Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №640/17804/19 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/17804/19 Суддя (судді) першої інстанції: Свида Л.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Говоруна О.В.,

Попової О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0061894203 від 14.08.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом йому безпідставно нараховані зобов`язання з податку на додану вартість, оскільки рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку до нього не надходило, переведення позивача на загальну систему оподаткування безпідставне та податковим органом невірно визначена сума податкових зобов`язань з податку на додану вартість в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в м. Києві №0061894203 від 14.08.2019.

В апеляційній скарзі, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки позивачем в 2016 році перевищено загальну суму (1000000 грн. (без урахування податку на додану вартість) від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, а тому позивач мав зареєструватися як платник податку на додану вартість та сплатити зобов`язання з податку на додану вартість, тому були наявні підстави для винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС в м. Києві в період з 12.06.2019 року по 19.06.2019 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, за результатами якої складений акт №1513/26-15-42-03-30/2138116710 від 26.06.2019 року.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, 183.4 ст. 183, ст. 187, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України в частині не визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за 2017 рік на суму 712171 грн.

На підставі акту перевірки №1513/26-15-42-03-30/2138116710 від 26.06.2019 року Головним управлінням ДФС в м. Києві на адресу позивача направлене податкове повідомлення-рішення №0061894203 від 14.08.2019 року, яким позивачу за порушення вимог п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, 183.4 ст. 183, ст. 187, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 890230,75 грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 712171 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 178042,75 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки кошти, що отримуються платником податків у вигляді відсотків на залишки коштів на банківському рахунку не відповідають визначенню постачання товарів чи послуг, а тому сума таких коштів до бази оподаткування ПДВ платника податку не включається, відтак податкове повідомлення-рішення №0061894203 від 14.08.2019 є не правомірним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

У відповідності до п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є, зокрема, будь-яка особа, яка зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Згідно положень п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Відповідно до п. 183.1, 183.2, 183.4, 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у ст. 181 цього Кодексу.

У разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним п. 181.1 ст. 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним п. 182.1 ст. 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений п. 183.3 цієї статті.

Будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

З аналізу зазначених положень законодавства дійсно вбачається, що в разі, якщо особа, яка не є платником єдиного податку першої - третьої групи та перевищила загальну суму в 1000000 грн. від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, вона має зареєструватися як платник податку на додану вартість подавши відповідну заяву.

Як свідчать матеріали справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку від 07.07.2016 року №1626583402928 є платником єдиного податку 3 групи з 05.07.2016 року без реєстрації ПДВ.

Позивач подав декларацію платника єдиного податку за 2016 рік та в цій декларації самостійно визначив загальну суму доходу в розмірі 5366558,69 грн.

На думку контролюючого органу, позивач не міг перебувати на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2017 року, а також мав зареєструватися платником податку на додану вартість та сплачувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість.

Оскільки позивач з 01.01.2017 року застосовує загальну систему оподаткування, обліку та звітності, однак заяву щодо реєстрації платником податку на додану вартість не подав, тому податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0061894203 від 14.08.2019 року, яким позивачу за порушення вимог п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, 183.4 ст. 183, ст. 187, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 890230,75 грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 712171 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 178042,75 грн.

Пунктом 291.2 статті 291 Податкового кодексу України встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України, юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування встановлено статтею 298 Податкового кодексу України.

Так, для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву. Заява подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один з таких способів: 1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; 2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; 3) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством; 4) державному реєстратору як додаток до заяви про державну реєстрацію, що подається для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця з урахуванням вимог пункту 291.5 статті 291 цього Кодексу. Електронна копія заяви, виготовлена шляхом сканування, передається державним реєстратором до контролюючого органу одночасно з відомостями з заяви про державну реєстрацію на проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (підпункт 298.1.1 пункту 298.1).

Зареєстровані в установленому законом порядку суб`єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації (абзац другий підпункту 298.1.2 пункту 298.1).

Суб`єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм цього Кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб`єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року (абзац перший підпункту 298.1.4 пункту 298.1).

У відповідності до абзацу другого підпункту 298.1.4 пункту 298.1 перехід на спрощену систему оподаткування суб`єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому цього підпункту, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб`єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу.

До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених цією главою (абзац третій підпункту 298.1.4 пункту 298.1).

При цьому, якщо суб`єкт господарювання протягом календарного року, що передує року обрання спрощеної системи оподаткування, самостійно прийняв рішення про припинення фізичної особи-підприємця, то при переході на спрощену систему оподаткування до розрахунку доходу за попередній календарний рік включається вся сума доходу, отриманого такою особою в результаті провадження господарської діяльності за такий попередній календарний рік (абзац четвертий підпункту 298.1.4 пункту 298.1).

За аналізу вищевикладених норм вбачається, що законодавцем передбачено обов`язок суб`єкта господарювання, який протягом календарного року, що передує року обрання спрощеної системи оподаткування, самостійно прийняв рішення про припинення фізичної особи-підприємця, включати при переході на спрощену систему оподаткування до розрахунку доходу за попередній календарний рік всю суму доходу, отриманого такою особою в результаті провадження господарської діяльності за такий попередній календарний рік.

Згідно з п. 299.1, 299.2 ст. 299 Податкового кодексу України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Відповідно до п. 299.10, 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі, зокрема, подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; у випадках, визначених п. п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 цього Кодексу.

У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справі № 805/206/17-а, від 24.01.2019 у справі № 813/1346/18, від 05.06.2018 у справі № 813/4266/17, від 06.05.2020 у справі 812/1137/16, від 10.11.2021 у справі № 340/3300/19.

Як вказує позивач, ним не подавалася і заява про перехід на загальну систему оподаткування, тобто, податковим органом самостійно анульовано позивачу реєстрацію платником єдиного податку.

Разом з тим, як вірно відзначено судом першої інстанції, в акті перевірки не зазначено підстави для анулювання позивачу реєстрації платником єдиного податку, не зазначено про прийняття такого рішення, проведення перевірок позивача, які були підставою для прийняття рішення про анулювання позивачу реєстрації платником єдиного податку.

Податковим органом не надано жодного доказу прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку щодо позивача, не наведено його зміст не зазначено реквізитів такого рішення, зокрема, номеру та дати його прийняття.

Також, податковим органом не наведено номеру та дати акту перевірки, на підставі якого прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку стосовно позивача, не зазначено період проведення такої перевірки та встановлені факти.

Будь-яких доказів повідомлення позивача про прийняття щодо нього рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, проведення перевірки позивача, на підставі якої прийнято таке рішення матеріали справи не містять та такі докази не наведені відповідачем, а також не відображені в акті перевірки №1513/26-15-42-03-30/2138116710 від 26.06.2019 року.

Слід зазначити, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках, про що свідчать висновки, викладені в рішеннях від 26.02.2019 року у справі №805/1396/17-а, від 05.02.2019 року у справі 805/206/17-а, від 24.01.2019 року у справі №813/1346/18, від 06.02.2018 року у справі №816/543/17, від 16.04.2018 року у справі №808/657/16, від 08.05.2018 року у справі №816/1088/17, від 19.04.2019 року у справі №822/2037/18, від 29.03.2018 року у справі №804/2321/17, від 19.04.2019 року у справі №821/884/18.

У даному випадку, нарахування позивачу податку на додану вартість фактично є наслідком тверджень податкового органу про перебування позивача з 11.01.2017 року на загальній системі оподаткування, однак як вже було зазначено судом вище доказів анулювання позивачу реєстрації платником єдиного податку, наявності підстав для таких дій відповідачем до суду не надано та доводи позивача ним не спростовані.

Оскільки податковим органом не надано доказів анулювання позивачу реєстрації платником єдиного податку та підстав для вчинення таких дій, тому наявні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0061894203 від 14.08.2019.

У той же час, колегія суддів також враховує наступне.

Як свідчать матеріали справи, в 2017 році позивач отримав дохід, який складається з доходів за надані послуги із залучення суб`єктів господарювання сегменту корпоративного бізнесу на обслуговування Акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» з розміщення коштів на вкладному (депозитному) рахунку у вигляді плати за надані послуги в розмірі 3555760,09 грн., що підтверджується актами наданих послуг до договору №1 від 28.12.2016 року (№1 від 03.02.2017 року, №2 від 03.03.2017 року, №3 від 05.04.2017 року), а також відсотків по депозитам згідно договорів №2016/ДО008-001 від 07.11.2016 року, №2010/ГДД/008-014 від 07.11.2016 року в розмірі 5099,25 грн. (загальна сума складає 3555760,09 грн. + 5099,25 грн. = 3560859,34 грн.).

Відповідно до положень п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу;

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в 20 відсотків.

Оскільки позивачем отриманий дохід від надання послуг із залучення суб`єктів господарювання сегменту корпоративного бізнесу на обслуговування Акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» в розмірі 3555760,09 грн., на який не нарахований податок на додану вартість, він мав би визначити податкові зобов`язання з податку на додану вартість та перерахувати їх до бюджету.

Разом з тим, враховуючи безпідставність висновків податкового органу про необхідність реєстрації позивача платником податку на додану вартість з 11.01.2017 року, податковим органом неправомірно нараховані податкові зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 711152,02 грн. (20% від догоду в розмірі 3555760,09 грн.), а також неправомірно нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 25% від визначених контролюючим органом податкових зобов`язань (177788 грн.) у відповідності до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

До того, на відсотки по депозитам згідно договорів №2016/ДО008-001 від 07.11.2016 року, №2010/ГДД/008-014 від 07.11.2016 року в розмірі 5099,25 грн., податок на додану вартість не підлягав нарахуванню за наступних підстав.

Відповідно до положень п. 14.1.185, 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України постачанням послуг є будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Таким чином, кошти, що отримуються платником податків у вигляді відсотків на залишки коштів на банківському рахунку не відповідають визначенню постачання товарів чи послуг, а тому сума таких коштів до бази оподаткування ПДВ платника податку не включається.

Отже, висновок суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є правильним та таким, що відповідає приписам законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.В. Говорун

О.Г. Попова