Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №447/1823/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 447/1823/26 Головуючий у 1 інстанції: Джус Р.В.

Провадження № 33/811/1650/26 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю захисника – адвоката Ратича Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Миколаївського районного суду Львівської області від 16 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП,

встановив:

вищенаведеною постановою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень 00 копійок (сімнадцять тисяч гривень нуль копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 665,60грн.

Згідно з постановою судді, 10 травня 2026 близько 00 год 30 хв в селі Пісочна по вул. Шевченка 10, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки "RENAULT", номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук), від проходження тесту на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити за відсутністю в події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржувана постанова суду є незаконною та необґрунтованою.

Звертає увагу на те, що зупинка транспортного засобу була незаконною, а подальше встановлення «ознак сп`яніння» суб`єктивним і упередженим.

Вказує, що відеозйомка не проводилася безперервно.

Крім того, не відеозаписі відсутні дата, час, номер бодікамери, що прямо порушує вимога Інструкції №1026.

Зазначає, що є незрозумілим джерело походження відео та його автора, так як воно не є ані з нагрудної камери поліцейського, ані з відео реєстратора службового автомобіля поліцейських.

Зауважує, що відеозаписи не містять даних, що свідчили б про наявність зовнішніх ознак сп`яніння, визначених пунктом 4 розділу І Інструкції 1452/735, які є обов`язковою передумовою для направлення водія на відповідний огляд.

Зазначає, що дії та манера спілкування поліцейських однозначно слід розцінювати як провокацію, спонукання водія до відмови, яка й стала підставою притягнення до відповідальності.

Заслухавши виступ захисника – адвоката Ратича Т.М., який не заперечив щодо розгляду апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 та підтримав подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Незважаючи на позицію апелянта, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина підтверджується зібраними у справі і перевіреними доказами, зокрема даними:протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №661904 від 10.05.2026, згідно якого ОСОБА_1 10 травня 2026 близько 00 год. 30 хв в селі Пісочна по вул. Шевченка, 10, керував транспортним засобом марки "RENAULT", номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук), від проходження тесту на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР; акта огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (Драгер Алкотест), згідно якого в ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук, та відповідно до якого від проходження тесту ОСОБА_1 відмовився; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану, алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.05.2026 00:40 год., у зв`язку із виявленими ознаками сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду згідно направлення відмовився; доданим до матеріалів справи диском із відеозаписами події що мала місце 10.05.2026, який був оглянутий в судовому засіданні за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

А тому, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дії працівників поліції, відносно ОСОБА_1 під час складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та враховує також і те, що правопорушник їх не оскаржував. Працівниками поліції було забезпечено ОСОБА_1 всі його процесуальні права.

Апеляційний суд вважає, що зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та об`єктивно підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами.

З відеозапису чітко вбачається відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Крім цього, як убачається з відеозапису, працівники поліції не вчиняли щодо ОСОБА_1 будь-яких дій, які могли б свідчити про застосування тиску, провокацію чи спонукання до відмови від проходження огляду, а тому відповідні доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про те, що зупинка транспортного засобу була незаконною, не заслуговують на увагу з таких підстав.

Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та не залежить від законності зупинки чи перевірки документів водія працівниками поліції.

Отже, обставини законності зупинки автомобіля ОСОБА_1 працівниками поліції жодним чином не впливають на доведеність факту наявності в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності на відеозаписі дати, часу та номера нагрудної камери, а також невизначеності джерела його походження є неспроможними, оскільки самі по собі зазначені обставини не свідчать про недопустимість такого доказу.

Відеозапис події відповідає вимогам ст.251 КУпАП, відповідно до вимог якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису. Крім того, відповідно до вимог ст.251 КУпАП технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису є доказами в справі про адміністративне правопорушення, який є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Отже, не може бути достатньою підставою для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності посилання на неналежність доказу відеозйомки, наданого працівниками поліції, оскільки цей доказ підтверджує факти, зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про те, що відеозаписи не містять відомостей про наявність у водія зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння, передбачених пунктом 4 розділу І Інструкції № 1452/735, які є підставою для направлення на огляд, є неспроможними з огляду на таке.

Положеннями п.п. 2-4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

З аналізу наведених норм права вбачається, що підстави вважати чи перебувають у стані сп`яніння особи відноситься до виключних (дискреційних) повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд.

Всі інші доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються, мають формальний характер та зводяться до власної оцінки фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів, при цьому, апелянт оцінює ці докази вибірково, ігноруючи при цьому їх сукупність.

Категоричне невизнання ОСОБА_1 своєї вини, апеляційний суд розцінює як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки вище зазначені обставини, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку та не звільняють його від відповідальності за скоєне.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження, апелянтом не надано.

З огляду на викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги щодо скасування постанови районного суду та закриття провадження у справі не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Постанову судді Миколаївського районного суду Львівської області від 16 вересня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф. Романюк