Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №420/2163/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/2163/26

Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Дата і місце ухвалення: 23.04.2026 р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі № 420/2163/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_2 відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 20.03.2019 року без застосування березня 2018 року як місяця підвищення доходу і індексації – різниці в розмірі 4540,28 гривень, з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати НОМЕР_2 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 20.03.2019 року відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу і індексації – різниці в розмірі 4540,28 гривень, з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у позивача права на отримання індексації-різниці, оскільки неправильно визначив розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року та не врахував, що він перевищує суму можливої індексації. скага.

Зокрема, апелянт зазначає, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 необхідно встановити розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року, суму можливої індексації грошового забезпечення у цьому місяці та співвідношення цих величин. На думку апелянта, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року становив 4550,73 грн, тоді як сума можливої індексації - 4463,15 грн, у зв`язку з чим підстави для нарахування та виплати індексації-різниці відсутні.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 з 09 жовтня 2012 року по 20 березня 2019 року проходив військову службу в НОМЕР_2 загоні морської охорони Державної прикордонної служби України (військовій частині НОМЕР_1 ).

29 листопада 2025 року та 03 січня 2026 року представник позивача звертався до НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) з приводу нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 20 березня 2019 року з урахуванням суми індексації-різниці та березня 2018 року як місяця підвищення доходу. Одночасно порушувалось питання про надання щомісячних розрахунків нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, а також особових карток грошового забезпечення позивача за 2018– 2019 роки.

25 грудня 2025 року відповідачем надано відповідь на звернення представника позивача, а 18 січня 2026 року повідомлено, що у період з 01 березня 2018 року по 20 березня 2019 року індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 виплачувалась відповідно до чинного законодавства та підстави для її додаткового нарахування і виплати відсутні.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за вказаний період із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу та індексації-різниці у розмірі 4540,28 грн, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що позивач має право на отримання індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 20 березня 2019 року, оскільки березень 2018 року є місяцем підвищення доходу позивача, а розмір такого підвищення є меншим за суму можливої індексації, що склалася у цьому місяці. Визначаючи розмір підвищення доходу, суд першої інстанції виходив із того, що грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 12 340,96 грн, а за березень 2018 року – 12 418,09 грн, у зв`язку з чим визначив розмір підвищення доходу як від`ємне значення 77,13 грн та дійшов висновку про наявність у позивача права на індексацію-різницю у розмірі 4540,28 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначені Законом України від 03 липня 1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення».

Механізм проведення індексації грошових доходів населення визначений Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі – Порядок №1078).

Відповідно до абзаців третього – шостого пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів) у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати (грошового забезпечення), які не мають разового характеру.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу та розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Отже, для вирішення питання щодо наявності у військовослужбовця права на отримання індексації-різниці у березні 2018 року необхідно встановити розмір підвищення доходу у березні 2018 року (А), суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), та співвідношення зазначених величин.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21 та від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21.

При цьому розмір підвищення доходу визначається як різниця між сумою грошового забезпечення у місяці підвищення та сумою грошового забезпечення у попередньому місяці з урахуванням складових, які не мають разового характеру.

Як правильно встановив суд першої інстанції, березень 2018 року є місяцем підвищення доходу позивача, оскільки з 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, якою встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Водночас колегія суддів не погоджується з проведеним судом першої інстанції розрахунком розміру підвищення доходу позивача.

Як убачається з матеріалів справи та обґрунтовано зазначено в апеляційній скарзі, відповідно до пункту 6 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 лютого 2016 року №73, щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалася за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Таким чином, щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 77,13 грн, виплачена позивачу у березні 2018 року, належить до складу грошового забезпечення за лютий 2018 року, а не за березень 2018 року. Аналогічно винагорода у розмірі 4627,86 грн, виплачена у лютому 2018 року, належить до складу грошового забезпечення за січень 2018 року.

Отже, при визначенні розміру підвищення доходу позивача у березні 2018 року сума 77,13 грн не могла бути включена до доходу березня 2018 року.

З урахуванням даних особової картки грошового забезпечення позивача у лютому 2018 року до складу грошового забезпечення, яке підлягає індексації, входили: посадовий оклад – 1110,00 грн; оклад за військовим званням – 130,00 грн; надбавка за вислугу років – 496,00 грн; надбавка за роботу в умовах режимних обмежень – 111,00 грн; надбавка за виконання особливо важливих завдань – 1215,20 грн; надбавка за ОУС, пов`язані з ризиком для життя, – 166,50 грн; надбавка за кваліфікацію – 44,40 грн; премія – 4440,00 грн; щомісячна додаткова грошова винагорода – 77,13 грн.

Загальний розмір такого грошового забезпечення становить 7790,23 грн.

У березні 2018 року позивачу було нараховано: посадовий оклад – 4930,00 грн; оклад за військовим званням – 1410,00 грн; надбавка за вислугу років – 3170,00 грн; надбавка за роботу в умовах режимних обмежень – 493,00 грн; надбавка за кваліфікацію – 246,50 грн; премія – 2091,46 грн; щомісячна додаткова грошова винагорода – 0,00 грн.

Загальний розмір грошового забезпечення за березень 2018 року становить 12340,96 грн.

Таким чином, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року становить: 12340,96 грн – 7790,23 грн = 4550,73 грн. Отже, величина А = 4550,73 грн.

Разом з тим сума можливої індексації грошового забезпечення, яка склалася у березні 2018 року, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн та величини приросту індексу споживчих цін 253,3 %, становить: 1762,00 грн Ч 253,3 % : 100 = 4463,15 грн. Отже, величина Б = 4463,15 грн.

Таким чином, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року 4550,73 грн перевищує суму можливої індексації 4463,15 грн на 87,58 грн.

Саме ця обставина є визначальною для вирішення спору, оскільки за змістом пункту 5 Порядку №1078 право на індексацію-різницю виникає у разі, якщо розмір підвищення доходу у місяці підвищення дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у цьому місяці.

У цьому випадку така умова відсутня.

Відтак у позивача не виникло права на отримання індексації-різниці, оскільки розмір підвищення його доходу у березні 2018 року перевищив суму можливої індексації.

Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції фактично встановив правильний порядок визначення зазначених величин, однак, визначаючи розмір грошового забезпечення за березень 2018 року, помилково включив до нього щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 77,13 грн, яка відповідно до пункту 6 Інструкції №73 належала до грошового забезпечення за попередній місяць – лютий 2018 року.

Саме ця помилка призвела до помилкового висновку суду першої інстанції про те, що підвищення доходу позивача у березні 2018 року становило 77,13 грн, тоді як правильний розмір такого підвищення становить 4550,73 грн.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права на щомісячну індексацію-різницю у розмірі 4540,28 грн за період з 01 березня 2018 року по 20 березня 2019 року є помилковим.

Відповідно, відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу зазначеної індексації, а також для зобов`язання відповідача здійснити таке нарахування та виплату.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень пункту 5 Порядку №1078 та пункту 6 Інструкції №73 є обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання індексації-різниці у розмірі 4540,28 грн.

З огляду на викладене, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі №420/2163/26 ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для його скасування.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково та у відповідній частині ухвалити нове судове рішення.

Враховуючи встановлені під час апеляційного перегляду обставини та наведені правові висновки, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Керуючись статтями 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 – задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі №420/2163/26 – скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук