Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №420/20515/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/20515/25

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

15.10.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Єщенка О.В.,

суддів – Бітова А.І.,

– Градовського Ю.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року по справі за адміністративним позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року Одеський державний університет внутрішніх справ звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив про стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 154319,20 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року позовну заяву Одеського державного університету внутрішніх справ задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати, пов`язані з його утриманням в Одеському державному університеті внутрішніх справ, в сумі 154319,20 грн. (сто п`ятдесят чотири тисячі триста дев`ятнадцять грн. 20 коп.) на користь Одеського державного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 08571570, 65014, м. Одеса, вул. Успенська, 1, р/р НОМЕР_2 ).

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що і нормами законодавства, і укладеними між сторонами контрактами передбачено обов`язок особи відшкодувати кошти, пов`язані з утримання у вищому навчальному закладі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неповне з`ясування судом фактичних обставин, порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача грошові кошти у розмірі 22040,00 грн.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що суд першої інстанції обґрунтував рішення нормами Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та нормативними актами Міністерства оборони України, які регулюють проходження військової служби військовослужбовцями та курсантами ВВНЗ Міністерства Оборони України, тоді як відповідач проходив службу в органах Національної поліції України. Апелянт вказує, що 19.09.2022 звільнився з поліції за власним бажанням, після чого 31.01.2023 уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України. На думку апелянта, він продовжує служити державі в секторі безпеки та оборони, застосовуючи здобуті в ОДУВС знання, а тому держава не зазнала збитків. Крім того, апелянт вказує, що його рішення вступити до лав ЗСУ в умовах повномасштабної збройної агресії РФ було зумовлено виконанням конституційного обов`язку щодо захисту Батьківщини, що виключає факт протиправного ухилення від виконання державних функцій.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, у 2017 році ОСОБА_1 зараховано на навчання до Одеського державного університету внутрішніх справ, присвоєно йому первинне спеціальне звання «рядовий поліції».

15.09.2020 року між ГУНП в Одеській області, ОДУВС та відповідачем укладено Контракт №М-19/20 «Про здобуття освіти в Одеському державному університеті внутрішніх справ», предметом якого є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання здобувача освітнього ступеня «магістра» за спеціальністю 081 «Право».

Згідно з проведеним відділом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ОДУВС розрахунком фактичних витрат, пов`язаних із утриманням курсанта ОСОБА_1 за період навчання з 14.08.2017 року по 06.07.2020 року та з 01.09.2020 року по 25.02.2022 року на утримання відповідача було витрачено загалом 176359,20 грн.

Наказом ГУНП в Одеській області від 19.09.2022 року №1536 о/с ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції за п.7 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). Таким чином, відповідач не відпрацював трьох років після закінчення навчання в ОДУВС.

15.12.2023 року з відповідачем укладено Договір розстрочення заборгованості згідно з Контрактом про здобуття освіти в Одеському державному університеті внутрішніх справ, відповідно до п. 3.2.1, якого, в день не пізніше 30.12.2023 року після укладення Договору Сторона 2 (відповідач) зобов`язана здійснити погашення Сторін 1 (ОДУВС) частини заборгованості в сумі, що становить 1040,00 грн.

Відповідно до пункту 7 Договору погашення заборгованості має здійснюватися з 30.12.2023 року до 30.12.2024 року рівними частинами по 14610,00 грн.

Відповідно до наданої відділом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ОДУВС Довідки про надходження коштів згідно фактичних витрат, пов`язаних із утриманням курсанта ОСОБА_2 в ОДУВС за період навчання з 14.08.2017 року по 06.07.2020 року та з 01.09.2020 року по 25.02.2022 року відповідач сплатив 22040,00 грн.

Представником позивача на виконання приписів п. 5 Порядку №261 21.05.2025 року складено та направлено на адресу, зазначену в матеріалах особової справи відповідача повідомлення про відшкодування витрат на утримання за час навчання №1/1624-2025 із зазначенням суми, яка згідно з розрахунком підлягає відшкодуванню, із пропозицією здійснити відшкодування у добровільному порядку.

Однак, 13.06.2025 року поштове відправлення повернуто відправнику, що підтверджується роздруківкою трекінгу з офіційного сайту оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта».

Станом на 18.06.2025 року заборгованість за навчання курсанта ОСОБА_2 складає 154319,20 грн., у зв`язку з чим прийнято рішення про дострокове розірвання Договору та повідомлення відповідача про необхідність відшкодування коштів, які були витрачені на його навчання у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Частинами другою, четвертою статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII передбачено, що підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку (частина п`ята статті 74 Закону України «Про Національну поліцію»).

Згідно із пунктом 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534 відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, речове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Пунктом 2.1.1 Порядку передбачено, що витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.

Відповідно до пункту 2.1.2 Порядку витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування.

За змістом пункту 2.1.3 Порядку витратами на речове забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення та лазне-пральними послугами.

За змістом пункту 2.1.4 Порядку витратами на медичне забезпечення є витрати, пов`язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях.

У відповідності до пункту 2.1.6 Порядку до спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року №261 затверджено «Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських» (далі - Порядок №261).

Цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:

дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 261 витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Типову форму контракту затверджує МВС.

Пунктом 3 Порядку № 261 передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з:

грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням;

оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).

Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.

Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.

Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році.

На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.

Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання, крім витрат, пов`язаних із проходженням цією особою базової загальновійськової підготовки, і витрат за період залучення її до заходів із забезпечення публічної безпеки і порядку під час воєнного стану (пункт 4 Порядку № 261).

Пунктом 5 Порядку № 261 передбачено, що після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка.

Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.

Згідно із пунктом 8 Порядку № 261 у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок відшкодування витрат на утримання в закладах вищої освіти МВС України імперативно виникає у разі звільнення поліцейського зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання з будь-яких підстав, за винятком прямо визначених пп. 2 (за станом здоров`я) та п. 4 (у зв`язку зі скороченням штатів) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем, ОДУВС та ГУНП в Одеській області було укладено Контракт № М-11/20 від 15.09.2020 року про здобуття позивачем освіти у закладі вищої освіти за державним замовленням на денній формі навчання здобувача освітнього ступеня магістр за спеціальністю 081 «Право». Приписами Контракту К-11/20 від 15.09.2020 року було чітко передбачено, що у разі дострокового звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції через хворобу або скорочення штатів, позивач має відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з утриманням у закладі вищої освіти.

Таким чином, ОСОБА_1 був обізнаний щодо наявності у нього обов`язку із відшкодування витрат за навчання закладі вищої освіти у разі звільнення протягом трьох років після закінчення навчання.

19.09.2022 року ОСОБА_1 достроково звільнено з лав Національної поліції за власним бажанням.

Матеріалами справи підтверджено, що сума заборгованості ОСОБА_1 складає 154319,20 грн., докази погашення такої заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Щодо посилань апелянта на проходження ним військової служби у Збройних Силах України, колегія суддів зазначає наступне

Служба в Національній поліції України та військова служба у Збройних Силах України є окремими видами публічної служби, які мають різний правовий статус, порядок проходження, фінансування та кадрове забезпечення.

Підготовка фахівців за державним замовленням в ОДУВС здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, виділених Міністерству внутрішніх справ України, з метою безпосереднього комплектування кадрового складу органів Національної поліції України.

Законодавство України не передбачає можливості зарахування подальшої військової служби у Збройних Силах України як підстави для звільнення особи від виконання грошового зобов`язання з відшкодування витрат на навчання перед закладом вищої освіти МВС України, яке виникло внаслідок її добровільного звільнення з поліції до спливу трирічного строку.

Крім того, як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 звільнився зі служби в поліції за власним бажанням 19.09.2022 року, а контракт із ЗСУ уклав лише 31.01.2023 року, тобто через чотири місяці після звільнення. Отже, перехід зі служби в поліції до ЗСУ не виник внаслідок реалізації відповідачем власного волевиявлення на звільнення з поліції та не перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку із початок проходження військової служби.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що факт вступу позивача на військову службу не скасовує вже існуючого грошового зобов`язання перед бюджетом органу, який фінансував навчання. Чинне законодавство не передбачає звільнення від відшкодування витрат у разі подальшого працевлаштування особи в інших органах державної влади чи військових формуваннях.

Суд також критично оцінює посилання апелянта на приписи ч.2 ст. 77 КАС України, оскільки вказана процесуальна норма застосовується у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Натомість, у цій справі ОДУВС виступає позивачем, який заявляє позовні вимоги про стягнення заборгованості заборгованість. Відповідно, діє загальне правило частини 1 статті 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, доводи апелянта висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог не спростовують.

Разом із тим, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII та постанову Кабінету Міністрів України № 964, які регулюють питання відшкодування витрат курсантами вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України. Курсанти ОДУВС проходять поліцейську службу, а не військову службу, а тому на них поширюється спеціальне законодавство – Закон України «Про Національну поліцію» та Порядок № 261.

Таким чином, судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню та незастосування закону, який підлягав застосуванню. Водночас, допущені судом першої інстанції порушення не призвели до неправильного вирішення справи по суті.

Згідно положень ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин, оскільки судом першої інстанції правильно вирішено справу по суті, проте помилково застосовано норми права, які не регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає за необхідне змінити оскаржуване судове рішення, виклавши мотивувальну частину оскаржуваного рішення в редакції даної постанови, а в іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року – змінити, виклавши мотивувальну частину оскаржуваного рішення в редакції даної постанови.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: Ю.М. Градовський