Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №320/45855/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/45855/23 Суддя першої інстанції: Горобцова Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Кравченка Є.Д.,

суддів: Безименної Н.В., Златіна С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії та скасувати рішення ГУ ПФУ в м. Києві за №045750023096 від 08.06.2023 щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи, згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 ;

- визнати протиправними дії та скасувати рішення ГУ ПФУ в м. Києві за №045750023096 від 08.06.2023 щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 13.03.1982 по 09.09.1987 та з 01.03.1989 по 15.05.1989 на підставі уточнюючої довідки № 22 від 12.04.2023;

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві за №045750023096 від 08.06.2023 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV;

- зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 ;

- зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві зарахувати до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 13.03.1982 по 09.09.1987 та з 01.03.1989 по 15.05.1989 на підставі уточнюючої довідки № 22 від 12.04.2023;

- зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що їй протиправно не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 13.03.1982 по 09.09.1987 та з 01.03.1989 по 15.05.1989. Вказала, що нею було подано до пенсійного фонду уточнюючу довідку щодо зазначених періодів роботи, яку протиправно не враховано відповідачем. Щодо розбіжностей у даті заповнення трудової книжки НОМЕР_1 з першим періодом роботи повідомила, що зазначена трудова книжка є дублікатом, а відтак зазначеним і зумовлена невідповідність відомостей щодо дати заповнення такої із першим періодом роботи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року суд залучив до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за №045750023096 від 08.06.2023 щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи, згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 .

Визнано протиправними дії та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за №045750023096 від 08.06.2023 щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 13.03.1982 по 09.09.1987 та з 01.03.1989 по 15.05.1989 на підставі уточнюючої довідки № 22 від 12.04.2023.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за №045750023096 від 08.06.2023 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 13.03.1982 по 09.09.1987 та з 01.03.1989 по 15.05.1989 на підставі уточнюючої довідки № 22 від 12.04.2023.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що загальний страховий стаж позивача, за наслідками розгляду поданих документів склав 26 років 16 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Так, апелянт зазначив, що до страхового стажу ОСОБА_1 не враховано періоди згідно наданої довідки № 22 від 12.04.2023, оскільки відстуній апостиль компетентного органа. Також не враховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки дата заповнення трудової книжки календарно не співпадає з першим періодом роботи. 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», відповідно до якого зупинене у відносинах, зокрема, з Російською Федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України в м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР та Протоколу до конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року №140/98-ВР. Документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31 грудня 1991 року, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого статтею 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05 жовтня 1961 року. При цьому, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та запропоновано учасникам справи подати до суду відзив на апеляційну скаргу.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 травня 2026 року у справі № 320/45855/23, визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Кравченко Є.Д., судді: Аліменко В.О., Безименна Н.В.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2026 суд прийняв до провадження адміністративну справу №320/45855/23 та повторно витребував із Київського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи №320/45855/23.

У зв`язку із перебуванням судді-члена колегії Аліменка В.О. у відрядженні, на підставі розпорядження Керівника апарату Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2026 року здійснено заміну судді-члена колегії у справі № 320/45855/23.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року, справу призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Як встановлено колегією суддів, 23.03.2026 через підсистему «Електронний суд» позивачем подано до апеляційного суду заяву про відмову від частини позовних вимог, зокрема відповідно до змісту якої позивач відмовляється від позовної вимоги: зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2026 року суд прийняв відмову ОСОБА_1 від частини позовних вимог по справі № 320/45855/23, зокрема щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року по справі № 320/45855/23 визнав нечинним у частині позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV, а провадження у справі № 320/45855/23 в частині позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV - закрито.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач 02.06.2023 звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію ГУ ПФУ в м. Києві.

Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві №045750023096 від 08.06.2023 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Рішення обґрунтовано тим, що до страхового стажу ОСОБА_1 не враховано періоди згідно наданої довідки № 22 від 12.04.2023, оскільки відсутній апостиль компетентного органу. Також не враховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки дата заповнення трудової книжки календарно не співпадає з першим періодом роботи.

Зазначає, що 23.12.2022 набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993», відповідно до якого зупинене у відносинах, зокрема, з Російською Федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України в м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 року № 240/94-ВР та Протоколу до конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 №140/98-ВР.

Документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31.12.1991 про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого статтею 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961. При цьому, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991.

З огляду на викладене вище, загальний страховий стаж позивача за наслідками розгляду поданих документів склав 26 років 16 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії позивач звернулася з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року № 1328 Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно з цією Угодою, а тому припинення РФ з 01.01.2023 року участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, не стосуються періодів трудової діяльності осіб, що мали місце в період дії вказаної Угоди, тобто до 01.01.2023 року.

Суд першої інстанції презюмував, що період роботи позивача з 13.03.1982 по 09.09.1987 та з 01.03.1989 по 15.05.1989 повинен бути зарахований до страхового стажу, оскільки такий підтверджується відомостями уточнюючої довідки та трудової книжки, а дії пенсійного органу щодо його незарахування є протиправними.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, з огляду на наступне.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).

За змістом частин 1, 2 статті 5 Закону № 1058- IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.

Визначення поняття страхового стажу та періоди, з яких складається страховий стаж, наводить стаття 24 Закону № 1058.

Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Абзацом 1 частини 2 цієї ж статті визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Законом № 1058-IV (01.01.2004 року) види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначалися Законом України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788).

Так, відповідно до частини 1 статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.04.2014 року № 13-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який визначає, зокрема перелік документів, необхідних для призначення пенсії.

За змістом положень пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.

Відповідно до статті 48 Кодекс законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудова книжка ведеться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів, тобто перебувають у трудових відносинах. На позаштатних працівників трудова книжка ведеться за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до статті 62 Закону 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктом 3 якого визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.01.2022 у справі № 219/4003/17, від 28.12.2021 у справі № 539/1398/17, від 12.12.2019 у справі № 219/2866/17, від 21.11.2019 у справі № 701/1232/16-а, від 08.05.2018 у справі № 559/484/17, від 07.11.2019 у справі № 686/19477/16.

Тобто, законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.

Порядок ведення трудових книжок працівників визначено в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, відповідно до пункту 2.2 якої до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

До прийняття наведеної вище Інструкції порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, регламентувався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, правилами якої було також передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Як слідує з наявної у матеріалах справи копії трудової книжки позивача серія НОМЕР_1 від 07.10.2002, остання містить наступні записи про трудову діяльність позивача:

- з 13.03.1982 по 09.09.1987 робота фельдшером;

- з 21.09.1987 по 25.02.1989 робота дільничною медсестрою;

- з 01.03.1989 по 15.05.1989 робота фельдшером;

- з 13.01.2013 по 17.04.2013 робота сортувальником на «Укрпошті»;

- з 22.01.2014 по 19.05.2014 робота продавцем непродовольчих товарів;

- з 27.11.2015 прийнята на роботу охоронником.

Колегія суддів зауважує, що зі змісту оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в м. Києві №045750023096 від 08.06.2023 вбачається, що однією з підстав відмови позивачу в призначенні пенси за віком стало те, дата заповнення трудової книжки НОМЕР_1 календарно не співпадає з першим періодом роботи.

Водночас судом встановлено, що титульна сторінка трудової книжки позивача НОМЕР_1 містить запис «Дублікат». Датою заповнення трудової книжки є 07.10.2002, проте першим періодом роботи згідно запису в трудовій книжці є 13.03.1982.

Порядок ведення трудових книжок працівників визначено в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, відповідно до пункту 2.2 якої до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

До прийняття наведеної вище Інструкції порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, регламентувався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, правилами якої було також передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи.

Так, в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Окрім того, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 28.02.2018 у справі № 428/7863/17, від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17, від 29.03.2019 у справі № 548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Відповідно суд не може погодитись з позицією відповідача про неврахування до стажу позивача періоду роботи з мотивів того, що вона містить запис «дублікат», оскільки такий її недолік не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що позивач жодним чином не впливає на дотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі її недоліки, а підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19.

Суд також враховує, що термін «дублікат» (від лат. duplicatus подвоєний) - другий примірник документа, що має таку саму юридичну силу, як і оригінал. Повторно оформлений документ для використовування, замість втраченого чи пошкодженого оригіналу, що має таку саму юридичну силу.

На дублікат ставиться напис: «Дублікат».

Дублікати видаються, зокрема, замість втрачених свідоцтв про акти громадянського стану, трудової книжки, виконавчого листа, судового рішення, свідоцтва або диплома про освіту тощо.

Отже доводи ГУ ПФУ в м. Києві у рішенні № 045750023096 від 08.06.2023 щодо не врахування періодів роботи позивача згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки дата заповнення трудової книжки календарно не співпадає з першим періодом роботи, є необґрунтованими та такими що не відповідають чинному законодавству.

Крім того, у спірному рішенні зазначено про те, що до загального страхового стажу не враховано періоди роботи згідно довідки № 22 від 12.04.2023, оскільки відсутній апостиль компетентного органу.

Так, згідно із відомостями уточнюючої довідки№ 22 від 12.04.2023, яка була видана Івдельською центральною районної лікарнею Свердловської області РФ, ОСОБА_1 за період з 13.03.1982 по 09.09.1987 та з 01.03.1989 по 15.05.1989 працювала фельдшером в міській станції швидкої допомоги .

Також у зазначеній довідці вказано про те, що така видана на підставі наказів по особовому складу МЛПУ «Івдельська ЦРЛ» за 1982-1987 рр; накази по особовому складу ГБУЗ СО «Івдельська ЦРЛ» за 1989 р, картки форми Т-2.

Таким чином колегія суддів зазначає, що пенсійним органом не зараховано до трудового стажу позивача періоди її роботи з 13.03.1982 по 09.09.1987 та з 01.03.1989 по 15.05.1989.

Варто зазначити, що вказані в уточнюючій довідці період роботи позивача підтверджується також трудовою книжкою позивача НОМЕР_1 від 07.10.2002.

Згідно з статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

23.12.2022 набрав чинності Закон України від 01.12.2022 № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з РФ дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року N 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року N 140/98-ВР.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» передбачено вихід України з Угоди від 13.03.92. Крім того, з 01.01.2023 РФ припинила участь в Угоді від 13.03.92.

Після зупинення дії Конвенція 1993 року не застосовуватиметься у відносинах з російською федерацією щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених у РФ, незалежно від дати їх видачі, посвідчення.

Офіційні документи, видані компетентними органами РФ, приймаються на території України виключно за умови легалізації, в даному випадку шляхом проставлення апостилю.

Водночас за результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.

Таким чином, оскільки позивач набув спірний стаж до вказаної дати, суд розглядає справу за нормами законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, у тому числі з урахуванням Угоди.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92 (далі Угода) пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Статтею 7 Угоди між урядом України і урядом РФ про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 (далі - Угода від 14.01.1993) встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та двосторонніми угодами в цій галузі.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Зі змісту наведених положень Угоди від 14.01.1993 суд дійшов висновку, що її положення розповсюджуються також і на питання пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних і з їх перерахунком. Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території РФ або на підприємстві зареєстрованому на території РФ після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в РФ. Тобто існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Отже стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права особи на пенсію та при її обчисленні.

Крім того, відповідно до статті 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в установленому порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, які входили до складу СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.

Частиною 2 статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів» від 15.04.1994, ратифікованої Законом України від 11.07.1995 № 290/95-ВР визначено, що трудовий стаж, включаючи стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Тобто, обчислення стажу роботи позивача здійснюється згідно з законодавством рф, на території якої у спірний період відбувалась його трудова діяльність.

29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка була чинною на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Отже, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в РФ, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Відтак припинення участі РФ в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.

А тому стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, повинні враховуватися при встановленні права особи на пенсію та її обчислення.

Крім того суд зазначає, що надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією РФ припинено співробітництво з країною-агресором.

Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на зарахування періодів роботи в РФ не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.

Відтак стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, повинні враховуватися при встановленні права на пенсію і її обчисленні.

Підсумовуючи зазначене, суд констатує, що відповідачами не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи згідно уточнюючої довідки № 22 від 12.04.2023 є недійсними та недостовірними.

З огляду на вказане, не можуть бути підставами для відмови в зарахуванні до страхового стажу позивача спірний період її роботи в РФ, адже такий стаж набутий нею в той час, коли Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав-учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав. Водночас суд зазначає, що за наявності чинних у період роботи позивача положень Угоди, які передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Водночас, будь-яких інших підстав для неврахування спірного періоду роботи до страхового стажу позивача відповідачем не наведено, а судом таких не встановлено.

Зважаючи на вказане, суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що період роботи позивача у РФ з 13.03.1982 по 09.09.1987 та з 01.03.1989 по 15.05.1989 повинен бути зарахований до страхового стажу, а дії пенсійного органу щодо його незарахування є протиправними.

Крім того в рішенні Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 чітко зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення.

Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

При обґрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на ту обставину, що в частині позовних вимог позивач відмовилася від позову та судом ухвалою від 09.10.2026 прийнято таку відмову та визнано нечинним рішення суду у цій частині вимог, закрито провадження у цій частині вимог то зазначене у цій частині рішення суду не переглядається.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі №320/45855/23 залишити без змін в частині вимог:

Визнати протиправними дії та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за №045750023096 від 08.06.2023 щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи, згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 .

Визнати протиправними дії та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за №045750023096 від 08.06.2023 щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 13.03.1982 по 09.09.1987 та з 01.03.1989 по 15.05.1989 на підставі уточнюючої довідки № 22 від 12.04.2023.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за №045750023096 від 08.06.2023 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 13.03.1982 по 09.09.1987 та з 01.03.1989 по 15.05.1989 на підставі уточнюючої довідки № 22 від 12.04.2023.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач Є.Д. Кравченко

Судді: Н.В. Безименна

С.В. Златін