Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №673/1411/25 — Деражнянський районний суд Хмельницької області

Справа № 673/1411/25

Провадження № 2/673/270/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 р. м. Деражня

Деражнянський районний суд Хмельницької області

в складі:

головуючої судді – Грицишиної Л.В.

з участю:

секретаря судового засідання – Осієвської Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

18.12.2025р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №248238973 від 20.03.2019 року, яка утворилась на день подачі позову в розмірі 14 095 грн., з яких: 5 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9 095 грн. - заборгованість за відсотками, а також судові витрати по справі.

В обґрунтування заявленого позову вказує, що 20.03.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі – ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір №248238973 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. За умовами цього кредитного договору ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 5000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності. Кредит надається строком на 30. Процентна ставка протягом строку кредитного договору становить - 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування ним. ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ним, відповідно до умов, зазначених у договорі.

Крім того, 19.04.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , було укладена додаткова угода до кредитного договору №248238973, за умовами якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 27 днів. Всі інші умови договору включаючи процентну ставку - залишені без змін.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №248238973 від 20.03.2019 року.

В подальшому, 03.01.2019 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» уклали договір факторингу №20190103, за результатами якого право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №248238973 від 20.03.2019 року перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Оскільки відповідач ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконала своїх зобов`язань за кредитним договором №248238973 від 20.03.2019року, тому ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось за захистом своїх прав до суду.

Ухвалою судді Ягодіної Т.В. від 23.12.2025 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження.

За результатами протоколу повторного авторозподілу судових справ від 16.01.2026 р., справа передана на розгляд судді Грицишиній Л.В.

Ухвалою судді від 21.01.2026 року справу прийнято до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін по справі.

26.01.2026 року в електронному вигляді з використанням системи ЄСІТС підсистеми «Електронний суд», представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Скользнєва В.В. направила до суду відзив, строк для подання якого було поновлено та долучено до матеріалів справи. У відзиві зазначила, що позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. На обґрунтування своєї позиції послалася на те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів фактичного перерахування відповідачу кредитних коштів та виникнення заборгованості в заявленому розмірі, оскільки розрахунок заборгованості сам по собі не є первинним бухгалтерським документом і не дає можливості перевірити правильність нарахованих сум. Крім того, представник відповідача зазначила про відсутність електронного підпису позичальника на кредитному договорі, графіку розрахунків і додатковій угоді, що, на її думку, не підтверджує належного волевиявлення відповідача щодо укладення договору та погодження його умов.

Також адвокат вказала на недоведеність переходу до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за спірним кредитним договором, оскільки договір факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено 28.11.2018 року, тобто до виникнення кредитного зобов`язання за кредитним договором №248238973 від 20.03.2019 року, а належних доказів передачі права вимоги між кредиторами, зокрема, підписаних сторонами реєстрів боржників та документів, що підтверджують виконання договорів факторингу, до матеріалів справи не долучено.

З огляду на викладене, представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

04.02.2026 року в електронному вигляді з використанням системи ЄСІТС підсистеми «Електронний суд», представник позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» – Пер`ян А.А. направила до суду відповідь на відзив, у якій вказала, що доводи сторони відповідача є безпідставними та необґрунтованими. Зазначила, що кредитний договір укладено в електронній формі шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора, що відповідно до вимог законодавства підтверджує її волевиявлення та погодження істотних умов договору.

Стосовно ненадання доказів перерахування кредитних коштів і детального розрахунку заборгованості представник позивача пояснила, що відповідні документи перебувають у первісного кредитора – ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а інформація про банківські операції становить банківську таємницю. У зв`язку з чим заявлено клопотання про витребування в первісного кредиторадоказ надання кредитних коштів та детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором №248238973 від 20.03.2019 року.

Також представник позивача вказала на правомірність переходу до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитним зобов`язанням, посилаючись на укладені договори факторингу, та надала додаткові докази на підтвердження такого переходу, зокрема додаткову угоду №8 до договору факторингу №20190103 від 03.01.2019 року, платіжну інструкцію та витяг із реєстру боржників за вказаним договором строк для подання яких було поновлено та долучено до матеріалів справи. Крім того, заперечила проти відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн, вважаючи їх непідтвердженими та неспівмірними зі складністю справи. З огляду на викладене, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

24.03.2026 року в електронному вигляді з використанням системи ЄСІТС підсистеми «Електронний суд», представник позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» – Пер`ян А.А. направила до суду додаткові пояснення, у яких вказала, що позивачем було надано до суду всі наявні документи за кредитним договором №248238973 від 20.03.2019 року, які були передані первісним кредитором, вказала, що не заперечує проти залучення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» для надання пояснень у справі.

Ухвалою суду від 15.06.2026 року задоволено клопотання позивача, та витребувано у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» докази надання кредитних коштів та детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором №248238973 від 20.03.2019 року.

29.07.2026 року в електронному вигляді з використанням системи ЄСІТС підсистеми «Електронний суд», представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Скользнєва В.В. направила до суду додаткові пояснення, у яких вказала що на виконання ухвали суду від 15.06.2026 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало довідку про перерахування кредитних коштів та розрахунок заборгованості за кредитним договором № 248238973 від 20.03.2019 року.

Водночас представник відповідача зазначила, що кредитний договір та додаткова угода від 19.04.2019 року не містять електронного підпису позичальниці. У зв`язку з цим вважає, що сторонами не було належним чином погоджено істотні умови кредитування, зокрема строк кредитування та процентну ставку.

Також зазначила, що факт сплати відповідачем 2 675 грн у рахунок погашення заборгованості первісному кредитору визнається позивачем та відображений у його розрахунку.

З огляду на викладене, представник відповідача просила, у разі, якщо суд не погодиться із запереченнями щодо відсутності доказів переходу права вимоги за договором факторингу, відмовити у стягненні процентів за користування кредитом через відсутність належного погодження відповідних умов. Вважає, що стягненню може підлягати лише неповернута сума фактично отриманого кредиту з урахуванням здійснених платежів, яка, за її розрахунком, становить 2 325 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в додаткових поясненнях просить розгляд справи проводити за її відсутності, підтримуючи позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, її представник - адвокат Скользнєва В.В. у судовому засіданні від 15.06.2026 року заперечила проти задоволення позову із викладених у відзиві підстав. У дане судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи у відсутності сторони відповідача.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що у задоволені позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.03.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір №248238973 у формі електронного документу, за умовами якого: товариство зобов`язалось надати ОСОБА_1 на суму 5 000 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним, нараховані згідно п. 1.4. (п. 1.1.), кредит надається строком на 30 днів (п. 1.3.). Процентна ставка протягом строку кредитного договору становить - 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування ним, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту.

Відповідно до пункту 1.2 договору строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 30 днів.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вбачається, що за реквізитами платіжної карти №5167-49XX-XXXX-6130, на виконання кредитного договору №248238973 від 20.03.2019 року Товариство перерахувало грошові кошти на суму 5 000 грн.

19.04.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , було укладена додаткова угода до кредитного договору №248238973, за умовами якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 27 днів. Всі інші умови договору включаючи процентну ставку залишені без змін.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні права вимоги до боржників.

В подальшому, 03.01.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» уклали Договір факторингу №20190103, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» передає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 8 від 28.05.2020 року до Договору факторингу №20190103 від 03.01.2019 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 248238973від 20.03.2019 року, в розмірі 14 095 грн., з яких: 5 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9 095 грн. - заборгованість за відсотками.

Згідно з долученим до позову розрахунком заборгованості за кредитним договором № 248238973 від 20.03.2019 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не здійснювало жодних нарахувань, а заборгованість ОСОБА_1 становить 14 095 грн.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно зі статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Кредитний договір 248238973 від 20.03.2019 року чи окремі його пункти, у визначеному законом порядку, недійсним не визнавались, тому відсутні правові підстави вважати кредитний договір в цілому, чи його окремі умови, неправомірними.

Разом з цим, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу, кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин кредитним договором, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору і його умови.

Такі правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц, від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15, від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17, від 14 липня 2022 року у справі № 204/4341/17.

Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.

Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов`язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. (ст.ст. 77-80 ЦПК України).

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У підтвердження своїх позовних вимог, позивач надав суду копію Договору № 248238973 від 20.03.2019 року разом з додатком № 1 (графік розрахунків) до нього, Копію додаткової угоди від 19.04.2019 року, копію Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, копію Договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019 року, витяг з Реєстру прав вимоги № 8 до договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019 року, та складений позивачем розрахунок заборгованості.

У постанові Верховного Суду від 9 лютого 2023 року у справі № 464/3214/16 зазначено, що по своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, зокрема, позикодавцем, з метою визначення суми боргу з урахуванням умов договору, періоду користування кредитними коштами тощо, з яким суд може погодитись або ж навести свій розрахунок, виконуючи обов`язок щодо визначення належної до стягнення суми заборгованості.

Окрім розрахунку заборгованості, який не є доказом визначення належної суми заборгованості, судом було задоволено клопотання позивача, та витребувано з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» доказ на підтвердження перерахування кредиту ОСОБА_1 . Матеріали справи містять довідку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», з якої вбачається, що за реквізитами платіжної карти №5167-49XX-XXXX-6130, на виконання кредитного договору № 248238973 від 20.03.2019 року Товариство перерахувало грошові кошти на суму 5 000 грн.

Щодо наявності у ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за Договором № 248238973 від 20.03.2019 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 6 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 3 квітня 2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на те, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало своє право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», а останнє передало вказане право ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Однак, позивачем не надано суду затвердженого (укладеного) між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» реєстру боржників до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, який би підтверджував факт переходу від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 248238973 від 20.03.2019 року.

Представник позивача зазначає, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надало суду всі наявні документи за кредитним договором, які були передані первісним кредитором в рамках укладеного договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019 року.

Однак, позивач не був позбавлений можливості заявити клопотанням про витребування у первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» чи у ТОВ «Таліон Плюс» додатків до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, зокрема, й реєстр боржників. Але таким правом, представник позивача не скористався.

Отже, позивачем не доведено того, що право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 248238973 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс», і, як наслідок, не доведено, що ТОВ «Таліон Плюс» мав право передавати таке право вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Так, частиною 1 ст. 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, в ході розгляду справи позивачем не надано відповідних доказів, які б підтвердили наведені ним у позові обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокремане надано достатніх доказів на підтвердження набуття ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» у встановленому чинним законодавством порядку, права вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 248238973 від 20.03.2019 року.

Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заявлених останнім у позові грошових коштів в сумі 14 095 грн.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavinandothers v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2011 року, остаточне 10.05.2011).

З урахуванням викладеного, судом не надається детальна відповідь на інші аргументи сторін, оскільки вони самі по собі, або в сукупності з іншими аргументами та доказами по справі, не пливають на вищезазначений висновок суду.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

З поданих стороною відповідача документів встановлено, що між ОСОБА_1 та адвокатом Скользнєвою В.В. укладено Договір про надання правничої допомоги від 29.12.2025 року.

Обсяг виконаних робіт визначений у Акті здачі-прийняття наданих послуг, згідно з яким, відповідачу надано правову допомогу на суму 8 000 грн. Дану суму відповідач ОСОБА_1 сплатила на користь адвоката Скользнєвої В.В., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № б/н від 26.01.2026 року.

У відповіді на відзив від 04.02.2026 року представник позивача зазначила, що на її думку, заявлений відповідачем розмір витрат на правову допомогу в сумі 8000 грн., з огляду на малозначність справи, є неспіврмірним, значно завищеним й таким, що не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх вартості.

Так, вирішуючи питання розподілу витрат на правову допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час, тощо.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вимоги діючого законодавства, а також позицію позивача, представник якого фактично заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, оцінюючи наявні у справі докази, суть спору, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання надання послуг та їх обсяг, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат відповідача на правничу допомогу до 4 000 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 141 КПК України, оскільки позов не підлягає задоволенню, то понесені позивачем витрати з оплати судового збору та витрати відповідача на правничу допомогу, розмір яких судом зменшено до 4 000 грн., покладаються на позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Керуючись ст.ст. 12,13,141, 259,263-265ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», на користь ОСОБА_1 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місце знаходження:вул. Симона Петлюри, буд. 30м. Київ 01032, код в ЄДРПОУ: 35625014, IBAN № НОМЕР_1 , банк отримувача - АТ «ТАСКОМБАНК».

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Текст рішення складено 12.10.2026 року.

Суддя: Л. В. Грицишина