Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №400/8784/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/8784/25

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Миколаїв;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

29.10.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Бітова А.І.

- Градовського Ю.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно невиплати, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , грошового забезпечення, на яке він мав право станом на ІНФОРМАЦІЯ_2, і не отримав його, у зв`язку із загибеллю при виконанні бойового завдання;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , на яке він мав право станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 і не отримав його, у зв`язку із загибеллю при виконанні бойового завдання.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачка проживала однією сім`єю із загиблим у бою військовослужбовцем - ОСОБА_2 .

В порушення вимог Порядку №260 та Закону №2011 відповідач фактично відмовляє позивачці у реалізації права на виплату грошового забезпечення військовослужбовця, з яким позивачка проживала однією сім`єю, і на яке він мав право, однак не отримав, у зв`язку із загибеллю у бою.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно наданих матеріалів позивачка не відноситься до подружжя загиблого, адже під поняттям подружжя, вказаним у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», законодавець мав на увазі осіб, між якими зареєстровано шлюб відповідно до норм Сімейного кодексу України. Встановлення факту спільного проживання однією сім`єю і перебування у шлюбі не є тотожними поняттями. Також, не надано жодних документів, які б свідчили про перебування позивачки на утриманні загиблого, що надало б підстави віднести її до категорії утриманців загиблого військовослужбовця.

В підсумку, суд першої інстанції вказав на відсутність правових підстав для виплати позивачці одноразової грошової допомоги згідно положень статей 16, 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянтка зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам справи та помилково залишив поза увагою те, що оспорюваним у цій справі є право позивачки на виплату грошового забезпечення загиблого військовослужбовця, з яким позивачка проживала однією сім`єю та на яке він мав право, однак не одержав у зв`язку із загибеллю у бою. Поряд з тим, висновок суду ґрунтується на відсутності правових підстав для виплати позивачці одноразової грошової допомоги, передбаченої статями 16, 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тоді як такі вимоги не були предметом спору у цій справі.

З огляду на відсутність в оскаржуваному рішенні жодних мотивів відмови позивачці у заявлених вимогах, апелянтка зазначає, що в порушення вимог Порядку №260 та Закону №2011 відповідач фактично відмовляє позивачці у реалізації права на виплату грошового забезпечення військовослужбовця, з яким позивачка проживала однією сім`єю, і на яке він мав право, однак не отримав у зв`язку із загибеллю у бою.

У відзиві Військова частина НОМЕР_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Заперечуючи проти обґрунтованості доводів та вимог апелянтки, відповідач зазначає, що відповідно до положень Порядку №260 право на отримання грошового забезпечення загиблого військовослужбовця мають жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою. Таким чином, право на отримання грошового забезпечення загиблого військовослужбовця має саме дружина, а не особа, з якою загиблий військовослужбовець проживав однією сім`єю, але не перебував у шлюбі. Отже, чинним законодавством передбачений вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення у разі загибелі військовослужбовця, натомість позивачка не є одним з членів сім`ї з кола осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення у зв`язку із загибеллю військовослужбовця. Відтак, відповідачем не допущено протиправних дій та порушень прав позивачки.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, 19.12.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено на адресу позивачки Сповіщення за №3/3941 про те, що її чоловік - ОСОБА_2 , солдат військової частини НОМЕР_2 , мужньо виконавши військовий обов`язок, ІНФОРМАЦІЯ_2 поблизу АДРЕСА_1 загинув у бою за Україну, її свободу і незалежність.

Згідно Свідоцтва Серії НОМЕР_3 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 11 квітня 2025 року у справі №470/68/25, яке набрало законної сили 28.05.2025, встановлений факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який загинув, ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 07 серпня 2020 року по ІНФОРМАЦІЯ_2.

На відміну від помилкового висновку суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини виникли з приводу виплати позивачці одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її чоловіка-військовослужбовця, колегія суддів встановила, що оспорюваним у цій справі є право позивачки на виплату, як члену сім`ї військовослужбовця, грошового забезпечення, на яке він мав право, однак не отримав у зв`язку із загибеллю.

Відмова військової частини у задоволенні таких вимог позивачки ґрунтується на тому, що позивачка не відноситься до кола осіб, перелік яких наведений у пункті 1 розділу

XXX Порядку №260 і які мають право на виплату належного військовослужбовцю грошового забезпечення, однак не отриманого ним у разі загибелі.

Відповідач зауважує на тому, що право на отримання грошового забезпечення у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення належить саме дружині військовослужбовця. Однак у спірному випадку, надане позивачкою рішення суду, яким встановлено факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки, тобто із загиблим військовослужбовцем, без реєстрації шлюбу, не підтверджує право позивачки на виплату цього грошового забезпечення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

При цьому, як вже зазначено вище, з огляду на неправильне встановлення судом першої інстанції обставин, з яких виникли спірні правовідносини, та не надання судом правової оцінки правової оцінки правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів, усуваючи допущені судом порушення норм процесуального та матеріального права, виходить з наступного.

Статтею 17 Конституції України установлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Частина 5 статті 17 Конституції України покладає на державу обов`язки щодо соціального захисту не тільки громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII.

Виходячи з положень статті 1 Закону №2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно частини 2 статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону №2011-XII).

Згідно частин 1, 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197.

Пунктом 1 розділу ХХХ Порядку №260 (в редакції на час спірних правовідносин) визначено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей. У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.

Згідно пункту 2 розділу ХХХ Порядку №260 (в редакції на час спірних правовідносин) грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату. Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.

Аналіз наведених правових норм Закону №2011-ХІІ та Порядку №260 свідчить про те, що грошове забезпечення за своєю правовою природою є державною гарантією, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі смерті або загибелі військовослужбовця.

Коло осіб, які мають право на виплату грошового забезпечення, не одержаного військовослужбовцем у зв`язку із смертю (загибеллю), визначене пунктом 1 розділу ХХХ Порядку №260, а саме: дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.

Як установлено у цій справі, обставина, що причина смерті ОСОБА_2 пов`язана із захистом Батьківщини під час проходження військової служби, не оспорюється та визнається відповідачем.

Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є те, чи належить позивачка до членів сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, які відповідно до пункту 1 розділу ХХХ Порядку №260 мають право на виплату грошового забезпечення військовослужбовця, не одержаного ним у зв`язку із загибеллю.

Відповідач зауважує на відсутності доказів в підтвердження статусу позивачки як дружини (у зареєстрованому шлюбі) загиблого військовослужбовця.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21, застосовуючи положення статей 1, 3 Сімейного кодексу України, зазначила, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки та відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц (провадження №14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц (провадження №61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Поряд з тим, факт спільного проживання позивачки з померлим військовослужбовцем однією сім`єю з 07 серпня 2020 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлений за правилами Цивільного процесуального кодексу України Березнегуватським районним судом Миколаївської області у справі №470/68/25 рішенням від 11 квітня 2025 року, яке набрало законної сили 28.05.2025.

В цьому рішенні судом встановлено, що позивачка проживала з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловік та жінки без реєстрації шлюбу до моменту його смерті, вели спільне господарство, мали спільне майно та бюджет, здійснювали спільні витрати.

Таким чином, цим рішенням підтверджується факт того, що ОСОБА_2 спільно проживав, був пов`язаний спільним побутом, мав взаємні права та обов`язки з позивачкою, тобто вони фактично були подружжям, що дає право позивачці на отримання грошового забезпечення відповідно до пункту 1 розділу ХХХ Порядку №260

Відтак, колегія суддів вважає помилковими доводи відповідача про недоведеність позивачкою права на виплату грошового забезпечення, на яке мав право її чоловік-військовослужбовець, однак не одержав це грошове забезпечення у зв`язку із загибеллю.

Стосовно способу захисту порушених прав позивачки колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Також, у спірному випадку установлено, що військова частина, вирішуючи питання стосовно виплати позивачці грошового забезпечення, надала лише наявні відомості про види та розмір цього грошового забезпечення.

Натомість, заява позивачки по суті заявлених вимог фактично залишається не вирішеною.

З наведеною слідує наявність правових підстав для покладення на Військову частину НОМЕР_1 обов`язку повторно розглянути заяву (звернення) позивачки та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.

Враховуючи викладене, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 9, 139, 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно розгляду по суті заяви (звернення) ОСОБА_1 про виплату грошового забезпечення, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця - ОСОБА_2 , на яке він мав право станом на ІНФОРМАЦІЯ_2, однак не отримав у зв`язку із загибеллю у бою.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути по суті заяву (звернення) ОСОБА_1 про виплату грошового забезпечення, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця - ОСОБА_2 , на яке він мав право станом на ІНФОРМАЦІЯ_2, однак не отримав у зв`язку із загибеллю у бою, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

судді: А.І. Бітов

Ю.М. Градовський