Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №332/6362/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 29.09.2026 Справа № 332/6362/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 332/6362/25 Головуючий у І інстанції: Марченко Н.В.

Провадження № 22-ц/807/1977/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Полякова О.З.,

суддів Кочеткової І.В.,

Мінгазова Р.В.,

секретар Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Запорізької міської ради на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 липня 2026 року у справі за позовом Запорізької міської ради до ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію речового права,

У С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2025 року Запорізька міська рада звернулася до суду з позовом, предмет якого у подальшому уточнила, до ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію речового права.

В обґрунтування позову зазначено, що земельна ділянка кадастровий номер 2310100000:02:013:0091 площею 0,0051 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 27.10.2025 та загальних відомостей про земельну ділянку.

11.06.2014 Запорізька міська рада та ФОП ОСОБА_1 уклали договір оренди землі №201402000100242 для розташування кіоску № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 11 Договору оренди землі, строк його дії – до 05.03.2017. Згідно з п. 37.1. Договору оренди землі, дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Станом на день подання позовної заяви строк дії Договору оренди землі сплинув 05.03.2017.

23.09.2016 виконавчий комітет Запорізької міської ради ухвалив рішення № 585 «Про внесення змін у додаток до рішення виконавчого комітету запорізької міської ради народних депутатів № 534 від 29.12.1994 «Про найменування вулиць, провулків, майданів, проспектів у м. Запоріжжі» (зі змінами). Вказаним рішенням внесли зміни у додаток до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 29.12.1994 № 534 «Про найменування вулиць, провулків, майданів, проспектів у м. Запоріжжі», змінивши назву вул. Союзна на вул. Добровільних батальйонів.

Відповідно до технічного паспорту № 103 на торговельний павільйон від 24.01.2018, виданого Приватною науково-виробничою фірмою «Стройіндустрія-Л» торгівельний павільйон складається з торгового залу загальною площею 35,9 кв.м., підсобного приміщення загальною площею 4,1 кв.м., коридора загальною площею 2,6 кв.м., туалету загальною площею 0,9 кв.м. та підсобного приміщення загальною площею 3,0 кв.м

Згідно з декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 02.02.2018 №ЗП141180331170 було проведено реконструкцію торговельного павільйону за адресою: АДРЕСА_2 . Документом, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою є Договір оренди землі, строк дії якого сплинув 05.03.2017. За проектом торговельний зал загальною площею 35,88 кв.м. та допоміжна площа 10,63 кв.м. Зальна площа торгового павільйону 46,51 кв.м.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №133965018 від 10.08.2018, право власності зареєстровано за ОСОБА_1 (відповідач 1) на підставі Декларації про готовність об`єкту до експлуатації ЗП 141180331170, виданого 02.02.2018 Департаментом Державної архітектурно-будівельною інспекцією у Запорізькій області та технічного паспорту №103, виданого 24.01.2018.

13.02.2019 ОСОБА_1 (відповідач 1) та ОСОБА_2 (відповідач 2) уклали договір дарування нерухомого майна – торговельного павільйону, загальною площею 46,51 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Вказаний договір Дарування зареєстрований у реєстрі за № 38.

Відповідно до інформації Департаменту управління активами Запорізької міської ради (лист від 28.10.2025р. №9189/01/01-07), згідно з наявною інформаційною базою (договорів оренди землі, укладених Запорізькою міською радою) на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:02:013:0091, площею 0,0051 га по АДРЕСА_1 був укладений договір оренди землі з ОСОБА_1 від 11.06.2014 №201402000100242 з додатковою угодою від 06.03.2017 №201702000400176 строком до 05.03.2017 для розташування кіоску № НОМЕР_1 .

Земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:02:013:0091 до земель Запорізької міської ради за актом приймання-передачі земельної ділянки ОСОБА_1 не поверталась.

На теперішній час, Договір оренди землі між Запорізькою міською радою та іншою фізичною/юридичною особою на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:02:013:0091 площею 0,0051 га по АДРЕСА_3 в Департаменті управління активами Запорізької міської ради не обліковується.

За інформацією Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради (лист від 05.122024 №03-07/4643), відповідно до даних містобудівного кадастру, який ведеться Департаментом згідно із ст. 22 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011р. №559 «Про містобудівний кадастр», на запитуваній території, паспорт прив`язки тимчасової споруди не зареєстровано, інформація щодо наявності дозвільних документів на розміщення вищевказаної споруди відсутня.

Рішенням Запорізької міської ради від 26.06.2019 №48 «Про внесення змін до Положень виконавчих органів Запорізької міської ради та визнання таким, що втратило чинність рішення Запорізької міської ради від 29.08.2018 №50 «Про присвоєння та зміни поштових адрес об`єктам нерухомого майна в м. Запоріжжя і затвердження Положення про департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради» в частині» департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради доручено приймати рішення про присвоєння або зміну адреси об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна. З 01.12.2020 присвоєння та зміни адрес об`єктам нерухомого майна здійснюється Департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради у відповідності до ст.ст. 263, 264, 265 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно з інформацією Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради та архівними даними, переданими виконавчими органами Запорізької міської ради, які здійснювали присвоєння та зміну адрес об`єктам нерухомого майна в м. Запоріжжя, відсутня інформація щодо присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна по АДРЕСА_2 .

За відкритою інформацією Реєстру будівельної діяльності наявна інформація щодо видачі дозвільного документа, а саме: 14 декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 02.02.2018, підставою надання якої зазначено містобудівні умови та обмеження.

Відповідно до інформації містобудівного кадастру, який ведеться Департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради, згідно статті 22 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 №559 «Про містобудівний кадастр», відсутня інформація про реєстрацію містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкту будівництва на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 .

Отже, на час звернення до суду, право власності на нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці площею 0,0051 га кадастровий номер 2310100000:02:013:0091, за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_2 .

Державна реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності на об`єкт (у цьому випадку на нежитлову будівлю по АДРЕСА_2 ) за ОСОБА_2 є перешкодою в реалізації усіх правомочностей власника щодо спірної земельної ділянки.

У цьому випадку ОСОБА_1 для проведення державної реєстрації своїх прав на нерухоме майно – торгівельний павільйон, загальною площею 46,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 , надала державному реєстратору тільки декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 02.02.2018, після проведення реконструкції, але ОСОБА_1 не надала доказів первісного набуття права власності на об`єкт нерухомості до проведення його реконструкції. Вказані реєстраційні дії ОСОБА_1 здійснила з метою створення уявної законності набуття права власності на об`єкти нерухомого майна, що розміщені на спірній земельній ділянці по АДРЕСА_2 , з метою подальшого заволодіння земельною ділянкою комунальної форми власності у поза конкурентний спосіб (без проведення земельних торгів).

Відповідні записи в Державному реєстрі створюють для Запорізької міської ради перешкоди в реалізації її прав власника спірної земельної ділянки, зокрема, відчуження або передачі у користування її іншим особам, оскільки відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна, одночасно переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт.

Враховуючи, що державна реєстрація прав власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно: торгівельний павільйон, загальною площею 46,51 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 та за ОСОБА_2 , здійснена щодо нерухомого майна, після реконструкції за відсутності доказів правомірного набуття первісного права власності до реконструкції об`єкта, яке фактично розташоване на земельній ділянці комунальної форми без дозвільних документів власника земельної ділянки, така державна реєстрація підлягає скасуванню із закриттям відповідного розділу Державного реєстру.

Державний реєстратор не перевірив відсутності суперечностей між заявленими вимогами та наявності/відсутності раніше зареєстрованих прав, чим порушив ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Посилаючись на означені обставини, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 11.03.2026, Запорізька міська рада просила суд: скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на нерухоме майно: торговельний павільйон, загальною площею 46,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 , з закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи №27438622 від 08.08.2018; скасувати державну реєстрацію права приватної власності ФОП ОСОБА_2 на нерухоме майно: торговельний павільйон, загальною площею 46,5 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , з закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи №30268852 від 13.02.2019; визнати недійсним договір дарування нерухомого майна № 38 від 13.02.2019, посвідчений Ніколаєвською Л.Б. - приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; зобов`язати ФОП ОСОБА_2 усунути перешкоди територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:02:013:0091, площею 0,0051 га, що розташована у АДРЕСА_1 шляхом знесення торгівельного павільйону загальною площею 46,5 кв.м.; стягнути з відповідачів судовий збір.

У червні 2026 року ОСОБА_2 в особі представника – адвоката Саланської І.Л. – звернулася до суду з клопотанням про закриття провадження у справі за позовними вимогами Запорізької міської ради до ФОП ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права приватної власності ФОП ОСОБА_2 на нерухоме майно: торговельний павільйон, загальною площею 46,5 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , з закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи №30268852 від 13.02.2019; зобов`язання ФОП ОСОБА_2 усунути перешкоди територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:02:013:0091, площею 0,0051 га, що розташована у АДРЕСА_1 шляхом знесення торгівельного павільйону загальною площею 46,5 кв. м.

В обґрунтування клопотання зазначено, що матеріалами справи підтверджено та визнається сторонами, що ОСОБА_2 є ФОП та позовні вимоги заявлені Запорізькою міською радою саме до ФОП ОСОБА_2 .

Об`єкт нерухомого майна, про знесення якого заявлені позовні вимоги, є об`єктом торгівлі, який використовується ФОП ОСОБА_2 для здійснення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.

Відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_2 є інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний) (код за КВЕД 47.19).

Враховуючи наведене, та з огляду на приписи ст. 20 ГПК України, вищезазначені позовні вимоги до ФОП ОСОБА_2 підлягають розгляду Господарським судом Запорізької області за правилами господарського судочинства.

Ухвалою від 16 червня 2026 року Заводський районний суд м. Запоріжжя закрив провадження у справі за позовом Запорізької міської ради до ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою суду, Запорізька міська рада подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 липня 2026 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що критерій визначення юрисдикції суду має бути максимально простим, зрозумілим, тобто таким, щоб його можна було застосувати на момент звернення до суду з позовом, а не після того, як суд уже почав розглядати справу. ВП ВС дбає про те, щоб один спір вирішувався судами лише один раз, по одному спору приймалося лише одне судове рішення. Іншими словами, через визначення юрисдикційності тієї чи іншої справи забезпечується дотримання принципу правової визначеності. Суди не повинні допускати наявності проваджень, а відповідно і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами різних юрисдикцій. Звідси юрисдикційність відповідного спору потрібно визначати так, щоб унеможливити повторне звернення особи до суду іншої юрисдикції після відповідного коригування позовних вимог та формування іншого складу учасників справи. ВП ВС указує на правила розгляду того чи іншого юридичного конфлікту, виходячи з його сутності, з дійсних правовідносин, що склалися між учасниками такого конфлікту, а не з огляду на сформований позивачем склад сторін справи та сформульовані позивачем позовні вимоги.

У своєму відзиві ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в особі їх представника – адвоката Саланської І.Л. – заперечують проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, оскаржувану ухвалу – без змін.

У судовому засіданні представник Запорізької міської ради Мироненко Н.О. наполягала на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні оскаржуваної ухвали та направленні справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник ОСОБА_2 та ОСОБА_1 – адвокат Саланська І.Л. – заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу просила залишити без змін.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає з огляду на таке.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги до ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна № 38 від 13.02.2019, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та зобов`язання ФОП ОСОБА_2 усунути перешкоди територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення торгівельного павільйону, що використовується ФОП ОСОБА_2 для здійснення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку, підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, як і вимоги до ОСОБА_1 щодо скасування державної реєстрації її права власності на торговельний павільйон, який вона використовувала як ФОП для здійснення підприємницької діяльності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України).

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 591/5242/18 вказано, що «критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов`язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20; від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18; від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17; від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б».

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських (постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 зазначено, що «з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18) вказано, що: «з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін. Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Так, суд першої інстанції встановив, підтверджено матеріалами справи і не заперечували сторони, що земельна ділянка кадастровий номер 2310100000:02:013:0091 площею 0,0051 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 27.10.2025 та загальних відомостей про земельну ділянку.

11.06.2014 Запорізька міська рада та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 уклали договір оренди землі № 201402000100242 для розташування кіоску № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 11 Договору оренди землі, строк дії договору – до 05.03.2017.

Згідно з п. 37.1. Договору оренди землі, дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

23.09.2016 виконавчий комітет Запорізької міської ради ухвалив рішення № 585 «Про внесення змін у додаток до рішення виконавчого комітету запорізької міської ради народних депутатів від 29.12.1994 № 534 «Про найменування вулиць, провулків, майданів, проспектів у м. Запоріжжі» (зі змінами).

Вказаним рішенням внесли зміни у додаток до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 29.12.1994 № 534 «Про найменування вулиць, провулків, майданів, проспектів у м. Запоріжжі», змінивши назву АДРЕСА_4 .

Відповідно до технічного паспорту № 103 на торговельний павільйон від 24.01.2018, виданого Приватним науково-виробничою фірмою «Стройіндустрія-Л» торгівельний павільйон складається з: торгового залу загальною площею 35,9 кв.м., підсобного приміщення загальною площею 4,1 кв.м., коридору загальною площею 2,6 кв.м., туалету загальною площею 0,9 кв.м. та підсобного приміщення загальною площею 3,0 кв.м.

Згідно з декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 02.02.2018 №ЗП141180331170 було проведено реконструкцію торговельного павільйону за адресою: АДРЕСА_2 . Документом, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою є Договір оренди землі, строк дії якого сплинув 05.03.2017.

За проектом, торговельний зал загальною площею 35,88 кв.м. та допоміжна площа 10,63 кв.м. Зальна площа торгового павільйону 46,51 кв.м.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.08.2018 №133965018 право власності зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі Декларації про готовність об`єкту до експлуатації ЗП 141180331170, виданого 02.02.2018 Департаментом Державної архітектурно-будівельною інспекцією у Запорізькій області та технічного паспорту №103, виданого 24.01.2018.

13.02.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір дарування нерухомого майна – торговельного павільйону, загальною площею 46,51 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказаний договір Дарування зареєстрований у реєстрі за № 38.

Відповідно до інформації Департаменту управління активами Запорізької міської ради (лист № 9189/01/01-07 від 28.10.2025), згідно з наявною інформаційною базою (договорів оренди землі, укладених Запорізькою міською радою) на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:02:013:0091, площею 0,0051 га по АДРЕСА_1 був укладений договір оренди землі з ОСОБА_1 від 11.06.2014 № 201402000100242 з додатковою угодою від 06.03.2017 №201702000400176 строком до 05.03.2017 для розташування кіоску № НОМЕР_1 .

Земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:02:013:0091 до земель Запорізької міської ради за актом приймання-передачі земельної ділянки ОСОБА_1 не поверталась. На теперішній час, Договір оренди землі між Запорізькою міською радою та іншою фізичною/юридичною особою на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:02:013:0091 площею 0,0051 га по АДРЕСА_3 в Департаменті управління активами Запорізької міської ради не обліковується.

Відповідно до відповіді № 2073731 від 02.12.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 припинена 14.10.2014, номер запису 21030060006018151.

Згідно з відповіддю №3000662 від 08.07.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 зареєстровано 05.05.2011.

Враховуючи викладене, з огляду на характер спірних правовідносин та суб`єктний склад учасників, місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що спір між сторонами виник із господарських правовідносин, оскільки фактично він пов`язаний зі здійсненням господарської діяльності обома відповідачами, адже ФОП ОСОБА_1 уклала договір оренди землі №201402000100242 з міською радою для розташування кіоску № НОМЕР_1 , який вона використовувала для здійснення підприємницької діяльності, який у подальшому подарувала ОСОБА_2 , яка також використовувала його для здійснення підприємницької діяльності. Такі висновки спростовують доводи апеляційної скарги.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що цей спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Посилання апеляційної скарги на висновки, викладені в постанові Верховного Суду, у справі 925/352/22 колегія суддів не бере до уваги, оскільки правовідносини у справі № 925/352/22 і у справі, що переглядається, не є подібними. Так, у справі № 925/352/22 власником земельної ділянки, щодо права оренди якої виник спір, є фізична особа, і доказів про наявність у неї статусу підприємця матеріали справи не містили. Саме з цих підстав Верховний Суд дійшов висновку про те, що спір не належить до юрисдикції господарських судів відповідно до пунктів 6, 13 частини 1 статті 20 ГПК України, та має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги про недопустимість наявності проваджень і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами різних юрисдикцій, є неприйнятними, оскільки в цій справі суд закрив провадження за всіма позовними вимогами, вказавши, що їх розгляд має провадитися за правилами одного виду судочинства – господарського.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те що, закривши провадження у справі, суд першої інстанції жодним чином не порушив норм процесуального права, висновки суду першої інстанції є правильними та обґрунтованими, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу Запорізької міської ради слід залишити без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 липня 2026 року – без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Запорізької міської ради – залишити без задоволення.

Ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 липня 2026 року в цій справі – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 09 жовтня 2026 року.

Головуючий

Судді