Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №420/791/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/791/26

Суддя першої інстанції - Попов В.Ф.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року у справі №420/791/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволений.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження ОСОБА_1 з 01 січня 2026 року розміру пенсії максимальним розміром відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1778 від 30 грудня 2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 01 січня 2026 року перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, без застосування обмежувальних коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №1778 від 30 грудня 2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.

30 червня 2026 року ухвалою суду за заявою ОСОБА_1 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області протягом одного місяця з дня отримання копії цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року по справі №420/791/26.

24 липня 2026 року ГУ ПФУ в Одеській області подало звіт.

Звіт містить відомості про те, що на виконання рішення 21 квітня 2026 року відповідач здійснив перерахунок пенсії, визначив її розмір у сумі 38944,66 грн, нарахував заборгованість за період з 01 січня 2026 року по 31 липня 2026 року у загальному розмірі 51866,58 грн та повідомив, що виплата нарахованих сум здійснюватиметься в межах бюджетних асигнувань, посилаючись на централізований порядок фінансування, відсутність визначеного механізму виплати після втрати чинності постановою КМУ №821 та вжиття заходів для повного виконання судового рішення.

27 липня 2026 року від позивача надійшло клопотання, в якому він просив відмовити у прийнятті поданого звіту, посилаючись на те, що, незважаючи на проведений перерахунок пенсії, її виплата здійснюється у меншому розмірі, ніж визначено за результатами перерахунку, а також просив накласти на керівника відповідача штраф.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року прийнятий звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання рішення суду у справі №420/791/26. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області протягом трьох місяців з дня отримання копії цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року по справі №420/791/26.

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року у справі №420/791/26, в якій апелянт просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року у справі №420/791/26 та постановити нове судове рішення, яким відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у справі №420/791/26, який оформлений у вигляді заяви, сформованої в системі «Електронний суд» 24 липня 2026 року. Накласти на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_2 штраф у сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 66 560,00 грн. Стягнути з начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 штраф у сумі 33 280,00 грн. Стягнути з начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_2 до Державного бюджету України, стягувач Державна судова адміністрація України штраф у сумі 33 280,00 грн. Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у справі №420/791/26. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області протягом тридцяти днів з дня отримання постанови суду апеляційної інстанції подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у справі №420/791/26.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року у справі №420/791/26.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2026 року продовжений процесуальний строк розгляду справи.

06 жовтня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

08 жовтня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, органів державної влади та підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. (абз.1)

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. (абз.2)

За приписами частини другої статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Визначальним для вирішення питання про прийняття звіту є встановлення факту повного фактичного виконання судового рішення, а не лише вчинення відповідачем окремих дій, спрямованих на його виконання.

Водночас, матеріали справи не містять доказів фактичної виплати позивачу заборгованості.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що саме лише проведення перерахунку пенсії та відображення суми заборгованості в обліку не свідчить про повне виконання рішення суду, оскільки його резолютивною частиною на відповідача покладений обов`язок не лише здійснити перерахунок, а й виплатити належні позивачу суми.

Відповідно до частини одинадцятої статті 382-3 КАС України, якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що підставою для звернення до суду з позовом стала втрата в майновому праві у вигляді недоплати до належного позивачу розміру пенсії, а тому технічний обрахунок органом пенсійного фонду недоплачених сум не може вважать частковим виконанням судового рішення в розумінні частини одинадцятої статті 382-3 КАС України.

Отже, застосування зазначеної норми передбачає попереднє встановлення судом того, що поданий звіт є таким, що може бути прийнятий, а наведені у ньому відомості та вжиті суб`єктом владних повноважень заходи дають підстави для прийняття звіту із продовженням здійснення судового контролю.

У цій справі такі передумови відсутні.

Колегія суддів вважає, що для застосування частини одинадцятої статті 382-3 КАС України мають бути наявними та підтвердженими факти часткового виконання судового рішення, а також те, що для його завершення належить вчинити остаточні процедури після основного виконання органом пенсійного фонду свого фінансового обов`язку, оскільки його суть зводиться до грошової виплати, тобто відновлення майнового права особи на соціальне забезпечення.

В ході розгляду апеляційної скарги встановлено, що позивачу виплати за рішенням суду не розпочаті, а тому здійснений відповідачем перерахунок має виключно технічний характер, що не призвів до реального відновлення порушеного права позивача та отримання належного йому майнового блага.

При цьому, протилежне тлумачення частини одинадцятої статті 382-3 КАС України фактично означало б можливість прийняття будь-якого звіту незалежно від фактичного виконання судового рішення, що суперечило б меті судового контролю, якою є забезпечення реального, повного та своєчасного виконання судового рішення.

Разом із тим, наведена обставина не є безумовною підставою для застосування до керівника відповідача персонального штрафу.

Частиною третьою статті 382-3 КАС України встановлено загальне правило щодо накладення штрафу у разі відмови у прийнятті звіту, однак положення частини п`ятої цієї статті передбачають спеціальний механізм звільнення керівника суб`єкта владних повноважень від його сплати.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 382-3 КАС України суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, спрямованих на виконання судового рішення, які на момент розгляду звіту є достатніми та вичерпними.

При цьому, у випадку, якщо судове рішення стосується здійснення пенсійних чи інших виплат, закон прямо передбачає можливість звільнення від штрафу за наявності доказів відсутності бюджетних асигнувань та вжиття керівником усіх необхідних заходів для їх встановлення, якщо такі заходи на момент розгляду звіту є достатніми та вичерпними.

Таким чином, законодавець розмежовує два самостійні аспекти: оцінку достатності звіту та фактичного виконання судового рішення, з одного боку, і питання персональної відповідальності керівника, з іншого.

На необхідність такого розмежування безпосередньо вказав Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2026 року у справі №420/31439/24, зазначивши, що сам факт відмови у прийнятті звіту не виключає можливості звільнення керівника від штрафу. Суд наголосив, що штраф за статтею 382-3 КАС України не може бути автоматичним наслідком неповного виконання судового рішення. З огляду на персональний, примусовий та істотно обтяжливий характер такого заходу суд має надати належну оцінку поведінці конкретного керівника, обсягу його повноважень, наявності об`єктивної можливості забезпечити виконання судового рішення, достатності та вичерпності вжитих ним заходів, а у справах про бюджетні виплати - також фактичній наявності відповідних бюджетних асигнувань та можливості керівника впливати на їх встановлення. Водночас, звільнення від сплати штрафу не є безстроковим: під час розгляду кожного наступного звіту суд оцінює правомірність дій керівника, а не лише факт відсутності бюджетних асигнувань.

У цій справі відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, визначено суму заборгованості та зазначено про необхідність її виплати в межах бюджетних асигнувань.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області направлено до Пенсійного фонду України відповідний лист щодо необхідності виділення коштів для проведення виплати на виконання судового рішення.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наведені обставини не дають достатніх підстав для висновку про наявність у діях начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області особистої протиправної бездіяльності, умисного ухилення від виконання судового рішення або наявності у нього реальної можливості самостійно забезпечити виділення необхідних бюджетних асигнувань.

При цьому, те, що відповідний лист до Пенсійного фонду України був направлений незадовго до подання звіту, не є достатнім для висновку про неналежність дій керівника.

У постанові від 09 вересня 2026 року у справі №420/31439/24 Верховний Суд окремо зазначив, що для такого висновку необхідно встановити, з якого моменту керівник мав правові та фактичні передумови для направлення відповідного запиту, чи мав він реальну можливість зробити це раніше, чи залежало від нього виділення бюджетних асигнувань та чи могло більш раннє звернення реально вплинути на строк здійснення виплати.

Також, Верховний Суд у цій постанові підкреслив, що недоліки інституційного виконання рішення самі собою не доводять особистої бездіяльності керівника.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що звіт відповідача не може бути прийнятий як такий, що підтверджує повне виконання судового рішення, оскільки фактична виплата нарахованої заборгованості позивачу навіть не розпочата.

Разом із тим, підстав для накладення на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області штрафу колегія суддів не вбачає.

Зокрема, матеріалами справи не підтверджено, що невиконання рішення в частині фактичної виплати коштів зумовлене саме особистою бездіяльністю керівника, що така виплата перебувала безпосередньо в межах його одноособових повноважень або що він мав реальну можливість самостійно забезпечити необхідне фінансування.

При цьому, відсутність підстав для персонального штрафу не означає звільнення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від обов`язку виконати судове рішення. Судовий контроль у такому випадку має продовжуватися до фактичного та повного виконання рішення.

Щодо встановленого судом першої інстанції нового тримісячного строку для подання звіту колегія суддів зазначає, що відповідно до частини третьої статті 382-1 КАС України такий строк може бути встановлений судом з урахуванням характеру зобов`язань, обсягу необхідних дій та об`єктивних обставин, які впливають на виконання рішення.

Водночас, з урахуванням того, що перерахунок пенсії відповідачем уже здійснений, сума заборгованості визначена, а невиконаним фактично залишається рішення щодо її виплати, колегія суддів вважає доцільним встановити відповідачу новий строк тривалістю один місяць для подання звіту про виконання судового рішення.

Такий строк є достатнім для вчинення відповідачем залежних від нього дій щодо забезпечення фінансування та проведення належної позивачу виплати, а також відповідає завданню судового контролю щодо забезпечення своєчасного та ефективного виконання судового рішення без невиправданих зволікань.

Враховуючи, що у поданому відповідачем звіті відсутня будь-яка інформація про виконання рішення, суд визнає передчасним висновок суду першої інстанції про прийняття поданого відповідачем звіту.

Згідно з п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 242-244, 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року - скасувати.

Відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання рішення суду у справі №420/791/26.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати протягом одного місяця з дня отримання копії цієї постанови до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року по справі №420/791/26.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв