Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №580/3127/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/3127/26 Суддя (судді) першої інстанції: Петро ПАЛАМАР

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Говоруна О.В.,

Попової О.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому, просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.01.2026 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 27.09.2025 перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,197, 1,0796, 1,115 з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року позов залишено без руху.

У подальшому, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року позовну заяву повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати ухвалу та скерувати матеріали справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з зміст позовної заяви свідчить про те, що позивач заявив одну позовну вимогу немайнового характеру, яка стосується оскарження дій відповідача щодо відмови йому у проведенні індексації пенсії.

При цьому, як вказує апелянт, інша заявлена вимога є похідною і стосуються порядку і способу, яким, на думку позивача, має бути обчислена його пенсія щодо зобов`язання здійснити перерахунок (індексацію) пенсії.

Таким чином, суд першої інстанції, неправильно визначивши кількість позовних вимог, припустився помилки при визначенні розміру судового збору, який необхідно було сплатити за подання позовної заяви і, як наслідок, дійшов помилкових висновків про наявність підстав для повернення позову.

Згідно частини другої ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року позов залишено без руху.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу для усунення недоліків позовної заяви слід надати належний доказ доплати (перерахування) судового збору в розмірі 2129,92 грн.

Вказаною ухвалою надано п`ятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

01 квітня 2026 року позивачем на усунення недоліків подано клопотання в якому вказано, що позовні вимоги містять одну вимогу немайнового характеру, оскільки коефіцієнти згідно постанов Кабінету Міністрів України, які не застосовані відповідачем при перерахунку пенсії не є самостійними позовними вимогами для визначення належного розміру пенсії.

У подальшому, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року позовну заяву повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки доплати судового збору не здійснено, вимоги ухвали у встановлений судом строк позивачем не виконані, а посилання на постанови Верховного Суду є безпідставні, оскільки врегульовують заявлення похідних вимог.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 КАС України).

У частині п`ятій ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено вимоги, які застосовуються до позовної заяви.

У силу вимог пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

При цьому, згідно з частиною третьою статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За правилами частини першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, залишення скарги без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.

Як свідчать матеріали справи, залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу надати суду належний доказ доплати (перерахування) судового збору в розмірі 2129,92 грн.

Згідно частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Пунктом 23 частини першої статті 4 КАС України визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-IX встановлено розмір прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб на 2026 рік, а саме у місячному розмірі з 1 січня - 3328 грн.

З огляду на те, що позивач заявив три вимоги немайнового характеру в розрізі постанов про індексацію пенсій та з урахуванням коефіцієнта пониження, тому суд першої інстанції визначив розмір судового збору у сумі 3194,88 грн.

У той же час, колегія суддів враховує, що Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 № 2 «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону в редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» встановлено, що, перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати не чинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Аналогічний підхід щодо положень частини другої статті 4 Закону №3674-VI у подібних правовідносинах застосував Верховний Суд, зокрема, в постановах від 13 квітня, 31 жовтня 2023 року, 12 серпня 2024 року, 25 червня 2025 року (справи №№640/19270/21, 560/1037/23, 240/15369/22, 400/7965/24, відповідно).

Слід також відзначити, що останнім днем для усунення недоліків позовної заяви, враховуючи п`ятиденний строк, визначений ухвалою про залишення без руху від 31.03.2026, припадав на 06 квітня 2026 року, з огляду на отримання такої ухвали представником позивача 01.04.2026 о 12:03, що підтверджується даними з Електронного кабінету.

Отже, оскільки строк для усунення недоліків спливав лише 06 квітня 2026 року, тому висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви 03 квітня 2026 року є у даному випадку передчасним.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У той же час, суд також не вбачає підстав для направлення справи для вирішення питання про відкриття провадження у справі, оскільки вказані дії не входять до повноважень суду апеляційної інстанції, згідно приписів КАС України.

За правилами частини третьої ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно з ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви - скасувати та направити справу до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року - скасувати, а справу № 580/3127/26 направити до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.В. Говорун

О.Г. Попова