Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №307/740/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 307/740/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 жовтня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кожух О.А., Шевчука В.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Решетар Василь Васильович, на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 травня 2026 року, ухвалене головуючою суддею Сойма М.М. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів

встановив:

У лютому 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

Позов обґрунтовувала тим, 21 листопада 2023 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. У шлюбі в них народився син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з нею та перебуває на її повному вихованні та утриманні. Спору про його виховання немає. Відповідач жодних коштів чи іншої допомоги на утримання малолітньої дитини не надає, не купляє йому продукти харчування, ліки, одяг чи взуття, не піклується про його фізичний розвиток, тобто, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, хоч і має таку можливість та зобов`язаний це робити. Їх син зовсім маленький, часто хворіє і потребує постійного догляду та матеріального забезпечення.

Крім того, вона має на утриманні та вихованні ще одну неповнолітню дитину від першого шлюбу доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько якої також не надає матеріальної допомоги та не сплачує аліменти на її утримання.

Також вказувала, що вона немає можливості працювати, оскільки весь свій час проводить зі своїми двома малолітніми дітьми, які потребують постійного догляду. Разом з дітьми вона проживає у будинку своїх батьків, позаяк власного будинку немає. Крім того, вона являється інвалідом третьої групи і їй протипоказана робота з психофізичним навантаженням, що підтверджується довідкою МСЕК.

Відповідач на даний час постійного місця роботи немає, а працює по найму, має мінливий нерегулярний дохід, однак розмір свого доходу приховує від неї. Всі свої зароблені кошти відповідач витрачає виключно на себе і свої потреби. Вважає, що відповідач ОСОБА_1 спроможний сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5 000, 00 гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ним повноліття, починаючи з дня подачі позову до суду та аліменти на її утримання до досягнення малолітньою дитиною трьохрічного віку у розмірі 3000 грн.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 травня 2026 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини: сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5 000 гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ним повноліття, починаючи з 19 лютого 2026 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 щомісячно кошти на її утримання в розмірі 3 000, 00 гривень до досягнення малолітньою дитиною: сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьохрічного віку, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з дня набрання рішення суду законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331, 20 гривень.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Решетар В.В., подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Вказує, що він не в змозі сплачувати визначений судом розмір аліментів оскільки такий є надмірним. У нього немає стабільного доходу, страждає на порушення ходи, як наслідок травми після ДТП, а тому йому показана робота без надмірних навантажень.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Вказує, що судом надано оцінку доводам відповідача та вірно встановлено обставини справи.

Вказує, що ОСОБА_1 на даний час виїхав за кордон, а отже має можливість сплачувати аліменти. Підстав для зменшення розміру аліментів немає.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційним судом встановлено, що 21 вересня 2023 року між сторонами укладено шлюб, який зареєстровано у Тячівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Україна за актовим записом № 248.

Відповідно до свідоцтва про народження малолітньої дитини сторін: сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю значиться позивач у справі ОСОБА_2 , а батьком - відповідач у справі ОСОБА_1

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на утриманні у позивачки, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частині від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Згідно з ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Крім того, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно з «Конвенцією про права дитини», «Декларацією прав дитини» батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, інтереси дитини необхідно забезпечувати найкращим чином, дитина повинна бути серед тих, хто першим одержує захист і допомогу.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Отже, аліменти - це кошти необхідні для забезпечення дитини усім необхідним для повноцінного розвитку, а тому встановивши розмір доходу відповідача чи його відсутність, суд має встановити реальні потреби щодо належного утримання дитини і виходячи з цього визначати розмір аліментів.

Так, визначаючи розмір аліментів у конкретній справі, суд має з`ясувати необхідний рівень коштів який є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому має враховуватись стан здоров`я, матеріальне становище дитини, її вік, місцевість де вона проживає, щомісячні потреби, витрати пов`язані з навчанням, відвідування дитиною гуртків, спортивних секцій тощо.

Визначений судом розмір аліментів, на думку колегії суддів, відповідатиме принципам розумності, справедливості та рівності між батьками в утриманні дитини з врахування віку дитини, стану здоров`я та належного забезпечення.

При цьому, сторони не позбавлені права в подальшому, відповідно до положень ст. 192 СК України, ставити питання про зміну розміру аліментів за наявності до цього підстав.

Твердження ОСОБА_1 про те, що він не має можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі є безпідставним, оскільки, утримання дитини є його обов`язком, а доказів того, що стан його здоров`я, чи матеріальний стан не дозволяє надавати такі кошти на утримання сина, апелянтом не надано.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення аліментів у визначеному розмірі та не знаходить підстав для скасування чи зміни рішення суду.

Крім стягнення аліментів на утримання малолітнього сина, між сторонами також виник спір стосовно надання відповідачем утримання позивачці, як дружині, яка доглядає дитину до трьох років.

Частиною 2 статті 84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Відповідно до частини 4 статті 84 СК України право на утримання має вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Підстави для припинення такого права передбачені ст. 85 СК України: право дружини на утримання, передбачене статтею 84 цього Кодексу, припиняється в разі припинення вагітності, народження дитини мертвою або якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини, а також право дружини на утримання припиняється, якщо за рішенням суду виключено відомості про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини.

Порядок та способи сплати аліментів подружжю визначені законодавством наступним чином.

Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі. Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед (частини 1-3 статті 77 СК України).

Таким чином, підставами для виникнення права у ОСОБА_2 на утримання за даною нормою є проживання з нею дитини віком до трьох років та не спростована відповідачем можливості надавати дружині матеріальну допомогу, через що вимоги позивачки, з якою проживає їх з відповідачем син, який не досягнув трьох років, є обґрунтованими з урахуванням того, що відповідач є працездатною особою, є молодим за віком, інших осіб на утриманні немає, тобто має можливість надавати дружині матеріальну допомогу.

За таких обставин суд першої інстанції, проаналізувавши матеріали справи, повно та всебічно встановив обставини справи, правильно визначився з характером спірних правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_2 , яка в силу статті 84 СК України має право на таке утримання.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди відповідача із стягненням аліментів на утримання сина та дружини через доведеність неможливості відповідача надавати таке утримання і колегія суддів такі аргументи відхиляє як безпідставні.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Висновки суду достатньо мотивовані і підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи.

Рішення суду відповідає вимогам процесуального та матеріального права, обставинам справи, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів підстав для скасування рішення не вбачає.

Зважуючи на встановлене та керуючись вимогами норм статей 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Решетар Василь Васильович, залишити без задоволення.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 травня 2026 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 12 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: