Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №420/6657/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/6657/26

Перша інстанція: суддя Катаєва Е.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

секретар – Божко А.К.,

за участі: представника відповідача – Ращенка Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 у справі № 420/6657/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування наказів про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, –

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним адміністративним позовом до суду у якому просив:

- скасувати наказ ГУ НП за №321 о/с від 27.02.2026 “Про звільнення зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0042845), у вигляді звільнення зі служби в поліції”;

- скасувати наказ ГУ НП за №406 від 19.02.2026 в частині щодо застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- поновити на службу в поліцію старшого лейтенанта ОСОБА_1 , інспектора сектору реагування патрульної поліції, до відділення поліції №1, Болградського районного відділу поліції ГУ НП з 27.02.2026;

- стягнути з ГУ НП заробітну плату за час вимушеного прогулу з дня звільнення -27.02.2026 по поновлення на службі.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що позивач з 2007 року по 2014 рік працював органах МВС України, в наступному Національної поліції України на посаді старшого інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеської області.

Наказом відповідача №213 від 29.01.2026 призначено службове розслідування з метою перевірки можливого порушення службової дисципліни окремими посадовими особами ВНП №1, Болградського РВП ГУНП, зокрема працівниками сектору реагування патрульної поліції цього ж відділення поліції. З вказаним наказом його ознайомлено.

За результатами проведеного службового розслідування прийнятий наказ відповідача №406 від 19.02.2026 про застосування до нього за скоєння дисциплінарного проступку, дисциплінарного стягнення, у виді звільнення із служби в поліції. На підставі вказаного наказу виданий ГУ НП наказ №321 о/с від 27.02.2026, яким його звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Позивач вважає, що наказ №406 від 19.02.2026 складений на підставі матеріалів зібраних з порушенням вимог закону, із спотворення обставин які підпали під перевірку відповідно до доповідної записки УГІ ГУНП в Одеської області, з неповнотою проведеної перевірки та зацікавленістю членами дисциплінарної комісії у притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Позивач просить скасувати оскаржувані накази стверджуючи, що службовим розслідуванням не доведено скоєння ним дисциплінарного проступку. В наказі №406 від 19.02.2026 зазначено, що він вступив у неділові стосунки в громадянином ОСОБА_2 , який нібито за грошову винагороду імітував керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння з недотриманням Правил дорожнього руху. Проте вказані обставини не відповідають дійсності.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що за матеріали за фактом скоєння громадянином ОСОБА_2 , яким є ОСОБА_3 , матеріали направлені до суду та постановою Арцизького районного суду Одеської області по адміністративній справі №492/1662/25 він притягнутий до адміністративної відповідальності. Постанова суду вступила в законну силу, оскаржена не була. Також складена ним постанова відносно ОСОБА_3 ч.6 ст. 121 КУпАП направлена для виконання до Арцизкогоого відділу ДВС, постанова громадянином ОСОБА_3 не оскаржена не була. Позивач вказує, що його доводи не прийняті до уваги під час службового розслідування.

Також позивач зазначив, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, проте застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби з Національної поліції України є крайнім заходом дисциплінарного впливу та на посадову особу відповідача покладається обов`язок врахування обставин, які пом`якшують або обтяжують відповідальність. Позивач вказує, що він не мав діючих дисциплінарних стягнень на час прийняття рішення про його звільнення.

Позивач просить скасувати оскаржувані накази та поновити його на службі.

27.05.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вважав позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими та зазначив, що оскаржувані позивачем накази є правомірними, прийнятими у відповідності до вимог законодавства на підставі проведеного службового розслідування, у ході проведення якого дисциплінарною комісією встановлені непоодинокі факти грубого порушення службової дисципліни поліцейськими Болградського РВП ГУ НП. Зокрема, щодо позивача встановлено, що 16.11.2025 старший лейтенант поліції М. Дич (старший патруля), сержант поліції ОСОБА_4 , у порушення посадової інструкції, з метою створення штучних показників у роботі, вступили в неділові стосунки з громадянином К, який за грошову винагороду імітував керування транспортним засобом з недотриманням Правил дорожнього руху, у тому числі в стані алкогольного сп`яніння. Після інеценування правопорушення сержант поліції ОСОБА_5 склав протокол про адміністративне правопорушения за ч.5 ст.і 126 КУпАП. Водночас старший лейтенант поліції М. Дич склав направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп`яніння, а також протокол про адміністративне правопорушення про вчинення громадянином правопорушения, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, виніс постанову про накладення на останнього адміністративного стягнення за правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 121 КУпАП.

Вказані обставини підтверджені зібраними під час службового розслідування доказами.

Представник відповідача зазначає, що вказані дії позивача призвели до безпідставного притягнення особи до адміністративної відповідальності, накладення на неї штрафів та інших санкцій, що прямо порушує їх права та дискредитує органи Національної поліції.

Отже, службовим розслідуванням встановлено, що старший лейтенант поліції ОСОБА_6 вчинив дисциплінарний проступок, за який до останнього наказом ГУНП в Одеській області №406 від 19.02.2026 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції. В подальшому вказане стягнення реалізовано відносно позивача наказом Головного управління по особовому складу №321 о/с від 27.02.2026.

Представник відповідача звертає увагу на те, що додаткових підстав незаконності наказу ГУНП від 27.02.2025 №321 о/с позивачем не наведено, окрім твердження про відсутність факту вчинення ним дисциплінарного проступку, яке є необґрунтованим, оскільки не наведено жодного аргументу, який би вказував на те, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад дисциплінарного проступку. На відміну від тверджень позивача, матеріали розслідування містять не фрагментарні чи вибіркові відомості, а комплекс взаємопов`язаних доказів, отриманих із різних незалежних джерел. На думку представника відповідача, фактично позивач намагається звести оцінку всіх доказів виключно до формального факту існування адміністративних постанов та власних пояснень, ігноруючи інші встановлені обставини. Такий підхід є вибірковим та не відповідає вимогам об`єктивності.

Крім того, представник відповідача вважає необґрунтованими доводи позивача, викладені у позовній заяві щодо недотримання процедури проведення службового розслідування, оскільки вказані доводи є декларативними, не підтвердженими жодними належними доказами та фактично зводяться лише до незадоволення результатами службового розслідування.

Представник стверджує, що Головним управлінням Національної поліції в Одеській області правомірно прийняті накази відносно ОСОБА_7 про його звільнення зі служби.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій просить суд задовольнити позовні вимоги та зазначає, що відповідач, своїми запереченнями у відзиві на позивну заяву посилається на висновок проведеного службового розслідування та матеріали службового розслідування, а також на пояснення осіб, які були зацікавлені у звільненні позивача зі служби в Національної поліції. Представник вважає необґрунтованим проведення службового розслідування відповідачем на підставі саме пояснень осіб які, на постійній основі зловживають спиртними напоями та були зацікавлені у результаті проведеної перевірки за вищевказаним фактом. Представник вважає, що у цих подіях було зацікавлено управління головної інспекція відповідача яка, з метою створення штучного показнику, під час нібито проведених перевірок у відповідності до наказу відповідача №2387 від 22.10.2021 року при здійснені контролю за службовою діяльністю структурних підрозділів ГУНП, знайшли вразливих громадян, які погодилися надати пояснення та які вказують на нібито спотворення обставин, які відбувалися з позивачем. Вся проведена службова перевірка основується на поясненнях осіб, які були притягнені до адміністративної відповідальності.

Крім того, представник вказує про упередженість членів дисциплінарної комісії відносно позивача, а також вважає неспівмірним застосоване до позивача дисциплінарне стягнення.

Короткий зміст та мотиви рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 04.06.2026 у справі № 420/6657/26 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що 29.01.2026 ОСОБА_1 в рамках проведення службового розслідування надані пояснення, відповідно до яких з наказом про призначення службового розслідування №213 від 29.01.2026 позивач ознайомлений, права йому роз`яснені.

Поряд з тим, суд звернув увагу, що під час проведення службового розслідування позивачем не подавалось будь-яких заяв, скарг щодо упередженого ставлення до нього, або будь-яких порушень при проведення службового розслідування

Відтак суд зазначив, що відповідачем при проведенні службового розслідування дотримано порядок проведення розслідування, визначеного Дисциплінарним статутом Національної поліції України.

Позивача за скоєння дисциплінарного проступку відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію” за порушення вимог Закону України “Про Національну поліцію”, Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, звільнено зі служби оскаржуваними наказами. Такий вид дисциплінарного стягнення передбачений законодавством, на думку суду першої інстанції, прийнятий відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №321 о/с від 27.02.2026 року, наказу №406 від 19.02.2026 року в частині щодо застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не врахував, що службове розслідування проведено необ?єктивно та упереджено, з порушенням порядку його проведення, а висновки дисциплінарної комісії ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені належними та допустимими доказами. Апелянт вважає необґрунтованим проведення службового розслідування відповідачем на підставі саме пояснень осіб які, на постійній основі зловживають спиртними напоями та були зацікавлені у результаті проведеної перевірки за вищевказаним фактом;

- суд першої інстанції не взяв до уваги те, що Управління головної інспекції ГУНП була зацікавлена у необ?єктивному проведенні перевірки, з метою створення штучного показнику, під час нібито проведених перевірок у відповідності до наказу відповідача Nє 2387 від 22.10.2021 при здійснені контролю за службовою діяльністю структурних підрозділів ГУНП, знайшли вразливих громадян, які погодилися надати пояснення які вказують на нібито спотворення обставин, які відбувалися з позивачем, відтак проведена службова перевірка основується на поясненнях осіб, які були притягнені до адміністративної відповідальності, що свідчить про упередженість членів дисциплінарної комісії відносно позивача, а також неспівмірним застосованого до позивача дисциплінарного стягнення;

- суд першої інстанції залишив поза увагою, що позивач до дисциплінарної відповідальності жодного разу не притягувався, службові обов`язки виконував сумлінно;

- за фактом скоєння громадянином ОСОБА_2 , яким є ОСОБА_3 , матеріали направлені до суду та постановою Арцизького районного суду Одеської області по адміністративній справі №492/1662/25 він притягнутий до адміністративної відповідальності. Постанова суду вступила в законну силу, оскаржена не була. Також складена ним постанова відносно ОСОБА_3 ч.6 ст. 121 КУпАП направлена для виконання до Арцизкогоого відділу ДВС, постанова громадянином ОСОБА_3 не оскаржена не була.

- решта доводів апеляційної скарги відтворюють зміст позовної заяви.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 18.05.2007 по 06.11.2015 працював в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 року в Національній поліції та з 25.04.2023 року обіймає посаду старшого інспектора СРПП ВнП №1 Болградського РВП ГУНП в Одеській області.

Наказом ГУНП в Одеській області №213 від 29.01.2026 “Про призначення службового розслідування та створення дисциплінарної комісії” призначено службове розслідування, створено дисциплінарну комісію з метою перевірки відомостей, зазначених у доповідній записці управління інспекції ГУНП в Одеській області від 29.01.2026 №26843-2026 (835880) щодо фактів можливого порушення службової дисципліни окремими посадовими особами ВнП №1 Болградського РВП ГУНП в Одеській області, зокрема працівниками сектору реагування патрульної поліції цього ж відділення, що виразилось у фальсифікації адміністративних матеріалів, умисному створенні штучних показників службової діяльності, що призвело до притягнення невинних осіб до адміністративної відповідальності у виді накладення на останніх адміністративних штрафів, а також для вивчення службової діяльності, ефективності проведення відповідної профілактичної роботи безпосередніми та прямими керівниками щодо підлеглих.

Позивача ознайомлено з вказаним наказом 29.01.2026, що підтверджується підписом.

Також наказом ГУНП в Одеській області №139 о/с від 29.01.2026 на період проведення службового розслідування старшого інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Болградського РВП ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов`язків на період проведення службового розслідування.

Наказом ГУНП №351 від 12.02.2026 строк проведення службового розслідування, призначеного наказом ГУНП в Одеській області від 29.01.2026 року №213, продовжено до 26.02.2026.

Згідно з висновком службового розслідування дисциплінарною комісією встановлено, що 16.11.2025 старший лейтенант поліці ОСОБА_6 (старший патруля), сержант поліції ОСОБА_4 , у порушення посадової інструкції, з метою створення штучних показників у роботі, вступили в неділові стосунки з громадянином К, який за грошову винагороду імітував керування транспортним засобом з недотриманням Правил дорожнього руху, у тому числі в стані алкогольного сп`яніння.

Старший лейтенант поліції ОСОБА_6 , сержант поліції ОСОБА_4 належну фіксацію дій громадянина К за допомогою встановлених технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, не здійснювали. Сержант поліції ОСОБА_4 примусово вимикав відеореєстратор.

Після інсценування правопорушення сержант поліції ОСОБА_5 відібрав пояснення від громадянина ОСОБА_2 та склав протокол про адміністративне правопорушения про вчинення останнім правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП. Водночас старший лейтенант поліції М. Дич склав направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп`яніння, а також протокол про адміністративне правопорушення про вчинення громадянином к правопорушения, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, виніс постанову про накладення на останнього адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 121 КУпАП. Ця постанова була складена не за місцем нібито вчиненого адміністративного правопорушения, поза, місцем проживання особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності, або реєстрації транспортного засобу.

Унаслідок проведеного службового розслідувания дисцилінарна комісія дійшла висновку, що працівники поліції, у тому числі старший лейтенант поліції М. Дич, учинили грубий дисциплінарний проступок, що виразився в особистій непениплінованості, умисному нехтуванні нормами чинного законодавства України з метою створення штучних показників у службовій діяльності, невиконанні основних обов`язків поліцейського стосовно неухильного дотримания положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, несприят керівникам у дотриманні службової дисципліни. Вказані працівники поліції учинили дії, які підривають авторитет Національної поліції України. Останні допустили порушення Присяги працівника поліції в частина особистого зобов`язання з гідністю нести високе звання поліцейського.

На підставі зібраних доказів дисциплінарна комісія дійшла висновку, що ОСОБА_6 вчинив дисциплінарний проступок, що виразився в грубому порушенні вимог пунктів 1, 2 ч.1 ст. 18, п. 1, 2, 3 ч.3 ст.23, ч.1 ст.64 Закону України “Про Національну поліцію”, пунктів 1, 3, 13 ч.3 ст.1, п. 7, 8 ч. 1 ст.3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VI, п.1 р. ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, п. 2.3 р. ІІ Правил внутрішнього службового (трудового) розпорядку ГУНП в Одеській області, затверджених наказом ГУНП в області від 24.04.2023 № 1000, п. 9, 15 р. ІІ посадової інструкції від 13.01.2025 № 64.1/479, та Дисціплінарна комісія дійшла вважала, що необхідно застосувати до ст.лейтенанта поліції ОСОБА_8 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з поліції.

Наказом ГУ НП за №406 від 19.02.2026 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУ НП за №321о/с від 27.02.2026 відповідно до п. 6 ч.1 ст.77 Закону України “Про Національну поліцію” позивача звільнено зі служби в поліції.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Позивач, не погоджуючись з наказами №406 від 19.02.2026 та №321о/с від 27.02.2026, звернувся до суду з цим позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України “Про Національну поліцію” №580-VIII (далі Закон №580-VIII).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №580-VIII Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Статтею 3 Закону №580-VIII визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції (ч.3 ст.11 Закону №580-VIII).

Згідно з ч.1 ст.59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частиною 1 ст.18 Закону №580-VIII визначено обов`язки поліцейських. Зокрема, поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції (ч.2 ст.18 Закону №580-VIII).

Статтею 19 Закону №580-VIII передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України “Про оборону України”.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч.1 та 2 ст.19 Закону №580-VIII).

Дисциплінарний статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Відповідно до ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно із ч.2 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених ст.18 Закону №580-VIII, зобов`язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень (ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту).

Таким чином, проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки.

Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст.12 Дисциплінарного статуту).

Згідно з ч.1-2 ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Відповідно до ст.13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначена Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України 07.11.2018 №893 (далі Порядок №893).

Згідно з п.1 розділу ІІ Порядку №893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Пунктом 1 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості певного рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати, насамперед, в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку і спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.

Вирішення ж питання про правомірність притягнення посадової особи Національної поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає саме необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку правову кваліфікацію, такі ж самі дії поліцейського отримали в рамках, наприклад, розгляду судом матеріалів справи про адміністративне провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

Подібний підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності було застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.04.2018р. у справі №800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема у постановах від 07.02.2020р. у справі №260/1118/18, від 28.02.2020р. у справі №825/1398/17, від 06.03.2020р. у справі №804/1758/18 та від 20.10.2020р. у справі №340/1502/19.

Так, в ході проведення службового розслідування дисциплінарною комісією досліджені пояснення безпосередніх учасників подій, у тому числі осіб, відносно яких складались адміністративні матеріали, зокрема у П.Кута, пояснення співробітників ГУНП в Одеській області, які здійснювали перевірку, відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів та службових транспортних засобів, а також дані інформаційних систем МВС щодо місцезнаходження патрулів, часу фіксації подій і перевірки осіб за базами даних.

Зокрема, П.Кут під час опитування, яке фіксувалось на відео, останній зазначив, що за проханням поліцейських сідав за кермо власного мопеду, який не має номерних знаків, та проїжджав на ньому декілька метрів. У цей час його зупинили поліцейські, при цьому, як вказує П. Кут, він на їх прохання, повідомляв, що вживав алкогольні напої напередодні, перед тим, як сісти за кермо. Після цього поліцейські складали відносно нього адміністративні матеріали. За вказані дії, зі слів ОСОБА_9 , за кожний факт складання документів відносно нього, він отримав від поліцейських грошові кошти в розмірі від 200 гривень. Також П. Кут додав, що такі пропозиції надходили від поліцейського, який представлявся прізвищем Дич. Пояснення працівників УГІ ГУНП в Одеській області, які здійснювали перевірку, підтверджують викладені обставини та узгоджуються з відеозаписами і поясненнями громадян. Надані ними відеоматеріали також містять зафіксовані пояснення осіб, які прямо вказують на інсценування правопорушень.

Дисциплінарна комісія зробила висновок, що у сукупності дії позивача не були випадковими або наслідком недбалості. Вони носили системний, узгоджений та умисний характер і полягали у: штучному створенні адміністративних правопорушень, залученні сторонніх осіб до їх інсценування, внесенні недостовірних відомостей до офіційних документів, порушенні порядку відеофіксації, а також невиконанні обов`язків щодо повного, об`єктивного та неупередженого документування подій. Такі дії призвели до безпідставного притягнення особи до адміністративної відповідальності, накладення на неї штрафів та інших санкцій, що прямо порушує їх права та дискредитує органи Національної поліції.

Так, на думку колегії суддів, загалом матеріали службового розслідування переконливо свідчать про те, що дисциплінарною комісією проведено повне, всебічне та об`єктивне дослідження всіх істотних обставин справи, зібрано достатній обсяг взаємоузгоджених доказів та надано їм належну правову оцінку. Висновок службового розслідування містить конкретний опис установлених фактів, визначає дії позивача, які визнані такими, що свідчать про неналежне виконання ним службових обов`язків та порушення службової дисципліни, а також містить чітке посилання на норми законодавства та службових нормативних актів, вимоги яких були порушені.

При цьому, оскаржуваний наказ містить не лише загальні посилання на норми законодавства, а безпосередньо конкретизує обставини дисциплінарного проступку і порушення, які, за висновками дисциплінарної комісії, допустив позивач за час виконання службових обов`язків. Зокрема, службовим розслідуванням встановлено участь позивача у складанні адміністративних матеріалів щодо гр. ОСОБА_3 , припинення відеофіксації під час проведення процесуальних дій, неналежне документування обставин події, а також інші дії, які дисциплінарна комісія розцінила як умисне порушення службової дисципліни та вимог нормативно-правових актів, що регулюють діяльність поліцейських.

Такі дії, за своїм змістом, грубо суперечать основним засадам діяльності Національної поліції України, принципам законності, доброчесності та неупередженості, підривають авторитет поліції в суспільстві та є несумісними зі статусом поліцейського.

Враховуючи наведене, виходячи із матеріалів службового розслідування, колегія суддів, як і суд першої інстанції, висновує про повне та об`єктивне з`ясування всіх обставин вчинення дисциплінарного проступку позивачем та правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції у зв`язку з вчиненням ним дисциплінарного проступку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, позаяк відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі позивач наголошує, що службове розслідування проведено необ?єктивно та упереджено, з порушенням порядку його проведення, а висновки дисциплінарної комісії ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені належними та допустимими доказами. При цьому, апелянт вважає необґрунтованим проведення службового розслідування відповідачем на підставі саме пояснень осіб які, на постійній основі зловживають спиртними напоями та були зацікавлені у результаті проведеної перевірки за вищевказаним фактом.

Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, позаяк позивач не надав жодного належного та допустимого доказу вказаних обставин – упередженості членів дисциплінарної комісії, а також того, що особи, яких посадові особі ВНП №1 Болградського РВП ГУНП.

Поряд з тим, під час проведення службового розслідування позивачем не подавалось будь-яких заяв, скарг щодо упередженого ставлення до нього, або будь-яких порушень при проведення службового розслідування.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що твердження апелянта про необ`єктивність проведення перевірки Управлінням головної інспекції ГУНП та штучне створення показників службової діяльності за наказом № 2387 від 22.10.2021 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б свідчили про вчинення тиску на громадянина ОСОБА_2 , яким є ОСОБА_3 , або наявність у нього процесуальної залежності від посадових осіб органу поліції під час надання пояснень.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі № 161/5372/17 та від 13.08.2026 у справі № 140/13415/24 вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.

При цьому, сама по собі вказівка на те, що опитані особи раніше притягувалися до адміністративної відповідальності, не може свідчити про неправдивість чи викривленість наданих ними відомостей.

Відтак, оскільки апелянтом не надано жодного доказу на підтвердження упередженості чи спотворення обставин службового розслідування, зокрема щодо неправдивості наданих пояснень гр. ОСОБА_3 чи зацікавленості надання останній конкретних свідчень, апеляційний суд оцінює зазначені доводи як суб`єктивні припущення.

Окрім того, твердження яким надана оцінка, апеляційний суд сприйняв з урахуванням сукупності доказів, наданих відповідачем, а саме: статистичні відомості про складання адміністративних матеріалів ОСОБА_1 , що підтверджують тезу про штучне створення показників службової діяльності, маршрути руху патруля, локація патруля з урахування часу перебування на конкретних точках в населеному пункті, припинення відеофіксації (небезперервність) під час проведення процесуальних дій зі складання адміністративних матеріалів без будь яких пояснень позивача з цього приводу.

На сукупності цих доказів апеляційний суд погодився із твердження відповідача та суду першої інстанції.

Стосовно покликань апелянта, що фактом скоєння громадянином ОСОБА_2 , яким є ОСОБА_3 , матеріали направлені до суду та постановою Арцизького районного суду Одеської області по адміністративній справі №492/1662/25 останній притягнутий до адміністративної відповідальності, колегія суддів зазначає таке.

В ході апеляційного перегляду рішення судом встановлено, що постановою від 03.12.2025 по справі №492/1662/25 Арцизький районний суд Одеської області дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_9 ознак адміністративних правопорушень, передбачених статтями 130 та 126 КУпАП вчинених ним 16.11.2025. Вказані висновки підтримав Одеський апеляційний суд у постанові від 30.06.2026 у справі 492/1662/25.

Колегія суддів зазначає, що в справі №492/1662/25 досліджувався епізод, що мав місце 16.11.2025 та відеоматеріали, за якими суди встановили наявність в діях ОСОБА_9 ознак адміністративних правопорушень, передбачених статтями 130 та 126 КУпАП.

За частиною шостою статті 78 КАС України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду лише в питанні, чи мали місце відповідні дії та чи вчинені вони конкретною особою.

За частиною сьомою статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Водночас правова оцінка доказів у іншій справі не має для суду абсолютного характеру, тому, на думку колегії суддів, судові рішення у справі №492/1662/25 не замінюють самостійної оцінки доказів у цьому спорі.

Доцільно зауважити, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

Право на справедливий судовий розгляд відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, витлумачене у світлі принципів верховенства права та юридичної визначеності, охоплює вимогу про те, що, коли суд остаточно вирішив питання, його рішення не повинно ставитися під сумнів, якщо це не є необхідним через обставини суттєвого та переконливого характеру (див., серед інших джерел, рішення у справах «Кехайя та інші проти Болгарії», №№ 47797/99 та 68698/01, п. 61, 12 січня 2006 р., та «Рябий проти Росії», №. 52854/99, П. 52, ECHR 2003-IX).

У цих справах Суд також постановив, що ефект res judicata остаточних судових рішень має обмеження ad personam та ad rem у всіх правових системах (див. Кехайя та інші, § 66; Есертас, § 22; і Гражулевічюте, § 74, всі згадані вище).

Аналіз правової природи постанови Арцизького районного суду Одеської області від 03.12.2025 у справі № 492/1662/25, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного суду від 30.06.2026 свідчить про її суто індивідуальний характер, тобто щодо конкретної особи (ad personam), оскільки обмежується виключно встановленням складу адміністративного правопорушення в діях громадянина ОСОБА_9 .

Так, означені судові рішення у справі про адміністративне правопорушення не мають преюдиційного характеру щодо предмета спору, що розглядається, оскільки чинність судових рішень Арцизького районного суду Одеської області від 03.12.2025 та Одеського апеляційного суду від 30.06.2026 у справі № 492/1662/25 поширюється виключно на коло осіб та правовідносини, що виникли у зв`язку з притягненням громадянина ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності.

Відтак, наявність згаданих судових рішень не може розглядатись як беззаперечне підтвердження правомірності дій позивача при оформленні матеріалів про адміністративні правопорушення, як і легітимності його дій в межах дисциплінарного провадження.

Так, предметом розгляду у справах про адміністративні правопорушення є встановлення наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення та вирішення питання про притягнення конкретної особи до адміністративної відповідальності. Натомість, у межах цієї адміністративної справи перевіряється правомірність застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського, що, своєю чергою, потребує оцінки дотримання ним вимог службової дисципліни, законності його дій, належності виконання службових обов`язків і відповідності його поведінки вимогам законодавства, Присяги поліцейського та Правил етичної поведінки.

Отже, на переконання колегії суддів, сам по собі факт набрання законної сили постановами суду у справах про адміністративні правопорушення за ст.130 КУпАП, ст. 126 КУпАП стосовно гр. ОСОБА_3 не виключає можливості перевірки законності дій (рішень) поліцейського в межах дисциплінарного провадження та жодним чином не свідчить автоматично про відсутність у його діях дисциплінарного проступку.

Таким чином, апеляційний суд констатує, що означені доводи апелянта не знайшли підтвердження в ході апеляційного перегляду.

Колегія суддів зазначає, що твердження апелянта, що позивач до дисциплінарної відповідальності жодного разу не притягувався, службові обов`язки виконував сумлінно, що свідчить про неспівмірність застосованого до позивача дисциплінарного стягнення, спростовуються матеріалами справи, зокрема, послужним списком ОСОБА_1 , наданого разом з матеріалами службового розслідування, з якого видно, що за весь період служби позивач 9 (дев`ять) разів притягався до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, як вбачається зі службової характеристики позивача, яка міститься в матеріалах службового розслідування, позивач по службі характеризується посередньо адже періодично допускає порушення службової дисципліни та законності.

Частиною 3 ст.13 Дисциплінарного статуту встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.,

Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено статтею 19 Дисциплінарного статуту.

Під час визначення виду стягнення, дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Верховний Суд у постанові від 22.01.2026 по справі № 400/15674/23 зазначив, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, а застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Разом з тим, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу акцентував увагу на тому, що вказані вище обставини були враховані дисциплінарною комісією при підготовці висновку службового розслідування та обранні виду дисциплінарного стягнення, яке пропонувалося накласти на ОСОБА_1 .

Контраргументів представником позивача до суду апеляційної інстанції не було надано.

Відтак, колегія суддів вважає твердження апелянта про неспівмірність застосованого до позивача дисциплінарного стягнення неспроможними.

Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.

При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 у справі № 420/6657/26 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення 12 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

СуддіА.Г. Федусик Г.В. Семенюк