Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №320/44317/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/44317/24 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Ключкович В.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 21.03.2024; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: Київська обл., м. Фастів, вул. Андрія Саєнка, буд. № 10, код ЄДРПОУ 22933548) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 21.03.2024 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум; у задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач ( далі - апелянт) подав апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, прийнятим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначає, що пенсія позивача (чорнобильця) правомірно обмежена згідно із Законом № 796-XII та Законом про Держбюджет на 2025 рік, урахуванням постанови КМУ № 1 від 03.01.2025 до частини пенсії, що перевищує 10 прожиткових мінімумів, у період воєнного стану застосовуються спеціальні знижуючі коефіцієнти. ПФУ вважає свої дії законними, а виплату пенсії у розмірі 33 514,14 грн (при перерахованому розмірі 70 709,41 грн) - такою, що відповідає чинному законодавству.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, мотивуючи це наступним.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 , виданого Богуславським РВ ГУ МВС України в Київській області 18.08.1998 та є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, що підтверджується Посвідченням Серії НОМЕР_3 .

Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію як особа з інвалідністю внаслідок захворювання пов`язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII).

3 01.03.2024 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, однак після проведеного перерахунку пенсії розмір пенсії позивача обмежено 10 прожитковими мінімумами, встановленого для непрацездатних осіб: розмір пенсії з надбавками: 69 209 грн 41 коп, до виплати: 23 610,00 грн.

Позивач звернулася до відповідача з заявою від 22 серпня 2024 про перерахунок та виплату пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром на виконання Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 у справі № 2-p(II)/2024. Листом від 09.09.2024 № 5131-26274/Н-02/8-1000/24 відповідач вказав, що відсутні законні підстави для виплати пенсії без обмеження максимального розміру, оскільки відповідно до ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції в оскаржуваній частині, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статей 17, 46 та пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, а основи пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Держава забезпечує особливий соціальний захист військовослужбовців та членів їхніх сімей.

Спірним правовідносинам у цій справі передувало ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 20 березня 2024 року № 2-р(ІІ)/2024, яким визнано неконституційними положення статті 67 Закону № 796-XII в частині обмеження максимального розміру пенсії. Конституційний Суд України дійшов висновку, що держава не може в односторонньому порядку звужувати гарантований законом рівень соціального захисту громадян-чорнобильців шляхом обмеження пенсій максимальним розміром.

Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VІ (далі - Закон № 3668-VІ).

Згідно зі статтею 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, (максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Разом з тим, частиною третьою статті 67 Закону №796-XII унормовано, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Конституційний Суд України у Рішенні №2-р(ІІ)/2024 дійшов висновку, що припис статті 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI, першого речення частини третьої статті 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII є такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). У пункті 2 резолютивної частини вказаного рішення зазначено, що означені приписи Закону №3668-VI та Закону № 796-XII втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення.

За приписами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їхні окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічну за змістом норму містить також стаття 91 Закону України «Про Конституційний Суд України».

Позивач просить здійснити перерахунок та виплату пенсії з 20 березня 2024 року - дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України № 2-р(ІІ)/2024.

Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на всій території України. Зазначене Рішення поширюється і на позивачку, оскільки її пенсія по втраті годувальника була призначена відповідно до Закону № 796-XII, положення якого передбачають застосування обмеження максимальним розміром пенсії, що визнано неконституційним.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в зазначеній частині.

Щодо доводів апелянта про те, що у 2025 році обмежувальні заходи було легітимізовано положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» № 4059-ІХ та Постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 (через застосування знижуючих коефіцієнтів до сум перевищення), колегія суддів зазначає таке.

Зазначені посилання відповідача не стосуються спірних правовідносин у межах цієї справи з огляду на предмет і підстави позову. Позивач звернулася до суду з позовом щодо протиправного обмеження її пенсії максимальним розміром із 20.03.2024.

Норми Закону про Державний бюджет на 2025 рік та підзаконні акти Кабінету Міністрів України (зокрема Постанова № 1 від 03.01.2025), на які посилається Управління, наберуть чинності та регулюють правовідносини, що виникли у 2025 році. Вони не мають ретроспективної (зворотної) дії на правовідносини, які існували у 2024 році, та не легітимізують протиправне обмеження пенсійних виплат за попередній період.

Разом з тим суд зазначає, що положення законів про Державний бюджет не можуть змінювати, зупиняти чи скасовувати норми спеціальних законів (у тому числі Закону № 796-XII), на чому неодноразово наголошував Верховний Суд та Конституційний Суд України. Застосування Урядом у 2025 році будь-яких коефіцієнтів чи обмежень до пенсій чорнобильців, право на які гарантоване спеціальним законом та захищене рішеннями Конституційного Суду України, є протиправним та порушує статтєвий конституційний принцип невідчужуваності та незменшення рівня соціальних прав і гарантій (статті 3, 16, 22 Конституції України).

Посилання апелянта на дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду також є необґрунтованими, оскільки дискреція пенсійного органу обмежується чітко визначеним законом обов`язком здійснювати нарахування та виплату пенсій у повному обсязі без застосування неконституційних чи таких, що не підлягають застосуванню, обмежень.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну правову оцінку спірним відносинам і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи в оскаржуваній частині.

Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Суд доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 - 331 КАС, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович

(Повний текст постанови суду виготовлено 09 жовтня 2026 року)