Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №420/15382/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/15382/26

Перша інстанція: суддя Бутенко А.В.,

повний текст судового рішення

складено 02.07.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді –Кравченка К.В.,

судді –Джабурія О.В.,

судді –Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В травні 2026 року ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 військового обліку на підставі ч. 4 ст. 28, ст. 32 та п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” у редакції від 05.12.2012, що була чинною станом на 28.02.2013;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі ч. 4 ст. 28, ст. 32 та п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” у редакції від 05.12.2012, що була чинною станом на 28.02.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, однак ця інформація відсутня у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що стало причиною звернення позивача до відповідача із заявою про виправлення недостовірних відомостей у вказаному Реєстрі шляхом включення до нього запису про його непридатність позивача та про знаття його з військового обліку військовозобов`язаних. Оскільки дане звернення не було задоволено, то позивач вважає, що має місце протиправна бездіяльність відповідача, що обмежує та порушує його права позивача, в зв`язку з чим останній звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до відомостей електронного військового квитка у застосунку “Резерв+” перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 (Біляївка).

24.02.2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив, зокрема, внести до Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (надалі -Реєстр) інформацію щодо його виключення з військового обліку.

Позивач не погоджується з правомірністю наявної в Реєстрі інформації про перебування його на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , оскільки вважає, що ще в 1992 році його було виключено з військового обліку у зв`язку із непридатністю за станом здоров`я згідно даних його військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого 12.06.1991 ІНФОРМАЦІЯ_7 , цифрова копія якого долучена позивачем до матеріалів даної справи.

Обґрунтовуючи таку позицію, позивач посилається на наступні приписи Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції від 05.12.2012, яка була чинною на момент на момент досягнення позивачем 40 - річного віку:

- п.2 ч. 2 ст.28 - військовозобов`язані другого розряду, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового складу перебувають в запасі до 40 років;

- ч.4 ст.28 - граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві;

- ст.32 - військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, а також визнані військово-лікарськими комісіями непридатними для військової служби у воєнний час, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку;

- п.4 ч.6 ст.37 - виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.

В якості доказу, з яким позивач пов`язує факт його виключення з військового обліку, останній посилається на інформацію з військового квитка серії НОМЕР_1 на сторінці 3, на якій зазначено, що 22 квітні 1992 року на підставі наказу МО СРСР 1987р. №260 звільнений (демобілізований) по хворобі в запас з направленням до ІНФОРМАЦІЯ_8 та має прибути та стати на військовий облік 22.04.1992.

Слід зазначити, що на сторінці 2 цього ж військового квітка міститься запис про призив позивача на строкову військову службу 12.07.1991, тобто позивач був демобілізований по хворобі в запас зі строкової військової служби, та з 22.04.1992 повинен був перебувати на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Будь-яких інших записів про зняття чи виключення позивача з військового обліку зазначений військовий квиток серії НОМЕР_1 не містить.

Листом від 09.03.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 ) повідомив, що граничний вік перебування у запасі військовозобов`язаних, які мають військове звання рядового, сержантського, старшинського складу – 60 років (ст.28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу").

Позивач оцінює результати розгляду відповідачем його заяви від 24.02.2026, як протиправну бездіяльність щодо не внесення до Реєстру відомостей про його виключення з військового обліку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають громадяни, які були зняті, звільнені, але не виключені з військового обліку, а згідно матеріалів справи позивач не був виключений з військового обліку, а тому підпадає під категорію осіб, які можуть бути поновлені на військовому обліку та бути призвані на військову службу.

Викладена позивачем в апеляційній скарзі фактично повторює наведені в позовній заяві доводи про те, що він був виключений з військового обліку відповідно до ст.32 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції від 05.12.2012 у зв`язку із досягненням ним 40 - річного віку і назавжди втратив статус військовозобов`язаного і в силу приписів ст.58 Конституції України він не може знову бути поставленим на військовий облік внаслідок внесення подальших змін у вказаний закон щодо збільшення граничного віку перебування військовозобов`язаних у запасі до 60 років.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта і відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з частинами третьою, сьомою, дев`ятою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (надалі - Закон №2232-XII) військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 частини першої статті 37 Закону №2232-XII передбачено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов`язаних: звільнені з військової служби в запас; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу»; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; звільнені зі служби поліцейські, особи начальницького та рядового складу Міністерства внутрішніх справ України, Державного бюро розслідувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (крім осіб, прийнятих на службу цивільного захисту у порядку, визначеному Кодексом цивільного захисту України, до проходження строкової військової служби), Державної кримінально-виконавчої служби України, співробітники Служби судової охорони, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України; які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу; які досягли 27-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування у запасі.

Відповідно до частини шостої статі 37 Закону №2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: 1) призвані чи прийняті на військову службу; 2) проходять військову службу (навчання) у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) припинили громадянство України; 6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; 7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; 8) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими.

Відповідно до пункту 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок 1487), військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Пунктом 22 Порядку №1487 визначено, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону №2232-XII.

Приписами статті 28 Закону №2232-XII, у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем 40 років (28.02.2013), було визначено, що запас військовозобов`язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов`язаних. Військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років. Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

Статтею 32 Закону №2232-XII, у редакції, що діяла на момент досягнення позивачем 40 років (28.02.2013), було визначено, що військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, а також визнані військово-лікарськими комісіями непридатними для військової служби у воєнний час, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.

Законом України від 27.03.2014 №1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» (далі - Закон №1169-VII, який набрав чинності 01.04.2014) було внесено зміни до статті 28 Закону №2232-XII, зокрема, частину другу статті 28 Закону №2232-XII викладено у такій редакції: «Військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд - до 50 років».

Законом України від 22.07.2014 №1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №1604-VII, який набрав чинності 13.08.2014), було внесено зміни до статті 28 Закону №2232-XII, зокрема, у пункті 2 частини другої цифри « 50» замінено цифрами « 60».

Як вже зазначено вище, позивач вважає, що в силу приписів ст.58 Конституції України є неправомірним застосування до нього нової редакції статті 28 Закону №2232-XII стосовно збільшення граничного віку перебування військовозобов`язаних у запасі до 60 років.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, які склались у цій справі і зводяться до питання правомірності дій відповідача щодо взяття позивача на військовий облік військовозобов`язаних, як особу, яка раніше була виключена з військового обліку, у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, колегія суддів на виконання приписів ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 09.04.2026 у справі №280/6524/24, а саме:

- приписи статті 28 Закону №2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві, змін не зазнали;

- з набранням чинності указаних змін до Закону №2232-XII позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду;

- у зв`язку із продовженням граничного віку перебування в запасі позивача було автоматично поновлено в запасі, незалежно від того чи перебував він на військовому обліку, оскільки позивач не досягнув 60-річного віку, тобто повинен, згідно з чинним законодавством, перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних;

В цій же постанові Верховним Судом було вирішено і питання правомірності застосування до спірних правовідносин, які є подібними правовідносинам у цій справі, нової редакції статті 28 Закону №2232-XII в контексті статті 58 Конституції України.

Так, Верховний Суд з цього питання зазначив, що згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у Рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України: випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Тобто дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами правовідносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Унесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Однак, у цьому випадку йдеться не про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності, а поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.

Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає національним інтересам держави.

У зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII звужено коло підстав для виключення з військового обліку.

Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.

Таким чином, оскільки за чинними нормами статті 28 Закону №2232-XII позивач не досяг граничного віку перебування у запасі та є військовозобов`язаним, тому відповідач на законних підставах поновив його на військовому обліку військовозобов`язаних.

Законне взяття позивача на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу його конституційних прав і свобод.

Колегія апеляційного суду зазначає, що наведені вище висновки Верховного Суду у постанові від 09.04.2026 у справі №280/6524/24 є цілком ревалентними та застосовними до спірних правовідносин у цій справі.

Таким чином, колегією суддів не встановлено як протиправності перебування позивача на військовому обліку військовозобов`язаних, так і протиправної бездіяльності відповідача щодо не внесення до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.315, ст.316, ст.321, ст.322. ст.325, ст.328 КАС України апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач К.В. Кравченко

СуддіН.В. Вербицька О.В. Джабурія