Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №420/2145/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/2145/26

Перша інстанція: суддя Марин П.П.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

28 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невключення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 73 дні, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач до квітня 2024 року проходив військову службу у відповідача, однак при звільненні з військової служби йому виплачено компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки без врахування у складі додаткової винагороди, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України № 168.

Позивач зауважив, що на запит його представника відповідачем надано відповідь у якій, зокрема зазначено про те, що додаткова грошова винагорода не враховується при розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпусток.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що додаткова винагорода, передбачена постановою № 168 не підлягає врахуванню при обрахунку розміру компенсації за всі невикористані дні відпусток, оскільки така винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволені позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Зокрема, апелянт зазначає, що обчислення грошової компенсації за невикористані дні щорічних основної та додаткових відпусток при звільненні з військової служби здійснюється, виходячи з місячного грошового забезпечення як обрахункової величини. Передбачена постановою № 168 додаткова винагорода виплачувалася позивачу щомісячно, отже вона є періодичним щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, підстав вважати, що така винагорода є разовим додатковим видом грошового забезпечення не має, оскільки її виплата здійснюється щомісячно.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що правових підстав для задоволення апеляційної скарги не має з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 26 березня 2024 року має статус учасника бойових дій (а.с. 14).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 219 від 02 серпня 2023 року майора ОСОБА_1 , начальника штабу – заступника командира НОМЕР_3 батальйону резерву, призначеного наказом начальника Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сил територіальної оборони Збройних Сил України № 147 від 22.07.2023 року на посаду заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи військової частини НОМЕР_1 , з 02 серпня 2023 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення (а.с. 30).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 253 від 04 вересня 2023 року майора ОСОБА_1 , заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) № 168 від 21.08.2023 року на посаду командира взводу 328 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що з 04 вересня 2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків (а.с. 31).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 21 від 21 січня 2024 року майора ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) № 14 від 16.01.2024 року на посаду командира 328 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що з 21 січня 2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків (а.с. 32).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 93 від 01 квітня 2024 року майора ОСОБА_1 , командира 328 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_4 № 76 від 13.03.2024 року, звільнено з військової служби у запас за віком та з 01 квітня 2024 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Даним наказом вирішено також виплатити компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку терміном 18 днів за 2022 рік, 20 днів за 2023 рік, 35 днів за 2024 рік згідно пункту 3 розділу XXXI наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (а.с. 33).

07 листопада 2025 року представником позивача до Військової частини НОМЕР_1 направлено адвокатський запит, в тому числі й стосовно надання інформації чи було враховано додаткову грошову винагороду, отриману ОСОБА_1 , при обрахунку грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022-2024 роки (а.с. 7).

Листом за № 1364/48 від 17 листопада 2025 року Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що згідно пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання (а.с. 8).

08 грудня 2025 року представником позивача до Військової частини НОМЕР_1 направлено повторний адвокатський запит, в тому числі й стосовно надання інформації чи було враховано додаткову грошову винагороду, отриману ОСОБА_1 , при обрахунку грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022-2024 роки (а.с. 9, 10).

Листом за № 1364/869 від 30 грудня 2025 року Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що в інтересах ОСОБА_1 нею здійснено розрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки у відповідності до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (а.с. 10 зворот).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення додаткової винагороди до складу обрахунку сум компенсації за невикористані відпустки, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, а тому невключення її до складу компенсації за невикористані дні відпусток є правомірним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), який установлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини в цій галузі.

Статтею 1 Закону № 2011-XII визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно із частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, ураховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Статтею 9-2 Закону № 2011-XII визначено, що на період дії воєнного стану (особливого періоду) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1, абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки зі збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки».

Пунктом 2 Постанови № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У пункті 3 Постанови № 704 зазначено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу встановлено здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Пунктом 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі – Порядок № 260) визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Відповідно до пункту 16 розділу І Порядку № 260 виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 передбачено, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє донині.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову № 168.

Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у первинній редакції) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Редакція зазначеної постанови № 168 неодноразово змінювалася.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 № 836 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - Постанова № 836) доповнено Постанову № 168 новим пунктом 1-1, який регулює спірні правовідносини у цій справі (на момент звільнення позивача з військової служби 01.04.2024) та, відповідно до якого на період воєнного стану:

військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань;

військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони;

військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Також Постановою № 836 доповнено Постанову № 168 пунктом 1-2, відповідно до якого (на момент звільнення позивача з військової служби) виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Спірним питанням у даній справі є питання включення до складу місячного грошового забезпечення військовослужбовця додаткової винагороди, встановленої постановою №168, для обчислення грошової компенсації за невикористані дні оплачуваної відпустки.

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 за № 421-1364 від 15.02.2026 року слідує, що ОСОБА_1 додаткову винагороду з березня 2023 року по квітень 2024 року отримав у березні 2023 року в сумі 96774,19 грн., у грудні 2023 року в сумі 30 000 грн., у січні 2024 року в сумі 16 451,61 грн., у березні 2024 року у сумі 30 000 грн (а.с. 35).

Колегія суддів зазначає, що додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану. При цьому, в Академічному тлумачному словнику слово «постійний» визначається, зокрема, як: який триває ввесь час, не припиняючись і не перериваючись; розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання військовослужбовцем участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; визначається наказами командирів (начальників).

Відтак, суд апеляційної інстанції прийшов висновку, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 10 грудня 2024 року у справі № 580/9551/23, від 17 квітня 2026 року у справі № 420/39934/24, від 12 лютого 2026 року № 420/77/25.

Отже, додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 не може бути врахована у розмір місячного грошового забезпечення, з якого провадиться обрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки військовослужбовцю.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2026 року у справі № 420/40599/25.

Доводи апелянта про те, що додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ № 168 виплачувалася позивачу щомісячно колегія суддів оцінює критично, оскільки за період проходження військової служби у відповідача така виплата мала місце лише у березні 2023 року, у грудні 2023 року, у січні 2024 року, у березні 2024 року, що підтверджується довідкою про нарахування та утримання грошового забезпечення та довідкою військової частини НОМЕР_1 від 15 лютого 2026 року за № 421-1364 про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення.

З огляду на встановлені обставини та наявне нормативне регулювання спірних правовідносин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 02 лютого 2026 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст.308,311, 312, 315, 316, 321, 328 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко