Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №304/344/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 304/344/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 жовтня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кожух О.А., Шевчука В.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 18 травня 2026 року, ухвалене в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів

встановив:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Позов обґрунтовано тим, що сторони перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 20 травня 2022 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка ОСОБА_3 . По усній домовленості між ними було досягнуто згоди про участь відповідача як батька у вихованні та фінансовій допомозі у задоволенні життєвих потреб дитини. Однак ОСОБА_2 домовленості практично не дотримується.

Так, всі дії по догляду та утриманню дитини це перераховані на її рахунок кошти у сумі дві тисячі гривень раз у два-три місяці, що є неймовірно замало для утримання, забезпечення необхідних життєвих потреб, всебічного, гармонійного розвитку дитини одинадцятирічного віку.

Зазначає, що офіційно відповідач працює, однак відомості щодо конкретного місця роботи їй невідомі; інших осіб, дітей на утриманні у нього немає. З огляду на високий прожитковий мінімум, необхідність посезонно купувати одяг та взуття дитині, дитяче харчування, витрати на оздоровлення, та беручи до уваги, що самостійно вирішити питання стосовно дотримання батьківського обов`язку по утриманню дитини їй не вдається, так як між нею та відповідачем немає домовленості.

З врахуванням наведеного ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання доньки у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 18 травня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 4 500,00 грн щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 18 лютого 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду в частині відмови у стягненні аліментів скасувати та ухвалити нове судове рішення задоволення позову в повному обсязі.

При визначенні розміру аліментів суд не забезпечив належної реалізації якнайкращих інтересів дитини та фактично поклав обов`язок утримувати дитину на неї. Відсутність документального підтвердження доходу відповідача не може тлумачитись на шкоду інтересів дитини та бути підставою для необґрунтованого зменшення заявленого розміру аліментів.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Вказує, що після розірвання шлюбу він виконував свої батьківські обов`язки щодо матеріального утримання доньки, цікавився її життям, потребам, станом здоров`я. Вимоги позивачки щодо стягнення з нього 10 000 грн є необґрунтованими, завищеними та не відповідають реальним потребам дитини.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначає, що добровільна сплата відповідачем коштів на утримання доньки не може бути підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки такий розмір аліментів не забезпечить належний рівень її життя. При цьому не заслуговують на увагу твердження відповідача щодо його скрутного матеріального стану.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційним судом встановлено, що рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 20 травня 2022 року у справі № 304/549/22, яке набрало законної сили 21 червня 2022 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено повністю – розірвано шлюб, зареєстрований 18 травня 2013 року у виконавчому комітеті Кам`яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, актовий запис № 50, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також ухвалено після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишити шлюбне прізвище « ОСОБА_6 » (а. с. 7-9).

Крім цього встановлено, що за час перебування в шлюбі у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована та проживає разом з матір`ю (а. с. 3, 5, 6).

У зв`язку з реєстрацією шлюбу з ОСОБА_7 позивач змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_8 » (а. с. 10).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частині від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Згідно з ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Крім того, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно з «Конвенцією про права дитини», «Декларацією прав дитини» батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, інтереси дитини необхідно забезпечувати найкращим чином, дитина повинна бути серед тих, хто першим одержує захист і допомогу.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Отже, аліменти - це кошти необхідні для забезпечення дитини усім необхідним для повноцінного розвитку, а тому встановивши розмір доходу відповідача чи його відсутність, суд має встановити реальні потреби щодо належного утримання дитини і виходячи з цього визначати розмір аліментів.

Так, визначаючи розмір аліментів у конкретній справі, суд має з`ясувати необхідний рівень коштів який є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому має враховуватись стан здоров`я, матеріальне становище дитини, її вік, місцевість де вона проживає, щомісячні потреби, витрати пов`язані з навчанням, відвідування дитиною гуртків, спортивних секцій тощо.

Визначений судом розмір аліментів, на думку колегії суддів, відповідатиме принципам розумності та справедливості та рівності між батьками в утриманні дитини. При цьому, сторони не позбавлені права в подальшому, відповідно до положень ст. 192 СК України, ставити питання про зміну розміру аліментів за наявності до цього підстав.

Твердження апелянта про те, що визначений судом розмір аліментів є недостатнім для належного утримання доньки є необґрунтованим, так як останньою не надано доказів того, що нею здійснюються витрати на утримання дитини у заявленому нею розмірі.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновок суду першої інстанції і такі зводяться до переоціни доказів.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення аліментів у визначеному розмірі та не знаходить підстав для скасування чи зміни рішення суду.

Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення – без змін.

Зважуючи на викладене та керуючись вимогами норм статей 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 18 травня 2026 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 12 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: