Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №420/24992/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/24992/26

Перша інстанція: суддя Скупінська О.В.,

повний текст судового рішення

складено 01.09.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Федусика А.Г.,

суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – ГУПФ) та просив:

- визнати протиправними дії ГУПФ щодо застосування з 01 січня 2025 року до пенсії ОСОБА_1 понижуючих коефіцієнтів, передбачених пунктом 1 Постанови КМУ від 03.01.2025 №1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану” (далі Постанова №1);

- зобов`язати ГУПФ здійснити ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 нарахування та виплату пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених Постановою №1, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням усіх передбачених законодавством підвищень та індексацій і фактично виплачених сум;

- визнати протиправними дії ГУПФ щодо застосування з 01 січня 2026 року до пенсії ОСОБА_1 понижуючих коефіцієнтів, передбачених пунктом 1 Постанови КМУ від 30.12.2025 №1778 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану” (далі Постанова №1778);

- зобов`язати ГУПФ здійснити ОСОБА_1 з 01 січня 2026 року нарахування та виплату пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених Постановою №1778, без обмеження максимальним розміром, із урахуванням передбачених законодавством індексацій та підвищень і з урахуванням фактично виплачених сум.

До позову долучено клопотання, в якому просить вважати строк звернення з вказаними позовними вимогами дотриманим; у разі якщо суд дійде висновку про пропуск строку звернення до суду – визнати його пропуск поважним та поновити строк звернення до суду. В обґрунтування зазначено, що саме після отримання відповіді від 06.08.2026 позивач отримав достатню документально підтверджену інформацію про зміст, характер, нормативну підставу та механізм порушення свого права. Після отримання зазначеної інформації позивач без невиправданого зволікання звернувся за судовим захистом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2026 року постановлено позовну заяву залишити без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду:

- позовної заяви в новій редакції з уточненими позовними вимогами;

- заяви/клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з заявленими вимогами та доказами, з зазначенням обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду.

21.08.2026 від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Болгара А.В. надійшла заява (вх. №ЕС/96105/26), зокрема про долучення позовної заяви в новій редакції, в якому позовні вимоги викладені наступним чином:

1. Визнати протиправними дії ГУПФ щодо застосування у період з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року до пенсії ОСОБА_1 понижуючих коефіцієнтів, передбачених пунктом 1 Постанови №1;

2. Зобов`язати ГУПФ здійснити ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 нарахування та виплату пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених Постановою №1, без обмеження максимальним розміром, урахуванням усіх передбачених законодавством підвищень та індексацій і фактично виплачених сум;

3. Визнати протиправними дії ГУПФ щодо застосування з 01 січня 2026 року до пенсії ОСОБА_1 понижуючих коефіцієнтів, передбачених пунктом 1 Постанови №1778;

4. Зобов`язати ГУПФ здійснити ОСОБА_1 з 01 січня 2026 року нарахування та виплату пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених Постановою №1778, без обмеження максимальним розміром, із урахуванням передбачених законодавством індексацій та підвищень і з урахуванням фактично виплачених сум.

В якості додатку надано заяву про поновлення строку звернення, в якій зазначено, що з 01.01.2025 ГУПФ застосувало до пенсії позивача понижуючі коефіцієнти, передбачені Постановою №1. На момент початку застосування зазначених коефіцієнтів Постанова №1 була чинним нормативно-правовим актом, положення якого застосовувалися органами Пенсійного фонду України як правова підстава для визначення фактичного розміру відповідних пенсійних виплат. Отже, позивач, отримуючи пенсію у меншому розмірі, об`єктивно мав підстави виходити з того, що орган Пенсійного фонду України виконує чинне нормативне регулювання, встановлене Кабінетом Міністрів України. Сам факт отримання меншої суми пенсії свідчив про зміну розміру фактичної виплати, однак за наявності чинного нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України не робив для позивача очевидним висновок про протиправність дій територіального органу ПФУ. Зазначена обставина принципово відрізняє спірні правовідносини від ситуації, коли пенсійний орган допускає арифметичну помилку або неправильно застосовує однозначну та незмінну норму закону.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2026 року у задоволенні клопотання представника позивача (вх.№ЕС/96105/26 від 21.08.2026) про поновлення строку звернення до суду – відмовлено.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ГУПФ про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – повернуто позивачу.

Не погоджуючись з даною ухвалою, заявник подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що судове рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просить його скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. З огляду на матеріали справи, суд дійшов висновку, що за умови виявлення належної активності та небайдужості, у позивача існувала об`єктивна можливість реалізувати своє право на оскарження у встановлений законом строк.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Положенням ч.5 ст.5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Частиною 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України.

За змістом частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною другою статті 123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Таким чином, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Отже, поверненн6я позовної заяви не обмежує позивача права на доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Отже, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушення її прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений відповідний розрахунок.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 340/1019/19.

Водночас, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 зазначив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка отримує її щомісячно. Отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, якщо до цього без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність чи помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність чи несвоєчасність її перерахунку тощо.

При цьому, питання застосування строку звернення до адміністративного суду у правовідносинах, подібних до спірних, було предметом розгляду Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.

Так, у постанові від 21 жовтня 2025 року у справі №460/10097/24 Верховний Суд дійшов висновку, що у справах, спірні правовідносини в яких стосуються перерахунку пенсійних виплат, у тому числі тих, право на які пов`язується з визнанням відповідної норми закону неконституційною (чи скасованою у судовому порядку), застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України. Також, Судова палата зазначила, що визначення у позовній заяві конкретного періоду перерахунку пенсії, який виходить за межі шестимісячного строку звернення до суду, а також триваючий характер порушення можуть зумовлювати виникнення підстав для повернення позовної заяви повністю або лише в частині позовних вимог, однак не змінюють самого правила щодо застосування строку звернення до адміністративного суду.

При цьому, колегія суддів наголошує, що позивачем не заперечується обізнаність про отримання пенсії у меншому розмірі, проте звернення позивача до відповідача та надання відповідачем відповіді, оформленої листом від 06.08.2026 №43891-40162/Б-02/8-1500/26 є лише свідченням початку вчинення позивачем активний дій задля захисту своїх прав, та жодним чином не впливає на право звернення позивача до суду та на початок перебігу строку звернення до суду з даним позовом.

Апеляційний суд зауважує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Тобто, за умови виявлення належної активності та небайдужості, у позивача існувала об`єктивна можливість реалізувати своє право на оскарження у встановлений законом строк.

Проте, позивач звернувся до суду за позовом про захист своїх прав з 01.01.2025 по 31.12.2025 та з 01.01.2026 лише 14.08.2026 року, тобто поза межами 6-місячного строку, встановленого процесуальним законодавством.

Резюмуючи усе вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що в заяві про поновлення строку звернення до суду позивачем не вказано на обставини непереборного і об`єктивного характеру, існування яких значною мірою утруднило або ж унеможливило реалізацію права на судовий захист у межах встановленого для цього строку звернення до суду, тому суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм процесуального права, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.308, 311, 312, 316, 321, 325, 327, 329 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

СуддіО.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк