Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №685/928/26 — Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/928/26

Провадження № 2/685/771/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року Теофіпольський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Самойловича А.П., розглянувши в селищі Теофіполь у спрощеному провадженні без виклику учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

17 серпня 2026 року від ТОВ «Новий колектор» надійшла позовна заява до суду з вимогою стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 105214701, укладеним 11 березня 2026 року між кредитодавцем ТОВ «Мілоан» та відповідачем, право вимоги за яким перейшло до позивача, яка становить 15201,75 грн. і складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 5000 грн., за боргованості за відсотками в сумі 1981,75 грн., штрафом в сумі 6000 грн. та заборгованості за комісією в сумі 2220 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням позичальником своїх договірних зобов`язань по поверненню кредиту.

Відповідачем поданий письмовий відзив, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову.

Свої заперечення мотивує тим, що не доведено набуття позивачем права вимоги за кредитним договором, оскільки копія витягу з реєстру боржників, додана до позовної заяви, є повністю знеособленою та не містить відомостей про відповідача. Відповідач посилається на незаконність нарахування штрафних санкцій під час воєнного стану та нарахування комісії за обслуговування кредиту, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Також відповідач вважає незаконним та безпідставним нарахування процентів, які були безпідставно збільшені, що є штрафною санкцією і не може застосовуватися під час воєнного стану.

Позивачем направлені додаткові пояснення, в яких посилається на правильність визначення розміру заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов переконання про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах договору, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Порядок укладення електронного договору визначений статтею 11 даного закону, при цьому, згідно частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному цією статтею, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному в письмовій формі.

11 березня 2026 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 105214701, який, згідно пунктів 6.1, 6.2, укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь на прийняття пропозиції про укладення цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (СМС) на мобільний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту).

Текст договору містить відомості щодо адреси, адреси електронної пошти, номеру мобільного телефону, паспортні дані, РНОКПП позичальника, а відповідно до довідки кредитодавця про підписання позичальником кредитного договору електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора «333253», тобто факт укладення кредитного договору між кредитодавцем ТОВ «Мілоан» та позичальником ОСОБА_1 знайшов своє підтвердження.

Сам відповідач у своєму відзиві не заперечував щодо укладення даного договору.

За умовами пунктів 1.1-1.4 договору кредитодавець надає позичальнику кредит в сумі 5000 грн. загальним строком 357 днів.

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду тривалістю 27 днів, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 3,65 % річних, протягом решти строку – за ставкою 180 % річних.

Повернення кредиту мало здійснюватися згідно графіку, який є додатком до договору.

Тобто у даному випадку нарахування процентів спочатку в розмірі 0,5 грн. в день та 24,63 грн. в день є не мірою відповідальності позичальника за невиконання умов договору, як вважає відповідач, а домовленістю щодо розміру плати за користування кредитними коштами.

На виконання даного договору кредитодавцем в цей же день позичальнику було надано кредит в сумі 5000 грн. шляхом перерахування на рахунок позичальника, що підтверджується платіжним дорученням № 116776508, факт одержання коштів відповідачем також не оспорюється.

Згідно з наданого позивачем розрахунком заборгованості, відповідачем на виконання умов договору взагалі не вносилися кошти, тому заборгованість за тілом кредиту підлягає стягненню в повному обсязі.

Проценти нараховані відповідно до умов договору, тому також підлягають стягненню в повному обсязі.

Позивачем заявлена вимога стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості, яка задоволенню не підлягає.

Так, пунктом 1.5.2. кредитного договору визначено обов`язок позичальника сплатити комісію за обслуговування кредиту, яка нараховується в розмірі 7,4 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду, що встановлені графіком платежів.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10 червня 2017 року. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 цього закону загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 закону, до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісії за надання та за обслуговування кредиту.

Водночас, закон розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 закону, після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

В кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням та з обслуговуванням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена комісія.

Кожна сторона, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Виходячи з нікчемності умов кредитного договору в частині нарахування комісії за обслуговування кредиту, судом вбачається безпідставним задоволення вимоги про стягнення заборгованості по комісії.

Позивачем також заявлена вимога стягнення з відповідача заборгованості за штрафами в сумі 6000 грн., проте і ця вимога задоволенню не підлягає, оскільки суперечить вимогам пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, яким період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Право вимоги позивача за цим кредитним договором підтверджується договором факторингу № МТ-260626 від 26 червня 2026 року з витягом з реєстру боржників, до якого включений відповідач (№ 1612), згідно якого право вимоги за договором перейшло від ТОВ «Мілоан» до позивача ТОВ «Новий колектор».

В позовній заяві позивачем заявлена також вимога стягнення з відповідача понесених витрат, понесених позивачем на відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу в сумі 219,78 грн., яка підлягає задоволенню, проте витрати позивача на оплату судового збору та поштових витрат підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених вимог – 45,93 %.

Оскільки справа розглянута за відсутності учасників справи, тому датою ухвалення рішення, відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 526, 553, 554, 611, 625, 1046, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» (код ЄДРПОУ 43170298) заборгованість в сумі 6981,75 грн. (Шість тисяч дев`ятсот вісімдесят одна гривня 75 коп.) за Договором про споживчий кредит № 105214701, укладеним 11 березня 2026 року між кредитодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (код ЄДРПОУ 40484607) та позичальницею ОСОБА_1 , яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 5000,00 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 1981,75 грн.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» (код ЄДРПОУ 43170298) судові витрати в сумі 1323,71 грн., з яких сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 1222,77 грн. та поштові витрати в сумі 100,94 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 12 жовтня 2026 року.

Суддя Самойлович А.П.