Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №400/11847/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/11847/25

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Миколаїв;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

17.04.2026 року;

Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Градовського Ю.М.

– Казанчук Г.П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 143150023704 від 20.10.2025;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати періоди навчання та проходження військової служби з 01.09.1982 по 13.06.1989 до страхового стажу;

повторно розглянути заяву про призначення пенсії, призначити пенсію за віком у відповідності до положень частини 1 статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 13.10.2025.

В обґрунтування позову зазначено, що після досягнення пенсійного віку позивач звернувся в ГУПФУ із заявою про призначення пенсії за віком, додавши повний пакет документів, у тому числі, що підтверджує достатність стажу для призначення пенсії за віком, тому відмова у задоволенні вимог відбулась необґрунтовано та неправомірно.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував рішення від 20.10.2025 року № 143150023704.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання з 01.09.1982 по 17.11.1983, з 02.11.1985 по 24.06.1989 та проходження військової служби з 18.11.1983 по 01.11.1985 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 13.10.2025 року.

В решті позову суд відмовив.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,6 грн.

Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ГУПФУ не надало належної оцінки записам трудової книжки та іншим документам, що підтверджують стаж позивача, який враховується при призначенні пенсії за віком. У спірному випадку відмова позивачеві у зарахуванні спірних періодів робіт (період навчання) до страхового стажу та у призначенні пенсії за віком відбулась за формальних підстав та необґрунтовано.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що для зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1982р. по 13.06.1989р. цей період необхідно підтверджувати уточнюючою довідкою із зазначенням періоду, форми навчання та реорганізації закладу, оскільки даний період перетинається з військовою службою.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, 13.10.2025 позивач звернувся до ГУПФУ із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням ГУПФУ у Вінницькій області від 20.10.2025 № 143150023704, прийнятим за принципом екстериторіальності, відмовлено позивачеві у призначенні позивачу пенсії за віком.

У рішенні зазначено, що вік заявника становить 60 років 2 місяці 8 днів. Необхідний страховий стаж становить 32 роки. Страховий стаж особи становить 25 років 9 місяців 20 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1982 по 13.06.1989, оскільки даний період перетинається з військовою службою. Даний період потребує підтвердженню уточнюючою довідкою із зазначенням періоду, форми навчання та реорганізації закладу.

Не погоджуючись з рішенням ГУПФУ, посилаючись на його необґрунтованість та неправомірність, позивач звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 року №1058-ІV передбачено, що страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Поряд з цим, відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також:

в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби;

д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Виходячи з обставин справи, позивач під час звернення із заявою про призначення пенсії надавав копію трудової книжки, яка містить запис про навчання у Севастопольському приладобудівному інституті з 01.09.1982 по 24.06.1989 та військову службу з 18.11.1983 по 01.11.1985.

Також позивач надавав копію військового квитка, відповідно до якого у період з 18.11.1983 по 01.11.1985 він проходив військову службу.

З копії диплому установлено, що позивач з 1982 по 24.06.1989 навчався у Севастопольському приладобудівному інституті.

У спірному випадку, у період з 01.09.1982 року позивач навчався на денній формі навчання у Севастопольському приладобудівному інституті. Під час навчання з 18.11.1983 року по 01.11.1985 року його було призвано на військову службу, після проходження якої повернувся до навчання у вищезгаданому навчальному закладі, закінчив навчання на денній формі у Севастопольському приладобудівному інституті, про що отримав відповідний диплом.

Отже, є правильним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість та неправомірність рішення ГУПФУ, наявність підстав для скасування цього рішення із зобов`язанням відповідача вирішити питання щодо призначення позивачеві пенсії за віком.

З огляду на наведене, оскільки судом першої інстанції повною мірою з`ясовані обставини справи, висновки суду відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: Ю.М. Градовський

Г.П. Казанчук