Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №580/12894/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/12894/25 Суддя (судді) першої інстанції: Василь ГАВРИЛЮК

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Говоруна О.В.,

Попової О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Канівської міської ради Черкаської області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Канівської міської ради Черкаської області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Канівської міської ради VIII скликання від 04 листопада 2025 року щодо надання дозволу виконавчому комітету Канівської міської ради Черкаської області на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту на частину земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 7122088900:02:001:0458,/07.02/ право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, яка розташована в адміністративних межах Канівської міської ради Черкаської області села Хмільна (в межах населеного пункту).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем незаконно прийнято спірне рішення.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Вказана апеляційна скарга обгрунтована тим, що дії відповідача є необґрунтованими та непослідовними, та порушують принцип правової визначеності, який передбачає, що органи державної влади повинні бути обмежені у своїх діях заздалегідь встановленими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити з великою точністю примусові заходи, що будуть застосовані представниками влади в тій чи іншій ситуації.

На думку апелянта, враховуючи, що позивач подав заяву на виготовлення технічної документації, та заяву на затвердження такої документації, за наслідками яких прийнято відповідні рішення, однак, не зважаючи на вказане, відповідач спірним рішенням надає дозвіл на розробку технічної документації на становлення «права проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, яка розташована в адміністративних межах Канівської міської ради Черкаської області села Хмільна (в межах населеного пункту)» та передає відповідну земельну ділянку у користування, що в свою чергу позбавить позивача на реалізацію свого права та отримання спірної земельної ділянки після закінчення воєнного стану.

У відзиві на апедяційну скаргу відповідачем зазначено, що згідно з інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.12.2025 власником земельної ділянки з кадастровим №7122088900:02:001:0458 є Канівська міська рада Черкаської області.

Враховуючи, що право земельного сервітуту - це право на обмежене користування чужою земельною ділянкою, яке не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею, тому підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.

У відповіді на відзив позивачем зауважено, що передача спірної земельної ділянки у користування за договором сервітуту позбавлятиме права позивачки на строк дії такого договору отримання у власність земельної ділянки документація на яку уже затверджена рішенням відповідача.

У відповіді на відповідь на відзив відповідачем звернуто увагу на те, що позивач не являється ні власником, ні орендарем земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 7122088900:02:001:0458, а лише є де факто її користувачем на даний час, тому приймаючи спірне рішення відповідач ніяким чином не порушив права позивача.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням від 23.01.2025 № 21-34 Канівська міська рада вирішила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер: 7122088900:02:001:0458, /01.03/ для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в адміністративних межах Канівської міської ради Черкаської області села Хмільна (в межах населеного пункту), без передачі у власність ОСОБА_1 (відповідно до підпункту 5 пункту 27 розділу X Земельного кодексу України).

У подальшому, Канівська міська рада прийняла рішення від 04.11.2025 № 24-18 яким надала дозвіл Виконавчому комітету Канівської міської ради Черкаської області на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту на частину земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 7122088900:02:001:0458, /07.02/ право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, яка розташована в адміністративних межах Канівської міської ради Черкаської області села Хмільна (в межах населеного пункту).

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки власником земельної ділянки з кадастровим №7122088900:02:001:0458 є Канівська міська рада Черкаської області, тому підстави для скасування спірного рішення - відсутні.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується і це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

У силу вимог статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад, до яких належить розпоряджання землями територіальних громад.

Згідно з частинами першою та другою статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Отже, громадяни, які зацікавлені у реалізації свого права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, звертаються до відповідної сільської, селищної, міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, яку орган місцевого самоврядування зобов`язаний розглянути у місячний строк.

У відповідності до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

При цьому, при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України повинен перевірити:

- відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта статті 116 Земельного кодексу України);

- чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України);

- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України);

- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України та частина третя статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.12.2025 власником земельної ділянки з кадастровим № 7122088900:02:001:0458 є Канівська міська рада Черкаської області.

02 листопада 2021 року рішенням Канівської міської ради Черкаської області VIII скликання №7-88 «Про надання дозволу громадянці ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000га,/01.03/для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в адміністративних межах Канівської міської ради Черкаської області села Хмільна (в межах населеного пункту) для передачі земельної ділянки у власність» надано відповідний дозвіл.

На підставі отриманого дозволу на замовлення ОСОБА_1 , фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000га для ведення особистого селянського господарства в межах Канівської міської ради в межах с. Хмільна Черкаського району Черкаської області та присвоєно земельній ділянці кадастровий №7122088900:02:001:0458, що узгоджується з витягом з ДЗК - НВ-2612762092021 від 24.12.2021.

28 грудня 2021 року ОСОБА_2 звернулась до Канівської міської ради Черкаської області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1000га, кадастровий номер №7122088900:02:001:0458 та надання її у власність.

Надалі, з урахуванням рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 у справі №580/6323/24, рішенням Канівської міської ради Черкаської області від 23.01.2025 № 21-34 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер: 7122088900:02:001:0458, /01.03/ для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в адміністративних межах Канівської міської ради Черкаської області села Хмільна (в межах населеного пункту), без передачі у власність ОСОБА_1 (відповідно до підпункту 5 пункту 27 розділу X Земельного кодексу України).

У подальшому, рішенням Канівської міської ради VIII скликання від 04 листопада 2025 року надано дозвіл виконавчому комітету Канівської міської ради Черкаської області на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту на частину земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 7122088900:02:001:0458,/07.02/ право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, яка розташована в адміністративних межах Канівської міської ради Черкаської області села Хмільна (в межах населеного пункту).

Так, статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею (частина третя ст. 98 ЗК України).

Згідно із пунктом «б» статі 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів, зокрема: право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Аналіз зазначених положень Земельного кодексу України вказує на те, що право земельного сервітуту - це право на обмежене користування чужою земельною ділянкою, яке не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Вказані обставини свідчать про те, що надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту на частину земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 7122088900:02:001:0458 жодним чином не впливає на право позивача у подальшому отримати зазначену земельну ділянку у власність, з огляду на правову природу права земельного сервітуту.

З огляду на те, що на даний час власником земельної ділянки з кадастровим № 7122088900:02:001:0458 є саме Канівська міська рада Черкаської області, тому спірним рішенням жодним чином не порушуються права позивачки на отримання земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер: 7122088900:02:001:0458 у власність.

Посилання скаржника на те, що заява позивача була подана до внесення змін до Перехідних положень Земельного кодексу України колегія суддів оцінює критично, враховуючи, що рішення/дії/бездіяльність відповідача щодо не передання позивачу у власність земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер: 7122088900:02:001:0458 не спірним у даній справі.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.В. Говорун

О.Г. Попова