Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №420/34726/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/34726/25

Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В.

Дата і місце ухвалення 24.02.2026р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Тарновецького І.І.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:

- визнати протиправною тривалу бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (бази Оберіг та Резерв+) інформації відносно ОСОБА_1 про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (бази Оберіг та Резерв+) інформацію відносно ОСОБА_1 щодо виключення з військового обліку з одночасним скасуванням рішення про розшук.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи.

У поданій апеляційній скарзі апелянт зазначив, що згідно роздруківки з «Резерв+» у Реєстрі стосовно нього зазначено: Категорія обліку «Військовозобов`язаний», «Порушення правил військового обліку», проте у його військовому квитку міститься запис «Виключений з обліку». Також вказав, що в Реєстрі відсутні відомості про проходження ним ВЛК, проте він проходив ВЛК у 2015 та 2020 роках; відсутня група інвалідності, хоча він має 3 гр. інвалідності з 2009 року.

Позивач посилався на те, що відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону "Про військовий обов`язок та військову службу" визнання непридатними до військової служби відповідно до висновку військово-лікарської комісії щодо виключення з військового обліку є незворотнім, і має вищу юридичну силу за урядові постанови. Згідно з п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку та функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Вказує на те, що він 5 років є невійськовозобов`язаним і не має обов`язків уточнювати дані.

Позивач зазначив, що ТЦК не внесли його виключення з обліку до Реєстру та подали в розшук, після чого він був зупинений співробітниками поліції, які доставили його до ТЦК. Позивач посилався на те, що він утримувався дві години в закритому приміщенні ТЦК, що принижує його гідність, оскільки він нічого не порушував.

Посилався на те, що з відповіді ТЦК вбачається, що ніяких протоколів та рішень щодо нього не приймалось, але розшук в поліцію оголошений, що є необґрунтованим. Вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки його доводам стосовно наявності підстав для скасування розшуку.

Крім того позивач посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме на недотримання ст. 162 КАС, що виразилось у прийнятті відзиву на позовну заяву без доказів його надсилання позивачу, чим суб`єкту владних повноважень надано невиправдану перевагу та обмежено його право на захист. Вважає, що відзив, поданий ТЦК підтверджує наявність спору, оскільки відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. При цьому з огляду на те, що відповідач не усунув невідповідність у Реєстрі, тобто допустив бездіяльність, вважає, що є необхідність у судовому врегулюванні спору.

Також апелянт посилався на те, що через тривалий не розгляд справи в суді та не отримання відзиву, з метою вирішення колізії з Реєстром, ним була спрямована до ТЦК додаткова заява від 06.02.2026 року, яка отримана відповідачем 15.02.2026 року. Вважає, що суд помилково розцінив дані обставини, як зміна підстав та міг не враховувати вказану обставину і вирішити справу за наявними матеріалами або відкласти розгляд до отримання відповіді від відповідача.

З огляду на викладене апелянт вважає, що відмова у задоволенні його позовних вимог є необґрунтованою.

У поданій апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – ЄДРПВР) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Також встановлено, що у наданому відповідачем витягу з ЄДРПВР містяться відомості про порушення позивачем правил військового обліку: не проходження (відмова від проходження) військово-лікарської комісії (п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»).

В свою чергу згідно відомостей військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 28.01.2002 року, позивач був взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_6 26.12.2001 року та знятий з військового обліку військовозобов`язаних за станом здоров`я ІНФОРМАЦІЯ_7 20.10.2020 року.

У графі 20 військового квитка серії НОМЕР_1 від 28.01.2002 року, де зазначаються відомості про виключення з військового обліку, зазначено: « 20.10.2020 року виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 за станом здоров`я за ст. 75а Наказу МОУ № 402/08, прот. № 21/285 від 20.10.2020 року».

Звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що більше 5 років він не має статусу військовозобов`язаного, однак відповідачем протиправно не були внесені відомості стосовно нього, зокрема, щодо непридатності його до військової служби та виключення з військового обліку, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, чим допущено протиправну бездіяльність.

Також позивач посилався на те, що як наслідок вказаної бездіяльності, він був безпідставно оголошений у розшук.

Вважає, що тривалою бездіяльністю відповідача порушені його права, а тому належним захистом його порушених прав буде визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації відносно ОСОБА_1 про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку та зобов`язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення його з військового обліку з одночасним скасуванням рішення про розшук.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII).

Частинами 1 та 2 статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-XII, щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники, призовники, військовослужбовці, військовозобов`язані, резервісти.

Згідно із частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

На підставі частини другої цієї статті проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.33 Закону №2232-ХІІ, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною 5 статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ч.1 ст.34 Закону №2232-ХІІ).

23.02.2022р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №154, якою затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення №154).

Відповідно до пункту 1 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Пунктом 8 Положення №154 встановлено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є, зокрема, виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Абзацом другим пункту 14 Положення №154 передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та ІНФОРМАЦІЯ_8 , районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідає за військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

На виконання ч.5 ст.33 Закону №2232-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022р. №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період (п.3 Порядку №1487).

Згідно п.20 Порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Військово-обліковими документами є для військовозобов`язаних є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного.

Пунктом 79 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими, визнані непридатними до військової служби, досягли граничного віку перебування в запасі, припинили громадянство України; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені в Законі України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” від 16.03.2017р. №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII).

Відповідно до ч.1 ст.1 цього Закону, єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (ч.1 ст.2 Закону №1951-VIII).

За приписами ч.ч. 8, 9 ст. 5 Закону №1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно ч.1 ст.6 Закону №1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 2 частини 1 статті 9 Закону передбачено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Відповідно до п.8 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 (далі - Порядок №559), військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (за наявності): прізвище; власне ім`я (усі власні імена); по батькові (за наявності); дата народження; реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); окремий номер запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів; відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку; відомості про наявність відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов`язаних та резервістів; військове звання (для військовозобов`язаних та резервістів); військово-облікова спеціальність; відомості про виконання військового обов`язку (категорія обліку); відомості про військовий облік (вид обліку та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому перебуває на обліку); відомості щодо звернення або надсилання до Національної поліції повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення; адреса місця проживання; номери засобів зв`язку; адреси електронної пошти (за наявності); дата і час оновлення облікових даних призовником, військовозобов`язаним та резервістом; дата і час формування військово-облікового документа в електронній формі.

Пунктом 4 Порядку №559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

З наведеного слідує, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відповідальними особами за ведення Реєстру, до обов`язку яких належить, зокрема, внесення змін до персональних та службових даних військовозобов`язаних на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру.

При цьому, відповідно до приписів наведених вище норм чинного законодавства у випадку наявної недостовірної інформації в Реєстрі особа, щодо якої наявна така інформація, повинна звернутися із вмотивованою заявою до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про внесення відповідних змін до Реєстру.

В свою чергу, з урахуванням вказаних положень пункту 4 Порядку №559, обов`язковою умовою для констатації бездіяльності суб`єкта владних повноважень є наявність у нього обов`язку вчинити певну дію та звернення зацікавленої особи з відповідною вимогою.

За обставин даної справи станом на момент подання даного позову до суду першої інстанції позивач не подавав до ІНФОРМАЦІЯ_9 заяву щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про непридатність його до військової служби з виключенням з військового обліку та відсутність порушень правил військового обліку разом із підтверджуючими документами.

Із відповідною заявою позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_9 лише 06.02.2026 року, тобто вже в ході розгляду справи в суді, і така заява отримана ІНФОРМАЦІЯ_10 15.02.2026 року, що підтверджується трекінгом за №6502300147329.

Таким чином на момент відкриття провадження у справі позивач з вимогою актуалізувати дані Реєстру на підставі конкретних документів до ІНФОРМАЦІЯ_9 не звертався.

Слід зазначити, що частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду, тобто негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб`єктів владних повноважень.

При цьому, адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Відсутність порушення суб`єктивних прав особи, навіть у разі, коли рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Проте право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Враховуючи те, що до звернення до суду позивач не подав відповідачу належним чином заяву про внесення змін до відомостей Реєстру про виключення його з військового обліку разом із документами, які підтверджують обставини, на які посилався позивач, тоді як вирішення питання щодо приведення відомостей Реєстру у відповідність із даними військово-облікового документа покладається саме на районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки за місцем обліку позивача, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_9 щодо не внесення до Реєстру відомостей про виключення його з військового обліку та зобов`язання відповідача внести такі відомості до Реєстру.

В апеляційній скарзі апелянт вказував на те, що суд першої інстанції міг відкласти розгляд справи до отримання відповіді від відповідача, однак цього не здійснив. Також зазначив, що на дату винесення рішення 24.02.2026 року минуло 9 днів, однак зміни ТЦК не внесені, що, на думку позивача, додатково свідчить про бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_9 .

З приводу вказаних доводів колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за правилами частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

В свою чергу питання пов`язані із розглядом/не розглядом ІНФОРМАЦІЯ_10 заяви від 06.02.2026 року не є предметом розгляду даної справи, оскільки не охоплюються первинним предметом спору у цій справі, а тому вказаним обставинам правова оцінка в межах даної справи надана бути не може.

При цьому наслідки подання позивачем заяви від 06.02.2026 року також не впливають на розгляд даної справи, оскільки це виходить за межі заявлених позовних вимог.

Що стосується вимог позивача про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 скасувати рішення про розшук позивача (зняти його з розшуку), колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту позовної заяви вбачається, що вказана позовна вимога є похідною від вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання його внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію відносно виключення ОСОБА_1 з військового обліку, оскільки є, на думку позивача, наслідком невнесення відповідних відомостей до Реєстру.

В свою чергу, з огляду на висновок суду про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання його внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію відносно виключення ОСОБА_1 з військового обліку, підстави для задоволення позовної вимоги про зняття його з розшуку, як похідної вимоги, також відсутні.

Щодо посилань на порушення норм процесуального права, що виразилось у прийнятті відзиву на позов без доказів його направлення позивачу у справі, сліз зазначити наступне:

Згідно ч. 1 та 3 ст. 162 КАС України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано доказів направлення відзиву позивачу. Копія вказаного відзиву судом на адресу позивача також не направлялась.

В свою чергу колегія суддів зазначає, що вказані порушення норм процесуального права не призвели до неправильного вирішення справи та не відносяться до порушень, допущення яких є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, як то передбачено частинами 2 та 3 статті 317 КАС України.

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: І.І. Тарновецький

Суддя: О.А. Шевчук