Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №308/9681/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/9681/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кожух О.А., Собослоя Г.Г.

за участі секретаря судового засідання: Тайстри І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ракущинець Андрій Андрашович, на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2025 року, ухвалене головуючою суддею Шумило Н.Б., в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості

встановив:

У липні 2025 року ТОВ «ФК «Профіт Капітал» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Позов мотивований тим, що 27.12.2019 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №R01/00117/006145695. Відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 128 538,03 грн., строком до 27.04.2021 року, включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) і оплатою за послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, який є його невід`ємною частиною. Згідно п.п. 1.3 договору кредиту за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 52%. річних від залишкової суми кредиту. Також, відповідно до п.п. 1.4 договору кредиту за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за кредитне обслуговування щомісячно в розмірі відповідно до графіку платежів.

Банк свої зобов`язання за цим договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених кредитним договором. Натомість ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим у неї станом на 19.12.2023 перед банком виникла заборгованість у розмірі 332 266,21 грн, яка складається із суми 128 533,49 грн. заборгованості за тілом кредиту та у сумі 203 732,72 грн. заборгованості за процентами.

19.12.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» укладено договір факторингу № 19/12-2023, відповідно до п. 2.1 якого «Ідея Банк» відступило право вимоги.

22.12.2023 між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» було укладено Договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «Оптіма Факторинг» передав (відступив), а ТОВ «ФК «Профіт Капітал»» прийняв права вимоги до за Кредитним договором №R01.00117.006145695 від 27.12.2019.

За таких обставин, до ТОВ «ФК «Профіт Капітал», починаючи з 22.12.2023 відповідно до договору факторингу №22/12-2023 перейшло право за кредитним договором №R01.00117.006145695 від 27.12.2019, що укладено між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості.

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» заборгованість за кредитним договором №R01.00117.006145695 від 27.12.2019 у розмірі 332 266,21 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн та4 983,99 грн судового збору.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ракущинець А.А., подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Вказує, що заборгованість за відсотками 128538,03 грн. х 52% річних х 16 міс. = 89 119,70 грн. Поза межами строку кредитування банк має право нараховувати відсотки відповідно до ст. 625 ЦК України. Стягнення відсотків, нарахованих після закінчення терміну дії кредитного договору, суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12-ц та від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц та нормам цивільного законодавства України.

Крім того, у період дії воєнного стану, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, позичальник звільняється від відповідальності визначеної ст. 625 ЦК України та сплати неустойки за прострочення. А тому вважає, що позивачем безпідставно нараховані відсотки.

Судом не враховано вказаного та помилково стягнуто відсотки. Крім того безпідставно стягнуто витрати на правничу допомогу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Та ч. 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так з приписів ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77, ст.ст. 78, 79 і 80, ч.ч. 1, 4 ст. 81 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи позовні вимоги у цілому, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором №R01.00117.006145695 від 27.12.2019 року не виконав, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасив, що слугувало підставою для позивача вимагати виконання такого зобов`язання.

З таким висновком суду першої інстанції не погоджується у цілому колегія суддів, виходячи з наступних доводів.

Протягом судового розгляду апеляційним судом встановлено, що 27.12.2019 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Ідея Банк» із анкетою-заявою про розмір щомісячного доходу, та з вказаної дати шляхом підписання заяви №R01.00117.006145695 акцептувала публічну оферту ПАТ «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку, а також надала Згоду-повідомлення фізичної особи-клієнта банку на обробку її персональних даних, їх обсягу та Згоду на доступ банка до її кредитної історії.

27.12.2019 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №R01.00117.006145695.

Згідно умов якого банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 128 538,03 грн., включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) і оплатою за послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, який є його невід`ємною частиною.

Згідно п.п. 1.3 Кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 52%. річних від залишкової суми кредиту. Також, відповідно до п.п. 1.4 цього договору за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за кредитне обслуговування щомісячно в розмірі відповідно до графіку платежів. Банк на виконання умов договору кредиту надав позичальнику грошові кошти у сумі 128 538,03 грн. строком на 27.04.2021 року, а позичальник відповідно зобов`язався повернути його разом іншими платежами згідно з умовами цього договору. В п.6 Кредитного договору наведено «Графік щомісячних платежів за кредитним договором».

До позовної заяви додано Паспорт споживчого кредиту, який також підписано відповідачем ОСОБА_1 , де вказано порядок повернення кредиту, кількість та розмір платежів, періодичність внесення.

Згідно виписки по рахунку та довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №R01.00117.006145695 від 27.12.2019 року станом на 19.12.2023 року становить загальну суму 332 266,21 грн., яка складається із: заборгованості за основним боргом – 128 533,49 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками – 203 732,72 грн.

Однак, 19.12.2023 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» (Клієнт) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» (Фактор) уклали Договір факторингу №19/12-2023, відповідно до якого Клієнт відступає Фактору, а Фактор приймає Права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором. Права вимоги які клієнт відступає фактору за цим Договором відступаються (передаються) в розмірі заборгованості Боржників перед Клієнтом, та визначені в друкованому реєстрі боржників (Додаток №2), що підписується сторонами в день укладення цього договору. Та в Реєстрі Боржників в електронному вигляду (Додаток №1).

За пунктом 5.1. Договору факторингу, права Вимоги вважаються такими, що перейшли від Клієнта до Фактора саме в день підписання Сторонами друкованого Реєстру Боржників та Договору за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно», за умови виконання Фактором зобов`язань передбачених п. 4.1 цього Договору.

Згідно доданого представником позивача Друкованого реєстру Боржників за №2 від 19.12.2023 року до Договору Факторингу №19/12-2023 від 19.12.2023 вбачається що Клієнт передав, а Фактор прийняв наступні права вимоги, в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №R01.00117.006145695 від 27.12.2019 року на загальну суму – 332 266,21 грн.

На виконання умов вищевказаного договору факторингу ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» було у повному обсязі сплачено на користь ТОВ «Ідея Банк» суму фінансування, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією від 20.12.2023 №45 та від 17.10.2023 №611 («Гарантійний внесок Договору про участь в торгах від 17.10.2023 р.»).

А згодом, 22.12.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» (Клієнт) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» (Фактор) уклали Договір факторингу №22/12-2023, відповідно до якого Клієнт відступає Фактору, а Фактор приймає Права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором. Права вимоги які клієнт відступає фактору за цим Договором відступаються (передаються) в розмірі заборгованості Боржників перед Клієнтом, та визначені в друкованому реєстрі боржників (Додаток №2), що підписується сторонами в день укладення цього договору. Та в Реєстрі Боржників в електронному вигляду (Додаток №1).

Пунктом 5.1. Договору факторингу права Вимоги вважаються такими, що перейшли від Клієнта до Фактора саме в день підписання Сторонами друкованого Реєстру Боржників та Договору за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно», за умови виконання Фактором зобов`язань передбачених п. 4.1 цього Договору.

Згідно доданого представником позивача Друкованого реєстру Боржників №2 від 22.12.2023 року до Договору Факторингу №22/12-2023 від 22.12.2023 вбачається що Клієнт передав, а Фактор прийняв наступні права вимоги, в тому числі і щодо ОСОБА_1 за кредитним договором №R01.00117.006145695 від 27.12.2019 року на загальну суму – 332 266,21 грн.

ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРІНГ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» 05.03.2025 підписали Акт №44 про відсутність взаємних претензій щодо виконання своїх обов`язків за договором факторингу від 22.12.2023 №22/12-2023.

На виконання умов вищевказаного договору факторингу ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» було у повному обсязі сплачено на користь ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» суму фінансування, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією від 26.12.2023 №376.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.

Звертаючись у суд з даним позовом ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» покликалось на те, що за ОСОБА_1 значиться заборгованість за тілом кредиту 128 533,49 грн., та по відсоткам за користування кредитом 203 732,72 грн.

Згідно абзацу другого пункту 1.2. Кредитного договору за №R01.00117.006145695 від 27.12.2019 року сторонами погоджено, що Банк надає кредит строком на 16 місяців і це вказує на те, що останнім днем повернення кредиту з усіма платежами є 27.04.2021 року, що слідує з пункту 6.1. цього кредиту, передбаченим Графіком щомісячних платежів.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

У переглядаємій справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язання. Колегією суддів встановлено, що 27 грудня 2019 року сторони уклали договір, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти строком на 16 місяців, тобто до 27 квітня 2021 року включно, у національній валюті у розмірі 128 538,03 гривен., які зобов`язався повернути зі сплатою відсотків у розмірі 52,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Повернення кредиту та сплату відсотків відповідачка мала здійснювати щомісячними платежами, надаючи позивачеві до 2 числа кожного місяця, згідно Графіку щомісячних платежів відповідну суму розраховану на залишок тіла кредиту упродовж строку кредитування. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов`язання.

Щодо нарахування та стягнення процентів від суми позики (кредиту) після спливу строку кредитування

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Позивач обов`язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачеві. Останній зобов`язався за договором повертати кредит з процентами періодичними платежами впродовж 16 місяців до 27 квітня 2021 року включно.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно приписів частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 16 місяці - до 27 квітня 2021 року включно.

Відтак, у межах строку кредитування до 27 квітня 2021 року відповідачка мала, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 2 числа кожного місяця. Починаючи з 02 лютого 2020 року, відповідачка мала обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на вказане колегія суддів відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Виходячи з наведеного, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» має право на стягнення відсотків за користування кредитними коштами тільки протягом 16 місяців, що становить суму 89 119,70 (128 538,03 х 52%) гривень.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач не заявляв вимог до відповідачки з підстав передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, тому колегія суддів не надає аналізу вимогам статті 625 ЦК України.

Крім цього, пунктом 18. Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, на період дії в Україні воєнного стану введеного Указом Президентом України від 24.02.2022 року, який діє і по сьогоднішній день, норми статті 625 ЦК України не можуть бути застосовані до ОСОБА_1 .

Відтак, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не перевірив обґрунтованість нарахування ТОВ «ФК «Профіт Капітал» відсотків після закінчення стоку на який було видано кредит, що призвело до неправомірного нарахування процентів після 27 квітня 2021 року включно.

Разом з наведеним, слід наголосити на тім, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відтак, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Таким чином, дослідивши усі надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що таке підлягає скасуванню та ухвалення нового судового рішення, яким позовні вимоги належить задовольнити частково.

Відтак, наведене у відповідності до змісту пунктів 1, 3 частини 4 статті 376 ЦПУ України, є підставою для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову, а тому, апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача подано: договір про надання правничої допомоги №02-24 від 01.07.2024, Додаткова Угода №1/1 від 01.07.2024 до договору про надання правничої допомоги №02-24 від 01.07.2024; акт №1 прийому-передачі Реєстру Боржників від 10.04.2025 за Договором про надання правничої допомоги №02-24 від 01.07.2024, акт №1 прийому передачі наданої правової допомоги від 14.05.2025, платіжна інструкція від 05.06.2025 №1395 в якому зазначено перелік наданих послуг та вартість таких становить 7000,00 грн.

На переконання колегії суддів, заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 7 000,00 гривень не відповідає критеріям розумності, пропорційності та реальності таких витрат, а також затраченого адвокатом часу на підготовку позовної заяви в даній справі, оскільки справа є типовою та не потребує значних часових затрат на його підготовку.

Таким чином, сума в розмірі 4 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу наданих ТОВ «ФК «Профіт Капітал» в суді першої інстанції Адвокатським об`єднанням «Правовий Курс», відповідатиме принципам розумності, пропорційності та реальності витрат позивача на професійну правничу допомогу в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області.

Доводи апеляційної скарги в цій частині знайшли своє часткове підтвердження.

Щодо стягнення судового збору

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову – судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов ТОВ «ФК «Профіт Капітал» було заявлено на загальну суму 332 266,21 грн., тоді як апеляційним судом задоволено такий на загальну суму 217 657,73 (128538,03+89119,70) грн., що становить 65,51% від заявленого позову.

За подачу позову сплачено судовий збір у сумі 4983,99 грн., але позов апеляційною інстанцією задоволено лише на 65,51%, тому до стягнення підлягає лише сума 3 265,01 (4983,99х65,51%) гривень.

За подачу апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 5 980,80 грн., а виходячи з того, що така задоволена лише на 34,49% (100-65,51) то до стягнення з ТОВ «ФК «Профіт Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягає сума 2 062,78 (5980,80 х 34,49%) гривні.

Враховуючи наведене та керуючись приписами статей 141, 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України апеляційний суд

у х в а л и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ракущинець Андрій Андрашович, задовольнити частково.

Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2025 року, скасувати та ухвалити в справі судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Капітал», код ЄДРПОУ: 39992082 кредитну заборгованість за договором №R01/00117/006145695 від 27.12.2019 у розмірі 128 538,03 гривень тіла кредиту, у розмірі 89 119,70 гривень відсотків за користування кредитом та судові витрати у розмірі 3 265,01 гривень судового збору за подання позовної заяви та у розмірі 4 000,00 гривень за надання професійної правничої допомоги.

У задоволенні решти розміру позовних вимог, відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Капітал», код ЄДРПОУ: 39992082 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 судові витрати у розмірі 2 062,78 гривні судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 08 жовтня 2026 року.

Головуючий :

Судді :