Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №420/27994/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/27994/25

Головуючий в 1 інстанції: Хлімоненкова М.В.

Дата і місце ухвалення: 14.04.2026 р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у справі № 420/27994/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, НОМЕР_3 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ), про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 28.03.2017 року по 28.02.2018 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України нарахувати та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28.03.2017 року по 28.02.2018 року враховуючи базовий місяць - січень 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 02.10.2018, з 03.12.2019 по 31.07.2024, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 01.03.2018 по 02.10.2018, з 03.12.2019 по 31.07.2024, виходячи з фіксованої величини 3 271,19 грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповноту та неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. скарга.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у позивача права на отримання індексації-різниці у фіксованій сумі 3428,55 грн щомісячно, оскільки неправильно визначив розмір підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року.

Апелянт зазначає, що розмір грошового забезпечення позивача, яке підлягає індексації, у лютому 2018 року становив 4982,41 грн, тоді як у березні 2018 року - 7855,00 грн. Відтак, на думку апелянта, грошове забезпечення позивача з урахуванням його постійних складових у березні 2018 року збільшилося на 2872,59 грн, а не на 3428,55 грн, як помилково визначив суд першої інстанції. У зв`язку з цим апелянт вважає суму 3428,55 грн необґрунтованою

Крім того, апелянт вказує, що для визначення наявності у позивача права на індексацію-різницю необхідно встановити суму можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року та порівняти її з розміром підвищення грошового доходу позивача у цьому місяці. При цьому, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у березні 2018 року в розмірі 1762 грн, відповідних показників приросту індексу споживчих цін та складових грошового забезпечення позивача, апелянт вважає, що розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року перевищує визначений судом першої інстанції розмір такого підвищення.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України в періоди з 28 березня 2017 року по 2 жовтня 2018 року та з 3 грудня 2019 року по 31 липня 2024 року, а з 1 серпня 2024 року по 10 червня 2025 року - у військовій частині НОМЕР_4 Державної прикордонної служби України.

Наказом начальника НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 10 червня 2025 року № 682-ос позивача звільнено з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Вважаючи, що в періоди проходження військової служби відповідачем не було належним чином нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що позивач має право на отримання індексації-різниці грошового забезпечення у фіксованому розмірі 3428,55 грн щомісячно, оскільки сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року, яка становила 4463,15 грн, перевищувала розмір підвищення грошового забезпечення позивача в цьому місяці, визначений судом у сумі 1034,60 грн.

При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для нарахування та виплати зазначеної індексації-різниці за періоди з 1 березня 2018 року по 2 жовтня 2018 року та з 3 грудня 2019 року по 28 січня 2020 року включно. Визначаючи останню дату спірного періоду, суд урахував, що з 30 січня 2020 року підлягало перерахунку грошове забезпечення позивача на виконання судового рішення в іншій справі, що, на думку суду першої інстанції, зумовлювало необхідність повторної перевірки наявності підстав для виплати індексації-різниці після відповідного перерахунку.

Водночас суд першої інстанції визнав протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 28 березня 2017 року по 28 лютого 2018 року та зобов`язав відповідача нарахувати й виплатити її із застосуванням січня 2008 року як базового місяця. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо права позивача на поточну індексацію грошового забезпечення з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації відповідно до закону.

Правові засади проведення індексації грошових доходів населення визначені Законом України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі — Порядок № 1078).

Відповідно до статей 1, 2 Закону № 1282-XII індексація є встановленим законодавством механізмом підвищення грошових доходів населення з метою часткового або повного відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг та поширюється, зокрема, на грошове забезпечення військовослужбовців.

За змістом статті 4 Закону № 1282-XII та пункту 1-1 Порядку № 1078 індексація проводиться за наявності визначених законодавством умов, з урахуванням величини приросту індексу споживчих цін та в межах установленого прожиткового мінімуму.

Отже, індексація грошового забезпечення військовослужбовців є державною соціальною гарантією, а її нарахування та виплата за наявності передбачених законодавством підстав становлять обов`язок відповідного суб`єкта владних повноважень.

Питання визначення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) для обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовців за період до 01 березня 2018 року було предметом розгляду Верховного Суду.

Так, у постанові від 30 травня 2023 року у справі № 380/3632/21 Верховний Суд дійшов висновку, що в період із січня 2016 року до лютого 2018 року включно посадові оклади військовослужбовців не підвищувалися, оскільки в цей час вони визначалися постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294, яка втратила чинність у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 з 01 березня 2018 року. За таких обставин Верховний Суд визнав січень 2008 року місяцем, який належить застосовувати для обчислення індексації грошового забезпечення за період до лютого 2018 року включно.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 320/12469/21. У цій справі Суд зобов`язав військову частину нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2016 року до 28 липня 2017 року із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення, з якого починається обчислення індексу споживчих цін.

Отже, наведені висновки Верховного Суду підтверджують, що для визначення місяця обчислення індексу споживчих цін за період до 01 березня 2018 року необхідно враховувати фактичне підвищення посадових окладів військовослужбовців. Саме по собі внесення змін до порядку проведення індексації постановою Кабінету Міністрів України № 1013 не свідчить про підвищення посадових окладів військовослужбовців у грудні 2015 року.

Як установив суд першої інстанції, позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 28 березня 2017 року до 28 лютого 2018 року. У цей період відповідач не забезпечив нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення.

З огляду на наведене правове регулювання та правові висновки Верховного Суду, оскільки спірний період охоплює час до 01 березня 2018 року, а матеріали справи не містять установлених обставин щодо підвищення посадового окладу позивача в інший місяць, застосування січня 2008 року для обчислення індексації грошового забезпечення є обґрунтованим.

При цьому право позивача на отримання поточної індексації за період з 28 березня 2017 року до 28 лютого 2018 року необхідно відмежовувати від питання наявності та розміру індексації-різниці, пов`язаного з підвищенням тарифних ставок (окладів) у березні 2018 року. Виникнення права на індексацію-різницю та визначення її розміру регулюються пунктом 5 Порядку № 1078 і потребують окремої оцінки співвідношення суми підвищення грошового доходу та суми можливої індексації у відповідному місяці.

Таким чином, доводи щодо визначення розміру індексації-різниці не спростовують права позивача на поточну індексацію за попередній період.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 28 березня 2017 року до 28 лютого 2018 року, а також про наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити таку індексацію з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення тарифних ставок (окладів) для цілей застосування Порядку № 1078.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо неправильного визначення судом першої інстанції розміру індексації-різниці, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), у разі підвищення тарифних ставок (окладів) у місяці такого підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася в місяці підвищення, сума індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації та розміром підвищення доходу.

Отже, для правильного застосування зазначених положень необхідно встановити розмір підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року, визначити суму можливої індексації за березень 2018 року та зіставити ці показники. Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21 та від 20 квітня 2023 року у справі № 320/8554/21.

Визначаючи розмір індексації-різниці, суд першої інстанції виходив із того, що грошове забезпечення позивача з урахуванням постійних складових становило 9 313,66 грн за лютий 2018 року та 10 348,26 грн за березень 2018 року. Визначивши різницю між цими показниками в сумі 1 034,60 грн, суд обчислив щомісячну індексацію-різницю в розмірі 3 428,55 грн як різницю між сумою можливої індексації 4 463,15 грн та сумою підвищення грошового доходу 1 034,60 грн.

В апеляційній скарзі відповідач заперечує правильність такого розрахунку, посилаючись на дані особистої картки грошового забезпечення позивача № 6681 за 2018 рік та зазначаючи, що суд першої інстанції неправильно визначив складові грошового забезпечення за порівнювані місяці, зокрема не врахував період, за який нараховувалася додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889.

Колегія суддів погоджується з цими доводами з огляду на таке.

Відповідно до пункту 6 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 2 лютого 2016 року № 73, така винагорода виплачувалася за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць. Отже, для порівняння грошового забезпечення за лютий і березень 2018 року визначальним є місяць, за який нараховано винагороду, а не лише місяць її фактичної виплати.

Як убачається з особистої картки грошового забезпечення № 6681 та доводів апеляційної скарги, додаткова грошова винагорода в сумі 2 959,85 грн, виплачена позивачу в лютому 2018 року, стосувалася січня 2018 року, а тому не підлягає включенню до складу грошового забезпечення за лютий 2018 року під час визначення його підвищення в березні 2018 року. Натомість додаткова грошова винагорода в сумі 49,33 грн, виплачена в березні 2018 року, належала до грошового забезпечення за лютий 2018 року та підлягає врахуванню саме за цей місяць.

Крім того, під час визначення суми підвищення грошового доходу не враховуються суми компенсації податку на доходи фізичних осіб як самостійні складові грошового забезпечення, оскільки вони не відображають підвищення складових доходу, що підлягають порівнянню відповідно до пункту 5 Порядку № 1078.

Згідно з особистою карткою грошового забезпечення в лютому 2018 року позивачу було нараховано оклад за військовим званням у розмірі 45,00 грн, посадовий оклад - 740,00 грн, надбавку за вислугу років - 39,25 грн, надбавку за виконання особливо важливих завдань - 741,83 грн, надбавку за особливі умови служби, пов`язані з ризиком для життя, - 111,00 грн, премію - 3 256,00 грн та додаткову грошову винагороду, передбачену постановою № 889, віднесену до грошового забезпечення за цей місяць, - 49,33 грн. Загальна сума зазначених складових становить 4 982,41 грн.

У березні 2018 року позивачу було нараховано посадовий оклад у розмірі 3 080,00 грн, оклад за військовим званням - 740,00 грн, надбавку за вислугу років - 955,00 грн та премію - 3 080,00 грн. Додаткова грошова винагорода, передбачена постановою № 889, як виплата, віднесена до грошового забезпечення за березень 2018 року, в особистій картці за цей місяць не відображена. Загальна сума наведених складових становить 7 855,00 грн.

Таким чином, сума підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року становить 2 872,59 грн (7 855,00 грн ? 4 982,41 грн), а не 1 034,60 грн, як визначив суд першої інстанції.

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року визначається з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на цей місяць, та величини приросту індексу споживчих цін. У березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1 762,00 грн, а величина приросту індексу споживчих цін - 253,3 %. Отже, сума можливої індексації становить 4 463,15 грн (1 762,00 грн Ч 253,3 % ч 100). Цей показник сторонами не заперечується.

Оскільки сума підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 року - 2 872,59 грн - є меншою за суму можливої індексації за цей місяць - 4 463,15 грн, позивач має право на отримання індексації-різниці в розмірі 1 590,56 грн щомісячно (4 463,15 грн ? 2 872,59 грн).

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивача права на отримання індексації-різниці за визначені ним періоди, однак неправильно визначив розмір підвищення грошового доходу, що призвело до помилкового обчислення суми такої індексації. Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення. Згідно з частиною четвертою статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати, зокрема, у зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру щомісячної індексації-різниці, установивши її в сумі 1 590,56 грн замість 3 428,55 грн за періоди з 1 березня 2018 року по 2 жовтня 2018 року та з 3 грудня 2019 року по 28 січня 2020 року.

Керуючись ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у справі № 420/27994/25 - змінити в частині визначення розміру щомісячної індексації-різниці, зменшивши її розмір із 3 428,55 грн до 1 590,56 грн за періоди з 1 березня 2018 року по 2 жовтня 2018 року та з 3 грудня 2019 року по 28 січня 2020 року.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у справі № 420/27994/25 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук