Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №620/6973/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/6973/25 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Безименної Н.В., Кобаля М.І.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 у справі №620/7795/24 без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 у справі № 620/7795/24;

- визнати протиправними дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми, виплаченої позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 у справі №620/7795/24;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого військового збору з суми, виплаченої компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.07.2025 у справі № 620/7795/24.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач всупереч вимог чинного законодавства не виплати позивачу належних йому сум.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовну у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що оскільки позивач не є військовослужбовцем то йому було нараховано ставку військового збору від суми оподатковуваного доходу фізичних осіб, та податок на доходи фізичних осіб.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказами начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 01.07.2020 № 327-ОС старшого прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас відповідно до підп. « 4» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та від 01.08.2020 № 389-ОС виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 17.07.2024 у справі № 620/7795/24 визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 по 09.05.2024 у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення. Зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 по 09.05.2024 у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення.

Відповідачем на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 у справі № 620/7795/24 здійснено розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду.

Загальна сума втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення компенсації склала 49449,44 грн, що підтверджується відповідним розрахунком.

Проте, згідно отриманої відповіді на адвокатський запит від 08.05.2025 № 09.2/6245- 25-Вих. та розрахунку нарахування та виплати згідно рішення суду стало відомо, що відповідач виплату грошового забезпечення здійснив з утриманням з нарахованої суми військового збору за ставкою 5% (2 472,47 грн від 49 449,44 грн) та з відрахуванням ПДФО 18% (8 900,90 грн від 49 449,44 грн).

Позивач вважає, що виплату компенсації втрати частини доходу на суму виплаченої індексації грошового забезпечення проведено без рівноцінної компенсації втрат доходів при проведенні доплати грошового забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб, а також відповідач протиправно оподаткував військовим збором нараховане грошове забезпечення військовослужбовця у розмірі 5 % від нарахованого доходу.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача по утриманню з суми заборгованості компенсації втрати частини доходів на суму індексації грошового забезпечення податку на доходи фізичних осіб без її компенсації втрат доходів, а також дії щодо утримання з доходу позивача, виплаченого на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 у справі № 620/7795/24 військового збору за ставкою 5 % є протиправними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15 січня 2004 року, постановою Кабінету Міністрів України № 44, затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).

31 травня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 375 «Про внесення змін до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу».

Вказаною постановою внесені зміни до пункту 2 Порядку № 44 та викладено його в такій редакції: грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

Згідно з пунктами 3-5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відповідно до п. 293 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115 (далі - Положення), - особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.

Пунктом 292 Положення визначено, що після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за обраним місцем проживання.

Суд першої інстанції вірно встановив, що на відповідача, який здійснював з позивачем розрахунок на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 у справі № 620/7795/24 було покладено обов`язок вжити заходів з виплати грошової компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до п. 168.5 ст.168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 25.06.2020 у справі № 825/761/17 зазначив, що: «суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення».

Доводи скаржника щодо відсутності підстав для виплати позивачу грошової компенсації у зв`язку з тим, що на час виплати одноразової грошової допомоги останній вже втратив статус військовослужбовця, є необґрунтованими, оскільки при належному виконанні відповідачем своїх зобов`язань та виплаті позивачу грошової допомоги при звільненні в повному розмірі грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена позивачу одночасно з виплатою йому грошової допомоги при звільненні за наявності у позивача статусу військовослужбовця».

Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці працівникам у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів (стаття 1, частина перша статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII зі змінами).

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-III).

Згідно з статей 1, 2 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення.

З наведеного висновується, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.

На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013.

Конституційний Суд України у вказаному Рішенні виходив з того, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Так, держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

У пункті 2.2 Рішення від 15.10.2013 № 9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації є компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника.

Отже, з урахуванням висновків викладених Конституційним Судом у рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 та Верховним Судом у вище наведених постановах компенсація втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовця.

Оскільки компенсація втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, а тому, при нарахуванні та виплаті такої має бути проведена одночасна компенсація суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку № 44.

У постанові Верховного Суду від 20.12.2024 у справі № 440/6875/24 суд зазначив, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації є компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника.

З уваги на це, спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, стосується грошового утримання військовослужбовця.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач зобов`язаний, при виплаті позивачу грошового забезпечення у вигляді компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 у справі № 620/7795/24, компенсувати у повному обсязі суму податку на доходи фізичних осіб, оскільки право на неї було набуте під час проходження військової служби та позивач повинен був її отримати при виплаті грошового забезпечення на виконання судового рішення, однак не отримав з вини відповідача.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 163.1.2 пункту 163.1 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту;

Зокрема, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» № 4015-IX від 10.10.2024 збільшено ставку військового збору з 1,5% до 5% від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

Між тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» № 4113 від 04.12.2024 уточнений перелік доходів військовослужбовців до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.

Відповідно до підпункту 4 підпункту 1.3 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Як зазначалося вище, на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 у справі № 620/7795/24 відповідач виплатив компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з утриманням з нарахованого доходу військового збору за ставкою 5%, що у грошовому еквіваленті становить 2472,47 грн.

Однак, дохід позивача у вигляді грошового забезпечення військовослужбовця в силу положень Податкового кодексу повинен бути оподаткованим за ставкою військового збору 1,5 %.

Зважаючи на наведене вище, втрата позивачем статусу військовослужбовця, на час виплати йому грошового забезпечення, не звільняє відповідача від обов`язку компенсувати позивачу суму податку на доходи фізичних осіб та суму військового збору, оскільки саме дії останнього призвели до виплати позивачу такої вже після звільнення з військової служби та як наслідок після втрати статусу військовослужбовця.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22, проаналізувавши положення пунктів 2-5 Порядку № 44, дійшов висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб виплачується для відшкодування сум податку, утриманих з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які особа набула у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, та виплачується одночасно з відповідним грошовим забезпеченням за місцем його одержання у розмірі утриманого податку.

Верховний Суд у вказаній постанові також виходив з того, що індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення та однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, у зв`язку з чим, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. При цьому нарахування та виплата індексації повинні здійснюватися з моменту набуття особою права на її отримання відповідно до Закону № 1282-XII.

З огляду на це, Верховний Суд дійшов висновку, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мають здійснюватися з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Аналогічний правовий підхід Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду застосував у постанові від 27 червня 2024 року у справі № 580/602/22, у якій зазначив, що вимоги про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з одночасною компенсацією сум ПДФО не можуть вважатися передчасними. Верховний Суд повторно виходив з того, що індексація є складовою грошового забезпечення, а її нарахування та виплата повинні проводитися одночасно з компенсацією сум податку відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Крім того, у постанові від 06 лютого 2025 року у справі № 380/6777/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, аналізуючи безпосередньо положення пункту 2 Порядку № 44, зазначив, що право на грошову компенсацію мають не лише особи, які на момент її виплати продовжують проходження служби, але й особи, звільнені із служби, за умови, що право на відповідне грошове забезпечення, грошову винагороду чи іншу виплату виникло у зв`язку з виконанням ними обов`язків під час проходження служби.

При цьому, Верховний Суд у цій же постанові дійшов висновку, що зі змісту Порядку № 44 випливає обов`язок компенсувати утриманий ПДФО також особам, звільненим із служби, якщо виплачувані їм суми належать до грошового забезпечення, право на яке було набуте під час проходження служби.

Визначальним для застосування Порядку № 44 є не перебування особи на службі на момент фактичної виплати належних їй сум, а характер відповідної виплати та підстава набуття права на неї, а саме те, що право на відповідні суми грошового забезпечення виникло у зв`язку з виконанням особою обов`язків під час проходження служби.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача по утриманню з суми заборгованості компенсації втрати частини доходів на суму індексації грошового забезпечення податку на доходи фізичних осіб без її компенсації втрат доходів, а також дії щодо утримання з доходу позивача, виплаченого на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 у справі № 620/7795/24 військового збору за ставкою 5 % є протиправними.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 09.10.2026.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

Судді: Н.В. Безименна

М.І. Кобаль