Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №400/4570/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/4570/24

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Миколаїв;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

28.10.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Величко А.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Градовського Ю.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з безпеки транспорті щодо виплати щомісячної премії та надбавки за інтенсивність праці;

зобов`язати Державну службу України з безпеки на транспорті здійснити нарахування та виплату щомісячної премії та надбавки за інтенсивність праці за період з серпня 2021 року по березень 2022 року включно.

В обґрунтування позову зазначено, що в період перебування на посаді головного спеціаліста (юриста) Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, зокрема у період з серпня 2021 року по березень 2022 року керівництвом позивачки неодноразово вносилось обґрунтоване подання стосовно преміювання та встановлення надбавки за інтенсивність праці позивачки. Поряд з тим, на підставі наказу від 18.08.2021 №177-Д «Про застосування дисциплінарного стягнення» Державною службою України з безпеки на транспорті протягом серпня 2021 року по березень 2022 року з заробітної плати позивачки стягувались стимулюючі виплати у виді щомісячної премії та надбавка за інтенсивність праці. Наказ від 18.08.2021 №177-Д про застосування до позивачки дисциплінарного стягнення наразі скасований в судовому порядку, однак по теперішній час відповідач фактично відмовляється вчиняти дії, спрямовані на здійснення перерахунку та виплати позивачці стимулюючих виплат.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправною бездіяльність Державної служби України з безпеки транспорті щодо невиплати щомісячної премії та надбавки за інтенсивність праці ОСОБА_1 .

Зобов`язав Державну службу України з безпеки на транспорті здійснити нарахування та виплату щомісячної премії та надбавка за інтенсивність праці ОСОБА_1 за період з серпня 2021 року по березень 2022 року включно.

Суд першої інстанції виходив з того, що єдиною підставою для невиплати позивачці стимулюючих виплат став відповідний наказ відповідача про застосування до позивачки дисциплінарного стягнення. На момент виникнення спірних правовідносин такий наказ відповідача про застосування дисциплінарного стягнення скасований в судовому порядку, однак, незважаючи на встановленому в судовому порядку безпідставність дисциплінарного стягнення, відповідач не здійснює нарахування та виплату позивачці належних їй грошових виплат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що звернення із цим позовом відбулось із пропуском строку, встановленого статтею 233 КЗпП України. Пропущений позивачкою строк є значним, натомість матеріали справи не містять доказів поважності причин порушення процесуального строку.

Поряд з тим, у спірному випадку відповідач не допустив по відношенню позивачки жодної протиправної бездіяльності, адже на виконання судового рішення, яке набрало законної сили в іншій адміністративній справі, Державною службою України з безпеки транспорті видано відповідний наказ про скасування раніше застосованого дисциплінарного стягнення, а також надано обґрунтовану відповідь з приводу виплати стимулюючих виплат за період з серпня 2021 року по березень 2022 року.

Одночасно апелянт зауважує на тому, що преміювання не є обов`язковим елементом заробітної плати, а лише правом роботодавця, за умови наявності відповідного фонду преміювання та враховуючи особистий внесок державного службовця в загальний результат роботи державного органу. Так само, надбавка за інтенсивність не входить до обов`язкових складових заробітної плати державного службовця, адже встановлюється у визначеному керівником державної служби розмірі, в межах економії фонду оплати праці, як стимулююча виплата, враховуючи відповідні критерії роботи: якість та складність підготовлених документів; терміновість виконання завдань, опрацювання та підготовки документів; ініціативність у роботі. Поряд з тим, жодною нормою Закону України «Про державну службу» не встановлено автоматичного права на стимулюючі виплати після скасування дисциплінарного стягнення, натомість такі виплати здійснюються на основі дискреційного права керівника державної служби, залежно від результатів службової діяльності працівника та наявності відповідних бюджетних ресурсів.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення.

Оскільки адміністративну справу розглянуто за правилами спрощеного провадження, враховуючи достатність наявних матеріалів (доказів) для вирішення справи, а також необґрунтованість доводів апелянта про розгляд справи за участю сторін, відсутність необхідності у заслуховуванні усних пояснень учасників, колегія суддів вважає за можливе продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 з 16.09.2013 року призначена на посаду головного спеціаліста (юрист) до Управління Укртрансінспекції у Миколаївській області, з 19.01.2016 року – на посаду головного спеціаліста (юриста) до Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті (наразі - Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки).

Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 26.10.2020 №1672-к на позивачку покладено виконання обов`язків начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки - начальника відділу державного контролю за безпекою на транспорті у Миколаївській області з 26.10.2020 року на період до призначення в установленому порядку заступника начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки - начальника відділу державного контролю за безпекою на транспорті у Миколаївській області.

Наказом Голови Укртрансбезпеки від 18.08.2021 №177-д «Про застосування дисциплінарного стягнення» позивачці оголошено догану.

На підставі наказу від 18.08.2021 №177-Д Державною службою України з безпеки на транспорті протягом серпня 2021 року по березень 2022 року з заробітної плати позивачки стягувались стимулюючі виплати у виді щомісячної премії та надбавка за інтенсивність праці.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року, яке набрало законної сили у справі №400/7146/21, визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з безпеки на транспорті «Про накладення дисциплінарного стягнення» від 18.08.2021 №177-Д.

05.03.2022 Державною службою України з безпеки на транспорті видано наказ за №51-Д «Про скасування наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 18 серпня 2021 року №177-Д», де пунктом 2 визначено: "Управлінню фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку провести перерахунок заробітної плати за період з серпня 2021 року по теперішній час та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, яка була виплачена у листопаді 2021 року".

06.05.2022 вказаний вище пункт наказу змінено та викладено в наступній редакції: "Управлінню фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку врахувати пункт 1 наказу в подальшій роботі".

23.03.2022 року позивачка звернулась до Укртрансбезпеки щодо перерахунку премій, інтенсивності праці за період з 01.08.2021 по 23.02.2021 року.

Листом від 19.07.2022 року № 3305/3.3/15-22 Укртрансбезпека повідомила позивачці про те, що премія, надбавка за інтенсивність праці, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань державному службовцю встановлюються (виплачуються) керівником державного органу, з урахуванням критеріїв для їх виплат визначених законодавством та за наявності відповідного фонду економії заробітної плати. Зазначені виплати належать до варіативних дискреційних повноважень, в силу яких, керівник державної служби, як роботодавець вільний у виборі в межах затвердженого кошторису встановлювати їх або не встановлювати (виплачувати), тобто встановлення цих виплат є правом, а не обов`язком.

Не погоджуючись із висновками відповідача, посилаючись на допущення Державною службою України з безпеки транспорті (Укртрансбезпеки) протиправної бездіяльності, позивачка звернулась до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

У статті 94 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Поряд з тим, згідно статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Спеціальним законом, що регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про державну службу", державний службовець має право на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Статтею 50 Закону України "Про державну службу" (в редакції на час спірних правовідносин) передбачено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення).

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет. Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок формування фонду оплати праці державних службовців у державному органі, а також порядок преміювання державних службовців затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 6 статті 52 Закону №889-VIII передбачено, що премії виплачуються в межах фонду преміювання залежно від особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу.

Пунктом 3 статті 53 Закону №889-VIII передбачено, що заохочення не застосовуються до державного службовця протягом строку застосування до нього дисциплінарного стягнення.

Пунктом 3 статті 79 Закону №889-VIII передбачено, що протягом строку дії дисциплінарного стягнення (крім зауваження) заходи заохочення до державного службовця не застосовуються.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 «Питання оплати праці працівників державних органів», з метою упорядкування умов оплати праці працівників державних органів, затверджено Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям.

Цим Положенням №15 визначається механізм застосування стимулюючих виплат державним службовцям з метою посилення мотивації працівників державних органів до високопрофесійної, результативної та високоякісної роботи.

Згідно пунктів 2, 3 Положення №15 керівники державної служби в державному органі мають право встановлювати державним службовцям у межах економії фонду оплати праці додаткові стимулюючі виплати.

До додаткових стимулюючих виплат державним службовцям належать надбавки: за інтенсивність праці; за виконання особливо важливої роботи.

За приписами пунктів 4 - 7 Положення №15 надбавка за інтенсивність праці та надбавка за виконання особливо важливої роботи встановлюються державним службовцям у відсотках до посадового окладу. Надбавки встановлюються згідно з наказом (розпорядженням) керівника державної служби в державному органі.

Надбавка за інтенсивність праці встановлюється державним службовцям з урахуванням таких критеріїв: якість і складність підготовлених документів; терміновість виконання завдань, опрацювання та підготовки документів; ініціативність у роботі.

Статтею 151 КЗпП України встановлено, що протягом строку дисциплінарного стягнення до працівника не застосовуються заходи заохочення.

Згідно статті 143 КЗпП України відповідні заходи заохочення визначаються правилами внутрішнього трудового розпорядку або встановлюються у колективному договорі, іншому локальному нормативному акті роботодавця.

Пунктом 8 Наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 29.12.2018 №968 "Про затвердження Положення про преміювання державних службовців Державної служби України з безпеки на транспорті" передбачено, що державні службовці, до яких застосовано заходи дисциплінарного стягнення, позбавляються премії лише за той період, в якому застосовано дисциплінарне стягнення.

Колегія суддів вважає ґрунтовними доводи апелянта про те, що стимулюючі виплати, виплата яких належить до повноважень керівника органу, направлені на заохочення працівників за особистий внесок у загальні результати роботи, стимулювання зразкового виконання посадових обов`язків, ініціативного і творчого підходу до вирішення поставлених завдань, забезпечення високого рівня трудової і виконавської дисципліни.

Поряд з тим, в контексті спірних правовідносин слід враховувати, що наказом Голови Укртрансбезпеки від 18.08.2021 року №177-д "Про застосування дисциплінарного стягнення" позивачці оголошено догану. У зв`язку з чим, Державною службою України з безпеки на транспорті протягом періоду з серпня 2021 року по березень 2022 року позивачці не нараховувались щомісячна премія та надбавка за інтенсивність праці.

Єдиною підставою для невиплати позивачці спірних стимулюючих виплат є застосування до неї дисциплінарного стягнення.

Натомість, судовим рішенням, яке набрало законної сили в адміністративній справі №400/7146/21, визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 18.08.2021 року №177-Д про застосування до позивачки дисциплінарного стягнення.

В подальшому, Державною службою України з безпеки на транспорті видано наказ від 05.03.2022 №51-Д "Про скасування наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 18 серпня 2021 року №177-Д", де пунктом 2 зазначено: "Управлінню фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку провести перерахунок заробітної плати за період з серпня 2021 року по теперішній час та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, яка була виплачена у листопаді 2021 року".

У квітні 2022 року в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області звернувся до Голови Державної служби України з безпеки на транспорті із службовою запискою про здійснення перерахунку заробітної плати та врахування пропозицій місячної премії та надбавки за інтенсивність праці позивачці з моменту винесення догани, а саме серпень 2021 - березень 2022.

06.05.2022 пункт 2 наказу №51-Д від 05 березня 2022 року було змінено та викладено в наступній редакції: "Управлінню фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку врахувати пункт 1 наказу в подальшій роботі".

Разом з тим, судом першої інстанції правильно враховано, що підзаконний нормативно-правовий акт передбачає наступні підстави скасування або зменшення розміру надбавки: 1) неспроможність здійснювати виплату (відсутня чи суттєво зменшена економія фонду оплати праці або потреба у виплаті заробітної плати, яка не передбачалась кошторисом); 2) несвоєчасне виконання завдань; 3) погіршення якості роботи. Докази ж несвоєчасного виконання позивачкою завдань чи погіршення нею якості роботи у матеріалах справи відсутні.

Також, видатки для виплати надбавки за інтенсивність праці та щомісячної премії у спірний період були наявні, оскільки всім іншим працівникам Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області такі виплати були встановлені щомісяця, окрім позивачки.

Враховуючи, що єдиною підставою для не нарахування позивачці спірних виплат є застосування до неї дисциплінарного стягнення, яке в подальшому скасоване у судовому порядку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про покладення на відповідача зобов`язання нарахувати та виплатити позивачці щомісячну премію та надбавку за інтенсивність праці у період з серпня 2021 року по березень 2022 року.

Стосовно дотримання позивачкою строку звернення із цим адміністративним позовом, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Вказані положення Конституції України кореспондуються із приписами частини 1 статті 5 КАС України, згідно яких кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Також, згідно частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України.

Частинами 1, 2 вказаної статті КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Аналіз наведених норм показав, що звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів особа може реалізувати в межах терміну, визначеного адміністративним процесуальним законодавством або іншими законами.

Строк звернення до адміністративного суду вважається проміжком часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Обов`язок доведення обставин, з якими пов`язується поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась із адміністративним позовом.

При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Виходячи з обставин цієї справи, апеляційний суд враховує, що предметом спору у цій справі є протиправність бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачці стимулюючих виплат. Оспорювані виплати стосуються періоду проходження позивачкою державної служби з серпня 2021 року по березень 2022 року включно.

Поряд з цим, частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом №2352-IX, та у період спірних правовідносин) передбачалось, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Оскільки судом першої інстанції повною мірою з`ясовані обставини справи, висновки суду відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

судді: А.І. Бітов

Ю.М. Градовський