Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №420/3916/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/3916/26

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2026 року (суддя Кузьменко Н.А., м. Одеса, повний текст рішення складений 01.09.2026) про повернення без розгляду заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №420/3916/26,-

В С Т А Н О В И В:

26.06.2026 набрало законної сили рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 у справі № 420/3916/26, яким:

• визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.09.2025 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 гривень згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб";

• зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.09.2025 щомісячну доплату у розмірі 2000 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 за заявою позивача встановлено судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 року у справі №420/3916/26.

04.08.2026 від ГУ ПФУ в Одеській області надійшов звіт про виконання рішення суду, в якому вказувалося, що згідно з інформацією, яка надана відділом з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг, Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 у справі № 420/3916/26, 17.07.2026 проведено перерахунок пенсії з 01.09.2025 і сума доплати пенсії з урахуванням фактично виплачених сум становила 13 117,48 грн. Новий розмір пенсії ОСОБА_1 , встановлений після виконання зазначеного рішення, становив 25 950,00 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2026 прийнято звіт суб`єкта владних повноважень про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 у справі №420/3916/26.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2026 було відмовлено у задоволенні заяви позивача, поданої в порядку ст. 383 КАС України, щодо визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Одеській області на виконання рішення суду у справі № 420/3916/26.

Зазначена ухвала суду сторонами в апеляційному порядку оскаржена не була.

28.08.2026 до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача, в якій він просить суд на підставі статті 382 КАС України:

1. Зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області подати до суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі № 420/3916/26 у 10-денний строк з моменту отримання відповідної ухвали суду, який обов`язково має включати докази виплати пенсії з 01.08.2026 у перерахованому розмірі.

2. У разі невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі № 420/3916/26 або ненадання звіту про його виконання накласти на керівника ГУ ПФУ в Одеській області штраф у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, половину з якого стягнути на користь Державного бюджету України, а іншу половину — на користь позивача.

На обґрунтування вказаної заяви зазначено, що 17.07.2026 на виконання судового рішення відповідачем було проведено перерахунок пенсії позивача, згідно з яким розмір його пенсії становив 25 950,00 грн. Водночас у серпні 2026 року позивачу фактично виплачено пенсію у розмірі 17 301,53 грн замість належних 25 950,00 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 420/3916/26 повернуто без розгляду відповідно до частини другої статті 167 КАС України.

Суд визнав доводи заяви позивача про повторне встановлення судового контролю за виконанням судового рішення очевидно безпідставними та необґрунтованими, оскільки:

· ухвалою суду від 24.08.2026 ухвалено прийняти звіт Головного управління від 04.08.2026 про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 у справі № 420/3916/26 та не встановлено нового строку подання звіту, у зв`язку з чим вважається припиненим судовий контроль щодо виконання рішення суду;

· судом під час розгляду справи по суті надавалася оцінка саме діям ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті з 01.09.2025 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 гривень згідно з постановою № 713, а не з приводу порядку виплати пенсії та її обмеження.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нову ухвалу, якою заяву позивача від 28.08.2026 про зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області подати звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі № 420/3916/26 — задовольнити.

На думку апелянта, повернення заяви без розгляду за частиною другою статті 167 КАС України допускається лише у випадку її очевидної безпідставності, тобто тоді, коли неспроможність заяви вбачається з її змісту без дослідження доказів по суті. У цій справі для висновку про "безпідставність" заяви суд мав дослідити наданий документ перерахунку пенсії, зіставити суму обмеження максимальним розміром із сумою фактичної доплати за постановою № 713, включеною до загального розрахунку, а також витлумачити обсяг предмета рішення від 26.05.2026 — тобто здійснити оцінку доказів і фактичних обставин по суті спору, що виходить за межі процедури повернення заяви без розгляду. Отож, суд повинен був застосувати спеціальну імперативну норму частини першої статті 382 КАС України.

Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Судом першої інстанції спірне питання було розглянуто в порядку письмового провадження.

Апеляційним судом справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі, в тому числі, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду колегія суддів дійшла таких висновків.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до частин 2, 3 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

В адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення, що узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі №420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі №611/26/17, від 07.02.2022 у справі №200/3958/19-а.

Порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, ухвалених судом в адміністративних справах, встановлено у статті 382 КАС України.

Відповідно до статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1 - 3 статті 382-3 КАС України суд за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини 5 статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 у справі №420/3916/26 було зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.09.2025 щомісячну доплату у розмірі 2000 гривень, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому, судом під час розгляду справи надавалась оцінка саме діям Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.09.2025 року щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 гривень, згідно Постанови №713. Порядок виплати пенсії чи її розмір не були предметом цього спору.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2026 прийнято звіт суб`єкта владних повноважень про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 у справі №420/3916/26.

Ураховуючи, що метою судового контролю за виконанням рішення суду забезпечення фактичного поновлення прав, можливо дійти висновку, що позивачем визнано, що рішення суду у справі №420/3916/26 виконано.

На слушність таких висновків також свідчить, по-перше, те, що зверненням ОСОБА_1 до суду із заявою про встановлення повторного контролю за виконанням судового рішення обумовлено його незгодою із розміром отриманої пенсії. Водночас, заявник не висував заперечень щодо невиплати відповідачем доплати до пенсії у розмірі 2000 грн.

По-друге, ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2026 про прийняття звіту суб`єкта владних повноважень позивачем в апеляційному порядку оскаржена не була.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що заява позивача від 25.08.2026 про повторне встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №420/3916/26 є безпідставною та необґрунтованою, зважаючи на таке:

після винесення судом ухвали про прийняття звіту про виконання судового рішення обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо подання таких звітів припиняється, оскільки факт виконання рішення в межах визначеного контролю вже встановлено судом;

положення КАС України не передбачають можливості повторного звернення до суду із заявою про встановлення судового контролю після прийняття звіту про виконання рішення;

аргументи позивача, наведені у заяві від 25.08.2026, свідчать про виникнення між сторонами нових правовідносин, які виходять за межі предмета виконання чинного судового рішення.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення такої заяви позивача на підставі частини другої статті 167 КАС України.

Резюмуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що суд під час вирішення спірного питання неповно з`ясував обставини справи чи неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

З огляду на це, підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції відсутні.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2026 року про повернення без розгляду заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №420/3916/26 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя В.А.Голуб

Суддя Ю.В.Осіпов