Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №420/38079/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/38079/25

Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В.

Дата і місце ухвалення: 04.05.2026 р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у справі №420/38079/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 13.08.2021 року до 19.07.2022 року включно відповідно до норм абзаців четвертого та шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4063,16 гривень щомісяця у загальній сумі 45612,25 гривень за період з 13.08.2021 року до 19.07.2022 року включно відповідно до норм абзаців четвертого та шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2021 та 2022 роки;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2021 та 2022 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку цієї виплати індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у справі №420/38079/25 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно пов`язав відсутність у нього права на отримання індексації-різниці грошового забезпечення за період з 13 серпня 2021 року до 19 липня 2022 року з ухваленням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року у справі №420/30759/25, яким зобов`язано здійснити перерахунок його грошового забезпечення.

На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2026 року, якою скасовано ухвалу про зупинення провадження у цій справі. У зазначеній постанові, як стверджує апелянт, зроблено висновок про те, що можливий перерахунок грошового забезпечення у справі №420/30759/25 сам по собі не впливає на визначення права позивача на індексацію-різницю та її розміру, оскільки такий розмір визначається в березні 2018 року - місяці підвищення грошового забезпечення - і залишається незмінним до наступного підвищення посадових окладів або звільнення особи зі служби.

На підтвердження своєї позиції апелянт також посилається на постанову Верховного Суду від 19 лютого 2025 року у справі №420/2653/24, у якій викладено правовий висновок про виплату індексації-різниці до наступного підвищення посадового окладу або до дня звільнення з військової служби.

Крім того, апелянт вважає, що збільшення посадового окладу внаслідок зміни посади або перерахунку грошового забезпечення не є тим підвищенням тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, з яким пункт 5 Порядку №1078 пов`язує припинення виплати індексації-різниці. На обґрунтування цього доводу він посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 10 квітня 2024 року у справі №200/564/23.

Також апелянт наголошує, що станом на 04 травня 2026 року, тобто на дату ухвалення оскаржуваного рішення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року у справі №420/30759/25 не набрало законної сили та не було виконане. За таких обставин, на його думку, передбачена пунктом 5 Порядку №1078 підстава для припинення виплати індексації-різниці не настала.

У відзиві на апеляційну скаргу військова частина НОМЕР_2 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року у справі №420/30759/25 позов ОСОБА_1 задоволено частково та зобов`язано військові частини НОМЕР_1 і НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача за період з 13 серпня до 31 грудня 2021 року, за 2022 рік, а також з 01 січня до 08 травня 2023 року із застосуванням відповідних розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідач стверджує, що внаслідок застосування під час такого перерахунку положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 у редакції, яка, на його переконання, підлягає застосуванню, з 13 серпня 2021 року відбулося підвищення посадового окладу позивача. У зв`язку із цим військова частина НОМЕР_2 вважає, що настала обставина, з якою пункт 5 Порядку №1078 пов`язує припинення виплати індексації-різниці.

На підтвердження своїх доводів відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, у якій зазначено, що в разі, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року не перевищує суму можливої індексації, у особи виникає право на отримання індексації-різниці, яка виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Водночас відповідач наполягає, що задоволення позовних вимог у справі №420/30759/25 щодо перерахунку грошового забезпечення, зокрема посадового окладу, за період з 13 серпня 2021 року до 31 грудня 2022 року свідчить про зміну та підвищення посадового окладу позивача. На думку військової частини НОМЕР_2 , це виключає можливість задоволення позовних вимог у цій справі в частині виплати індексації-різниці за період з 13 серпня 2021 року до 19 липня 2022 року.

Крім того, відповідач посилається на судові рішення П`ятого апеляційного адміністративного суду у справах №400/3303/24 та №400/6258/24, вважаючи, що викладені в них правові висновки підтверджують припинення права на індексацію-різницю в разі зміни посадового окладу внаслідок перерахунку грошового забезпечення.

Також військова частина НОМЕР_2 посилається на частину п`яту статті 242 КАС України, яка передбачає необхідність урахування судом висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, та вважає, що наведена судова практика підтверджує правомірність висновків суду першої інстанції.

Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів установила такі обставини.

Згідно з витягом з особової справи, ОСОБА_1 проходив військову службу в такій послідовності.

З 30 листопада 2016 року до 17 грудня 2016 року - курсантом військової частини НОМЕР_3 .

З 17 грудня 2016 року до 13 березня 2017 року - оператором ракетної команди військової частини НОМЕР_4 .

З 13 березня 2017 року до 28 серпня 2020 року - командиром інженерно-позиційного відділення військової частини НОМЕР_5 .

З 28 серпня 2020 року до 13 серпня 2021 року - слухачем курсів навчального факультету підготовки спеціалістів матеріально-технічного забезпечення Військової академії (м. Одеса).

З 13 серпня 2021 року до 27 квітня 2023 року - начальником квартирно-експлуатаційної служби військової частини НОМЕР_1 .

З 27 квітня 2023 року до 24 квітня 2025 року - заступником начальника квартирно-експлуатаційного відділу - головним інженером КЕВ м. Запоріжжя.

Отже, військова служба позивача в період між березнем 2018 року та початком спірного періоду не припинялася, однак він змінив займану посаду: у березні 2018 року обіймав посаду командира інженерно-позиційного відділення військової частини НОМЕР_5 , а з 13 серпня 2021 року - начальника квартирно-експлуатаційної служби військової частини НОМЕР_1 .

У період з 13 серпня 2021 року до 19 липня 2022 року включно позивач вважає протиправними ненарахування та невиплату йому індексації-різниці грошового забезпечення у фіксованому розмірі, передбаченої абзацами четвертим і шостим пункту 5 Порядку №1078. Крім того, він посилається на неврахування відповідних сум індексації під час обчислення та виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2021 та 2022 роки. Уважаючи зазначене протиправним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року у справі №420/30759/25 матиме наслідком підвищення посадового окладу позивача з 13 серпня 2021 року, що, на думку суду, є підставою для припинення нарахування та виплати індексації-різниці. На підтвердження такого висновку суд послався на постанову Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, однак не погоджується з мотивами, з яких суд дійшов такого висновку, у зв`язку з чим вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації відповідно до закону.

Правові та організаційні засади підтримання купівельної спроможності грошових доходів населення в умовах зростання цін визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі – Порядок №1078).

Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

За змістом пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів) у місяці такого підвищення визначається співвідношення між розміром підвищення грошового доходу та сумою індексації, яка могла бути нарахована в цьому місяці. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму можливої індексації, визначається сума індексації-різниці, яка виплачується щомісяця до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) з урахуванням правил, установлених Порядком №1078.

Предметом спору у цій справі є право позивача на нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 4 063,16 грн щомісячно за період з 13 серпня 2021 року по 19 липня 2022 року, а також врахування цієї суми під час обчислення грошової допомоги для оздоровлення за 2021 та 2022 роки.

Як установлено судом апеляційної інстанції, у березні 2018 року позивач проходив військову службу на посаді командира інженерно-позиційного відділення військової частини НОМЕР_5 .

Згідно з карткою особового рахунку позивача, у лютому 2018 року розмір його грошового забезпечення становив 8 105,04 грн, а у березні 2018 року – 8 505,03 грн. Таким чином, розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року становив 399,99 грн.

Сума можливої індексації, яка склалася у березні 2018 року, становила 4 463,15 грн. Отже, різниця між сумою можливої індексації та розміром підвищення грошового доходу становила 4 063,16 грн (4 463,15 грн – 399,99 грн).

Саме зазначену суму індексації-різниці позивач просить нарахувати та виплатити йому щомісячно за спірний період.

Разом із тим зазначена сума була визначена виходячи з показників грошового забезпечення позивача за посадою командира інженерно-позиційного відділення військової частини НОМЕР_5 , яку він обіймав у березні 2018 року.

Як убачається з матеріалів справи, з 13 серпня 2021 року позивач проходив військову службу на іншій посаді – начальника квартирно-експлуатаційної служби військової частини НОМЕР_1 .

За цією посадою позивачу встановлено посадовий оклад за 17 тарифним розрядом у розмірі 4 090,00 грн на місяць.

Отже, на момент початку спірного періоду позивач уже не обіймав посаду, за показниками грошового забезпечення на якій у березні 2018 року була визначена сума індексації-різниці у розмірі 4 063,16 грн.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що сама по собі зміна посади не є тотожною підвищенню тарифної ставки (посадового окладу) у розумінні пункту 5 Порядку №1078. Водночас у спірних правовідносинах зміна посади позивача супроводжувалася встановленням за новою посадою іншого посадового окладу, що має значення для визначення розміру грошового забезпечення, з якого вирішується питання про виплату індексації-різниці.

У зв`язку з цим правові наслідки такої зміни не можуть визначатися шляхом автоматичного збереження за позивачем суми індексації-різниці, яка була визначена за показниками грошового забезпечення за попередньою посадою.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07 липня 2026 року у справі №200/8295/24.

У цій справі Верховний Суд, розглядаючи питання виплати індексації-різниці військовослужбовцю після призначення на іншу посаду, погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що застосування положень абзаців четвертого – шостого пункту 5 Порядку №1078 передбачає врахування відповідних показників грошового забезпечення за тією посадою, за якою визначалися умови для виплати індексації-різниці. У разі призначення військовослужбовця на іншу посаду раніше визначена за попередньою посадою сума індексації-різниці не може автоматично переноситися на грошове забезпечення за новою посадою.

Наведений правовий висновок є релевантним до спірних правовідносин, оскільки позивач просить виплачувати йому 4 063,16 грн щомісячно у спірному періоді, хоча ця сума була визначена за показниками грошового забезпечення за посадою, яку він обіймав у березні 2018 року, тоді як з 13 серпня 2021 року позивач проходив військову службу на іншій посаді з іншим посадовим окладом.

За таких обставин відсутні правові підстави для автоматичного збереження та виплати позивачу у спірному періоді саме суми індексації-різниці у розмірі 4 063,16 грн, визначеної за показниками грошового забезпечення за попередньою посадою.

Доводи апелянта про те, що сума індексації-різниці, визначена у березні 2018 року, підлягає виплаті до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) або до звільнення з військової служби, наведеного висновку не спростовують, оскільки не враховують зміну позивачем посади та встановлення за новою посадою іншого посадового окладу.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21 також не спростовує правильності наведеного висновку. Викладене у цій постанові положення щодо виплати індексації-різниці до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) підлягає застосуванню з урахуванням фактичних обставин конкретної справи та не свідчить про можливість автоматичного перенесення суми індексації-різниці, визначеної за показниками грошового забезпечення за однією посадою, на грошове забезпечення після призначення військовослужбовця на іншу посаду.

Так само не спростовують зазначеного висновку посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі №200/564/23 та від 19 лютого 2025 року у справі №420/2653/24, оскільки правові висновки, викладені у зазначених постановах, не зумовлюють автоматичного збереження за військовослужбовцем суми індексації-різниці, визначеної за показниками грошового забезпечення за попередньою посадою, після його призначення на іншу посаду.

Водночас колегія суддів не погоджується з мотивами суду першої інстанції, відповідно до яких саме набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року у справі №420/30759/25 та можливий перерахунок на його виконання грошового забезпечення позивача є обставиною, що припиняє виплату індексації-різниці.

Як убачається з матеріалів справи, рішення у справі №420/30759/25 стосується перерахунку грошового забезпечення позивача за відповідні періоди. Сам факт ухвалення такого рішення, його набрання законної сили чи виконання не є самостійною юридичною підставою для припинення виплати індексації-різниці у розумінні пункту 5 Порядку №1078.

Тому доводи апелянта про те, що на дату ухвалення рішення судом першої інстанції рішення у справі №420/30759/25 не набрало законної сили та не було виконане, є обґрунтованими в частині помилковості мотивів рішення суду першої інстанції, однак не впливають на кінцевий висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій справі.

З цих же підстав не впливає на правильність кінцевого висновку і посилання апелянта на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2026 року, якою скасовано ухвалу про зупинення провадження у справі. Наведена постанова стосується питання впливу можливого перерахунку грошового забезпечення у справі №420/30759/25, тоді як відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій справі зумовлена іншими встановленими обставинами – призначенням позивача на іншу посаду з іншим посадовим окладом та неможливістю автоматичного перенесення на нову посаду суми індексації-різниці, визначеної за попередньою посадою.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо наявності у позивача права на нарахування та виплату індексації-різниці у розмірі 4 063,16 грн щомісячно за період з 13 серпня 2021 року по 19 липня 2022 року є необґрунтованими.

Щодо позовних вимог про врахування індексації-різниці у розмірі 4 063,16 грн під час обчислення грошової допомоги для оздоровлення за 2021 та 2022 роки колегія суддів зазначає, що такі вимоги є похідними від вимоги про нарахування та виплату зазначеної суми індексації-різниці.

Оскільки правові підстави для нарахування та виплати позивачу індексації-різниці у розмірі 4 063,16 грн за спірний період відсутні, відсутні й підстави для врахування цієї суми під час обчислення грошової допомоги для оздоровлення за 2021 та 2022 роки.

Вимоги про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб є похідними від відповідних вимог про виплату індексації-різниці та врахування її при обчисленні грошової допомоги для оздоровлення, а тому також не підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів погоджується з кінцевим висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, однак вважає, що мотиви такого висновку підлягають зміні.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України підставою для зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною четвертою статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати, зокрема, у зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, однак навів неналежні мотиви такого висновку, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині без зміни його резолютивної частини.

З огляду на викладене апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції – змінити в мотивувальній частині, залишивши його резолютивну частину без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у справі №420/38079/25 змінити в мотивувальній частині з урахуванням висновків, наведених у цій постанові.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у справі №420/38079/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук