Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №400/5428/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/5428/26

Перша інстанція: суддя Птичкіна В.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління справами Міністерства оборони України про визнання дій та бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

14 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:

- визнати протиправними дії Головного управління справами Міністерства оборони України щодо непроведення нарахування та виплати компенсації громадинам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати за весь час затримки по день фактичного розрахунку 16.04.2026 по виплаті грошової компенсації за нестримане речове майно згідно Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. № 178, у розмірі 112 811,68 грн;

- зобов`язати Головне управління справами Міністерства оборони України нарахувати та виплатити компенсацію громадинам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати за весь час затримки но день фактичного розрахунку 16.04.2026 року по виплаті грошової компенсації за неотримане речове майно згідно Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. №178, у розмірі 112 811,68 грн., з врахуванням періоду починаючи з 05.03.2026 року по день розрахунку 16.04.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після звільнення з військової служби за станом здоров`я у березні 2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому грошової компенсації за неотримане речове майно та у зв`язку із чим 16 квітня 2026 року йому виплачено належну компенсацію у розмірі 112 811, 68 грн.

У зв`язку із виплатою компенсації за неотримане речове майно після звільнення, позивач вважає, що він має право на отримання компенсації втрати частини доходів, однак на подану заяву до відповідача, отримав відмову.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що грошова компенсація вартості за неотримане речове майно не є заробітною платою у розумінні трудового законодавства, а є окремим видом соціальної гарантії військовослужбовця, виплата якої здійснюється у порядку та в межах бюджетного фінансування.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Зокрема, апелянт зазначає, що грошова компенсація вартості за неотримане речове майно, виплата якої здійснюється за місцем проходження служби, тобто військової частини, з якою працівники перебувають (перебували) у трудових правовідносинах, має обов`язковий характер і особа має право на її отримання відповідно до державних гарантій та трудового договору.

При цьому, як зауважує апелянт, компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України, а тому застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати згаданої компенсації на день виключення особи зі списків особового складу військової частини.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 15 вересня 2025 року має статус учасника бойових дій (а.с. 5).

Згідно витягу з послужного списку слідує, що ОСОБА_1 призваний на військову службу 15 жовтня 2010 року (а.с. 5 зворот).

Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) № 142 від 25 лютого 2026 року майора ОСОБА_1 , начальника групи валютних розрахунків відділу розрахунків з особовим складом військової частини НОМЕР_1 звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я (а.с. 6).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 46 від 05 березня 2026 року майора ОСОБА_1 , начальника групи валютних розрахунків відділу розрахунків з особовим складом військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 25 лютого 2026 року № 142 відповідно до пункту третього частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби у відставку за станом здоров`я і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З 05 березня 2026 року позивач виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.

Також в наказі зазначено, що грошова компенсація вартості за неотримане речове майно згідно довідки, виданої Головним управлінням справами Міністерства оборони України від 04 березня 2026 року № 36 у розмірі 114529,63 гривень виплачена (а.с. 6 зворот).

04 березня 2026 року ОСОБА_1 подано рапорт за вх. № 396/р про нарахування та виплату йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно відповідно до вимог пункту 1 статті 9-4 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

При цьому в рапорті зазначено про те, що ОСОБА_1 не заперечує щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно після виключення зі списків особового складу (а.с. 10).

Згідно довідки № 36 від 04 березня 2026 року про вартість речового майна, що належить до видачі майору ОСОБА_1 слідує, що розмір компенсації становить 114529,63 грн. без урахуванням податків та зборів (а.с. 11).

У виписці № TTHOBFVS9J7NEM5K від 16 квітня 2026 року зазначено, що ОСОБА_1 16 квітня 2026 року перераховано компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 112 811,68 грн (а.с. 16).

16 квітня 2026 року ОСОБА_1 подав до начальника Головного управління справами Міністерства оборони України заяву, в якій просив нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової компенсації за неотримане речове майно (а.с. 17).

Заява направлена засобами поштового зв`язку 16 квітня 2026 року (поштове відправлення: 5521400055341) (а.с. 18, 19).

Листом за № 220/70/ВмхЗВГ/9 від 30 квітня 2026 року Головним управлінням справами Міністерства оборони України повідомлено позивача, що підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів відповідно до положень Закону України «Пор компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» відсутні (а.с. 20).

Вважаючи протиправною бездіяльність стосовно ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої компенсації за неотримане речове майно, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що компенсація за неотримане речове майно носить одноразовий характер, а відтак правових підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів не має.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XIІ).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі – Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі – Порядок №159).

Відповідно до статті 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника (частина друга статті 2 Закону № 2050-ІІІ).

Згідно статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону № 2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ, Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок № 159, відповідно до пункту 2 якого, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

З огляду на вказане, правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням.

Відтак, саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Так, у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку № 159 є формулювання, що сума компенсації обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць.

Це означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

З аналізу норм Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

При цьому, основною умовою для виплати позивачу, передбаченої статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 березня 2023 року по справі № 120/9475/21-а, від 10 жовтня 2024 року по справі № 280/5397/19, від 24 січня 2025 року по справі № 380/1607/24.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, спірні правовідносини у цій справі виникли щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати компенсації за неотримане речове майно при звільнені.

З довідок фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України № 305/212 та № 305/213 від 06 березня 2026 року (а.с. 9, 9 зворот) судом апеляційної інстанції встановлено, що за період проходження військової служби при щомісячному нарахуванні та виплати грошового забезпечення позивачу не нараховувалася та не виплачувалася компенсація за неотримане речове майно, оскільки така виплата належить військовослужбовцю зокрема при звільненні з військової служби відповідно до вимог пункту 3 Порядку № 178.

Отже, компенсація за неотримане майно при проходженні військової служби не є щомісячним доходом військовослужбовця, а тому здійснити компенсацію втрати частини доходів неможливо, адже для отримання такої компенсації має бути встановлений факт несвоєчасної виплати доходу, який до того ж не є одноразовим.

Посилання апелянта на положення статті 116 та 117 КЗпП України судова колегія не приймає, оскільки даний спір не стосується з`ясування наявності чи відсутності підстав для нарахування та виплати позивачу середнього заробітку.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 19 травня 2026 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко