він зобов`язується виконувати вимоги умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно ознайомитись з їх змінами на сайті банку (а.с. 15).

Анкета-заява підписана власноручно відповідачем.

До кредитного договору Банк додав витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» та Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна» «Універсальна GOLD», які не містять підпису відповідача (а.с. 32-39).

Відповідно до довідки за лімітами в АТ «А-Банк» до кредитного договору № б/н від 23 грудня 2014 року вбачається, що 11 липня 2016 року позичальнику збільшено кредитний ліміт до суми 2500 грн, який у подальшому неодноразово змінювався шляхом збільшення та зменшення, а в кінцевому результаті 28 вересня 2025 року становив 37900 грн (а.с. 29).

Також АТ «А-Банк» видано довідку за картками, згідно якої ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картки: № НОМЕР_2 , строком дії до серпня 2021 року; № НОМЕР_3 , строком дії до грудня 2024 року; № НОМЕР_4 , строком дії до грудня 2024 року (а.с. 30).

Як слідує з банківської виписки по картці ОСОБА_1 в АТ «А-Банк», за період 23 грудня 2014 року по 06 жовтня 2025 року, позичальник користувалася наданими у кредит коштами, що вбачається із руху коштів по конкретному банківському рахунку, записів про деталі операції, їх суму та залишок після операції. Згідно з вказаною випискою сума витрат ОСОБА_1 за вказаний період становила 210271,92 грн, сума зарахувань 154575,77 грн, сума комісій 3 962,36 грн, сума кешбеку 45,97 грн (а.с. 16-28).

Згідно з наданим АТ «А-Банк» розрахунком, заборгованість відповідача за договором № б/н від 23 грудня 2014 року, станом на 06 жовтня 2025 року становить 55934,98 грн, з яких: 37816,04 грн - загальний залишок заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту); 18118,94 грн - загальний залишок заборгованість за процентами (а.с. 6-14).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що із аналізу руху коштів за рахунком свідчить, що внесені відповідачем платежі спрямовувалися банком, зокрема, на погашення нарахованих процентів за користування кредитом. Однак, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами погодження сторонами розміру процентної ставки, нарахування таких процентів відповідачу не може вважатися правомірним, а відтак сума коштів, списана банком у рахунок їх погашення, підлягає врахуванню під час визначення фактичного розміру виконаних відповідачем зобов`язань за кредитним договором.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ «Акцент Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII, який також встановлює права споживачів, визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII).

Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункт 23 частини першої зазначеної статті, який був чинний до 10 червня 2017 року).

Звертаючись до суду з позовом, АТ «А-Банк» посилалося на те, що через неналежне виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором кредиту № б/н від 23.12.2014 року утворилась заборгованість в розмірі 55934,98 грн, яка складається з суми заборгованість за кредитом – 37816,04 грн, заборгованості за відсотками – 18118,94 грн.

Отже, банк, пред`являючи вимоги щодо погашення кредиту, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, тобто їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в АТ «Акцент Банк», як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в АТ «Акцент Банк», які розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua/ters, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://a-bank.com.ua/ters) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент Банк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом до суду.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви витяг з Умов, які надав банк, відповідач розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент Банк».

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 і підстав від її відступу колегія суддів не вбачає.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Надана позивачем Анкета-заява містить підпис відповідача. Проте, ця Анкета-заява не містить відповідних істотних умов кредитного договору щодо строку повернення кредиту, визначення розміру процентів за користування кредитом та інших істотних умов у вигляді комісії.

Згідно даних виписки по картці відповідача вбачається, що сума витрат за вказаний період склала 210271,92 грн, а сума зарахувань складає 154575,77 грн, сума комісій 3962,36 грн. При цьому, банком в односторонньому порядку неодноразово списувалися відсотки за користування кредитом за рахунок тіла кредиту на загальну суму 77146,78 грн..

Таким чином, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідач виконав свої зобов`язання перед банком, повернувши у повному розмірі надані банком кредитні кошти (тіло кредиту) за кредитним договором від 23.12.2014, а оскільки розмір відсотків договором не узгоджений, підстав для їх автоматичного стягнення не було.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи не доведено порушення відповідачем умов кредитного договору в частині своєчасного повернення суми отриманого кредиту, тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Акцент — Банк”, інтереси якого представляє адвокат Омельченко Євген Володимирович, слід залишити без задоволення, а заочним рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 травня 2026 року — залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Враховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишається без змін, перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Акцент — Банк”, інтереси якого представляє адвокат Омельченко Євген Володимирович, залиши без задоволення.

Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлений 09 жовтня 20126 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

М.В. Хома