Суд: Львівський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 08 жовтня 2026 р.
Справа: №454/2385/26
Суддя: Романюк М. Ф.
Справа № 454/2385/26 Головуючий у 1 інстанції: Струс Т.В.
Провадження № 33/811/1647/26 Доповідач: Романюк М. Ф.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю захисника – адвоката Мацея М.М. ( у режимі відеоконференції), особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Мацея Михайла Михайловича на постанову судді Сокальського районного суду Львівської області від 14 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП,
встановив:
вищенаведеною постановою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60коп. судового збору.
Згідно з постановою судді, водій ОСОБА_1 , 07.06.2026р. о 22:18 год. у м.Сокаль по вул.Шептицького, 155, керував автомобілем «Volkswagen touran», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей не реагують на світло та тремтіння рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, водій відмовився. Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив п.2.5. Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Мацей М.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Окрім того, просить дослідити безпосередньо в судовому засіданні усі паперові докази та відеофіксацію, яка долучена до матеріалів справи та призначити по справі експертизу з технічного дослідження наявного в матеріалах даної справи відеозвукозапису, проведення якої доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, який розташований за адресою: вулиця Сім`ї Бродських, 6, м. Київ, 03057.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржувана постанова суду є незаконна та необґрунтована ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без вирішення та немотивування про відмову у призначенні експертизи з технічного дослідження матеріалів відеозвукозапису.
Зазначає, що на відео чітко видно, що поведінка ОСОБА_1 адекватна та відповідає обстановці, ознаки, які назвали поліцейські і навели у документах долучених до матеріалів справи не відповідає дійсності.
Звертає увагу на те, що з моменту початку розмови поліцейського з ОСОБА_1 пройшло 20 хвилин і жодної обґрунтованої підозри жоден з двох патрульних про ознаки наркотичного сп`яніння не висував.
Зазначає, суд не навів мотиви, чому правопорушення було зафіксоване м. Сокаль по вул. Шептицького 135, а протокол складено через одну годину в місті Шептицький Львівської області по вулиці Івасюка, 2.
Зауважує, що у полі 14 Протоколу ОСОБА_1 власноруч зазначив: «Не мав змоги здати аналіз». Дане пояснення свідчить про відсутність волевиявлення на відмову від проходження огляду. ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду, а висловив фізичну чи фізіологічну неможливість здачі певного біологічного зразку в конкретний момент часу.
Вказує, що у протоколі про адміністративне правопорушення вказано місце складання: м. Шептицький (Червоноград), вул. Івасюка, 2. Натомість у Рапорті поліцейського зазначається, що зупинка відбулася в м. Сокаль по вул. Шептицького, 135. Вказані істотні розбіжності у місці вчинення правопорушення підривають достовірність усього комплексу наданих матеріалів.
Зазначає, що на відеозапису видно, що працівник поліції проводить маніпуляції за допомогою побутового смартфона, засліплюючи водія в темну пору доби. Така дія є медично некоректною, порушує правила проведення огляду та спрямована на штучне створення уявних ознак сп`яніння. Поліцейський уповноважений лише виявити зовнішні ознаки для направлення до лікарні, а не проводити самостійну "діагностику" за допомогою мобільного телефону.
Зауважує, що судом першої інстанції не взято до уваги долучені численні медичні документи про хворобу ОСОБА_2 , а також не вирішено письмове клопотання про проведення експертизи з технічного дослідження матеріалів відеозвукозапису.
Заслухавши виступ особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Мацея М.М. на підтримку поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Незважаючи на позицію апелянта, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина підтверджується зібраними у справі і перевіреними доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №686862 від 07.06.2026 року, при складанні якого водій зазначив, що не мав змоги здати аналіз; направленням водія ОСОБА_1 на огляд до Шептицької КНП з приводу виявлення у нього ознак наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, відсутність реакції на світло та тремтіння рук. Від проходження огляду у медичному закладі водій відмовився; рапортом інспектора СРПП ВП №2 Шептицького РВП ГУНП у Львівській області у якому він доповів щодо виявлення водія ОСОБА_1 який керував автомобілем з несправними зовнішніми світловими приладами. При спілкуванні із водієм у нього виявлено ознаки наркотичного сп`яніння. Водій відмовився від проходження огляду у медичному закладі та щодо нього складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП та винесено постанову за ч.1 ст. 121 КУпАП; довідкою, складеною інспектором САП Шептицького РВП ГУНП у Львівській області, в якій вказується, що ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП не притягався; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення сфері забезпечення дорожнього руху від 07.06.2026 року на ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КУпАП; відеозаписом, що долучений до матеріалів справи, із якого встановлено факт керування ОСОБА_1 автомобілем «Volkswagen touran», д.н.з. НОМЕР_1 , виявлення у нього ознак наркотичного сп`яніння, відмову від проходження огляду у медичному закладі та складання протоколу.
Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Визнаючи винним та накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП суддя виходив з того, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, яке виразилось у відмові особи, яка керує транспортним засобом від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, чим порушено вимоги пункту 2.5 ПДР України.
З зазначеним висновком судді апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає наявним в матеріалах справи доказам.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.
Долучений до протоколу відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних в них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
З відеозапису чітко вбачається відмова ОСОБА_1 проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі.
Крім того, поведінка ОСОБА_1 , яка зафіксована відеозаписом вказує, що він повністю усвідомлював вимогу працівника поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, розумів ситуацію у якій опинився, однак зайняв тверду позицію щодо відмови від проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння.
Доводи апеляційної скарги щодо розбіжностей у зазначенні місця зупинки транспортного засобу та місця складення протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає необґрунтованими.
Як убачається з матеріалів справи, зупинка транспортного засобу відбулася в м.Сокаль по вул. Шептицького, 155, тоді як протокол складено в м. Шептицький Львівської області, на вул. Івасюка, 2.
Зазначена відмінність зумовлена послідовністю подій, оскільки після зупинки транспортного засобу водій спочатку погодився пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, у зв`язку із чим його було доставлено до медичного закладу в м. Шептицький, де він надалі відмовився від проходження огляду. Саме за цих обставин протокол про адміністративне правопорушення було складено за місцем перебування учасників події.
Отже, різниця між місцем зупинки транспортного засобу та місцем складення протоколу має об`єктивне пояснення і сама по собі не свідчить про недостовірність матеріалів справи. Зазначені обставини підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами відповідно до статей 251, 252 КУпАП, а наведені апелянтом доводи за відсутності інших даних, які б спростовували встановлені обставини, не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Доводи апеляційної скарги про те, що протягом перших 20 хвилин спілкування працівники поліції не висловлювали обґрунтованих підозр щодо перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння, апеляційний суд також вважає необґрунтованими.
Положеннями п.п. 2-4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.
Сам по собі проміжок часу між початком спілкування з водієм та виявленням у нього ознак наркотичного сп`яніння не свідчить про відсутність таких ознак або безпідставність подальших дій працівників поліції, оскільки відповідні обставини могли бути встановлені в процесі спілкування та з`ясування обставин події.
Визначальним у цьому випадку є наявність у працівників поліції передбачених законом підстав для направлення водія на огляд.
Отже, саме лише посилання апелянта на тривалість спілкування з працівниками поліції не є достатнім для висновку про безпідставність їхніх дій та не спростовує висновків суду першої інстанції.
Посилання апелянта на те, що зазначений ОСОБА_1 у графі 14 протоколу запис «Не мав змоги здати аналіз» свідчить про відсутність відмови від проходження огляду, спростовується дослідженим відеозаписом, з якого чітко вбачається відмова останнього від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі.
За таких обставин наведене письмове пояснення не може оцінюватися ізольовано від зафіксованої на відеозаписі поведінки водія та інших матеріалів справи. Отже, сам по собі запис про неможливість здати аналіз не спростовує факту відмови від проходження огляду.
Що стосується клопотання захисника – адвоката Мацея М.М. щодо призначення експертизи з технічного дослідження наявного в матеріалах справи відеозвукозапису, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Відповідно до ст. 273 КУпАП експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку, в разі необхідності, може здійснити суд із призначенням відповідної судової експертизи.
Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Отже, призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду, вона здійснюється у разі встановлення судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи для можливості прийняття рішення за результатами розгляду.
Питання порушені захисником у клопотанні про призначення експертизи з технічного дослідження відеозвукозапису є винятково правовими, їх вирішення перебувають у виключній компетенції суду і не може бути предметом експертного дослідження.
Всі інші доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються, мають формальний характер та зводяться до власної оцінки фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів, при цьому, апелянт оцінює ці докази вибірково, ігноруючи при цьому їх сукупність.
Категоричне невизнання ОСОБА_1 своєї вини, апеляційний суд розцінює як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки вище зазначені обставини, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують факт відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку та не звільняють його від відповідальності за скоєне.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження, апелянтом не надано.
З огляду на викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги щодо скасування постанови районного суду та закриття провадження у справі не встановлено.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
Постанову судді Сокальського районного суду Львівської області від 14 вересня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Мацея Михайла Михайловича – без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя М.Ф. Романюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua