Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №420/1689/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/1689/26

Перша інстанція: суддя Свида Л.І.,

повний текст судового рішення

складено 17.07.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючої-судді Казанчук Г.П.,

Суддів: Градовського Ю.М., Єщенка О.В.,

розглянувши питання про відкриття апеляційного провадження та про призначення до розгляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 р. у справі № 420/1689/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

ОСОБА_1 23 січня 2026 року звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Одеській області про

- визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 14.10.2025 року № 2425 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейського Ізмаїльського ВРП ГУ НП в Одеській області» в частині застосування до підполковника поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ізмаїльського районного відділу поліції ГУ НП в Одеській області дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;

- визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 16.10.2025 року №1294 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) - підполковника поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ізмаїльського районного відділу поліції ГУ НП в Одеській області, 16.10.2025 року;

- поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ізмаїльського районного відділу поліції ГУ НП в Одеській області з 16.10.2025 року;

- стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16 жовтня 2025 року по час прийняття рішення судом по суті справи.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2026 року судом залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 та позивачу наданий термін для усунення недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали.

На виконання ухвали суду від 26.06.2026 року представником позивача надано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої представник позивача зазначає про те, що ОСОБА_1 з 20.09.2025 року по 24.09.2025 року перебував на лікуванні в ПП «Медична лабораторія Сіместа». Одночасно, ОСОБА_1 проходив лікування в Реабілітаційній клініці лікаря Кутазової «КЕДА» з 15.09.2025 року по 26.09.2025 року, відповідно до виписки Реабілітаційної клініки лікаря Кутазової «КЕДА». 25.09.2026 року ОСОБА_1 звернувся до КНП «Консультативно діагностичний центр» та отримав окремо лист непрацездатності за 25.09.2025 року, відповідно до консультаційного висновку спеціаліста від 25.09.2025 року, та лист непрацездатності з 26.09.2025 року по 09.10.2025 року. В подальшому, з 10.10.2025 року до 16.10.2025 року позивач проходив лікування у стаціонарі в медичному закладі КНП «Київська міська клінічна лікарня №1», відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 22633 від 16.10.2025 року. Також позивач перебував на лікарняному з 20.10.205 року - 31.10.2025 року; з 03.11.2025 року - 12.12.2025 року; з 15.12.2025 року - 08.01.2026 року, що підтверджується виписками з Реабілітаційної клініки лікаря Кутазової «КЕДА». Після зазначених подій, 08.01.2026 року, позивач в телефонному режимі намагався звернутись до безпосереднього керівника з повідомленням про готовність вийти на службу після тривалого лікарняного, але керівник не вийшов на зв`язок. Далі, 08.01.2026 року позивач в телефонному режимі звернувся до відділу кадрів за місцем проходженням служби, з повідомленням про готовність вийти на службу після тривалого лікарняного, які повідомили, що його - підполковника ОСОБА_1 вже було звільнено зі служби в поліції наказом 16.10.2025 року, у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення від 14.10.2025 року. Таким чином, позивач 08.01.2026 року дізнався про своє звільнення в телефонному режимі. До 08.01.2026 року, ОСОБА_1 не було повідомлено про його звільнення, як не було ознайомлено і з наказом про звільнення. Отже, про спірні накази ГУНП в Одеській області від 14.10.2025 року № 2425 про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції та від 16.10.2025 року № 1294 о/с про звільнення зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 позивачу стало відомо в телефонному режимі 08.01.2026 року, а ознайомлено з останніми 14.01.2026 року після їх отримання на відповідний адвокатський запит, у зв`язку з чим позивачем не пропущено строк звернення до суду із даним позовом. Посилання відповідача на нібито належне повідомлення позивача є необґрунтованими. Поштові відправлення не були вручені позивачу та були повернуті відправнику, що підтверджується трекінгами: 6860400269638; 6860400269654; 6860400269697; 6860400269743. Також електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 не є електронною адресою позивача. Позивач користується іншою адресою - ІНФОРМАЦІЯ_2, про що було відомо органам поліції. Щодо повідомлення через WhatsApp, то надані скріншоти не є належним і допустимим доказом ознайомлення, оскільки: - не встановлено, хто саме здійснював відправлення; - не підтверджено, що номер належить саме ГУ НП в Одеській області; - не доведено, що повідомлення містили саме копії наказів; - не підтверджено факт їх доставки та прочитання; - відсутній передбачений законодавством протокол доведення інформації до відома особи. Верховний Суд у постанові від 19.02.2026 у справі № 320/43010/23 звернув увагу, що для визнання поліцейського ознайомленим із наказом недостатньо лише посилання на спроби направлення документів; суд має встановити дотримання передбаченої законом процедури, а відповідач має довести належність і допустимість таких доказів.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишений без розгляду.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи положення ст. 30 Дисциплінарного статуту, відповідно до якого поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про виконання застосованого до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, після спливу двох календарних днів - у разі відправлення з використанням електронної комунікації, а також те, що наказ був надісланий позивачу засобами електронної комунікації 17.10.2025 року, - позивач вважається ознайомленим з оскаржуваним наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 16.10.2025 року №1294 о/с «По особовому складу» 20.10.2025 року. Проте, позовну заяву позивач подав до суду 23.01.2026 року, тобто з пропуском строку звернення до суду. Таким чином наведені в заяві про поновлення строку звернення до суду підстави щодо поважності причин пропуску такого строку не є поважними для поновлення позивачу пропущеного строку на звернення до суду з цим позовом та не можуть бути визнані такими, що об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню позивача до суду.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2026 та направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що згідно з постановою Верховного Суду від 19.02.2026 у справі № 320/43010/23, для визначення дати ознайомлення з наказами про застосування до особи дисциплінарного стягнення недостатньо лише факту вчинення відповідачем дій, спрямованих на ознайомлення поліцейського з таким наказом, так як суди зобов`язані повно та всебічно з`ясувати усі обставини справи, у тому числі з`ясувати адресу поліцейського, указану в його особовій справі, установити керівника та номери телефонів, що безпосередньо були у його розпорядженні, перевірити та надати оцінку цим фактам у судовому рішенні. Відповідно до частини 1 статті 30 Дисциплінарного статуту копія наказу надсилається поштовим зв`язком на адресу місця проживання, зазначену в особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні безпосереднього керівника. Електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 в матеріалах особової справи ОСОБА_1 немає взагалі, так само і не зазначалося, що електронна адреса наявна в розпорядженні безпосереднього керівника. Таким чином, відповідач використав неофіційні контактні дані, які не відповідають вимогам ст. 30 Дисциплінарного статуту.

Апелянт вказує, що висновок суду про те, що позивач вважається ознайомленим зі спірними наказами 20.10.2025 на месенджер WhatsApp, є помилковим , оскільки з наданого відповідачем скріншоту повідомлень у месенджері WhatsApp неможливо встановити, хто саме начебто направляв спірні накази, з якого номеру телефону здійснювалося відправлення та чи належить цей номер органам Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не оцінено об`єктивну неможливість позивача отримати поштову кореспонденцію в силу безперервного перебування на лікуванні.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

У зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 на службі 25 вересня 2025 року було призначено службове розслідування, яким зокрема було встановлено, що ОСОБА_1 наказом ГУНП в області № 710 о/с від 13.06.2025, на підставі рапорту підполковника поліції ОСОБА_1 від 05 червня 2025 року підполковника поліції ОСОБА_1 призначено на посаду оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області з 05 червня 2025, який прибув з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України. Після призначення підполковник поліції ОСОБА_1 не прибув до Ізмаїльського РВП ГУНП в області та не приступив до виконання службових обов`язків. Весь час, з моменту призначення перебував на лікарняних. Проте, 25.09.2025 (четвер) останній не перебуваючи на лікарняному на службу не вийшов. В день виявлення відсутності в базі обліку електронних медичних висновків про тимчасову непрацездатність, а саме 29.09.2025 здійснено телефонний дзвінок ОСОБА_1 . В телефонному режимі останній повідомив, що лікарняний за 25.09.2025 не відкривав.

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 14.10.2025 року № 2425 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейського Ізмаїльського ВРП ГУ НП в Одеській області» до підполковника поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ізмаїльського районного відділу поліції ГУ НП в Одеській області застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 16.10.2025 року №1294 о/с «По особовому складу» звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) - підполковника поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ізмаїльського районного відділу поліції ГУ НП в Одеській області.

Отже правомірність та законність спірних наказів є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У силу частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 14.10.2025 року № 2425 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейського Ізмаїльського ВРП ГУ НП в Одеській області» в частині застосування до підполковника поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ізмаїльського районного відділу поліції ГУ НП в Одеській області дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції; наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 16.10.2025 року №1294 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) - підполковника поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ізмаїльського районного відділу поліції ГУ НП в Одеській області, 16.10.2025 року, поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ізмаїльського районного відділу поліції ГУ НП в Одеській області з 16.10.2025 року.

Спірним, як за позицією сторін даної справи, є установлення дати отримання позивачем вищевказаних наказів та відповідно, дати початку відліку строку звернення до суду.

За позицією позивача, датою ознайомлення його із спірними наказами є 14.01.2026 року.

Заперечуючи вказане, відповідач зазначив, що датою ознайомлення з наказами є 20.10.2025 року.

Закон України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (надалі Дисциплінарний Статут) визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Відповідно до ст. 30 Дисциплінарного Статуту у разі відсутності поліцейського, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, без поважних причин на службі копія наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення надсилається поштовим зв`язком (у разі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.

Поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв`язком або після спливу двох календарних днів - у разі відправлення з використанням електронної комунікації.

Доведення до поліцейського, який відсутній на службі без поважних причин, наказу про виконання застосованого до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади або звільнення зі служби в поліції, здійснюється в порядку, визначеному цією статтею.

У разі встановлення поважних причин відсутності поліцейського до наказу по особовому складу, яким виконується застосоване до нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції, вносяться зміни щодо дати його виконання.

Отже, оскільки ОСОБА_1 16.10.2025 року був відсутній на службі без поважних причин, тому відповідач здійснив направлення спірних наказів на поштову адресу ОСОБА_1 , вказану в його особовій справі, на електронну адресу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та надіслано засобами електронного зв`язку через месенджер WhatsApp на номер телефону НОМЕР_1 .

Поштове відправлення було повернуто без вручення із зазначенням причин «адресат відсутній за вказаною адресою».

Щодо направлення наказів на електронну адресу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка, як стверджує позивач відсутня в його особовій справі, колегія суддів зазначає таке.

У листі Управління кадрового забезпечення ГУНП в Одеській області від 17.02.2026 року вказано, що з 01.11.2024 на Інформаційному порталі Національної поліції України (Освітній портал) запроваджено двофакторну автентифікацію, яка передбачає обов`язкове введення додаткового паролю (коду), що надходить на електронну скриньку користувача під час авторизації, що робить неможливим здійснити вхід без використання електронної адреси. Підполковник поліції ОСОБА_1 проходив тестування на Освітньому порталі у серпні та вересні 2025 року, здійснюючи вхід до особистого кабінету за допомогою електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була вказана ним.

Отже, не внесення інформації до особової справи щодо електронної адреси позивача, не робить вищевказану електронну адресу належної іншій особі (має ім`я та прізвище позивача).

Крім того, як на переконання колегії суддів, належним інформуванням є направлення спірних наказів на месенджер WhatsApp на номер телефону НОМЕР_1 , який належить позивачу.

Згідно висновків Верховного Суду у постанові від 25.01.2024 року у справі №260/4067/23 щодо такого способу повідомлення як використанням електронної комунікації, що в цьому випадку вимагається установити безпосереднього керівника такого поліцейського, визначити які контактні дані поліцейського є у його розпорядженні та перевірити чи на ці контактні дані було надіслано накази про застосування заходів дисциплінарного впливу. За умови дотримання органом поліції такої процедури, поліцейський вважається ознайомленим з наказом про застосування до нього дисциплінарного стягнення у строки, установлені частиною другою статті 30 Дисциплінарного статуту НП України, незалежно від того, чи такі повідомлення він фактично отримував. Це означає, що за такого нормативного регулювання, відсутність інформації у відповідному месенджері про те, що особа ознайомлена з текстом повідомлень, жодним чином не зупиняють строки, установлені указаною нормою, так як у таких випадках визначальним є саме дотримання органом поліції приписів частини першої статті 30 Дисциплінарного статуту НП України. Тому, за таких обставин, поліцейський вважається обізнаним з таким наказом незалежно від того, чи отримував/читав він відповідне повідомлення.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що враховуючи положення ст. 30 Дисциплінарного статуту, відповідно до якого поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про виконання застосованого до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, після спливу двох календарних днів - у разі відправлення з використанням електронної комунікації, а також те, що наказ був надісланий позивачу засобами електронної комунікації 17.10.2025 року, - позивач вважається ознайомленим з оскаржуваним наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 16.10.2025 року №1294 о/с «По особовому складу» 20.10.2025 року.

При цьому, доводи апеляційної скарги щодо не відкриття повідомлень у месенджері WhatsApp жодним чином не спростовує факту доведення позивачу спірних наказів.

Принагідним є зазначити, що із особою, з телефону якої було направлені на месенджер WhatsApp спірні накази також направлялись повідомлення про запрошення для надання пояснень під час проведення службового розслідування, а також скріншоти листування містять інформацію, що позивач не лише отримував з цього телефону повідомлення, але й двічі спілкувався з адресатом 1 хвилини та 02.10.2025 року 3 хвилини. Тобто, позивач був обізнаний з тим, що адресат направлення йому повідомлення є адміністрацією відповідача.

Колегія суддів зауважує, що відповідач здійснив усі можливі заходи повідомлення позивача щодо доведення позивачу спірних наказів.

Вирішуючи питання застосування строків звернення до суду з позовами про оскарження застосованих до поліцейських дисциплінарних стягнень, колегія суддів зазначає таке.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2123-IX «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» (далі - Закон № 2123-IX) внесено зміни до указаних нормативно-правових актів. Зокрема, Дисциплінарний статут доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану», яким з 01 травня 2022 року, зокрема, запроваджено інші строки звернення до суду.

Так, відповідно до частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

Отже, законодавець обумовив виникнення права на оскарження застосованого до поліцейського дисциплінарного стягнення та обчислення строку на таке оскарження з моментом ознайомлення особи з наказом про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (пункт 1).

При цьому, надалі відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні неодноразово продовжено, такий правовий режим триває й на сьогодні.

Колегія суддів звертає увагу, що приймаючи Закон № 2123-ІХ та доповнюючи Дисциплінарний статут розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану», зокрема щодо встановлення такого короткого строку на оскарження дисциплінарного стягнення, законодавець мав на меті оптимізувати діяльність поліції, у тому числі, під час дії режиму воєнного стану, та врегулювати питання діяльності поліції передусім в умовах воєнного стану.

Тобто, внесення відповідних змін до Дисциплінарного статуту спрямовані на забезпечення діяльності поліції та ефективного виконання нею завдань в умовах воєнного стану, а також задля швидкого та оперативного реагування на дії (бездіяльність) поліцейського, у разі кваліфікування їх як такі, що можуть виразитися у грубому порушенні службової дисципліни в умовах посиленого варіанту службової діяльності та (або) підриву авторитету Національної поліції України в цілому.

Колегія суддів зазначає, що у випадку наявності колізії між загальним (КАС України) та спеціальним законом (Дисциплінарний статут) застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут.

Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 08 лютого 2023 року у справі № 120/7567/22, від 31 травня 2023 року у справі № 160/9356/22, від 31 жовтня 2023 року у справі № 340/4394/22, від 30 листопада 2023 року у справі № 500/1224/23, від 28 березня 2024 року у справі № 420/22052/23, від 30 вересня 2024 року у справі № 520/5571/24, від 04 жовтня 2024 року у справі № 580/4340/24, від 27 грудня 2024 року у справі № 420/13235/24.

Отже, колегія суддів колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що до правовідносин, які склались у цій справі, необхідно застосовувати положення частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту, які передбачають оскарження наказу про звільнення у 15-ти денний термін з дня ознайомлення з відповідним наказом.

Водночас залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позовну заяву було подано поза межами строку, встановленого частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту, а поважних причин пропуску такого строку позивачем не наведено.

Щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом, колегія суддів зазначає таке.

Позивач як у заяві про поновлення строку звернення до суду, та і в апеляційній скарзі покликається на наявність поважної причини пропуску строку звернення до суду, як то перебування позивача на лікарняному. Водночас, як свідчить інформація щодо наявності електронного листка тимчасової непрацездатності, останній лист непрацездатності був оформлений на період з 26.09.2025 по 02.10.2025, тобто офіційного документу про непрацездатність позивача у період з 17.10.2025 по 23.01.2026 (день звернення до суду) матеріали справи не містять.

Колегія суддів зазначає, що виписки з реабілітаційної клініки лікаря Кутазової «КЕДА» щодо періодів з 20.10.2025 по 31.10.2025, з 03.11.2025 по 12.12.2025 та з 15.12.2026 по 08.01.2026 не є офіційними документами, які підтверджують про тимчасову непрацездатність позивача.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.

При цьому поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документа повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Таким чином, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.

Як встановлено судом першої інстанцій та згідно із матеріалами справи, у періоди з 20.10.2025 по 31.10.2025, з 03.11.2025 по 12.12.2025 та з 15.12.2025 по 08.01.2026 позивач не перебував ні на амбулаторному, ні на стаціонарному лікуванні, натомість відвідування реабілітаційної клініки у вказані періоди жодним чином не свідчить про неможливість звернення до суду з позовною заявою.

Отже, на момент доведення позивачу наказу по особовому складу про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції від 16.10.2025 року (20 жовтня 2025 року) та у період п`ятнадцятиденного строку, встановленого частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту, позивач не перебував ні на стаціонарному, ні на амбулаторному лікуванні, а проходив відвідування/лікування у реабілітаційній клініці. Із позовом до суду позивач звернувся 23.01.2026 року.

Офіційним документом, що підтверджує тимчасову непрацездатність в Україні, є електронний листок непрацездатності (е-лікарняний), який формується в Електронному реєстрі листків непрацездатності на підставі Медичного висновку про тимчасову непрацездатність (МВТН).

Згідно інформації веб сайте Реабілітаційної клініки КЕДА лікаря Кутазової - це медичний заклад в Одесі, який спеціалізується на наданні послуг з реабілітації пацієнтів. Індивідуальні, ефективні програми реабілітації, при цьому, реабілітація - це комплекс заходів, спрямованих на відновлення чи покращення функцій тіла та психічного стану людини після травми, хвороби чи інвалідності.

Проходження комплексу реабілітаційних заходів жодним чином не може перешкоджати своєчасному зверненню до суду.

Принагідно колегія суддів звертає увагу, що позивач є працівником Національної поліції та має звання підполковник поліції, не міг не розуміти, що відсутність електронного литка непрацездатності свідчить про прогул на службі, а відвідування реабілітаційної клініки не звільняє від обов`язку служби.

Водночас колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відвідування позивачем чи то проходження реабілітаційних заходів не може вважатися поважними причинами пропуску строку звернення до суду з огляду на таке.

Так, Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 560/3070/19 зазначив, що амбулаторне лікування розуміє під собою лікувально-профілактичні дії, які надаються особі (основні види медичної допомоги), як в самій амбулаторії (без залишення в лікарні на стаціонар), так і вдома.

Хвороба, лікування в умовах денного стаціонару, перебування на амбулаторному лікуванні не є перешкодою для звернення до суду з позовом та не є об`єктивно непереборними обставинами, оскільки залежать виключно від волевиявлення самого позивача та належного використання ним своїх прав, визначених нормами закону.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 листопада 2019 року у справі № 120/4137/18-а, відповідно до якої перебування особи на амбулаторному лікуванні, на відміну від стаціонарного, не позбавляє можливості такої особи реалізувати своє право на захист порушених прав, як самому, так і через представника.

Крім того, Верховний Суд у постановах від 04.06.2026 року у справі №640/9593/22 і від 29.04.2026 у справі №420/19572/25 зазначив, що хвороба, лікування в умовах денного стаціонару, перебування на амбулаторному лікуванні не є перешкодою для звернення до суду з позовом та не є об`єктивно непереборними обставинами, оскільки залежать виключно від волевиявлення самого позивача та належного використання ним своїх прав, визначених нормами закону.

Крім того, колегія суддів зауважує, що позивач мав можливість реалізувати своє право на подання позовної заяви до суду самостійно або через представника, шляхом надсилання документів засобами поштового зв`язку, на офіційну електронну адресу суду, через особистий кабінет у системі "Електронний суд" або будь-якими іншими дистанційними засобами зв`язку. Доводів та доказів щодо неможливості вчиняти відповідні дії (подання позовної заяви, укладення договору з адвокатом з метою уповноваження останнього вчиняти відповідні дії від імені позивача) засобами електронного або поштового зв`язку, з метою реалізації своїх прав та обов`язків у межах передбаченого КАС України строку на звернення до суду з позовом, позивачем не надано.

Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22 та у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №160/14919/22.

Отже, в цьому випадку, колегія суддів не знаходить підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення до суду та погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, при залишенні позовної заяви без розгляду, дійшов вірних висновків, натомість доводи апеляційної скарги не спростовують установлених судом висновків. У зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції -без змін.

Підстав для перерозподілу судових витрат не має.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 312, 316, 321, 322, 325, 382 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному оскарженню протягом тридцяти днів, з дня проголошення постанови суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко