Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №451/1117/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 451/1117/26 Головуючий у 1 інстанції: Магонь О.З.

Провадження № 33/811/1622/26 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю захисника – адвоката Мулявки Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Мулявки Назара Олеговича на постанову судді Радехівського районного суду Львівської області від 21 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП,

встановив:

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок на користь держави.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 , 14.06.2026 о 01 год 26 хв по вулиці Стоянівська, 36, у місті Радехів Шептицького району Львівської області керував транспортним засобом марки «Tesla Model X», з номерним знаком НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, від огляду в законному порядку на місці зупинки, а також в найближчому закладі охорони здоров`я відмовився, водія було відсторонено від керування транспортними засобами на нагрудну бодікамеру, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Мулявка Н.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, а провадження закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що сторона захисту не заперечує, що під час підходу працівників поліції ОСОБА_1 сидів на місці водія в уже припаркованому автомобілі, водночас до паркування автомобілем керувала ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 пересів із заднього сидіння вперед після її виходу, щоб спілкуватися з ОСОБА_3 .

Вказує, що запис нагрудної камери починається з підходу поліцейських до нерухомого автомобіля на території АЗС.

Зазначає, що запис із системи відеоспостереження АЗС, навпаки, відображає прибуття та паркування автомобіля. Однак, його якість і ракурс не дозволяють розпізнати водія під час руху.

Крім того, видимість самого автомобіля не є тотожною видимості та ідентифікації конкретної особи за кермом.

Зауважує, що до справи долучено не первинний файл системи відеоспостереження АЗС і не його пряме цифрове копіювання, а зйомку відтворення на моніторі, здійснену поліцейським на особистий телефон.

Зазначає, що суд навів показання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , проте не мотивував їх відхилення.

Вказує, що прохання ОСОБА_1 скористатися правничою допомогою помилково прирівняно до відмови.

Заслухавши виступ захисника – адвоката Мулявки Н.О., який не заперечив щодо розгляду апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 та підтримав подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Незважаючи на позицію апелянта, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина підтверджується зібраними у справі і перевіреними доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №692514 від 14.06.2026, з якого видно, що ОСОБА_1 , 14.06.2026 о 01 год 26 хв по вулиці Стоянівська, 36, у місті Радехів Шептицького району Львівської області керував транспортним засобом марки «Tesla Model X», з номерним знаком НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, від огляду в законному порядку на місці зупинки, а також в найближчому закладі охорони здоров`я відмовився, водія було відсторонено від керування транспортними засобами на нагрудну бодікамеру, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.1); диском з відеозаписом (а.с.2); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого видно, що від огляду на стан алкогольного сп`яніння у зв`язку з виявленими ознаками: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, за допомогою алкотестера «Драгер 6820», ОСОБА_1 відмовився (а.с.3); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.06.2026, з якого видно, що ОСОБА_1 направлявся до медичного закладу КНП «Радехівська ЦРЛ» для огляду на стан алкогольного сп`яніння, проте останній від огляду відмовився (а.с.4); довідкою ВП №1 Шептицького РВП ГУНП у Львівській області від 14.06.2026, з якої видно, що відповідно до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», підсистеми «Пошук посвідчення водія», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував посвідчення водія, серії НОМЕР_2 (а.с.5); довідкою ВП №1 Шептицького РВП ГУНП у Львівській області від 14.06.2026, з якої видно, що згідно з інформаційно-комунікаційною системою «Інформаційний портал Національної поліції України» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не притягався (а.с.6).

Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

А тому, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дії працівників поліції, відносно ОСОБА_1 під час складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та враховує також і те, що правопорушник їх не оскаржував. Працівниками поліції було забезпечено ОСОБА_1 всі його процесуальні права.

Апеляційний суд вважає, що зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та об`єктивно підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи наявність зафіксованих відеокамерами поліцейських відомостей, у суду апеляційної інстанції відсутні правові та фактичні підстави ставити під сумнів відомості протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не суперечать один одному, що свідчить про їх об`єктивність.

З відеозапису чітко вбачається відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Крім того, зафіксована на відеозаписі процесуальна поведінка ОСОБА_1 свідчить про його намагання ускладнити працівникам поліції виконання покладених на них службових обов`язків під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, що в сукупності з іншими встановленими обставинами справи свідчить про спрямованість його дій на уникнення адміністративної відповідальності.

У постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 444/2115/17 зроблено висновок, що невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнана правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав.

Отже, невиконання законної вимоги поліцейського не допускається. Правопорушник володіє правом оскаржувати незаконні на його думку дії працівників поліції, однак ухилення від виконання вимоги працівника поліції на момент оголошення такої вимоги, не може вважатися допустимим способом захисту ймовірно порушених прав та свідчить виключно про зухвале нехтування громадянином встановленого законодавством порядку.

Доводи апеляційної скарги про те, що до паркування, автомобілем керувала ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 пересів із заднього сидіння вперед після її виходу, щоб спілкуватися з ОСОБА_3 , апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про те, що до матеріалів справи долучено не первинний файл із системи відеоспостереження АЗС та не його безпосередню цифрову копію, а відеозапис відтворення такого файлу на моніторі, здійснений працівником поліції за допомогою мобільного телефону, самі по собі не свідчать про недопустимість цього доказу.

Чинне законодавство не встановлює безумовної заборони на використання відеозаписів, отриманих шляхом фіксації відтворення іншого відеоматеріалу. Визначальним є те, чи містить такий запис інформацію про обставини правопорушення, чи отриманий він у передбачений законом спосіб та чи дає змогу в сукупності з іншими доказами встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У цьому випадку відеозапис підлягає оцінці з урахуванням його змісту, способу отримання та узгодженості з іншими матеріалами справи. Сам по собі факт фіксації відтворення відеоматеріалу на моніторі за допомогою мобільного телефону не свідчить про спотворення зафіксованих обставин або порушення вимог закону під час отримання доказу.

Отже, за відсутності конкретних даних, які б указували на недостовірність відеозапису або незаконність способу його отримання, наведені доводи апеляційної скарги самі по собі не є достатньою підставою для визнання такого доказу недопустимим. Його доказове значення підлягає оцінці судом у сукупності з іншими матеріалами справи.

Всі інші доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються, мають формальний характер та зводяться до власної оцінки фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів, при цьому, апелянт оцінює ці докази вибірково, ігноруючи при цьому їх сукупність.

Категоричне невизнання ОСОБА_1 своєї вини, апеляційний суд розцінює як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки вище зазначені обставини, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку та не звільняють його від відповідальності за скоєне.

Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну, обґрунтовану постанову.

Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено.

Тому підстав для скасування постанови судді Радехівського районного суду Львівської області від 21 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Постанову судді Радехівського районного суду Львівської області від 21 вересня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 – адвоката Мулявки Назара Олеговича – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф. Романюк