Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №580/10774/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/10774/24 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Руденко А.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Файдюка В.В., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (далі по тексту - відповідач, Військова частина НОМЕР_1 ) в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військова частина НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн, пропорційно дням його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, а саме: з 11 листопада 2023 р. по 22 квітня 2024 р.;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за прийняття, у період з 11 листопада 2023 р. по 22 квітня 2024, безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, в розрахунку до 100 000 грн на місяць, пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року значений позов задоволено частково.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, з 01.12.2023 року по 22.04.2024 року, в розрахунку 100 000 грн на місяць, за 29 календарних днів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, сторони подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове.

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційні скарги подано на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційних скарг за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційних скарг, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Щодо клопотання представника позивача від 05.11.2025 про витребування додаткових доказів по справі, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки судом першої інстанції неодноразово було витребувано додаткові докази по справі, які надавалися відповідачем до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно витягу з наказу начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 02.03.2023 №31-ОС, ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зарахований до списків особового складу НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону та проходив військову службу на посаді інспектора прикордонної служби-водія другого зенітно-ракетного відділення прикордонної зенітно-ракетної застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ).

У період з 11.11.2023 по 22.04.2024 ОСОБА_1 у складі НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону був відряджений для виконання поставлених бойових (спеціальних) завдань у складі ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на території Вовчанської територіальної громади.

Згідно листа НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону №14/8518-23-Вих від 18.11.2023, НОМЕР_3 мобільний прикордонний загін здійснює виконання поставлених бойових (спеціальних) завдань у складі ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » безпосередньо на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділами) першого ешелону оборони та бере безпосередню участь у бойових діях (а.с.74-75).

Згідно Розділу 2 «Облік ведення бойових дій» Витягу з журналу бойових дій прикордонної зенітно-ракетної застави прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону (в/ч НОМЕР_1 ) солдат ОСОБА_2 приймав участь у бойових діях:

- 11.12.2023, 15.12.2023, 16.12.2023, 17.12.2023, 19.12.2023, 20.12.2023, 24.12.202, 25.12.2023, 27.12.2023, 28,12.202329.12.2023, 30.12.2023, 31.12.2023, 01.01.2024, 02.01.2024, 06.01.2024, 08.01.2024, 09.01.2024, 13.01.2024, 16.01.2024, 17.01.2024, 20.01.2024, 23.01.2024, 11.02.2024, 15.02.2024, 26.02.2024, 27.02.2024 та 29.03.2024, всього 29 днів (а.с.174-178).

Згідно витягу з наказу начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону від 09.12.2023 №903-ОС та витягів з додатку 1 до наказу ОСОБА_2 виплачено додаткову винагороду із розрахунку до 30 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах: 01.11.2023 - 16.11.2023, 19.11.2023 - 20.11.2023, 23.11.2023 - 24.11.2023 , 27.11.2023 - 28.11.2023, всього за 22 дні.

Також згідно додатку 3 до наказу від 09.12.2023 №903-ОС позивачу виплачено додаткову винагороду із розрахунку до 100 000 грн на місяць, пропорційно часу участі у таких діях або заходах: 17.11.2023 - 18.11.2023, 21.11.2023 - 22.11.2023, 25.11.2023 - 26.11.2023, 29.11.2023 - 30.11.2023, всього за 8 днів.

Згідно витягів з наказів НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону від 09.01.2024 №13-ОС , від 08.02.2024 №142-ОС, від 08.03.2024 №246-ОС, від 08.04.2024 №429-ОС, від 08.05.2024 №586-ОС та додатків №1 до вказаних наказів позивачу виплачено додаткову винагороду із розрахунку 30 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях або заходах, а саме: 01.12.2023 - 31.12.2023 (31 день); 01.01.2024 - 31.01.2024 (31 день); - 01.02.2024 - 29.02.2024 (29 днів); - 01.03.2024 - 31.03.2024 (31 день); 01.04.2024 - 30.04.2024 (30 днів).

Підставами для виплат додаткової винагороди слугували рапорти коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування за листопад, грудень 2023 року, січень-квітень 2024 року (а.с. 133-139).

Вважаючи, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо ненарахування та невиплати, за весь період з 11.11.2023 по 22.04.2024, збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн, відповідно до Постанови № 168, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на врахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», оскільки останнім надано належні докази виконання обов`язків служби та участь у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період з 01.12.2023 року по 22.04.2024 року, в розрахунку 100 000 грн на місяць, тобто за 29 календарних днів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

У даному випадку, спірними є питання щодо наявності у позивача права на врахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у період з 11.11.2023 по 22.04.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до пунктів 2-4 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України від24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України від14.03.2022 №133/2022, від18.04.2022 №259/2022, від17.05.2022 №341/2022, від12.08.2022 №573/2022, від07.11.2022 №757/2022, від06.02.2023 №58/2023 строк дії режиму воєнного стану продовжувався та триває на даний час.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята Постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту - Постанова № 168), пунктом 1 якої (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 1146, яка застосовується з 01.09.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до пункту 2-1 Постанови №168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

З метою виконання вимог Постанови №168 та з метою врегулювання виплат військовослужбовцям, 30.07.2022 року Адміністрація Державної прикордонної служби України, посилаючись на пункт 2-1 Постанови № 168, видала наказ № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168», який був уведений в дію з 01 серпня 2022 року.

Згодом, Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ від 0912.2022 року № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» (застосовувався з 01 грудня 2022 року по 31 січня 2023 року).

У подальшому, Міністерством внутрішніх справ України було видано: наказ від 26 січня 2023 року № 36 «Про затвердження порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» (далі - наказ №36) (застосовувався з 01 лютого 2023 року по 31 травня 2023 року); наказ від 01 вересня 2023 року № 726 «Про затвердження Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» (застосовується з 01 червня 2023 року).

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню Особливості виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 726, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 04 вересня 2023 року за № 1543/40599 (далі - Наказ №726).

Згідно з пунктом 1 Наказу №726 ці Особливості визначають процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - військовослужбовці) додаткової винагороди, передбаченої пунктами 1-1, 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», встановлюють перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Державну прикордонну службу України (далі - Держприкордонслужба).

Підпунктом 2 пункту 2 Наказу №726 передбачено, що на період воєнного стану додаткова винагорода виплачується, зокрема, у розмірі 100 000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.

Відповідно до пункту 3 Наказу №726 до безпосередньої участі в бойових діях або заходах, здійснення яких передбачає виплату додаткової винагороди, зазначеної в підпункті 1 пункту 2 цих Особливостей, належить виконання військовослужбовцями завдань:

1) безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора:

- на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

- з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час збройного нападу (вогневого ураження);

- з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;

- з вогневого ураження виявлених повітряних цілей;

- з ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту або польотів, пов`язаних з вогневим ураженням противника;

- з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням;

- з усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угруповань військ, інших складових сил оборони, за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;

- з контррозвідувального забезпечення, що здійснюється органами Держприкордонслужби, які виконують бойові (спеціальні) завдання в умовах безпосереднього зіткнення з противником, а також проведення оперативно-розшукових і контррозвідувальних заходів, негласних слідчих (розшукових) дій в умовах безпосереднього зіткнення з противником;

2) з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника, з бойового чергування та інших завдань екіпажів кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів у районах здійснення заходів, у тому числі поза районами ведення воєнних (бойових) дій.

Пунктом 4 Наказу №726 передбачено, що до бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виконання яких передбачає виплату додаткової винагороди, визначеної в підпункті 3 пункту 2 цих Особливостей, належать такі завдання, що виконуються відповідно до бойових наказів (розпоряджень) військовослужбовцями:

1) включеними до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави:

- з усебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;

- з організації та ведення військового спостереження за суміжною територією, а також визначеними військовим командуванням об`єктами та окремими ділянками державного кордону прикордонними комендатурами, відділами прикордонної служби, прикордонними заставами, прикордонними комендатурами швидкого реагування (у тому числі зведеними органами та підрозділами) на ділянках відповідальності органів Держприкордонслужби;

- з польотів, пов`язаних із перевезенням (евакуацією) військовослужбовців, цивільного населення, озброєння та інших матеріальних засобів, що здійснюються екіпажами пілотованих повітряних суден;

- з бойового чергування або сприяння цивільному судноплавству відповідно до міжнародних зобов`язань України екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового перебування;

- з наземної охорони та оборони військових об`єктів (військових містечок, пунктів тимчасової дислокації, базових таборів, місць зосередження сил і засобів, об`єктів (пунктів) логістичного забезпечення, місць навантаження (розвантаження) військових вантажів, військово-медичних закладів, місць стоянок корабельно-катерного складу), що виконуються у межах областей, які межують з українсько-російською, українсько-білоруською ділянками державного кордону, узбережжям Чорного моря, а також українсько-молдовською ділянкою державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова, а на іншій території - у разі безпосередньої оборони цих об`єктів від вогневих уражень противника, відбиття нападу, звільнення їх у разі захоплення;

- з керівництва реалізацією стабілізаційними та оборонними заходами, визначеними командувачами угруповань військ (сил) Збройних Сил України для управлінь прикордонних загонів, загонів морської охорони, органів забезпечення, регіональних управлінь, що перебувають поза районами ведення воєнних (бойових) дій;

- з проведення оперативно-розшукових і контррозвідувальних заходів, що виконуються в межах українсько-російської, українсько-білоруської ділянок державного кордону, узбережжя Чорного моря, а також українсько-молдовської ділянки державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова;

- з обладнання вогневих позицій та опорних пунктів за замислом військового командування на ділянках відповідальності органів Держприкордонслужби;

- із безпосереднього забезпечення безперебійного функціонування систем зв`язку, які застосовуються на пунктах управління (в оперативних штабах) для обміну та захисту інформації в системі управління військами;

- з несення прикордонної служби (бойового чергування) у складі прикордонних нарядів або призначеного підрозділу з охорони та оборони державного кордону в межах українсько-російської, українсько-білоруської ділянок державного кордону, узбережжя Чорного моря, а також українсько-молдовської ділянки державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова;

- з пошуку та ліквідації ворожих диверсійно-розвідувальних груп у взаємодії з підрозділами Збройних Сил України, Національної гвардії України або Сил територіальної оборони (під загальним керівництвом військового начальника);

2) бойової служби на блокпостах або контрольних постах органами, включеними до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, а також у межах операційних зон угруповань військ (Сил оборони держави), залучених до заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, областей, які межують з українсько-російською, українсько-білоруською ділянками державного кордону, узбережжям Чорного моря, а також українсько-молдовською ділянкою державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова, а на іншій території - у разі безпосередньої оборони цих об`єктів від вогневих уражень противника, відбиття нападу, звільнення їх у разі захоплення;

3) без обов`язкової умови включення до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з виявлення повітряних цілей та інших об`єктів противника.

У силу вимог пункту 8 Наказу №726 документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, є:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;

- рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), району участі військовослужбовця в діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, кількості днів участі в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Отже, аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Наказом № 726 наведено вичерпний перелік заходів, за умови виконання яких військовослужбовці набувають права на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі.

Так, позивач стверджує, що він разом з іншими військовослужбовцями у період з листопада 2023 року по квітень 2024 року приймав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України в Харківській області на Вовчанському напрямку, що є підставою для виплати підвищеної суми додаткової винагороди до 100 000 гривень.

Водночас, ОСОБА_1 та його представник вказують, що надати документи, які підтверджують його безпосередню участь, період з 11.11.2023 по 22.04.2024 року, у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, не може, оскільки, розпорядником вказаних документів є лише відповідач, на адвокатський запит представника позивача такі документи надані не були.

Дослідивши матеріали справи та доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, у період з 11.11.2023 по 22.04.2024, ОСОБА_1 у складі НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону був відряджений для виконання поставлених бойових (спеціальних) завдань у складі ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Згідно листа НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону №14/8518-23-Вих від 18.11.2023 НОМЕР_3 мобільний прикордонний загін здійснює виконання поставлених бойових (спеціальних) завдань у складі ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » безпосередньо на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділами) першого ешелону оборони та бере безпосередню участь у бойових діях.

Згідно Розділу 2 «Облік ведення бойових дій» Витягу з журналу бойових дій прикордонної зенітно-ракетної застави прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону (в/ч НОМЕР_1 ) солдат ОСОБА_2 приймав участь у бойових діях:

11.12.2023, 15.12.2023, 16.12.2023, 17.12.2023, 19.12.2023, 20.12.2023, 24.12.202, 25.12.2023, 27.12.2023, 28,12.2023, 29.12.2023, 30.12.2023, 31.12.2023, 01.01.2024, 02.01.2024, 06.01.2024, 08.01.2024, 09.01.2024, 13.01.2024, 16.01.2024, 17.01.2024, 20.01.2024, 23.01.2024, 11.02.2024, 15.02.2024, 26.02.2024, 27.02.2024 та 29.03.2024, всього 29 днів (а.с. 174-178).

Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_1 має право на додаткову винагороду у розмірі до 100 000 грн за 29 календарних днів участі у бойових діях на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділами) першого ешелону оборони, за період з 01.12.2023 по 22.04.2024.

У свою чергу, матеріали справи не містять належних доказів виплати Військовою частиною НОМЕР_1 позивачу додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн. за 29 календарних днів, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо спірного періоду з 11.11.2023 по 30.11.2023, то позивачу виплачено додаткову винагороду із розрахунку до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях або заходах: 17.11.2023 - 18.11.2023, 21.11.2023 - 22.11.2023, 25.11.2023 - 26.11.2023 , 29.11.2023 - 30.11.2023, всього за 8 днів.

Разом з тим, ОСОБА_1 не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних доказів, що солдат ОСОБА_2 приймав участь у бойових діях у вказаний період, окрім 8 днів, за які Військовою частиною НОМЕР_1 самостійно нараховано та виплачено позивачу спірну додаткову винагороду, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо доводи відповідача про те, що Вовчанська територіальна громада у спірний період не була віднесена до районів ведення бойових дій відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України у даному випадку не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки пунктом 2 Особливостей №726 передбачено ведення бойових дій чи здійснення заходів як безпосередньо в районах їх здійснення, так і на тимчасово окупованій РФ території України чи на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора.

Належними доказами виконання бойових завдань ОСОБА_2 , є витяги з журналу бойових дій, з яких вбачається, що позивач приймав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії РФ проти України, що не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

Проте, у спірний період, відповідач не здійснив в повному розмірі нарахування позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн. пропорційно часу участі в бойових діях або забезпеченні нацбезпеки й оборони України, що є підставою для часткового задоволення позовних вимог, за період з 01.12.2023 року по 22.04.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші порушення прав та свобод позивача.

У даному випадку, судом апеляційної інстанції встановлено факт, який свідчить про порушення прав та законних інтересів позивача з боку відповідача, з огляду на вищезазначені висновки викладені в даній постанові.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а тому доводи апеляційних скарг не заслуговують на увагу суду.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010 року).

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційних скаргах, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: В.В. Файдюк

Ю.К. Черпак

Повний текст виготовлено 09.10.2026 року