Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №308/5051/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/5051/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 жовтня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,

суддів: Собослоя Г.Г., Шевчука В.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 травня 2026 року, ухвалене головуючою суддею Хамник М.М., в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу та розміру аліментів

встановив:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну способу та розміру аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 жовтня 2020 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_1 . Син проживає разом з нею та перебуває на її повному утриманні. Вона фактично самостійно забезпечує проживання, виховання, навчання та розвиток дитини.

На даний час вона разом із сином проживають у Федеративній Республіці Німеччина. Дитина відвідує школу в Німеччині та паралельно здобуває освіту в Україні дистанційно, займається спортом (плавання, кінний спорт, вітрильний спорт), а також музикою (фортепіано), що потребує значних фінансових витрат.

У дитини встановлено хронічне захворювання — цукровий діабет І типу, діагностований у квітні 2023 року, що потребує постійного медичного контролю, застосування інсулінотерапії, спеціальних медичних засобів, дотримання дієти та регулярного моніторингу стану здоров`я.

Щомісячні витрати дитини є значними та обґрунтованими, зокрема:

- витрати на медичне забезпечення (інсулінова помпа, сенсори, канюлі, препарати) — понад 400 євро; спеціальне харчування — близько 100 євро; одяг та взуття — близько 50 євро; освіта, розвиток, спорт — понад 100 євро; інші витрати — щонайменше 100 євро.

Загалом витрати становлять не менше 800 євро на місяць, що перевищує 40 000 грн.

Відповідач протягом семи років ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не бере участі у вихованні дитини та не підтримує з нею жодного зв`язку з листопада 2018 року. Відомо, що відповідач має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , однак фактично не проживає за цією адресою з листопада 2018 року. Зазначене житло належить матері позивача (бабусі дитини).

З урахуванням того, що відповідач може отримувати як офіційні, так і неофіційні доходи, а також з метою забезпечення стабільності утримання дитини, вважаю за доцільне визначити аліменти у комбінованому способі — у частці від доходу з встановленням гарантованого мінімального розміру.

На думку позивача, такий підхід відповідає принципу найкращих інтересів дитини та забезпечує баланс між стабільністю та справедливістю.

У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 просила суд змінити спосіб та розмір аліментів, визначених рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 02.10.2020. Встановити аліменти у розмірі 1/4 від усіх видів доходу відповідача, але не менше ніж 8 000 гривень щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до законодавства з дня подання позову і до повноліття дитини.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 травня 2026 року позов задоволено частково.

Змінено розмір стягнення аліментів визначений рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.10.2020.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 6500 грн, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з часу набрання рішенням законної сили, і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду в межах стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави 1331,20 судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення про задоволення позову.

Посилається при цьому на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення суду неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежною оцінкою доказі та без належного дослідження матеріального стану відповідача.

Вказує, що судом не враховано того, що з серпня 2023 року відповідач систематично не сплачував аліменти, внаслідок чого утворилась заборгованість. При визначенні розміру аліментів суд не врахував реальні потреби дитини. Оскільки сину встановлена інвалідність, то він потребує значно більше витрат на лікування, реабілітацію, медичне забезпечення, спеціальні засоби, харчування, навчання та повсякденний догляд.

Крім того додає нові докази які підтверджують фактичні доходи відповідача, джерела таких доходів, місце проходження ним військової служби та наявність значної заборгованості (відповіді з Державної податкової служби, Пенсійного фонду України та розрахунок заборгованості складений державним виконавцем).

Також вважає помилковим визначення початку стягнення аліментів з моменту набрання рішенням законної сили, оскільки потреби дитини існували та були підтвердженні на момент звернення до суду.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якого є позивачка – ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 03.04.2018.

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 жовтня 2020 року у цивільній справі №308/3096/20 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини заробітку (доходу), але не менше одного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду – з 26.03.2020 і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно довідки Практики дитячої та підліткової медицини Спеціалізованої практики з діабетології для дітей та підлітків від 29.01.2025 року у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявлено діабет І-типу, який потребує регулярного введення інсуліну.

З довідки відділу ДВС у м. Ужгород №4-63668731/26 від 24.03.2026 у ОСОБА_2 станом на 24.03.2026 наявна заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 189 622,43 грн.

З долучених до матеріалів справи доказів слідує, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації в військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою №30/76 від 12.01.2026.

Так, згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

За положеннями статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

В частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У позивача змінився матеріальний стан, оскільки син сторін підріс та потребує значно більших витрат на утримання, навчання та розвитку, лікування, а позивач не може самостійно забезпечити належне матеріальне утримання сина, який є неповнолітнім. При цьому відповідач перебуває на військовій службі та отримує грошове забезпечення.

Відтак, з врахування встановлених обставин справи та матеріального стану сторін, визначеного законом права позивачки з якою проживає малолітній син на зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) батька дитини на розмір аліментів у твердій грошовій сумі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів на утримання малолітнього сина сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у в розмірі 6500 грн.

Надані апелянтом нові докази до уваги апеляційним судом не беруться, так як докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Доводи апелянта про те, що судом не враховано наявну у відповідача заборгованість по сплаті аліментів та не враховано реальні потреби дитини у зв`язку з його хворобою, є безпідставними оскільки таким доказам було надано оцінку та враховано при визначенні розміру аліментів.

Щодо твердження апелянта про помилковість визначення початку стягнення аліментів з моменту набрання рішенням законної сили, то слід зазначити, що відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 № 3, у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Відтак доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дійшов до вірного висновку про часткове задоволення позову, відтак, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 травня 2026 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач

Судді