Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №580/4822/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/4822/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Трофімова Л.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Файдюка В.В., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року про відмову у прийнятті звіту про виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та рішення і зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10.09.2021, яке залишено без змін та набрало законної сили, згідно з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2022, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 07.07.2021р., про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , відповідно до ст.ст. 51,63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» від 23.06.2021 №33/44/1-Л-617/08-1637.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок, з 01.12.2019, пенсії ОСОБА_1 , на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» від 23.06.2021р. №33/44/1-Л-617/08-1637, з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення відповідно до ст.ст. 43,51,63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та здійснити виплату з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.12.2019 року.

03.11.2025 вх.№54765/25 (з урахуванням попередніх редакцій від 08.04.2024 вх.№17854/24, 05.09.2024 вх.№42170/24, 07.01.2025 вх.№707/25, 03.02.2025 вх.№5036/25, вх.№42733/25) ГУ ПФУ в Черкаській області вчергове подано, через підсистему «Електронний суд», звіт про виконання судового рішення (далі по тексту - звіт, Т.4 а.с.172-178).

Так, під час подання звіту, пенсійним органом не надано доказів повного фактичного виконання рішення у справі №580/4822/21, зокрема, в частині виплати коштів ОСОБА_1 після проведення пенсійним органом перерахунку пенсії останнього.

Натомість, ГУ ПФУ в Черкаській області наданий звіт про часткове виконання рішення суду у справі №580/4822/21 шляхом нарахування ОСОБА_1 коштів у сумі 103 375,78 грн., які включені до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою пропорційно до наявного фінансування.

Представник боржника вказує, що кошти у затвердженому бюджеті для реалізації повноважень з виплати коштів донарахованих за рішеннями суду конкретно у справі №580/4822/21 не визначались, вини ГУ ПФУ в Черкаській області немає.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 року відмовлено у задоволенні передчасного клопотання ОСОБА_1 про застосування штрафу до керівника Головного Пенсійного фонду України в Черкаській області; відмовлено у прийнятті звіту ГУ ПФУ в Черкаській області про виконання судового рішення у справі №580/4822/21; задоволено клопотання представника відповідача та визначено новий строк для направлення звіту до суду і позивачу про стан виконання рішення у справі №580/4822/21, з обґрунтуванням причин тривалого виконання; зобов`язано ГУ ПФУ в Черкаській області подати до 01.02.2026 до Черкаського окружного адміністративного суду та ОСОБА_1 належним чином оформлений звіт про виконання рішення суду у справі №580/4822/21, з повідомленням причин тривалого невиконання у частині фактичної виплати (з повідомленням орієнтовного строку виконання щодо виплати нарахованих коштів пенсії ОСОБА_1 та вжитих заходів задля забезпечення виконання рішення у справі №580/4822/21). В

Не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про застосування штрафу до керівника ГУ ПФУ в Черкаській області, позивач подав апеляційну скаргу

Так, апелянт просив суд апеляційної інстанції ухвалити нове рішення, яким за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення у справі № 580/4822/21, заяву ОСОБА_1 про накладення на керівника суб`єкта владних повноважень відповідального за виконання судового рішення - начальника ГУ ПФУ в Черкаській області Костюшу Наталію Олександрівну, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб задовольнити. Також, позивач просив додатково встановити новий строк подання звіту.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження,

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційної інстанції надає правову оцінку спірним правовідносинам та переглядає рішення суду першої інстанції тільки в частині, яка оскаржується апелянтом, оскільки відповідач не є апелянтом по справі.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За правилами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Статтею 382 КАС України передбачено можливість встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Так, частиною 1 вказаної статті установлено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Так, з набранням чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов`язковості судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу (ч. 1 ст. 382-3 КАС України).

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними(ч. 3-5 ст. 382-3 КАС України).

Отже, відповідальним за виконання рішення суду, у розумінні положень статті 382 КАС України, є керівник суб`єкта владних повноважень.

У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.

Разом з тим судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Головними завданнями Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області є, зокрема: підготовка документів на виплату пенсії; здійснення контролю за правильністю призначення, перерахунку, нарахування і виплати всіх видів пенсії, інших грошових виплат.

Водночас положеннями статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2021 року №902 (далі - Порядок №902), відповідно до пункту 1 якого цей Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Забезпечення виконання рішень суду» (далі - бюджетні кошти), для забезпечення виконання рішень суду, прийнятих національними судами, в тому числі про відшкодування моральної шкоди, судових витрат, а також сплати виконавчих витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з пунктами 7 - 10 Порядку №902 черговість виконання рішень визначається боржником за датою їх надходження до боржника, в межах однієї дати - за датою набрання рішенням законної сили, якщо рішення, які виконуються за датою набрання ними законної сили, прийнято стосовно декількох позивачів, - за прізвищами в алфавітному порядку.

Боржник формує окремі списки за черговістю виконання рішень відповідно до пріоритетності спрямування коштів, визначеної пунктом 5 цього Порядку (далі - списки).

Розподіл бюджетних коштів між боржниками здійснюється Мінсоцполітики з дотриманням пріоритетності напрямів пропорційно потребі в забезпеченні виконання рішень на підставі інформації, наданої Мінсоцполітики Нацсоцслужбою та регіональними органами соціального захисту населення за встановленою Мінсоцполітики формою.

Нацсоцслужба розподіляє бюджетні кошти між територіальними органами з дотриманням пріоритетності їх спрямування пропорційно потребі за списками, сформованими на підставі рішень.

Боржник перераховує кошти стягувачу відповідно до визначених пріоритетності та черговості виконання рішень (списків).

Під час визначення потреби в бюджетних коштах для забезпечення виконання рішень на наступний місяць обов`язково враховується залишок непогашених грошових зобов`язань за рішеннями під час формування боржником окремих списків на наступний місяць.

Боржник бере бюджетні зобов`язання та проводить платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисом.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач подав до суду першої інстанції звіт від 03.11.2025 про часткове виконання рішення суду, в якому зазначив, що на виконання рішення суду позивачу здійснено перерахунок пенсії та нараховано доплату в сумі 103 375,78 грн.

При цьому повідомлено, що нараховані за рішенням суду кошти включено до реєстру черговості виконання судових рішень відповідно до Порядку, на підтвердження чого надано відповідний реєстр копію відповідного реєстру з якого вбачається, що відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача та обліковується заборгованість у розмірі 103375,78 грн.

Також, Головне управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області листами звернулось до Пенсійного фонду України щодо сприяння у вирішенні питання про фінансування 103 375,78 грн. для забезпечення виконання рішення суду в частині виплати нарахованої суми пенсії ОСОБА_1 .

Отже, відповідачем вжито заходи з метою виконання рішення суду у справі №580/4822/21.

Колегією суддів враховується, що фактична невиплата нарахованих пенсійних виплат зумовлена тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень, боржником в яких є Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області спрямовуються на безумовне виконання таких рішень у порядку черговості прийняття. Тому, за умови дотримання відповідачем встановленого порядку виконання судового рішення, рішення щодо накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області є передчасним, оскільки жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічну позицію Верховний Суд висловив у постановах від 24 січня 2018 року у справі №405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі №811/1469/18.

У постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19 підкреслено, що, переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується вчинення ГУ ПФУ в Черкаській області, спрямованих на виконання судового рішення у цій справі, невиплата нарахованих сум має місце не внаслідок ухилення від виконання судового рішення, а через відсутність у необхідному розмірі коштів, необхідних для його виконання, колегія суддів приходить до висновку, що хоча рішення суду у цій справі не було виконано відповідачем у повному обсязі, однак вжито всіх залежних від відповідача заходів для виконання такого.

Згідно ч. 11 ст. 382-3 КАС України, якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на встановлені вище обставини, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для накладення на керівника відповідача штрафу за невиконання рішення суду, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки вона не містить обґрунтувань, які могли б бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 294, 316, 321, 325, 328, 329, 382, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року про відмову у прийнятті звіту про виконання судового рішення - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: В.В. Файдюк

Ю.К. Черпак

Повний текст виготовлено 09.10.2026 року