Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №595/526/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 595/526/26Головуючий у 1-й інстанції Содомора Р.О.

Провадження № 22-ц/817/1050/26Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників цивільну справу № 595/526/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 08 червня 2026 року (ухвалене суддею Содоморою Р.О., дати складення повного тексту не зазначено) в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі — ТОВ «Укр Кредит Фінанс», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (далі — відповідачка, апелянтка) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 08 червня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_2 укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1561-6171 за допомогою веб-сайту (https://navse.in.ua). Кредитний договір, у відповідності до Закону України «Про споживче кредитування», укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Позичальнику надано одноразовий ідентифікатор А0080 для підписання кредитного договору № 1561-6171 від 08 червня 2025 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов договору відповідачка отримала кредит у розмірі 8000.00 грн; строк кредитування 300 днів; базовий період 14 днів; комісія за видачу кредиту 20% від суми кредиту; знижена відсоткова ставка – 0.90% в день; стандартна відсоткова ставка – 1.00% за кожен день користування;

Також додатковою угодою №1 від 25 червня 2025 року до договору про відкриття кредитної лінії № 1561-6171 від 08 червня 2025 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 3500.00 грн.

Через неналежне виконання відповідачкою своїх зобов`язань за договором, станом на 18 березня 2026 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 43959.00 грн, яка складається із наступного: 11500.00 грн - заборгованість за кредитом, 26709.00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 5750.00 грн - заборгованості за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України.

У зв`язку з наведеним позивач просив суд стягнути з відповідачки 43959.00 грн заборгованості за договором кредиту №1561-6171 від 08 червня 2025 року та судові витрати.

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 08 червня 2026 року позовну заяву ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1561-6171 від 08 червня 2025 року в розмірі 38209.00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 11500.00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 26709.00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» 2314.15 грн сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині стягнення простроченої заборгованості за нарахованими процентами, ОСОБА_2 подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 08 червня 2025 року між сторонами укладено кредитний договір №1561-6171. Згідно з п.4.10 договору строк кредитування становить 300 календарних днів (кінцевою датою повернення кредиту визначено 03 квітня 2026 року). Позивач здійснив розрахунок заборгованості по процентах у сумі 26709.00 грн станом на 18 березня 2026 року. Вважає, що судом першої інстанції детально не досліджено помісячний та поденний графік нарахування, а також не враховано, що фінансові установи не мають права нараховувати стандартні договірні відсотки (0.9% чи 1% на день) після настання строків платежу чи у випадку порушення строків користування, якщо інше не передбачено спеціальними тарифами для прострочення, які відповідають вимогам закону. Суд першої інстанції належним чином не перевірив розрахунок позивача, фактично погодившись із сумою процентів, яка в рази перевищує тіло кредиту (тіло - 11500 грн, проценти - 26709 грн).

Крім того, зазначає, що в період дії договору відповідачкою сплачено на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» кошти в сумі 6222.00 грн, що становить більше половини від отриманого тіла кредиту. Також, відповідачка неодноразово зверталася до позивача з проханням про добровільне врегулювання спору, зупинення нарахування відсотків та реструктуризацію у зв`язку зі складним матеріальним становищем, що підтверджує її добросовісну поведінку як споживача. Натомість кредитодавець діяв недобросовісно, повністю ігноруючи звернення споживача, свідомо затягував час для штучного збільшення суми боргу за рахунок надмірних відсотків.

У зв`язку з викладеним просить рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 08 червня 2026 року в частині стягнення простроченої заборгованості за нарахованими процентами скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким в задоволенні позову відмовити.

11 серпня 2026 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надійшов відзив на апеляційну скаргу,

Відзив мотивований тим, що кредитний договір №1561-6171 від 08 червня 2025 року укладений сторонами належним чином в електронній формі відповідно до вимог законодавства і позичальник добровільно погодився з усіма істотними умовами договору, зокрема із порядком нарахування процентів та строком кредитування. Вважає, що процентна ставка в розмірі 0.9 % та 1.0% на день, є законною та відповідає положенням ЦК України і Закону України «Про споживче кредитування», а проценти за користування кредитом не є штрафною санкцією, а становлять плату за користування наданими коштами.

Також зазначає, що існують належні правові підстави вважати, що включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії від позивача є цілком обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству України, що регулює відносини, що склалися між позивачем та відповідачем.

У зв`язку з викладеним позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

За правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ціна позову у даній справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повністю.

Судом встановлено наступні обставини.

08 червня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_2 укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1561-6171 за допомогою веб-сайту (https://navse.in.ua), який разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), складають єдиний договір. Договір підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А0080.

Згідно з умовами кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах:

- сума кредиту – 8000.00 грн;

- строк кредитування - 300 днів;

- базовий період - 14 днів;

- комісія за видачу — 20.00 % від суми кредиту;

- знижена % ставка – 0.90 % в день;

- стандартна % ставка – 1.00 % в день.

За умовами договору №1561-6171 від 08 червня 2025 року, зокрема п.2.2, кредитодавець зобов`язується відкрити кредитну лінію для позичальника шляхом надання грошових коштів позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом.

Відповідно до п.4.1 Договору розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту, становить 8000 грн. Дата надання/видачі кредиту 08 червня 2025 року.

Базовий період користування кредитом складає 14 календарних дні з дня надання кредиту (п.4.4 Договору).

Строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 03 квітня 2026 року. Строк договору може бути продовжений шляхом укладення додаткової угоди (п.4.10 Договору).

Відповідно до п.4.6 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми Кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1.00% за кожен день користування кредитом до закінчення строку дії договору або фактичного повернення всієї суми кредиту.

Згідно з п.4.11 Договору реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 6024.97%.

Орієнтовна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 30919.08 грн та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом (п.4.12 Договору).

Також зі змісту договору вбачається, що такий договір підписаний електронним підписом відповідачки, якій було надано одноразовий ідентифікатор А0080, зазначено номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 .

25 червня 2025 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії №1561-6171, згідно яких ТОВ «Укр Кредит Фінанс» зобов`язується надати у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 3500 грн.

Відповідно до умов додаткової угоди строк дії кредитного договору продовжений 17 днів, а всього 317 днів.

На підтвердження факту видачі кредиту позивачем надано довідку без номера та дати, видану ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (з відміткою «таємниця фінансової послуги»), згідно якої позичальник через систему платежів LiqPay здійснив видачу відповідачці коштів за кредитним договором №1561-6171 від 08 червня 2025 року на картковий рахунок НОМЕР_2 , а саме:

08 червня 2025 року у сумі 8000 грн, номер платежу 1620082815;

25 червня 2025 року у сумі 3500 грн, номер платежу 1629832264;

а всього на суму 11500.00 грн.

Вказані обставини встановлені рішенням суду першої інстанції та в цій частині не оскаржується учасниками по справі.

Як слідує з розрахунку заборгованості без номера та дати, складеного ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (з відміткою «таємниця фінансової послуги») про стан заборгованості за кредитним договором №1561-6171 від 08 червня 2025 року, заборгованість ОСОБА_2 станом 18 березня 2026 року становить 43959.00 грн, яка складається з наступного:

- 4000.00 грн — заборгованість за тілом кредиту;

- 26709.00 грн — заборгованість за відсотками;

- 5750.00 грн — заборгованість за відсотками на підставі ст.625 ЦК.

ОСОБА_2 здійснювала платежі на погашення заборгованості, у загальному розмірі 6222.00 грн, зокрема:

- 21 червня 2025 року – 1688.10 грн, з яких 1008.00 грн зараховано на проценти за користування кредитом, 680.10 грн – комісія за видачу кредиту.

- 08 липня 2025 року – 2584.90 грн, з яких 1665.00 грн зараховано на проценти за користування кредитом, 919.90 грн – комісія за видачу кредиту.

- 27 липня 2025 року – 1449.00 грн, які зараховано на проценти за користування кредитом.

- 05 серпня 2025 року – 500.00 грн, які зараховано на проценти за користування кредитом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи апеляційний суд виходить з наступного.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

22 листопада 2023 року прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2024 року. Вказаним Законом внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування». Зокрема, статтю 8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Щодо факту укладення кредитного договору та надання кредитних коштів.

Звертаючись до суду з позовом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» посилалося на те, що через неналежне виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитним договором №1561-6171 від 08 червня 2025 року існує заборгованість, яку просив стягнути в розмірі 43959.00 грн, яка складається з наступного:

- 4000.00 грн — заборгованість за тілом кредиту;

- 26709.00 грн — заборгованість за відсотками;

- 5750.00 грн — заборгованість за відсотками на підставі ст.625 ЦК.

Як було встановлено судом першої інстанції та не оскаржується в апеляційній скарзі, спірний кредитний договір був вчинений сторонами в електронній формі, яка відповідно до ст.207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми. Кредитор свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому кредитним договором, які остання не повернула.

Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Апеляційний суд встановив, що нарахування процентів за користування кредитом згідно з розрахунком позивача здійснювалося в межах обумовленого Договором 317-денного строку кредитування (тобто до 20 квітня 2026 року) із застосуванням ставки 0.90% на день з 08 червня 2025 року по 05 серпня 2025 року та 1.00% на день з 06 серпня 2025 року по 18 березня 2026 року.

ОСОБА_2 в суді першої та апеляційної інстанції визнає факт отримання кредитних коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» згідно вищевказаного договору, однак не визнає правомірність нарахування процентної ставки за користування кредитом в розмірі 0.8% та 1.00% за кожен день користування, оскільки таке, на її думку, є несправедливими у розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», та суперечить встановленим обмеженням ст.21 Закону України «Про споживче кредитування».

З даного приводу колегія суддів зазначає, що статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті, проте він не є вичерпним.

У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 зроблено висновок, що недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)).

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).

Апеляційним встановлено, що умови кредитного договору №1561-6171 від 08 червня 2025 року є чіткими та зрозумілими, що виключає можливість їх неоднозначного трактування сторонами.

ТОВ «Укр кредит фінанс» нараховувало ОСОБА_2 проценти (0.90% та 1.00% в день) за користування кредитними коштами визначено відповідно до статей 1048, 1054, 1056-1 ЦК України умовами кредитного договору, і вони не є компенсацією за невиконання позичальником зобов`язань за договором.

Апеляційний суд зазначає, що встановлений сторонами договору розмір відсотків (0.90% та 1.00% за кожен день користування) не є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», не суперечить принципам розумності та добросовісності, у зв`язку з чим розмір відсотків, заявлений позивачем до стягнення не є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг.

Більше того, колегія суддів враховує, що встановлений сторонами договору розмір відсотків (0.90% та 1.00% за кожен день користування) не перевищує максимальний розмір денної процентної ставки (1.00% за кожен день користування), який визначений статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, апеляційний суд виходить з того, що максимально можливий розмір нарахованих відсотків у межах договору №1561-6171 від 08 червня 2025 року становить:

- за період із 08 червня 2025 року по 24 червня 2025 року – 1224.00 грн (8000 х 0.90% х 17).

- за період із 25 червня 2025 року по 05 серпня 2025 року - 4347.00 грн (11500 х 0.90% х 42).

- за період із 06 серпня 2025 року по 17 березня 2026 року (останній календарний день згідно розрахунку заборгованості) 25760.00 грн (11500 грн х 1% х 224).

У справі, яка переглядається апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 здійснювала платежі на погашення заборгованості у загальному розмірі 6222.00 грн, а саме:

21 червня 2025 року – 1688.10 грн;

08 липня 2025 року – 2584.90 грн;

27 липня 2025 року – 1449.00 грн;

05 серпня 2025 року – 500.00 грн.

З врахуванням наведеного з 08 червня 2025 року по 21 червня 2024 року, включно, заборгованість за тілом кредиту становить 8000.00 грн. Заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами становить 1008.00 грн (8000*0.9/100 =72.00 грн)*14 днів = 1008.00 грн). 21 червня 2025 року сплачено 1688.10 грн з яких слід зарахувати 1008.00 грн на погашення відсотків та 680.10 грн на погашення тіла. Таким чином, заборгованість за тілом кредиту становить 7319.90 грн (8000 – 680.10 грн), заборгованість за відсотками 0.00 грн.

З 21 червня 2025 року по 24 червня 2025 року включно заборгованість за тілом кредиту становить 7319.90 грн. Відсотки за користування кредитними коштами становлять 263.48 грн (7319.90 * 0.9/100 = 65.87 грн) * 4 дні).

Разом з тим, 25 червня 2025 року шляхом укладення додаткової угоди позичальник збільшив тіло кредиту на 3500.00 грн.

З 25 червня 2025 року по 08 липня 2025 року включно заборгованість за тілом кредиту становить 10819.90 грн (7319.90+3500). Відсотки за користування кредитними коштами становлять 1363.18 грн ( 10819.90 * 0.9/100 = 97.37 грн) * 14 днів), а всього з 21 червня 2025 року по 08 липня 2025 року в розмірі 1626.66 грн (260.92+1363.18). 08 липня 2025 року сплачено 2584.90 грн з яких слід зарахувати 1626.66 грн на погашення відсотків та 958.24 грн на погашення тіла. Таким чином, заборгованість за тілом кредиту становить 9861.66 грн (10819.90 – 958.24 грн), заборгованість за відсотками 0.00 грн.

З 09 липня 2025 року по 22 липня 2025 року включно заборгованість за тілом кредиту становить 9861.66 грн. Відсотки за користування кредитними коштами становлять 1242.50 грн (9861.66 * 0.9/100 = 88.75 грн) * 14 днів). 22 липня 2025 року сплачено 1449.90 грн з яких слід зарахувати 1242.50 грн на погашення відсотків та 206.50 грн на погашення тіла. Таким чином, заборгованість за тілом кредиту становить 9655.16 грн (9861.66 – 958.24 грн), заборгованість за відсотками 0.00 грн.

З 23 липня 2025 року по 05 серпня 2025 року включно заборгованість за тілом кредиту становить 9655.16 грн. Відсотки за користування кредитними коштами становлять 1216.46 грн (9655.16 * 0.9/100 = 86.89 грн) * 14 днів). 05 серпня 2025 року сплачено 500.00 грн, з яких слід зарахувати 500.00 грн на погашення відсотків та 0.00 грн на погашення тіла. Таким чином, заборгованість за тілом кредиту становить 9655.16 грн, заборгованість за відсотками 716.46 грн (1216.46 -500 грн).

З 06 серпня 2025 року по 17 березня 2026 року включно заборгованість за тілом кредиту становить 9655.16 грн. Відсотки за користування кредитними коштами становлять 21627.20 грн (9655.16 * 1/100 = 96.55 грн) * 224 дні), а всього з 23 липня 2025 року по 17 липня 2025 року в розмірі 22343.66 грн (21627.20+716.46).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що загальна заборгованість ОСОБА_2 перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за кредитним договором №1561-6171 від 08 червня 2025 року за період 08 червня 2025 року по 17 березня 2026 року (останній календарний день згідно розрахунку заборгованості) становить 31998.82 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом (тіло) – 9655.16 грн; прострочена заборгованість за нарахованими відсотками за користування – 22343.66 грн.

Отже доводи апеляційної скарги частково знаходять своє підтвердження.

Щодо стягнення заборгованості по комісії за надання кредиту.

Стороною позивача за надання кредиту №1561-6171 від 08 червня 2025 року нараховано комісію у розмірі 1600.00 грн.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частин 1, 2, 5, 7 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов договору №1561-6171 від 08 червня 2025 року про споживчий кредит, свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 1600.00 грн, яка нараховується за ставкою 20 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту, встановлена в п.4.7 договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що положення договору про надання споживчого кредиту №1561-6171 від 08 червня 2025 року щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в загальному розмірі 1600.00 грн суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за надання кредиту.

На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та помилково зарахував часткове погашення відповідачкою кредитної заборгованості на оплату комісії, оскільки позивач не вправі був стягувати комісію за видачу кредиту.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що існують правові підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1561-6171 від 08 червня 2025 року в розмірі 31998.82 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 9655.16 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 22343.66 грн.

Доводи відповідачки про те, що заявлені позивачем суми процентів до стягнення не ґрунтуються на вимогах закону, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки з наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що він відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування», є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих не погашених відсотків відповідачем.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним відзиві на позов, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду, зменшивши розмір стягнення заборгованості за кредитним договором з 38209.00 грн до 31998.82 грн.

Щодо вирішення питання судових витрат.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що ціна позову у даній справі становила 43959.00 грн. Судом апеляційної інстанції частково задоволено скаргу відповідача та зменшено розмір стягнення, задоволено позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на суму 31998.82 грн, що становить 72.79% ціни позову.

Ставки, що підлягали сплаті при поданні позовної заяви та апеляційної скарги, становили 2662.40 грн, та відповідно 3993.60 грн.

Отже з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2017.83 грн (2662.40/100*75.79%).

Також зважаючи на те, що апеляційним судом скаргу задоволено частково, в силу статті 141 ЦПК України, слід стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги, пропорційно розміру позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено (27.21% від 3993.60 грн), що в сумі становить 1086.65 грн.

Отже різниця між понесеним судовим збором позивача та відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам становить 931.18 грн (2017.83 грн — 1086.65 грн).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що різницю судових витрат, які пов`язані зі сплатою судового збору за розгляд даної справи, слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 08 червня 2026 року — змінити, зменшивши суму стягнення із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором №1561-6171 від 08 червня 2025 року з 38209 (тридцять вісім тисяч двісті дев`ять) 00 копійок до 31998 (тридцять одна тисяча дев`ятсот дев`яносто вісім) гривень 82 копійки, з яких: 9655.16 грн — заборгованість за тілом кредиту, 22343.66 грн – заборгованість за відсотками.

Зменшити розмір стягнення із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» витрат зі сплати судового збору з 2314 (дві тисячі триста чотирнадцять) гривень 15 копійок до 931 (дев`ятсот тридцять одна) гривня 18 копійок.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Дата складення повного тексту постанови — 12 жовтня 2026 року.

Головуючий О.З. Костів

Судді: Б.О. Гірський

М.В. Хома