Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №686/22670/25 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/22670/25

Провадження № 2/686/118/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026 м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі : головуючого судді Заворотної О.Л.,

секретаря судового засідання Сікори Ю.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про зняття арешту з майна,

встановив:

ОСОБА_3 звернулась до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про зняття арешту з майна, в обґрунтування якого вказала, що є спадкоємицею після смерті свого сина ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 16.02.2023 позивачка звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті сина, оскільки на момент смерті ОСОБА_6 остання постійно проживала разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, під час звернення до нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_3 стало відомо про те, що у межах виконавчих проваджень №43119785 та №47273070 накладено арешт на 1/2 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та яка на праві приватної власності належить ОСОБА_6 . Таким чином, позивачка стверджує, що фактично прийняла спадщину після померлого сина, однак через наявність зазначеного обтяження не може оформити свої спадкові права. Виконавче провадження є закінченим, але арешт виконавцем знятий не був. Будь-які інші діючі виконавчі провадження відсутні, у зв`язку з чим звернулась до суду із позовом про скасування арешту.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся в установленому законом порядку, подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Представник ОСОБА_2 діючи в інтересах відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав, просить в задоволенні позову відмовити, оскільки після смерті ОСОБА_6 залишились зобов`язання, які входять до складу спадщини, у разі скасування арешту, буде втрачена можливість погашення боргів ОСОБА_6 .

Відповідачка ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась, про час та місце судового розгляду повідомлялась в установленому законом порядку, подала клопотання про розгляд справи за її відсутності, просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні обставини справи та відповідні праовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 . Після його смерті відкрилась спадщина на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями за законом після смерті спадкодавця є ОСОБА_3 (мати) та ОСОБА_4 (донька).

Приватний нотаріус Хмельницького нотаріального округу Макухіна О.Г. відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказану частину квартиру через наявність накладеного арешту.

На виконанні Першого відділу Державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебували виконавчі листи №2-8155 від 05.08.2003 про стягнення аліментів з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 доходу щомісячно, починаючи 25.07.2003 і до повноліття доньки, а також виконавчий лист № 686/16813/14-ц від 09.10.2014 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів в сумі 10000,00 грн. та судових витрат в сумі 243,60 грн.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 02.09.2016 накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_6 , на підставі постанови про арешт майна боржника та заборону його відчуження, серія та номер 51613068 від 05.08.2016 старшого державного виконавця Першого відділу ДВС м. Хмельницький Мірошнікова В.Р.

На звернення представника ОСОБА_1 Першим відділом ДВС у м. Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомлено, що підстави для зняття арешту відсутні.

Підставою для звернення позивачки до суду з цим позовом стало порушення її права на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке вона успадкувала після смерті свого сина ОСОБА_6 , у зв`язку з наявністю зареєстрованого арешту на спадковому майні.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).

На підставі частини 1 статті 13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Водночас незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво про право на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12 липня 2023 року у справі № 214/2305/20 (провадження № 61-19730св21).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного «панування» власника над майном, не пов`язана з використанням його властивостей. Право користування власністю - це юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості. Під правом розпорядження розуміють юридично забезпечену можливість власника визначати долю майна.

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Такий же висновок щодо застосування норм права міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на момент виникнення спірних правовідносин регулювалися Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: прийняття постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; прийняття постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; прийняття постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

У частині першій статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За вимогами частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема: надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (зокрема від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п`ята статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

У пункті 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

У постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 (адміністративне провадження № К/9901/20268/18) зазначено про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця від 15.02.2023 ВП 43119785 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-8155 від 05.08.2003 про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 аліментів розмірі доходу щомісячно починаючи з 25.07.2003 і до досягнення повноліття доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , закінчено на підставі п. 3 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із смертю боржника.

Згідно п. 2 вказаної постанови припинено чинність арешту майна боржника та скасовані інші заходи примусового виконання рішення суду.

Згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження зазначено стан ВП № 47273070 - завершено.

Отже, права позивача як спадкоємиці після смерті сина ОСОБА_6 , спірного майна порушені та підлягають захисту в обраний позивачем спосіб шляхом зняття арешту з спадкового майна.

Такий висновок сформований в постанові Верховного Суду від 06.07.2026 в справі № 548/590/25.

Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_3 про скасування арешту підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 317, 321, 391 ЦК України, Законом України «про виконавче провадження», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Припинити обтяження : арешт нерухомого майна ОСОБА_6 , на підставі постанови про арешт майна боржника та заборону його відчуження серія і номер : 51613068 виданий 05.08.2016, видавник Перший відділ ДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області, (номер запису про обтяження 16194272 (спеціальний розділ), дата реєстрації 02.09.2016, 13:44:52).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач : ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Відповідач : ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .

Відповідач : ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП невідомий, АДРЕСА_3 .

Відповідач : Перший відділ ДВС у місті Хмельницькому Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, вул. Тернопільська, 13/2, м. Хмельницький, 29018, код ЄДРПОУ 37225066.

Дата складення повного тексту судового рішення: 18.09.2026.

Суддя: