Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №683/2404/26 — Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/2404/26

2/683/1761/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Андрощука Є.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з неї заборгованість за кредитним договором № 135071 від 14.04.2025 року в розмірі 15241,6 грн. В обґрунтування зазначає, що 14.04.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» та відповідачем було укладено кредитний договір №135071, згідно з яким відповідачу надано кредит 8000 грн на строк 90 днів, процентна ставка 0,72% в день.

19.12.2025 ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» уклали договір факторингу № 19122025/2, згідно з яким ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 15241,6 грн, з яких: 8000 грн – кредит; 5241,6 грн – проценти; 2000 грн – послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п.1.4 Договору.

Суд, дослідивши докази у справі, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (тобто положення щодо договору позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст.1046 ЦК України).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ч.1 ст.11 цього Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною третьою статті 11 Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст.12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання , зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом установлено, що 14.04.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором кредитний договір №135071, згідно з яким товариство зобов`язується передати позичальнику грошові кошти в сумі 8000 грн на строк 90 днів, процентна ставка 0,72% в день.

14.04.2025 ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» надало відповідачу кредит у розмірі 8000 грн.

19.12.2025 ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» уклали договір факторингу № 19122025/2, згідно з яким ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідача.

Зазначені обставини підтверджуються: копією довідки про ідентифікацію; копією кредитного договору №135071; копією договору факторингу №19122025/2, копією витягу з реєстру боржників; підтвердженням ТОВ «ПРОФІТГІД» про здійснення переказу грошових коштів; випискою з особового рахунку за кредитним договором.

У наданому позивачем розрахунку заборгованості, який міститься у виписці з особового рахунку за кредитним договором, зазначено, що заборгованість відповідача становить 15241,6 грн, з яких: 8000 грн – кредит; 5241,6 грн – проценти; 2000 грн – комісія.

Щодо правомірності нарахування відповідачу комісії суд зазначає наступне.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначив, що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У цій справі умовами п.1.4 кредитного договору передбачено, що «за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту».

Однак у кредитному договорі не конкретизовано переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Тобто не зазначено, які саме надаються позичальнику послуги, інформація та довідки, що позбавляє суд можливості встановити, зокрема, чи є їх надання обов`язком кредитодавця, визначеним законом.

Тому умова кредитного договору про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісії є незаконною, внаслідок чого сума нарахованої комісії не може бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.

Отже заборгованість за кредитним договором №135071 становить 13241,6 грн, з яких: 8000 грн – кредит; 5241,6 грн – проценти.

Ураховуючи викладене, оскільки зазначена заборгованість відповідачем не сплачена, необхідно задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 13241,6 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 15500 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, надану позивачу адвокатом Пархомчуком С.В.

Так, відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

На обґрунтування розміру судових витрат на правничу допомогу позивачем надано:

копію договору №09/04/26 про надання правової допомоги від 09.04.2026р.;

копію акта про отримання правової допомоги від 17.08.2026р.;

копію платіжної інструкції №5100 від 17.08.2026 на суму 15500 грн, призначення платежу «Оплата за правничу допомогу згідно рахунку 17.08.2026-95 від 17.08.2026 року згідно Договору про надання правової допомоги від 09.04.2026 року».

Судом установлено, що згідно з даними сайту судової влади та Єдиного державного реєстру судових рішень, зазначена платіжна інструкція №5100 від 17.08.2026 на суму 15500 грн була надана ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до інших судів для підтвердження оплати витрат на професійну правничу допомогу в цивільних справах, про що зазначено в мотивувальних частинах судових рішень, а саме: заочне рішення від 11.09.2026 у справі № 708/899/26; рішення від 02.09.2026 у справі № 692/1117/26; рішення від 10.09.2026 у справі № 443/1493/26.

Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд дійшов висновку, що надана позивачем платіжна інструкція №5100 від 17.08.2026 на суму 15500 грн не відповідає вимогам належності доказу, оскільки не містить інформацію щодо предмета доказування (тобто здійснення позивачем витрат на професійну правничу допомогу саме у цій справі).

Разом із тим, згідно з п.3.4 договору № 09/04/26 про надання правової допомоги сторони погодили, що клієнтом буде сплачено адвокату гонорар за виконану роботу протягом 20 банківських днів з моменту підписання акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Зазначений акт підписаний 17.08.2026р., тому визначений договором строк для оплати гонорару минув, проте докази оплати послуг з надання професійної правничої допомоги суду позивачем не надані.

Ураховуючи викладене, суд відмовляє позивачу в задоволенні клопотання про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу.

При вирішенні питання про розподіл судового збору суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 15241,6 грн, а підлягає задоволенню в сумі 13241,6 грн, що складає 86,88% (13241,6 х 100 : 15241,6). Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2313,09 грн судового збору (2662,4 х 86,88%).

Керуючись ст.ст. 76-80, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 135071 від 14.04.2025р. у розмірі 13241,6 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» 2313,09 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Хмельницького апеляційного суду.

У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»; місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407; код ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя Є.М. Андрощук