Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №420/6954/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/6954/26

Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В..

Дата і місце ухвалення: 20.04.2026 р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі № 420/6954/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 29.01.2020 року по 14.06.2022 року посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового військовим забезпечення, розмір яких залежить від розміру посадового окладу, окладу за військовим званням;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 29.01.2020 року по 14.06.2022 року посадовий оклад, оклад за військовим званням, визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), розмір яких залежить від розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 29.01.2020 року по 14.06.2022 року грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, премію, в яких посадовий оклад, оклад за військовим званням визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12,13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. На думку апелянта, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 підлягає застосуванню в редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, відповідно до якої розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями визначаються із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року.

Апелянт вказує, що скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 не створює підстав для проведення перерахунку грошового забезпечення та не зумовлює автоматичного відновлення попередньої редакції пункту 4 постанови № 704. При цьому зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2020 року № 1038 врегулювала питання приведення приміток до додатків 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 у відповідність до пункту 4 цієї постанови та передбачила визначення розмірів відповідних окладів виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року.

Крім того, апелянт вважає передчасними вимоги про перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших додаткових видів грошового забезпечення, оскільки на час розгляду справи відповідачем не здійснювався перерахунок основного грошового забезпечення позивача, від якого залежить розмір зазначених виплат. У зв`язку з цим, на думку апелянта, право позивача в цій частині не було порушене, а спір щодо таких виплат фактично відсутній.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05 березня 2019 року № 51 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, як такого, що приступив до виконання обов`язків за посадою з 04 березня 2019 року.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14 червня 2022 року № 157 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу управління та всіх видів забезпечення для подальшого проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ).

Вважаючи, що відповідачем у період з 29 січня 2020 року по 14 червня 2022 року грошове забезпечення нараховувалося та виплачувалося із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що після скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня відповідного календарного року, помножений на відповідний тарифний коефіцієнт, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо обчислення грошового забезпечення позивача, а також грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії за період з 29 січня 2020 року по 14 червня 2022 року, та зобов`язав відповідача здійснити їх перерахунок і виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне та грошове забезпечення, до складу якого входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію зазначених законодавчих приписів Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

У первинній редакції пункту 4 постанови №704 було передбачено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 пункт 4 постанови №704 викладено в новій редакції, відповідно до якої для визначення зазначених окладів застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом станом на 01 січня 2018 року.

Разом із цим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 пункт 6 постанови №103, яким внесено відповідні зміни до пункту 4 постанови №704, визнано протиправним та скасовано.

Верховний Суд у постановах від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21 та від 04 січня 2023 року у справі №640/17686/21 сформував правову позицію, відповідно до якої після скасування пункту 6 постанови №103 положення пункту 4 постанови №704 підлягають застосуванню у частині, що не суперечить актам вищої юридичної сили, із використанням для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Зазначена правова позиція надалі підтримана Верховним Судом у постановах від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21, від 28 лютого 2023 року у справі №380/18850/21 та від 06 квітня 2023 року у справі №380/10075/21.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач у період з 29 січня 2020 року по 14 червня 2022 року обчислював позивачу посадовий оклад та оклад за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 01 січня 2018 року. Водночас за спірний період підлягав застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 01 січня відповідного календарного року.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного року.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що скасування пункту 6 постанови №103 не спричинило відновлення попереднього правового регулювання. Питання застосування пункту 4 постанови №704 після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 було предметом неодноразового розгляду Верховного Суду, який сформував усталену та послідовну правову позицію у цій категорії спорів.

Не спростовують правильності висновків суду першої інстанції й доводи апелянта щодо постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2020 року №1038. Зазначена постанова не змінює висновків щодо застосування пункту 4 постанови №704 у спірний період та не є підставою для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 01 січня 2018 року, всупереч законам України про Державний бюджет України на відповідні роки.

Посилання апелянта на пункт 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2005 року №870, а також на зміст приміток до додатків 1, 12, 13, 14 до постанови №704 не спростовують зазначених висновків та не дають підстав для іншого застосування пункту 4 постанови №704 у спірний період.

Безпідставними є також доводи апеляційної скарги про передчасність позовних вимог щодо перерахунку грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії. Як правильно встановив суд першої інстанції, розмір зазначених виплат залежить від складових грошового забезпечення, зокрема посадового окладу та окладу за військовим званням, а тому неправильне визначення останніх є підставою для відповідного перерахунку таких виплат.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що позивач має право на перерахунок грошового забезпечення, а також грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії за період з 29 січня 2020 року по 14 червня 2022 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законами України про Державний бюджет України на 2020, 2021 та 2022 роки, відповідно до періоду та з урахуванням раніше виплачених сум.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі №420/6954/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук