Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №580/3835/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/3835/24 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ЯНКІВСЬКА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Попової О.Г., суддів: Говоруна О.В., Чуприни О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування дисциплінарного стягнення та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати підпункт 1 пункту 2 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про результати службового розслідування" від 30.08.2023 р. № 661, тобто в частині накладення на молодшого сержанта ОСОБА_1 , санітарного інструктора 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом "в" статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - «СУВОРА ДОГАНА»;

- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про результати службового розслідування» від 30.08.2023 № 661 в частині не виплати молодшому сержанту ОСОБА_1 санітарному інструктору 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 премії за серпень 2023 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити молодшому сержанту ОСОБА_1 , санітарному інструктору 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 щомісячну премію за серпень 2023 року;

- визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про результати службового розслідування» від 30.08.2023 № 661 в частині не виплати молодшому сержанту ОСОБА_1 , санітарному інструктору 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 додаткової винагороди за серпень 2023 року.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити молодшому сержанту ОСОБА_1 , санітарному інструктору 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 додаткову винагороду за серпень 2023, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року залучено до участі в адміністративній справі в якості співвідповідача - Військову частину НОМЕР_2 .

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На думку позивача, наказ командира військової частини НОМЕР_1 , який містить висновок про те, що підлеглий йому підрозділ відмовився від виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 від 08.08.2023 № 6144А/ДСК, суперечить не тільки наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 10.08.2023 р. № 533 "Про призначення службового розслідування", рапорту командира 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_2 та поясненням ОСОБА_1 , а тому не відповідає дійсності.

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу не погодився із доводами апеляційної скарги з огляду на відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції прийнятого з додержанням норм матеріального і процесуального права. Окремо зауважив, що службове розслідування проводилось стосовно військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , а не лише ОСОБА_1 , таким чином норми вказані у відповіді на відзив від позивача та його представника були описові та стосувались посадових осіб, перелік яких визначала кожна окрема стаття. Водночас вина позивача була доведена, а його доводи про те, що він не знав про наслідки своєї діяльності є необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Згідно пункту 3 частини першої статті 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції і це підтверджено матеріалами справи, молодший сержант ОСОБА_1 перебував на посаді санітарного інструктора 1 стрілецької роти з 03.03.2022 року по 07.04.2024 року військової частини НОМЕР_1 , з 08.04.2024 року проходить службу на посаді головного сержанта 1 стрілецької роти.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.08.2023 року № 533 було призначене службове розслідування за фактом неготовності виконувати наказ та з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Так, в наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2023 № 661 "Про результати службового розслідування" зафіксовано, що 09.08.2023 о 08 годині 00 хвилин, до командного пункту військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) від командира 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_2 , ТВО командира 2 стрілецької роти лейтенанта ОСОБА_3 та старшого групи 3 стрілецької роти молодшого сержанта ОСОБА_4 надійшли рапорти про те, що особовий склад зведеного підрозділу 1-1, 2-ї та 3-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , відмовились від виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 від 08.08.2023 № 6144А/ДСК, відповідно 35, 18 i 8 військовослужбовців (загалом 61 особа).

Згідно з бойовим розпорядженням військової частини НОМЕР_3 № 61440/ДСК від 08.08.2023 особовий склад військової частини НОМЕР_5 повинен був створити зведену роту для посилення мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_3 у складі 61 в/сл до 24.00 год. 09.08.2023. Зазначений особовий склад, що був приданий мотопіхотному батальйону військової частини НОМЕР_3 , відмовився виконувати поставлене бойове завдання, а саме: спільно з 3 мотопіхотною ротою мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_3 та відділенням розвідувальної роти військової частини НОМЕР_3 , облаштовувати позиції відділення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", розташовану поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 . У зв`язку із відмовою особового складу зведеного підрозділу військової частини НОМЕР_1 , що передавався для підсилення військовій частині НОМЕР_3 , командиром військової частини НОМЕР_1 10.08.2023 було подане позатермінове донесення командиру військової частини НОМЕР_3 № 474/ДСК.

В ході службового розслідування встановлено, що причиною відмови від виконання бойового розпорядження командирами та особовим складом зведеного підрозділу військової частини НОМЕР_1 , а саме молодшим сержантом ОСОБА_1 , стало грубе порушення вимог статей 11, 16, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, пункту 1.1 Додаток 1 Бойового статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України (частина II Батальйон, рота), затвердженого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2016 № 605, в частині своєчасно приймати рішення на бій (дії), ставити завдання підпорядкованим (доданим) підрозділам, організовувати взаємодію, управління та всебічне забезпечення. Особового складу зведеного підрозділу військової частини НОМЕР_1 , що передавався для посилення мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_3 у складі 61 в/сл до 24.00 09.08.2023, згідно з бойовим розпорядженням військової частини НОМЕР_3 №61440/ДСК від 08.08.2023 повинен був створити зведену роту, відмовився виконувати поставлене бойове завдання, посилаючись на низку причин забезпечення та безпекового характеру, тим самим вищевказані військовослужбовці допустили грубе порушення військової дисципліни яке хоч і мало ознаки ст. 402 КК України, але відповідальність військовослужбовців за ст. 402 КК України настає за невиконання наказу, який містить конкретну вимогу. Невиконання вимог загальних обов`язкових норм, що містяться у статутах, рекомендаціях, інструкціях, не може розглядатися як непокора. Порушення ж статутних правил вартової, внутрішньої служби, правил водіння або експлуатації машин відповідальність настає за спеціальними нормами чинного Кодексу. Відкрита відмова від виконання наказу визначає найбільш зухвалу форму невиконання. При такій непокорі підлеглий у категоричній формі усно або письмово заявляє, що він виконувати наказ не буде. Підлеглий також може мовчки демонстративно вчиняти дії, які свідчать про те, що наказ виконуватись не буде. Відмова може бути заявлена віч-на-віч або прилюдно. Публічна непокора, особливо перед строєм, як правило, свідчить про її підвищену суспільну небезпеку. Суперечка підлеглого з приводу отриманого наказу, його обговорення не створюють складу злочину, якщо наказ виконано. У цьому випадку суперечка може тягнути за собою лише дисциплінарну відповідальність.

На підставі вищевикладеного, за грубе порушення вимог статей 11, 16, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, пункту 1.1 Додаток 1 Бойового статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України (частина II Батальйон, рота), затвердженого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2016 № 605, в частині своєчасно приймати рішення на бій (дії), ставити завдання підпорядкованим (доданим) підрозділам, організовувати взаємодію, управління та всебічне забезпечення, притягнути до дисциплінарної відповідальності, підставі статті 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, недбале ставлення до виконання службових обов`язків визначених посадою, накласти дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом "В" статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - "СУВОРА ДОГАНА".

Не погоджуючись із наказом про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та позбавлення премій і виплат, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб, правил внутрішнього порядку у військовій частині визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджено Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі по тексту - Статут № 548-XIV).

Відповідно до статті 3 Статуту № 548-XIV військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 9 Статуту № 548-XIV військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Положеннями статей 26, 27 Статуту № 548-XIV передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від інших видів відповідальності за ці правопорушення.

Спеціальним нормативним актом у сфері регулювання відносин при проходженні військової служби є Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі по тексту - Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Відповідно до вимог статті 48 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Згідно зі статтями 83-85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником).

Відповідно до частини 1 статті 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 № 608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України.

Пунктом 1 розділу II Порядку № 608 передбачено випадки, коли може призначатися службове розслідування.

Передбачено також, що службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Пунктом 3 розділу II Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Згідно з п. 1 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Відповідно до п. 5 розділу V Порядку № 608 акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожен учасник службового розслідування має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.

Пунктом 6 розділу V Порядку № 608 встановлено, що після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Пунктом 1 розділу VI Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Крім того, слід вказати, що відповідно до статті 87 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці.

Відповідно до статті 88 Дисциплінарного статуту військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

Також, аналогічні положення містяться в пункті 4 Розділу VІ Порядку, в якому зазначається, що якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.

Частиною 3 статті 85 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Судом першої інстанції встановлено, що молодший сержант ОСОБА_1 перебував на посаді санітарного інструктора 1 стрілецької роти з 03.03.2022 року по 07.04.2024 року військової частини НОМЕР_1 , з 08.04.2024 проходить службу на посаді головного сержанта 1 стрілецької роти.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.08.2023 року № 533 було призначене службове розслідування за фактом неготовності виконувати наказ та з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Службовим розслідуванням встановлено, що причиною відмови від виконання бойового розпорядження командирами та особовим складом зведеного підрозділу військової частини НОМЕР_1 , а саме молодшим сержантом ОСОБА_1 , стало грубе порушення вимог статей 11, 16, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, пункту 1.1 Додаток 1 Бойового статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України (частина II Батальйон, рота), затвердженого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2016 № 605, в частині своєчасно приймати рішення на бій (дії), ставити завдання підпорядкованим (доданим) підрозділам, організовувати взаємодію, управління та всебічне забезпечення.

На підставі вищевикладеного, за грубе порушення вимог статей 11, 16, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, пункту 1.1 Додаток 1 Бойового статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України (частина II Батальйон, рота), затвердженого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2016 № 605, в частині своєчасно приймати рішення на бій (дії), ставити завдання підпорядкованим (доданим) підрозділам, організовувати взаємодію, управління та всебічне забезпечення, притягнути до дисциплінарної відповідальності, підставі статті 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, недбале ставлення до виконання службових обов`язків визначених посадою, накласти дисціплінарне стягнення, передбачене пунктом "В" статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - "СУВОРА ДОГАНА".

Дисциплінарний статут ЗСУ не визначає послідовності чи черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем суворості, що у свою чергу наділяє уповноважену особу правом самостійно обирати вид стягнення за його суворістю в залежності від конкретних обставин проступку.

Вищезазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (80) Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційними повноваженнями від 11 березня 2980 року, де передбачено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційними повноваженнями є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Так відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця покладено обов`язок додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів ЗСУ, не допускати самому і стримувати товаришів по службі від негідних вчинків, зміцнювати військове товариство.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України". Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов`язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни. Кожний військовослужбовець зобов`язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни. Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

Відповідно до статті 6 Дисциплінарного статуту ЗСУ право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Згідно статті 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено, що єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: - наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; - наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; - забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Статтями 84, 87 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що провадження службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку не є обов`язковим. Службове розслідування проводиться лише з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Тобто, призначення службового розслідування є правом командира, а не його обов`язком.

Натомість, як слідує з матеріалів судової справи, службове розслідування відбулося за наслідками доповіді ТВО командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_5 про відмову виконувати бойове розпорядження № 6144АДСК командира НОМЕР_6 омбр НОМЕР_7 в/с військової частини НОМЕР_8 ( АДРЕСА_1 ).

З огляду на заявлені позовні вимоги, предметом даного судового розгляду є: правомірність прийнятого оскаржуваного наказу відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури; дотримання процедури проведення службового розслідування.

Отже, матеріалами службового розслідування підтверджується, що позивачем порушені вимоги Дисциплінарного статуту ЗСУ, Статуту внутрішньої служби ЗСУ.

З огляду на викладене, за наслідками службового розслідування знайшли підтвердження обставини вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення, за яке його притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 22 червня 2023 року у справі №380/12332/20, для притягнення до дисциплінарної відповідальності, достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку. Відповідно до приписів Дисциплінарного статуту підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного порушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що спірний наказ є таким, що виданий відповідачем відповідно до наведених норм чинного законодавства та на підставі встановлених службовим розслідуванням обставин.

Крім того, колегія суддів зауважує, що службове розслідування проводилось стосовно військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , а не лише позивача, а й інших осіб. Як наслідок, позивача було позбавлено виплати додаткової винагороди.

Колегія суддів бере до уваги, що за усталеною практикою Верховного Суду, підтриманою, зокрема, у постанові від 29 лютого 2024 року у справі № 420/6303/20, певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Верховний Суд наголосив, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Отже, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

У контексті спірних правовідносин, враховуючи наведені висновки Верховного Суду, суд зазначає, що допущені відповідачем процедурні порушення притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не є істотними, оскільки відсутність дати та номеру наказу не свідчить про відсутність подій, які встановлені службовим розслідуванням.

У даній справі судом не встановлено обмеження прав позивача під час проведення службового розслідування: останньому було відомо про проведення розслідування, він мав можливість надати власні пояснення та реалізувати права, передбачені розділом IV Порядку № 608.

Відсутність окремих технічних реквізитів (як-то відсутність дати чи реєстраційного номера на окремому документі) є суто формальним (технічним) дефектом, який не спростовує самого факту видання наказу уповноваженою посадовою особою в межах наданих їй дисциплінарних повноважень і не нівелює встановлених службовим розслідуванням обставин проступку.

Водночас, матеріалами службового розслідування встановлений факт вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами. Позивач не спростував обставин, що слугували підставою для притягнення його до відповідальності, та не надав належних доказів наявності поважних причин

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.

Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п. 41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 у справі №580/3835/24 - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 у справі №580/3835/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військову частину НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування дисциплінарного стягнення та зобов`язання вчинити ді - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.Г. Попова

Судді: О.В. Говорун

О.В. Чуприна