Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №461/8942/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/8942/25 Головуючий у 1 інстанції: Котельва К.О.

Провадження № 33/811/1590/26 Доповідач: Партика І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Гобечії Іраклія Тамазовича, представника Львівської митниці Сліпенка Сергія Володимировича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу представника Львівської митниці Сліпенка Сергія Володимировича на постанову Галицького районного суду м. Львова від 10 вересня 2026 року щодо ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

згідно протоколу про порушення митних правил, 04 серпня 2025 року о 17 годині 36 хвилин ОСОБА_1 прямувала по смузі руху «червоний коридор» в якості пасажира рейсового автобуса марки «VAN HOOL» модель «Т 917 ACRON» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який слідував по маршруту Чернівці-Варшава та прямував з України в Республіку Польща, через пункт пропуску «Рава-Руська - Хребенне» Львівської митниці.

ОСОБА_1 було заповнено митну декларацію, в якій вона вказала що переміщує одяг, взуття, білизна, предмети гігієни, купальник та шляпу. Після завірення декларацій штампом «Під митним контролем №04504», під час проведення митного огляду ручної поклажі (звірки достовірності відомостей внесених громадянином застосуванням рентген системи «Rapiscan», у валізі серед особистих речей (без ознак приховування) було виявлено незадекларований за встановленою формою товар, а саме: 1) монета жовтого кольору з надписом «twenty dollars» United States of America 1893 р. у кількості 1 шт.; 2) монета жовтого кольору з надписом «twenty D.» United States of America 1873 р. у кількості 1 шт.; 3) монета жовтого кольору з надписом «twenty dollars» United States of America 1910 р. у кількості 1 шт.; 4) монета жовтого кольору з надписом «twenty dollars» United States of America 1908р. у кількості 1шт.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 10 вересня 2026 року закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 471 МК України, у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

Повернуто ОСОБА_1 вилучений відповідно до протоколу про порушення митних правил №1135/UA209000/2025 від 04 серпня 2025 року товар.

Не погоджуючись з постановою Галицького районного суду м. Львова від 10 вересня 2026 року представник Львівської митниці Сліпенко С.В., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та винести нову постанову, якою ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 471 МК України, та накласти на неї стягненняю , штраф у розмірі 5100 грн, конфіскувати в дохід держави безпосередній предмет порушення митних правил, вилучений відповідно до протоколу про порушення митних правил №1135/UA209000/2025 від 04 серпня 2025 року, стягнути витрати на користь Львівської митниці за зберігання на складі митниці.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною, а висновок суду помилковим.

Зазначає, що ОСОБА_1 заповнено митну декларацію, в якій вона вказала що переміщує одяг, взуття, білизна, предмети гігієни, купальник та шляпу. Після завірення декларацій штампом «Під митним контролем №04504», під час проведення митного огляду ручної поклажі (звірки достовірності відомостей внесених громадянином застосуванням рентген системи «Rapiscan», у валізі серед особистих речей (без ознак приховування) було виявлено незадекларований за встановленою формою товар, а саме: 1) монета жовтого кольору з надписом «twenty dollars» United States of America 1893 р. у кількості 1 шт.; 2) монета жовтого кольору з надписом «twenty D.» United States of America 1873 р. у кількості 1 шт.; 3) монета жовтого кольору з надписом «twenty dollars» United States of America 1910 р. у кількості 1 шт.; 4) монета жовтого кольору з надписом «twenty dollars» United States of America 1908р. у кількості 1шт.

Наголошує, що ОСОБА_1 зазначала в письмових поясненнях, що забула задекларувати дані монети.

Звертає увагу, що зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 471 МК України.

Зазначають, що виявлені та вилучені у ОСОБА_1 монети відносяться до монет, які підлягають обов`язковому декларуванню з поданням документів , які б містили відомості право вивезення, переміщення нею монет через митний кордон України.

Повідомляє, що монети до 1960 року підлягають обов`язковому декларуванню.

23 вересня 2026 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшло заперечення на апеляційну скаргу від адвоката Гобечії І.Т., в якому він просить апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Наголошує, що апеляційна скарга Львівської митниці є необґрунтованою, а аргументи викладені в ній суперечать фактичним обставинам справи.

Зазначає, що монети вилучені в ОСОБА_1 , згідно з висновком державної експертизи виготовлені з золота 900 проби та є обіговим платіжним засобом у США та такі є валютними цінностями, належать до двох видів валютних цінностей, а саме: іноземної валюти та банківських металів.

Звертає увагу, що Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України не діє з 2012 року.

Повідомляє, що наявні підстави для закриття провадження у справі, у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, оскільки на протязі більше ніж 7 місяців (219 днів) судовий розгляд не здійснювався з моменту виявлення правопорушення.

ОСОБА_1 у судові засідання апеляційного суду призначені на 25 вересня 2026 року, 6 жовтня 2026 року, не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги, захисник - адвокат Гобечія І.Т. просив проводити розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 .

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.

З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та думки представника Львівської митниці, який не заперечував проти розгляду справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, клопотання адвоката Гобечії А.М., який просив проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 .

Заслухавши доповідь судді, виступ представника Львівської митниці Сліпенка С.В. на підтримку доводів апеляційної скарги, пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на заперечення аргументів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.

Зі змісту ст. 283 КУпАП вбачається, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Згідно зі ст. 487 МК України провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 489 МК та ст. 280 КУпАП посадова особа (суддя) при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об`єктивність яких не викликала б жодних сумнівів. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 3 ст. 471 МК України передбачена відповідальність за недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами.

Відповідно до ч. 3 ст. 197 МК України, обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), можуть встановлюватися Національним банком України. Згідно з ст.1 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 року №2473-VIII до валютних цінностей віднесені національна валюта (гривня), іноземна валюта та банківські метали.

Відповідно до підпункту «б» та «г» пункту 1 ч. 1 ст. 4 МК України валютними цінностями є: 6) іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, г) банківські метали - золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб, у зливках і дорогоцінних металів, порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Згідно з п.13 ст.1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, операціями з виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за доведені (афіновані) ними», банківські метали це золото, срібло, платина, метали платинової групи, до найвищих проб відповідно до світових стандартів У зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів. Статтею 8 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 №2473-VIII встановлено, що транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 тисяч євро за офіційним курсом валют; встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню центральному органу виконавчої влади; що реалізує державну податкову і митну політику, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Положенням про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 3, з 07 лютого 2019 року фізична особа має право ввозити/пересилати в Україну та вивозить/пересилати за межі України готівкову валюту і банківські метали (враховуючи монети, що віднесені до банківських металів) в сумі/вартістю, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу. Транскордонне переміщення фізичною особою готівкової валюти і банківських металів в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10000 євро, здійснюється на умовах письмового декларування митному органу в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Вказаних вимог закону, суду першої інстанції, під час розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення митних правил дотримано в повному обсязі.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до протоколу про порушення митних правил від 4 серпня 2025 року №1135/UA209000/2025 (а с. 4-8) ОСОБА_1 ставиться в провину недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством обмеження щодо вивезення за межі митної території України та які переміщуються громадянами.

Також, у матеріалах справи наявний висновок державної експертизи від 06 жовтня 2025 року №188/1 відповідно до якого надані для експертизи об`єкти нумізматики не становлять культурної цінності, загальна вартість наданих на дослідження предметів становить 644 000 грн. (а.с. 37-42).

Апеляційним судом встановлено, що матеріали справи не містять належних, достатніх та переконливих доказів того, що вилучені у ОСОБА_1 монети відповідають ознакам предметів, які підлягають письмовому декларуванню відповідно до Закону України № 1068-XIV «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» від 21 вересня 1999 року та пункту 2 Інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України, затвердженої наказом Міністерства культури і мистецтв України № 258 від 24 квітня 2002 року.

Крім того, до матеріалів справи не долучено належних доказів на підтвердження того, що вилучені монети належать до банківських металів, а відтак є такими, щодо яких законодавством установлено відповідний порядок переміщення через митний кордон України.

При цьому у постанові Львівського апеляційного суду від 28 травня 2026 року (а.с. 172–176) звернута увагу на те, що лист-відповідь Територіальної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України Департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської обласної державної адміністрації № 02/03 від 16 березня 2026 року фактично містить лише письмове консультування щодо документів, які, на думку відповідного органу, мала надати ОСОБА_1 при перетині державного кордону. Водночас митним органом не було надано належного підтвердження того, що вилучені у неї монети є культурними цінностями, предметами, що підлягають письмовому декларуванню, або належать до банківських металів.

Натомість письмове консультування, викладене у листі № 02/03 від 16 березня 2026 року, саме по собі не є висновком експерта чи іншим самостійним доказом, який достовірно встановлює правовий статус та характеристики вилучених монет, а тому не може підміняти собою належні докази на підтвердження обставин, що входять до предмета доказування у цій справі.

17 серпня 2026 року, на виконання постанови Львівського апеляційного суду від 28 травня 2026 року, Львівською митницею було призначено експертизу(а.с. 190-191), на вирішення експерта експертом поставлено, зокрема, питання: чи відповідають вилучені монети ознакам предметів, які підлягають письмовому декларуванню, та чи належать вилучені монети до банківських металів (а.с. 190–191).

Водночас результати зазначеної експертизи митним органом до матеріалів справи не долучено. Станом на дату звернення Львівської митниці до суду першої та апеляційної інстанції з матеріалами про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності такі відсутні

Таким чином, митним органом не усунуто недоліки доказової бази, на які безпосередньо було звернуто увагу апеляційним судом у постанові від 28 травня 2026 року. Зокрема, не встановлено таке підтвердження належними доказами, що вилучені монети мають саме ті характеристики та правовий статус, за яких їх переміщення через митний кордон України потребувало б обов`язкового письмового декларування.

За таких обставин сам факт виявлення та вилучення у ОСОБА_1 монет не може свідчити про вчинення нею порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 471 МК України, оскільки для встановлення складу цього правопорушення необхідно достовірно встановити не лише факт переміщення відповідних предметів через митний кордон України, а й те, що такі предмети відповідно до вимог митного та іншого законодавства підлягали обов`язковому письмовому декларуванню, а відтак не доведено об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 471 МК України. За відсутності належних доказів хоча б однієї з обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення висновок про винуватість особи у його вчиненні ґрунтувався б на припущеннях, що є неприпустимим.

Апеляційний суд, за наведених обставин, погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку суд позбавлений можливості встановити наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, зокрема визначити та належним чином підтвердити такий обов`язковий елемент його складу, як предмет правопорушення.

Доводи представника митниці проте, що постанова суд першої інстанції є незаконною та безпідставною, а висновок суду є помилковим, оскільки судом не надано належної оцінки обставинам та матеріалам справи не заслуговує на увагу апеляційного суду.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як вбачається з матеріалів справи та постанови, суд першої інстанції, належним чином, повно та об`єктивно дослідив усі обставини справи та докази, надані сторонами (в процесі розгляду справи), та надав їм належну правову оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Аргументи апелянта, що виявлені та вилучені у ОСОБА_1 монети належать до монет, які підлягають обов`язковому декларуванню з поданням документів, що підтверджують право на їх вивезення чи переміщення через митний кордон України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки до матеріалів справи долучено висновок державної експертизи (а.с. 37-42), згідно з якого вилучені монети не мають культурної цінності, а відтак відсутні належні підстави для їх віднесення до культурних цінностей, переміщення яких через митний кордон України потребує подання відповідних дозвільних документів, тому саме по собі твердження митного органу про необхідність їх обов`язкового декларування не підтверджене належними, достатніми та переконливими доказами та не може свідчити про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 471 МК України.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

При апеляційному перегляді, не встановлено порушень суддею першої інстанції ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції з наведенням відповідних мотивів встановив.

Істотних порушень вимог процесуального закону чи неправильного застосування норм матеріального права, які є підставою для зміни чи скасування постанови, апеляційним судом не встановлено.

На переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог представника митного органу, апеляційний суд не знаходить.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

постанову Галицького районного суду м. Львова від 10 вересня 2026 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника Львівської митниці Сліпенка Сергія Володимировича – без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Партика І.В.