Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №640/26161/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/26161/21 Суддя (судді) першої інстанції: Микитин Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Говоруна О.В.,

Попової О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у зв`язку з не проведенням нарахування та невиплатою ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01 січня 2018 року по 07 липня 2019 року під час виплати нарахованої суми пенсії 17 травня 2021 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01 січня 2018 року по 07 липня 2019 року у розмірі 4643,82 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.05.2021 у відповідача виникли інші зобов`язання перед позивачем відповідно до закону, а саме нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, оскільки нараховані суми доплати пенсії повинні були сплачені за період з 01 січня 2018 року по 07 липня 2019 року, а фактично сплачені 17.05.2021.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2019 у справі 826/10421/18, за період з 01 січня 2018 року по 07 липня 2019 року під час виплати нарахованої суми пенсії 17 травня 2021 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2019 у справі 826/10421/18, за період з 01 січня 2018 року до дня фактичної виплати - 17 травня 2021 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Зазначена апеляційна скарга обґрунтована тим, що компенсації підлягають лише нараховані, але не виплачені грошові доходи, які не мають разового характеру.

Враховуючи, що пенсійний фонд здійснював всі нараховані пенсійні виплати позивачу строки та згідно чинного законодавства України, а інші розміри пенсії, самостійно визначені позивачем, виплаті не підлягали, а тому правові підстави для виплати позивачу компенсації втрати частини доходів відсутні.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2019 у справі 826/10421/18, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії за вислугу років з 86% розміру грошового забезпечення до 70 відсотків при здійсненні перерахунку пенсії починаючи з 01.01.2018 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.01.2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з 86% від відповідних сум грошового забезпечення то провести відповідні виплати з врахуванням раніше виплачених сум з 01.01.2018 року.

19 липня 2021 року позивач звернувся до пенсійного фонду із заявою, в якій просив провести розрахунок та виплати компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати частини донарахованої пенсії за спірні періоди, які здійснюється відповідно до частини другої статті 55 Закону України №2262-ХІІ та Порядку 159 на підставі проведеного розрахунку суми, що підлягає виплаті, які проведені в рамках виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2019 у справі №826/10421/18.

За результатом розгляду заяви позивача ГУ ПФ України в місті Києві листом від 25.08.2021 №22354-22004/Д-02/8-2600/21 повідомило позивача про те, що суму доплати по перерахунку пенсії за період з 01 січня 2018 року по 07 липня 2019 року у розмірі 26 886,77 грн нарахована у травні 2021 року. Крім того, зазначено, що нарахована у вересні 2019 році доплата пенсії в сумі 26886,77 грн. за період з 01.01.2018 по 31.07.2019 підлягала виплаті в межах бюджетних асигнувань, а з серпня 2019 року вам встановлено та виплачується визначений судовим рішенням розмір пенсії, підстави для нарахування компенсації відсутні.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у зв`язку з не проведенням нарахування та невиплатою ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01 січня 2018 року по 07 липня 2019 року під час виплати нарахованої суми пенсії 17 травня 2021 року, звернувся до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки виплата 26 886,77 грн позивачу здійснена пенсійним органом 17.05.2021 на виконання рішення суду по справі № 826/10421/18, про що зазначено відповідачем у листі від 25.08.2021 №22354-22004/Д-02/8-2600/21, тому несвоєчасне нарахування суми відбулось з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, відтак наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 цього Закону, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, у т.ч. заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно з пунктом 2 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1427, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 01.01.1998, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №159 від 21.02.2001, якою затверджено «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» (далі - Порядок № 159).

У силу вимог пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.

Згідно із пунктом 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Таким чином, суд зазначає, що оскільки компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, то право на компенсацію особа набуває саме в момент отримання доходу.

При цьому, за правилами статтей 3-5 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Своєчасно не отриманий з вини громадянина дохід компенсації не підлягає.

З аналізу норм Закону № 2050-III та Порядку № 159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

У той же час, за приписами Конституції України та КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, у разі невиконання судового рішення, позивач має право на виплату компенсації за час затримки виконання судового рішення.

Отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-III є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

Наведена правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 12.05.2022 у справі №815/3998/16, від 20.05.2020 у справі №815/2454/18, від 31.03.2020 у справі №817/621/18 та від 26.02.2020 у справі №826/8319/16.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2019 у справі 826/10421/18, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії за вислугу років з 86% розміру грошового забезпечення до 70 відсотків при здійсненні перерахунку пенсії починаючи з 01.01.2018 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.01.2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з 86% від відповідних сум грошового забезпечення то провести відповідні виплати з врахуванням раніше виплачених сум з 01.01.2018 року.

Верховний Суд у постановах, зокрема від 19.05.2022 у справі №200/3859/21, від 24.01.2023 у справі №200/10176/19-а дійшов висновку про те, що основними умовами для виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Відтак, оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку грошового забезпечення та відновлення прав позивача, порушених при виплаті грошового забезпечення у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

З урахуванням того, що несвоєчасна виплата пенсії позивачу відбулася у зв`язку з неправомірним її нарахуванням відповідачем, тобто з його вини, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому, як вже було зазначено, під доходами в розумінні Закону №2050-III є грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Як свідчать матеріали справи, нарахування та виплата позивачу пенсії відбулась на підставі відповідного розрахунку ГУ ПФУ в м. Києві на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2019 у справі 826/10421/18 за період 01 січня 2018 року по 07 липня 2019 року, вказане сторонами не заперечується.

При цьому, виплата 26 886,77 грн позивачу здійснена пенсійним органом 17.05.2021 на виконання рішення суду по справі № 826/10421/18, про що зазначено відповідачем у листі від 25.08.2021 №22354-22004/Д-02/8-2600/21.

Отже, несвоєчасне нарахування суми відбулось з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 (касаційне провадження № К/990/129/22) сформулював висновки, відповідно до яких нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. При цьому, отримання відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію у відповідь на заяву особи про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку, та відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.

У цій справі № 560/8194/20 Судова палата виходила з того, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акту індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

За висновком Верховного Суду зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2024 року у справі № 420/2598/24.

Як наслідок, наявні підстави для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2019 у справі 826/10421/18, за період з 01.01.2018 до дня фактичної виплати - 17.05.2021, та необхідність зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2019 у справі 826/10421/18, за період з 01.01.2018 до дня фактичної виплати - 17.05.2021, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.В. Говорун

О.Г. Попова