Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №400/13563/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/13563/25

Перша інстанція: суддя Малих О.В.,

повний текст судового рішення

складено 27.05.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді –Кравченка К.В.,

судді –Вербицької Н.В.,

судді –Джабурія О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року по справі за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

18.12.2025 Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2021 та 2022 роки, та з військового збору, всього у загальній в сумі 34724,41 грн.

В обґрунтування позовних вимог ГУ ДПС у Миколаївській області посилалось на те, що ОСОБА_1 є платником податків за яким рахується податковий борг в сумі 34724,41 грн (з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2021 та 2022 роки, військового збору за 2020 рік), який не був сплачений у добровільному порядку після вручення податкового повідомленні-рішення та податкової вимоги.

26.03.2026 ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду із зустрічним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.07.2024 №0782499-2411-1407-UA48060350000011218, №0782500-2411-1407-UA48060350000011218, якими були нараховані податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2021 та 2022 роки, щодо об`єкта нерухомості - комплекс, тваринницька ферма, загальною площею 1229,10 кв.м. розташована за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог зустрічного позову ОСОБА_1 посилалась на те, що вона є власником комплексу - тваринницька ферма, загальною площею 1229,10 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 , і це нерухоме майно призначене для використання у сільськогосподарській діяльності та безпосередньо використовується нею у своїй сільськогосподарській діяльності, а отже цей об`єкт нежитлових будівель підпадає під дію положень п. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України та не є об`єктом оподаткування. Також, позивач в зустрічному позові посилалась на те, що вона орендує три земельні ділянки у Чорноморській сільській раді загальною площею 6,8 га, а саме: 1.3 га кадастровий номер 4825181200:01:000:1100 для ведення сільськогосподарського товарного виробництва під нежитловим приміщенням; 5.5га. кадастровий номер 4825181200:01:000:1132 під пасовища та сінокосіння; 2.0 га. кадастровий номер 4825181200:01:000:1136 під пасовища та сінокосіння, що підтверджено довідкою Чорноморської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області №53 від 23.03.2026. ОСОБА_1 вважає, що зазначені документи підтверджують використання будівлі для ведення сільськогосподарського товарного виробництва та зберігання інвентаря.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.05.2026, ухваленим в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження, частково задоволений позов Головного управління ДПС у Миколаївській області та стягнуто з ОСОБА_1 на користь державного бюджету військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 2,33 грн., у решті позовних вимог – відмовлено; та задоволений зустрічний позов ОСОБА_1 , визнані протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 27.04.2018 №0107528-1302-1403, від 20.05.2019 №0111489-5006-1403 та від 01.04.2020 №0057352-5005-1403.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ГУ ДПС в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити первісний позов в повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки зібраним доказам по справі, адже оскаржуваним рішенням скасовані податкові повідомлення-рішення, які не були предметом судового розгляду в цій справі, а саме рішення не містить обґрунтувань задоволення зустрічного позову. Апелянт звертає увагу, що відповідач за первісним позовом не має статусу сільськогосподарського виробника, а тому, навіть за умов використання таких об`єктів у виробництві, зберіганні, переробленні сільськогосподарської продукції, на ОСОБА_1 , не поширюється дія підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу посилаючись на законність рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 30.09.2017 на праві власності належить об`єкт нерухомого майна: комплекс, тваринницька ферма (нежитлова нерухомість), загальною площею 1229, кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено копією нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 30.09.2017, копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, копією технічного паспорту.

Також, відповідно до копії довідки Чорноморської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 23.03.2026 №53, ОСОБА_1 , жителька міста Очакова Миколаївського району Миколаївської області, орендує три земельні ділянки у Чорноморській сільській раді, загальною площею 6,8 га, які розташовані за межами села Лиманне, а саме:

- для ведення особистого селянського господарства - 0,00 га.;

- для обслуговування житлового будинку і господарських будівель - 0,00 га.;

- для ведення сільськогосподарського товарного виробництва під нежитловим приміщенням - 1,3 га. 4825181200:01:000:1100;

- під пасовища та сінокосіння - 5,5 га. 4825181200:01:000:1132;

- під пасовища та сінокосіння - 2.0 га. 4845181200:01:000:1136.

Відповідно до матеріалів справи, рішенням Чорноморської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 17.06.2021 №7 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, по Чорноморській сільській раді на 2022 рік», встановлено на території Чорноморської сільської ради: ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з додатком 1; пільги для фізичних та юридичних осіб, надані відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, за переліком згідно з додатком 2; затверджене Положення зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ( додаток 3)

Відповідно до додатку №2 до рішення Чорноморської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 17.06.2021 №7, для фізичних осіб ( одноосібників, при умові подання податкової декларації про майновий стан та доходи) - власників нежитлової нерухомості, що використовують її для сільськогосподарського виробництва без передачі в оренду, лізинг, позичку, встановлена пільга в розмірі 100 відсотків від суми податкового зобов`язання на рік.

Відповідно до додатку №2 до рішення Чорноморської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 17.06.2021 №7, встановлена ставка податку для нежитлових будівель для використання в сільськогосподарській діяльності (для фізичних осіб) 1,5 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати) за 1 квадратний метр.

27.07.2021 ГУ ДПС у Миколаївській області була складена податкова вимога №0033548-1306-1426, відповідно до якої станом на 26.07.2021 за ОСОБА_1 рахується податковий борг всього в сумі 20900,64 грн. вказана податкова вимога була направлена ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, на адресу: АДРЕСА_2 , але повернуто податковому органу 02.09.2021 з відміткою про причини невручення «»за закінченням терміну зберігання».

Податковим повідомленням-рішенням №0782499-2411-1407-UA48060350000011218 від 26.07.2024 ОСОБА_1 за 2021 рік нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, в сумі 14749,20 грн.

Податковим повідомленням-рішенням №0782500-2411-1407-UA48060350000011218 від 26.07.2024 ОСОБА_1 за 2022 рік нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, в сумі 19972,88 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були надіслані ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, на адресу: АДРЕСА_3 , та отримані платником податків 07.08.2024.

Матеріали справи не містять відомостей та доказів на їх підтвердження щодо сплати ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік та за 2022 рік.

Апеляційний суд зазначає, що, відповідно до копії паспорту відповідача за первісним позовом, поштова адреса: на адресу: АДРЕСА_3 , вказана ОСОБА_1 у зустрічній позовній заяві, та вказана адреса є місцем реєстрації відповідача за первісним позовом з 16.09.2019. При цьому, адреса: АДРЕСА_2 , була місцем реєстрації відповідача за первісним позовом у період з 13.05.2016 до 16.09.2019.

Також, матеріали справи містять копію податкової декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_1 за 2020 рік, по якій був нарахований військовий збір в сумі 33,33 грн, сплачений відповідачем за первісним позовом частково в сумі 31,00 грн (заборгованість – 2,33 грн). Докази або відомості щодо подання ОСОБА_1 декларації про майновий стан і доходи за 2021 та 2022 року, матеріали справи не містять.

Ухвалою від 29.07.2026 П`ятий апеляційний адміністративний суд зобов`язав ОСОБА_1 надати документальні підтвердження того, що нею у 2021 та 2022 роках, як суб`єктом господарювання, здійснювалась сільськогосподарська діяльність особисто або у формі фермерського господарства, в рамках якої використовувались об`єкти нерухомості - комплекс, тваринницька ферма, загальною площею 1229,10 кв.м. розташована за адресою АДРЕСА_1 .

На виконання вказаної ухвали ОСОБА_1 надала довідку Чорноморської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 12.08.2026 №153, у якій вказано, що довідка видана Кам`янським старостинським округом Чорноморської ТГ Миколаївського району Миколаївської області про те, що у власності громадянки ОСОБА_1 є об`єкт нерухомості – тваринницька ферма загальною площею 12291, кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Також в цій довідці вказано, що у період з 2021 року по теперішній час цей об`єкт використовується за призначенням: ведення тваринницького господарства та використовується для догляду, випасу, утримання тварин; зберігання кормів. Довідка підписана землевпорядником.

Також апеляційним судом був зроблений запит стосовно відомостей щодо реєстрації ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з відповідями від 10.09.2026 за №3300897, №3300943 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не знайдено інформацію за вказаними параметрами: ПІБ: ОСОБА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Вирішуючи спір, задовольняючи частково первісний позов та стягуючи з ОСОБА_1 податковий борг зі сплати військового збору за 2020 рік в сумі 2,33 грн, суд першої інстанцій виходив з того, що відповідач за первісним позовом не заперечував ці вимоги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог податкового органу щодо стягнення податкового боргу по сплаті податку на нежитлове нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, за 2021 та 2022 роки, та задовольняючи зустрічні позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень, якими цей податок за 2021 та 2022 роки нарахований, суд першої інстанції виходив з того, що нежитлова будівля - комплекс тваринницька ферма, яка належить ОСОБА_1 на праві власності, використовується нею в господарській діяльності, що не спростовано податковим органом, а тому вказане нерухоме майно не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Апеляційний суд враховує, що позовні вимоги первісного позову щодо стягнення податкового боргу зі сплати військового збору за 2020 рік в сумі 2,33 грн. відповідач за первісним позовом не заперечувала та у зустрічному позову не оскаржувала.

Апеляційний суд зазначає, що до місцевих податків належать, зокрема, податок на майно (п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України), який у свою чергу, складається, окрім іншого, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (п.п. 265.1.1 п. 265.1. ст. 265 ПК України).

Відповідно до п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України).

За приписами ст.30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підпунктом 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Підпунктом «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства” (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Правовий аналіз цієї норми дає підстави дійти висновку, що її застосування передбачає наявність трьох умов, перша з яких - власник об`єкта нежитлової нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; друга – об`єкт нежитлової нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання та використовується безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; третя – такий об`єкт нежитлової нерухомості має використовуватися його власником-сільськогосподарським товаровиробником безпосередньо у сільськогосподарській діяльності і не передаватися в оренду, лізинг, позичку.

Судова колегія зауважує, що встановлена пп. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Отже, зі встановленого вище вбачається, що для застосування пп. «ж» п.266.2.2 ст.266 ПК України необхідно з`ясувати, по-перше, що власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; по-друге, що об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; по-третє – чи не переданий такий об`єкт нерухомості його власником в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до положень пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто, визначення “сільськогосподарський товаровиробник”, яке міститься у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу “Спрощена система оподаткування, облік та звітність”, тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ “Податок на майно”).

Відповідно до п.п.5.2, 5.3 ст.5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Поняття “сільськогосподарський товаровиробник” також міститься у ст.1 Закону України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років” від 18.01.2001 року №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття “виробники сільськогосподарської продукції”.

Так, згідно зі ст.1 Закону України “Про сільськогосподарський перепис” виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що поняття “сільськогосподарський товаровиробник” не суперечить його визначенню у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані норми інших законів у відповідності до положень п.5.3 ст.5 ПК України.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові у справі №560/168/19 від 26.11.2020 року, та у постанові від 18.05.2021 року у справі №820/3705/17.

Верховний Суд, розглядаючи подібну за предметом спору справу №540/2206/19 та вирішуючи питання щодо пільги фізичної особи, передбаченої підпунктом “ж”, у постанові від 24.04.2020 зазначив, що на користь висновку, що нормою пункту “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України передбачено податкова пільга, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23.11.2018 року №2628-VIII, підпункт “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства” (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019 року, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи. (п.21)

Також є вірним посилання апелянта на постанову Верховного суду від 11.04.2023 року по справі №380/18104/21, в якій касаційний суд, розглядаючи адміністративну справу з аналогічним предметом спору, дійшов висновку, що позивач, наполягаючи на наявності у нього пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не надав жодних достеменних доказів, які б підтверджували факт безпосереднього використання ним вищезазначених об`єктів нерухомості у власній сільськогосподарській діяльності.

Колегія суддів вважає, що у даній справі ОСОБА_1 (відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом) не довела того факту, що вона є сільськогосподарським товаровиробником та використовувала вищевказані об`єкти нерухомого майна безпосередньо у своїй власній сільськогосподарській діяльності, а тому, відсутні підстави для застосування щодо позивача пільги зі сплати податку, встановленої абз.“ж” пп.266.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

При цьому колегія відхиляє посилання ОСОБА_1 на довідку Чорноморської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 23.03.2026 №53 та довідку Чорноморської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 12.08.2026 №153, оскільки такі довідки не можуть бути належним підтвердженням як факту ведення ОСОБА_1 власної сільськогосподарської діяльності, так і факту використання ОСОБА_1 у такій діяльності вищезазначених об`єктів нерухомості.

Колегія суддів зазначає, що підтвердження фізичною особою статусу сільськогосподарського товаровиробника має відбуватися з урахуванням положень саме податкового законодавства, з наданням відповідних документальних підтверджень цього статусу, а вказані вище довідки сільради не є, і не можуть бути таким документальним підтвердженням.

Також апеляційний суд зазначає, що перевіряючи доводи зустрічного позову щодо скасування податкових повідомлень-рішень №0782499-2411-1407-UA48060350000011218 від 26.07.2024 та №0782500-2411-1407-UA48060350000011218 від 26.07.2024, суд першої інстанції в резолютивній частині рішення, вказав про скасування податкових повідомлень-рішень, які не є предметом спору в цій справі, а саме, від 27.04.2018 №0107528-1302-1403, від 20.05.2019 №0111489-5006-1403 та від 01.04.2020 №0057352-5005-1403.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до положень ст.317 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, та ухвалення нового рішення про задоволення первісного позову в повному обсязі, а саме про стягнення боргу з податку на нерухоме майно за 2021 та 2022 роки в сумі 34722,08 грн (за 2021 рік – 14749,20 грн, за 2022 рік – 19972,88 грн) та військового збору що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 2,33 грн. за 2020 рік, та про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень №0782499-2411-1407-UA48060350000011218 від 26.07.2024 та №0782500-2411-1407-UA48060350000011218 від 26.07.2024.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення – скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення первісного позову та про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Керуючись 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 КАС України апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року – задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року скасувати та ухвалити нову постанову.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0782499-2411-1407-UA48060350000011218 від 26.07.2024 та №0782500-2411-1407-UA48060350000011218 від 26.07.2024.

Задовольнити позов Головного управління ДПС у Миколаївській області про стягнення податкового боргу.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь державного бюджету заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік та 2022 рік в сумі 34722,08 грн. та військового збору за 2020 рік в сумі 2,33 грн., всього в сумі 34724,41 грн. (тридцять чотири тисячі сімсот двадцять чотири гривні 41 коп.).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач К.В. Кравченко

СуддіН.В. Вербицька О.В. Джабурія