Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №333/1565/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 333/1565/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 333/1565/26 Головуючий в 1 інст. Тучков С.С.

Провадження № 33/807/1142/26 Доповідач у 2 інст. Коломаренко К.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м.Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Коломаренко К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Басана Юрія Петровича на постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 серпня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.08.2026 у справі №333/1565/26 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Судом першої інстанції встановлено, що водій ОСОБА_1 26.01.2026 року о 14-26 годин в м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 14-а, керував транспортним засобом ВАЗ 21061, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу ALCOTEST DRAGER 6820, результат 2,60 проміле, тест №3499, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України. Від керування транспортним засобом відсторонений, шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР.

Обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, згідно з постановою суду першої інстанції, підтверджуються: протоколом про адміністративне правопорушення від 26.01.2026 року серії ЕПР1 №575901, з якого вбачається, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а ПДР; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд проводився за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest drager 6820, результат позитивний 2,60 проміле; роздруківкою зі спеціального технічного приладу газоаналізатор ALCOTЕST DRAGER 6820, тест №3499 від 26.01.2026 року, результат 2,60 проміле; відеоматеріалами, долученими до матеріалів справи.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. На думку захисника підставами для скасування постанови суду першої інстанції є:

1.Незаконна відмова суду у задоволенні клопотання про зупинення провадження. 17 березня 2026 року захисник звертався з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на військовій службі за призовом під час мобілізації до моменту його звільнення. На думку захисника, немотивована відмова призвела до розгляду справи за відсутності апелянта без з`ясування поважності причин неявки, чим порушено вимоги ст. ст. 7, 245, 256, 268 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин та права на захист;

2.Відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу. Так, захисник зазначає, що матеріали справи не містять жодного зазначення законної підстави зупинки транспортного засобу ВАЗ 21061 під керуванням ОСОБА_1 відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Відсутність такої інформації, на думку апелянта, свідчить про свавільний і неправомірний характер втручання поліції в права громадянина. Оскільки зупинка була здійснена без підтверджених законних підстав, усі подальші процесуальні дії, включаючи протокол та акт огляду, є похідними від неправомірної дії, а відтак є недопустимими доказами;

3.Відсутність доказів проходження повірки приладом Alcotest Drаger 6820. Так, захисник зазначає, що висновок суду про вину ґрунтується на роздруківці приладу Alcotest Drager 6820 (тест № 3499 від 26.01.2026, результат 2,60 проміле), однак у матеріалах справи відсутнє свідоцтво про повірку приладу, чинне станом на 26.01.2026, що порушує вимоги Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Також відсутні сертифікати, паспорт чи документи про калібрування та технічну справність, що викликає обґрунтовані сумніви щодо достовірності показників та унеможливлює використання результатів як належного і допустимого доказу;

4.Ненадання ОСОБА_1 можливості пройти огляд у закладі охорони здоров`я. Огляд ОСОБА_1 проведено виключно на місці зупинення ТЗ за допомогою технічного засобу; працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 його право та не надали реальної можливості пройти додатково або альтернативно огляд у закладі охорони здоров`я. Ненадання такої можливості позбавило особу права спростувати чи підтвердити результат у більш об`єктивний спосіб (зокрема шляхом аналізу крові), що ставить під сумнів повноту та об`єктивність усієї процедури огляду.

Враховуючи вищевикладене, захисник вважає постанову незаконною та просить її скасувати.

Одночасно із апеляційною скаргою захисник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивовано тим, що ОСОБА_1 оскаржувану постанову не отримував, оскільки перебуває на лінії бойового зіткнення, де повністю відсутній зв`язок, просить визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними та поновити цей строк.

Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження

Статтею 268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Вважаю за можливе поновити захиснику - адвокату Басану Юрію Петроичу строк на апеляційне оскарження постанови Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 26.08.2026 року, оскільки як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_1 копію постанови не отримував.

Позиції учасників апеляційного провадження.

У судове засідання захисник Басан Ю.А., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового розгляду в судове засідання не з`явився. Згідно поданого 09.10.2026 клопотання, сформованого в системі Електронний суд 08.10.2026, просить розгляд апеляційної скарги здійснювати без участі адвоката та ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 , будучи обізнаним про дату, час та місце проведення судового розгляду в судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення судового засідання до апеляційного суду від нього не надходило.

Враховуючи обізнаність ОСОБА_1 про час, дату та місце проведення судового розгляду в суді в суді апеляційної інстанції, а також відсутність клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, за наявності клопотання захисника про розгляд апеляційної скарги без участі адвоката та ОСОБА_1 , суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності останнього, що не суперечить вимогам ч.6 ст.294 КУпАП.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції

Дослідивши матеріали справи, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, переглядаючи оскаржувану постанову в межах поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпеченню права на свободу та особисту недоторканність, презумпції невинуватості та забезпеченню доведеності вини, змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.9.а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складений уповноваженою особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. Процедура проведення поліцейським огляду водія на стан алкогольного сп`яніння відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до положень п. 2 розділу І зазначеної інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Апеляційним судом встановлено, що водій ОСОБА_1 26.01.2026 року о 14-26 годин в м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 14-а, керував транспортним засобом ВАЗ 21061, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу ALCOTEST DRAGER 6820, результат 2,60 проміле, тест №3499, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України. Від керування транспортним засобом відсторонений, шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР.

Внаслідок зазначених подій поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 575901 від 26.01.2026 року.

Факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення від 26.01.2026 року серії ЕПР1 №575901, з якого вбачається, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а ПДР, в якому в повній мірі викладено суть правопорушення, зокрема, він складений за керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд проводився за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest drager 6820, результат позитивний 2,60 % проміле. Також відповідно до акту в ОСОБА_1 виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів. Із результатами огляду водій погодився;

- роздруківкою зі спеціального технічного приладу газоаналізатор ALCOTЕST DRAGER 6820, тест №3499 від 26.01.2026 року, результат 2,60 проміле.

Крім того, вина ОСОБА_1 підтверджується відеоматеріалами, долученими до матеріалів справи, з яких, зокрема, вбачається факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинка на блок-посту (час запису 00:17:15), встановлення особи водія (час запису 00:18:25). Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 поліцейським було повідомлено про вбачання у нього ознак алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу (час запису 00:24:56). Працівниками поліції було роз`яснено порядок проходження огляду, здійснено контрольний задув повітря (час запису 00:27:08 – 00:28:00). Пройшовши тест, ОСОБА_1 був ознайомлений із його результатами (час запису 00:28:30), та погодився із результатом (час запису 00:28:37-00:28:48). Також ОСОБА_1 повідомив, що вживав алкогольні напої (час запису 00:24:45, 00:28:47). ОСОБА_1 було повідомлено, що відносно нього буде складено протокол за ст.130 КУпАП. Працівниками патрульної поліції було роз`яснено ОСОБА_1 права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП та Конституцією України (час запису 00:31:49), після чого було складено протокол, з яким ОСОБА_1 був ознайомлений.

Надаючи оцінку рапорту як доказу який міститься в матеріалах справи апеляційний суд зауважує, що згідно з позицією Верховного Суду рапорт поліцейського є лише внутрішнім службовим документом, а не самостійним, незалежним та беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Рапорт не підтверджує факт порушення, якщо не підкріплений іншими доказами, зокрема відеозаписами чи показаннями свідків, оскільки поліцейський є зацікавленою особою, як про це зазначає захисник в апеляційній скарзі.

Рапорт інспектора поліції в даному випадку підкріплений іншими доказами, з якими повністю узгоджується, та підтверджує наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки саме сукупністю досліджених доказів, зокрема й рапортом, поза розумним сумнівом доведено винуватість останнього.

Доводи апелянта про порушення поліцейськими положень ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», оскільки він був зупинений без повідомлення причини зупинки, суддя апеляційного суду вважає безпідставними.

Так, відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює перелік підстав для зупинки транспортних засобів. Аналіз цієї статті дає підстави стверджувати, що вимоги норм, зазначених у ній здебільшого спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху, а також на забезпечення норм, визначених Законом.

Однак, законодавець встановлює виключення і не обмежує працівників поліції підставами для зупинки транспортних засобів, визначених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно до приписів ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема зупинення транспортних засобів та перевірку документів особи.

Застосування цієї статті працівниками поліції має обумовлюватися зовнішніми чинниками або обставинами, які можуть надавати право або зобов`язувати поліцейського застосувати певні превентивні заходи.

При цьому належить врахувати те, що згідно Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2024 року в Україні введено режим «воєнний стан», який діяв і на час події, яка зафіксована в протоколі за участю ОСОБА_1 . Згідно відомостей відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений на блок посту співробітниками поліції для перевірки. Однак, поліцейський під час спілкування з ОСОБА_1 виявив у нього ознаки алкогольного сп`яніння.

Посилання захисника на недопустимість доказів з підстав неправомірної зупинки транспортного засобу є безпідставними, оскільки незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки такий обов`язок прямо передбачений Правилами дорожнього руху України та не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не містить такого елементу як причина зупинки транспортного засобу. Об`єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення не містить у собі елементи іншого правопорушення, а тому кваліфікація діянь особи здійснюється самостійно від інших видів адміністративної відповідальності.

Водночас у тому разі, якщо водій незгоден або вважає незаконними дії працівників поліції саме щодо підстав зупинки транспортного засобу, такий водій не позбавлений права оскаржити у визначеному законом порядку дії працівників поліції і вимагати притягнення їх до відповідальності. Однак це питання не входить до кола обставин, що підлягають вирішенню при розгляді адміністративних справ, провадження в яких здійснюється за ст. 130 КУпАП та не спростовує той факт, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

На посилання в апеляційній скарзі про відсутність в матеріалах справи доказів повірки технічного засобу, за допомогою якого проводився огляд ОСОБА_1 та відсутності результатів огляду із технічного засобу алкотест, слід зазначити наступне.

Так, відповідно до пункту 2 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 надав згоду на проведення його огляду на стан алкогольного сп`яніння саме за допомогою газоаналізатору «ALCOTEST DRAGER 6820». Під час проходження огляду на стан сп`яніння не оскаржував результат огляду та не пред`являв вимогу про надання сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку цього технічного засобу, при цьому визнав, що вживав алкогольні напої.

Чинними нормативно-правовими актами не встановлено обов`язку долучати відповідну документацію до адміністративних матеріалів, а клопотання про витребування таких документів ані ОСОБА_1 , ані його захисником заявлено не було.

Відповідно до пункту 7 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального приладу газоаналізатору «ALCOTEST DRAGER 6820», результат позивний – 2,60 проміле, з результатами огляду ОСОБА_1 погодився на місці зупинки, а тому доводи захисника про обов`язок працівників поліції запропонувати пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі є неспроможними.

Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі стосовно ОСОБА_1 у зв`язку із проходженням ним військової служби слід зазначити, що нормами КУпАП не передбачено зупинення провадження в справах про адміністративне правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП з наведеної підстави, а тому вказане клопотання не підлягає задоволенню.

Одночасно слід зазначити, що листом Верховного суду до апеляційних та місцевих судів загальної юрисдикції від 4 грудня 2025 року №718/0/158-25 надано роз`яснення, що частиною четвертої статті 277 Кодексу про адміністративні правопорушення передбачені певні випадки зупинення розгляду справ про адміністративні правопорушення, однак зупинення розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, у зв`язку з перебуванням осіб, що притягаються до адміністративної відповідальності на військовій службі можливе лише після внесення змін до КУпАП.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Частиною 2 цієї статті не передбачена обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, положення ст. 268 КУпАП не містять заборони щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Крім того, ОСОБА_1 скористався правовою допомогою адвоката Басана Ю.П., який в його інтересах мав право подавати суду пояснення, клопотання, докази в даній справі та висловлювати позицію щодо складеного відносно ОСОБА_1 протоколу.

Суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі досліджених доказів, наданих органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення, перевіривши їх належність, допустимість, достовірність та достатність у сукупності. Висновки суду ґрунтуються на позитивній оцінці наявних у справі доказів, які підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення.

Наведені у постанові мотиви є результатом виконання судом обов`язку щодо всебічної, повної та об`єктивної оцінки доказів і перевірки обставин справи, що відповідає вимогам статей 245, 251, 252 та 280 КУпАП.

Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, у зв`язку з чим апеляційний суд вбачає у діях правопорушника склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки — дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та є потенційно небезпечним для суспільства, становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті.

Адміністративне стягнення накладене судом першої інстанції на ОСОБА_1 з додержанням вимог статті 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в межах санкції частини статті за дане правопорушення. Апеляційний суд при цьому наголошує, що будь-яке порушення чинних на транспорті правил може призвести до тяжких наслідків, включаючи загибель людей, а керування транспортними засобами у стані сп`яніння украй небезпечне саме внаслідок того, що особа, яка керує транспортним засобом, не може у повній мірі його контролювати.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1, 7, 25, 33, 38, 294, 295 КУпАП,

ухвалив:

Поновити захиснику - адвокату Басану Юрію Петровичу строк на апеляційне оскарження постанови Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 26 серпня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Басана Юрія Петровича на постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 серпня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без задоволення.

Постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду К.А. Коломаренко