Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №420/42704/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/42704/25

Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.

Дата і місце ухвалення: 06.06.2026 року, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2026 року у справі № 420/42704/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 10» Одеської міської ради, про визнання бездіяльності протиправною, визнання незаконним та скасування пункту протоколу, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність депутатів Постійної комісії з питань охорони здоров`я Одеської міської ради в частині нерозгляду звернення позивачки від 04.11.2025 року, незапрошення її на засідання комісії, внесення до протоколу засідання від 13.11.2025 року заднім числом листа неповноважної особи від 18.11.2025 року і виписки від 15.08.2025 року стосовно позивачки до п`ятого пункту протоколу від 13.11.2025 року та визнання їх частиною рішення комісії;

- визнати незаконним та скасувати п`ятий пункт протоколу засідання постійної комісії Одеської міської ради з питань охорони здоров`я від 13.11.2025 року;

- зобов`язати відповідача виключити та вважати такими, що не мають юридичної сили, висновки і рекомендації постійної комісії Одеської міської ради, а також документи за листом від 18.11.2025 року та виписку від 15.08.2025 року стосовно позивачки, повідомити третю особу про скасування рішення та відсутність у наданих документах юридичної сили, внести відповідний запис до протоколу засідання постійної комісії Одеської міської ради з питань охорони здоров`я від 13.11.2025 року про скасування пункту п`ятого, поширити інформацію про таке скасування, внести зміни до протоколу, виключити/анулювати всі висновки і рекомендації, розпорядчі документи, які прийняті на підставі п`ятого пункту протоколу від 13.11.2025 року, дотримуватися процедури.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилалась на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та неправильне застосування норм чинного законодавства, що, на думку апелянта, призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та допустив суперечності у визначенні предмета спору. Зокрема, на думку апелянта, в ухвалі від 11.03.2026 року суд визначив предметом спору протиправну бездіяльність депутатів постійної комісії Одеської міської ради з питань охорони здоров`я, тоді як у рішенні від 06.05.2026 року фактично змінив свою правову позицію та зосередився на оцінці документів, наданих третьою особою.

Апелянт також зазначає про порушення судом принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, оскільки суд, на її думку, не вжив необхідних заходів для перевірки доводів щодо обставин оформлення пункту 5 протоколу засідання постійної комісії від 13.11.2025 року. При цьому судом було відмовлено у проведенні судової експертизи документів, яка, за твердженням апелянта, могла встановити час та послідовність нанесення тексту і підписів до протоколу, а також наявність можливих дописок чи вставок після його первісного оформлення.

Крім того, апелянт стверджує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки її доводам щодо листа КНП «Міська клінічна лікарня № 10» Одеської міської ради від 18.11.2025 року та виписки з медичної картки від 15.08.2025 року, які, на її переконання, не могли бути предметом розгляду постійної комісії 13.11.2025 року, оскільки лист датований після проведення засідання. Також апелянт наголошує, що директор КНП ОСОБА_3 не є депутатом Одеської міської ради та членом постійної комісії, а тому його документи, на думку апелянта, не могли бути покладені в основу висновків і рекомендацій комісії.

На думку апелянта, суд також не надав належної оцінки обставинам її незапрошення на засідання постійної комісії 13.11.2025 року, неналежного розгляду її звернення від 04.11.2025 року та доводам про те, що відповідні висновки і рекомендації комісії були сформовані з порушенням установленої процедури.

Окремо ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо належного обґрунтування судового рішення, вважаючи, що суперечність між висновками суду на різних стадіях розгляду справи свідчить про відсутність послідовної та належної мотивації рішення.

У зв`язку з наведеним апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, зокрема визнати протиправною бездіяльність депутатів постійної комісії, визнати незаконним та скасувати пункт 5 протоколу засідання від 13.11.2025 року, зобов`язати Одеську міську раду виключити відповідні висновки та рекомендації, а також призначити судово-технічну експертизу документів.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Зокрема, відповідач вказує, що постійна комісія з питань охорони здоров`я Одеської міської ради належним чином розглянула звернення ОСОБА_1 від 04 листопада 2025 року, а пункт 5 протоколу засідання комісії від 13 листопада 2025 року має рекомендаційний характер, не створює для позивачки юридичних наслідків та не порушує її прав.

Також відповідач зазначає, що КНП «Міська клінічна лікарня № 10» Одеської міської ради є окремою юридичною особою, яка самостійно здійснює діяльність та несе відповідальність за неї, у зв`язку з чим Одеська міська рада не може відповідати за дії лікарні щодо надання медичної допомоги, встановлення діагнозів та ведення медичної документації.

Крім того, відповідач вважає, що заявлені позивачкою способи захисту є неналежними, зокрема вимоги про зобов`язання постійної комісії у майбутньому дотримуватися певної процедури, оскільки судовому захисту підлягає лише дійсне порушення права.

Відповідач просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року у справі № 420/42704/25 - без змін.

Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 04 листопада 2025 року звернулася до депутатів Постійної комісії з питань охорони здоров`я Одеської міської ради зі зверненням щодо якості надання їй медичних послуг. У зверненні позивачка, зокрема, просила перевірити дотримання її права на якісну та безпечну медичну допомогу, надати оцінку діям та бездіяльності працівників КНП «Міська клінічна лікарня №10» Одеської міської ради та Департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради, а також витребувати відповідні документи.

Згідно з протоколом засідання Постійної комісії з питань охорони здоров`я Одеської міської ради від 13 листопада 2025 року до порядку денного засідання було включено розгляд звернення ОСОБА_1 №2202/2-мр від 07 листопада 2025 року щодо медичного обслуговування в КНП «Міська клінічна лікарня №10» Одеської міської ради.

За результатами розгляду зазначеного питання комісією прийнято висновок та рекомендацію прийняти заяву до відома та направити громадянці ОСОБА_1 інформацію, надану директором КНП «Міська клінічна лікарня №10» Одеської міської ради ОСОБА_3. У засіданні комісії також брав участь генеральний директор зазначеного КНП ОСОБА_3, який доповів про обставини, пов`язані зі зверненнями позивачки та наданням їй медичних послуг.

У подальшому, за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 03 грудня 2025 року, їй було направлено копію протоколу засідання Постійної комісії від 13 листопада 2025 року, а також лист генерального директора КНП «Міська клінічна лікарня №10» Одеської міської ради від 18 листопада 2025 року з додатками - відповідями від 10 вересня 2025 року, 16 жовтня 2025 року та 17 жовтня 2025 року щодо розгляду її звернень.

Вважаючи, що її звернення розглянуто неналежним чином, її не було запрошено на засідання комісії, а до протоколу від 13 листопада 2025 року після його складення були внесені документи, зокрема лист від 18 листопада 2025 року та виписка з медичної картки від 15 серпня 2025 року, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що Постійна комісія з питань охорони здоров`я Одеської міської ради належним чином розглянула звернення ОСОБА_1 від 04.11.2025 року, а підстави для визнання протиправною бездіяльності депутатів комісії відсутні. Суд установив, що звернення було включено до порядку денного засідання комісії 13.11.2025 року, на якому, зокрема, виступив директор КНП «Міська клінічна лікарня №10» ОСОБА_3, після чого комісія вирішила прийняти заяву до відома та направити позивачці інформацію, надану директором КНП.

При цьому колегія суддів не вбачає підстав погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що законодавством взагалі не передбачено можливості участі заявника у засіданні органу, який розглядає його звернення. Відповідно до статті 19 Закону України «Про звернення громадян» громадянин має право бути запрошеним на засідання відповідного органу на його прохання.

Водночас матеріали справи не дають підстав для висновку про те, що ОСОБА_2 у зверненні від 04 листопада 2025 року або в інший спосіб до проведення засідання 13 листопада 2025 року заявляла відповідне прохання, а тому сам факт її незапрошення не може бути самостійною підставою для висновку про протиправність дій комісії.

Також суд першої інстанції встановив, що матеріали справи не містять доказів розгляду на засіданні комісії 13.11.2025 року листа директора КНП від 18.11.2025 року, а тому доводи позивачки про внесення цього листа до протоколу засідання «заднім числом» не знайшли підтвердження. Суд зазначив, що під час засідання комісії не вбачається прийняття від ОСОБА_3 будь-яких документів чи медичних висновків, а висновок комісії стосувався прийняття заяви до відома та направлення позивачці інформації директора КНП у подальшому.

Крім того, суд дійшов висновку, що посилання позивачки на порушення окремих положень Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Регламенту Одеської міської ради не підтверджують порушення встановленого порядку роботи постійної комісії, оскільки наведені норми безпосередньо не регулюють порядок розгляду комісією звернення позивачки.

Водночас суд зазначив, що фактично доводи позивачки стосуються її незгоди з листами директора КНП та відомостями, зазначеними у виписці від 15.08.2025 року, а також якістю наданих їй медичних послуг, видами таких послуг і встановленими діагнозами. Оскільки КНП «Міська клінічна лікарня №10» є окремою юридичною особою, суд вважав, що позивачка обрала неналежний спосіб захисту, оскільки зазначені обставини не свідчать про порушення її прав саме Одеською міською радою.

Нарешті, суд виходив із того, що висновки та рекомендації постійної комісії мають рекомендаційний характер, не створюють для позивачки юридичних наслідків, а їх скасування саме по собі не забезпечить поновлення прав позивачки у сфері охорони здоров`я та медичного обслуговування. З огляду на це суд не встановив протиправної бездіяльності депутатів постійної комісії, підстав для визнання незаконним та скасування пункту 5 протоколу від 13.11.2025 року чи для задоволення інших заявлених вимог і відмовив у позові в повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Правовідносини, пов`язані з реалізацією права громадян на звернення, регулюються Законом України «Про звернення громадян».

Відповідно до статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені у них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства та повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв.

Водночас згідно зі статтею 19 цього Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, а також письмово повідомляти громадянина про результати їх перевірки і суть прийнятого рішення.

Отже, наведені положення законодавства покладають на відповідний орган не лише обов`язок прийняти та розглянути звернення, а й обов`язок з`ясувати порушені в ньому питання в межах власної компетенції, перевірити наведені заявником обставини та повідомити його про результати такого розгляду з відповідним обґрунтуванням.

Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2020 року у справі № 813/4351/16 зазначив, що саме по собі надання будь-якої відповіді на звернення громадянина у визначений законом строк не свідчить про повне і належне виконання суб`єктом владних повноважень покладеного на нього обов`язку. Істотною умовою належного розгляду є належне обґрунтування відповіді та вирішення порушених у зверненні питань з урахуванням його змісту і на підставі ґрунтовного та всебічного вивчення відповідних обставин. У цій справі Верховний Суд погодився із застосуванням способу захисту у вигляді зобов`язання відповідача повторно розглянути звернення.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21284/23, у якій Суд погодився із застосуванням способу захисту у вигляді повторного розгляду звернення відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».

Застосовуючи наведені правові висновки до спірних правовідносин, колегія суддів виходить із того, що предметом цього спору є не правильність надання позивачці медичної допомоги, не правильність встановлення їй діагнозів та не достовірність відомостей, зазначених у медичній документації, а дотримання Постійною комісією з питань охорони здоров`я Одеської міської ради вимог законодавства під час розгляду звернення ОСОБА_2 від 04 листопада 2025 року в межах компетенції цього органу.

Як установлено матеріалами справи, у зверненні від 04 листопада 2025 року позивачка порушила комплекс питань щодо якості та безпеки медичної допомоги, дотримання її прав як пацієнта, діяльності працівників КНП «Міська клінічна лікарня №10» Одеської міської ради та працівників Департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради, а також просила надати та витребувати відповідні документи.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що звернення позивачки було включено до порядку денного засідання Постійної комісії з питань охорони здоров`я Одеської міської ради 13 листопада 2025 року. За результатами його розгляду комісією прийнято висновок та рекомендацію про прийняття заяви до відома та направлення ОСОБА_2 інформації, наданої директором КНП «Міська клінічна лікарня №10» ОСОБА_3.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про повну відсутність розгляду звернення свого підтвердження не знайшли. Матеріали справи свідчать про те, що звернення було включено до порядку денного засідання комісії, за ним проведено розгляд та прийнято відповідну рекомендацію.

Разом з тим сам по собі факт включення звернення до порядку денного, його розгляду та прийняття за результатами такого розгляду рекомендації не є достатнім для висновку про належне виконання відповідачем обов`язку щодо розгляду звернення.

Зі змісту протоколу засідання комісії від 13 листопада 2025 року неможливо встановити, які саме питання, порушені позивачкою у зверненні від 04 листопада 2025 року, були предметом розгляду комісії, які обставини встановлено за результатами їх перевірки, які матеріали досліджено та з яких мотивів комісія дійшла висновку про достатність інформації, наданої директором КНП.

Саме по собі заслуховування директора КНП «Міська клінічна лікарня №10» ОСОБА_3 також не свідчить про перевірку всіх питань, порушених позивачкою, оскільки зі змісту протоколу не вбачається, які конкретно доводи звернення були ним спростовані або підтверджені, які документи досліджувалися та які висновки зробила комісія за кожним із питань, що належали до її компетенції.

Водночас колегія суддів враховує, що окремі питання, порушені ОСОБА_2 , не належали до повноважень постійної комісії. Зокрема, комісія не є органом, уповноваженим встановлювати правильність медичного діагнозу, визначати обґрунтованість конкретного медичного втручання або вирішувати питання професійної відповідальності медичних працівників у порядку спеціального провадження.

Однак така обставина не звільняла комісію від обов`язку належним чином розглянути ті питання звернення, які належать до її компетенції, зокрема питання дотримання прав громадян у сфері охорони здоров`я та діяльності комунального закладу охорони здоров`я.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, ототожнивши питання належності розгляду звернення позивачки з питаннями правомірності надання їй медичної допомоги, фактично не надав належної оцінки тому, чи було звернення від 04 листопада 2025 року повно і всебічно розглянуто постійною комісією саме в межах її компетенції.

Водночас доводи позивачки щодо листа КНП «Міська клінічна лікарня №10» від 18 листопада 2025 року самі по собі не підтверджують його розгляду комісією на засіданні 13 листопада 2025 року. Як правильно встановив суд першої інстанції, матеріали справи не містять доказів того, що зазначений лист був предметом розгляду комісії 13 листопада 2025 року.

Сам факт датування листа 18 листопада 2025 року за відсутності інших належних доказів не є достатнім для встановлення обставини його внесення до протоколу засідання 13 листопада 2025 року після його складення.

Разом з тим колегія суддів встановила, що звернення позивачки було розглянуто, однак матеріали справи не дають підстав вважати, що його розглянуто повно, всебічно та об`єктивно в межах компетенції постійної комісії.

Встановлена судом неналежність розгляду звернення полягає у неповному з`ясуванні порушених у ньому питань, що належали до компетенції комісії, а не у встановленні, зміні чи припиненні певних прав або обов`язків позивачки.

У зв`язку з цим сама по собі неналежність розгляду звернення не зумовлює необхідності скасування пункту 5 протоколу засідання комісії від 13 листопада 2025 року, який містить висновок та рекомендацію постійної комісії і не є рішенням, яким безпосередньо встановлювалися, змінювалися або припинялися права чи обов`язки позивачки.

З огляду на наведені вище правові висновки Верховного Суду належним способом захисту порушеного права у цій справі є повторний розгляд звернення позивачки відповідним суб`єктом владних повноважень.

При цьому суд не вправі визначати наперед зміст рішення, яке має бути прийняте за результатами такого розгляду, оскільки вирішення порушених у зверненні питань належить до компетенції відповідного органу місцевого самоврядування.

Отже, належним та достатнім способом захисту порушеного права позивачки є зобов`язання Одеської міської ради забезпечити повторний розгляд Постійною комісією з питань охорони здоров`я звернення ОСОБА_2 від 04 листопада 2025 року з дотриманням вимог законодавства щодо розгляду звернень громадян, у межах повноважень комісії та з наданням позивачці обґрунтованої відповіді за результатами такого розгляду.

При цьому за результатами повторного розгляду комісія не позбавлена можливості дійти висновку про відсутність підстав для задоволення окремих вимог позивачки або про те, що порушені нею питання належать до компетенції інших органів чи осіб. Водночас відповідні висновки мають ґрунтуватися на належному розгляді звернення та бути доведені до відома позивачки з наведенням відповідного обґрунтування.

Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в повному обсязі, дійшов передчасного висновку про належний розгляд звернення позивачки, що зумовило неправильне вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 317 КАС України такі обставини є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Водночас підстав для задоволення інших позовних вимог, зокрема щодо скасування пункту 5 протоколу засідання постійної комісії від 13 листопада 2025 року, виключення з протоколу та матеріалів розгляду листа КНП від 18 листопада 2025 року і виписки від 15 серпня 2025 року, визнання зазначених документів такими, що не мають юридичної сили, внесення змін до протоколу та анулювання інших документів, за встановлених у справі обставин колегія суддів не вбачає.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з ухваленням нової постанови про зобов`язання Одеської міської ради забезпечити повторний розгляд Постійною комісією з питань охорони здоров`я Одеської міської ради звернення ОСОБА_2 від 04 листопада 2025 року з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові.

Керуючись статтями 308, 311, п. 1, 3, 4 ч.1, ст.317, ст. 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року у справі №420/42704/25 - скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 10» Одеської міської ради, - задовольнити частково.

Зобов`язати Одеську міську раду забезпечити повторний розгляд Постійною комісією з питань охорони здоров`я Одеської міської ради звернення ОСОБА_1 від 04 листопада 2025 року з дотриманням вимог Закону України «Про звернення громадян», у межах повноважень комісії та з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук