Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №160/23100/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: проходження служби, з них

Дата: 11 жовтня 2026 р.

Справа: №160/23100/25

Суддя: Семененко Я.В.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/23100/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року (суддя Сластьон А.О.) у справі № 160/23100/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність відповідача - Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, в розмірі, збільшеному до 100000 гривень, за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з наслідками отриманої травми, пов`язаної із захистом Батьківщини (з урахуванням раніше виплачених коштів, а також податків та зборів) за наступні періоди:- 27.02.2023 - 04.04.2023 - 37 днів (стаціонарне лікування в КП "Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги" ДОР у зв`язку з наслідками бойового травмування);- 17.11.2023 - 15.12.2023 - 29 днів (стаціонарне лікування в КП "Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги" ДОР у зв`язку з наслідками бойового травмування);

-зобов`язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 донарахувати та виплатити позивачу в повному обсязі додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, в розмірі, збільшеному до 100000 гривень, за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з наслідками отриманої травми, пов`язаної із захистом Батьківщини (з урахуванням раніше виплачених коштів, а також податків та зборів періоди) за наступні 27.02.2023 - 04.04.2023 - 37 днів (стаціонарне лікування в КП "Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги" ДОР у зв`язку з наслідками бойового травмування);- 17.11.2023 - 15.12.2023 - 29 днів (стаціонарне лікування в КП "Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги" ДОР у зв`язку з наслідками бойового травмування).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність стосовно виплати позивачу у повному обсязі винагороди згідно постанови КМУ №168 у збільшеному до 100000 гривень розмірі за періоди перебування позивача на стаціонарному лікуванні, що порушує право позивача на отримання грошового забезпечення у повному обсязі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Судом першої інстанції зазначено, що додаткова винагорода в розмірі 100000 грн. виплачується військовослужбовцям у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, в разі перебування останніх на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або в разі перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Суд першої інстанції з`ясував, що позивач проходив стаціонарне лікування у період з 17.11.2023 до 15.12.2023 із основним діагнозом: повторний помірно виражений посттравматичний стресовий розлад зі стійкими тривожними проявами, нестійка медикаментозна компенсація, органічний емоційно-лабільний розлад, обумовлений ЧМТ (13.06.2022).

Суд першої інстанції дослідив, що черепно-мозкова травма позивача, відповідно до свідоцтва про хворобу від 02.08.2024 №51, була пов`язана з проходженням військової служби, а не захистом Батьківщини.

Суд першої інстанції вказав, що в спірних правовідносинах для виплати додаткової винагороди ПТСР та органічний емоційно-лабільний розлад мають бути безпосереднім наслідком акубаротравми, а не черепно-мозгової травми.

Також, суд першої інстанції встановив, що позивачу в липні 2023 року було здійснено виплату за всі дні стаціонарного лікування з 27 лютого 2023 року по 04 квітень 2023 року.

За цих обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог за період з 17.11.2023 по 15.12.2023 та ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що він має право на отримання спірної винагороди у збільшеному розмірі до 100000 грн. згідно постанови КМУ №168 у період з 17.11.2023 по 15.12.2023, оскільки позивач перебував на стаціонарному лікуванні з основним діагнозом «повторний помірно виражений посттравматичний стресовий розлад зі стійкими тривожними проявами, нестійка медикаментозна компенсація», а згідно постанови, оформленої свідоцтвом про хворобу ВЛК №51 від 02.08.2024 визначено позивачу «посттравматичний стресовий розлад, тривожний варіант, зі стійкими, різко вираженими хворобливими проявами, ускладнений частими панічними атаками, захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини (довідка про безпосередню участь від 11.08.2023 №3462)».

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.08.2024 №235 солдата військової служби за призовом по мобілізації позивача з 15 серпня 2024 року виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

З 17.11.2023 до 15.12.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозами: "Повторний помірно виражений посттравматичний розлад зі стійкими тривожними проявами, нестійка медикаментозна компенсація", "Органічний емоційно-лабільний розлад, зумовлений ЧМТ (13.06.2022)". Викладене підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №3788 від 15.12.2023, виданою КП "Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги" ДОР.

Відповідно до свідоцтва про хворобу №51, виданого 02.08.2024 позаштатною військово-лікарською комісією КНП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька», діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання позивача викладені таким чином:

«Посттравматичний стресовий розлад, тривожний варіант, зі стійкими, різко вираженими хворобливими проявами, ускладнений частими панічними атаками. Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини (довідка про безпосередню участь від 11.08.2023 №3462).

Наслідки вибухової травми (13.06.2022), вогнепального осколкового поранення правої щоки у вигляді зміцнілого рубця. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини (довідка про обставини травми від 18.08.2022 №218/391). Тяжкість отриманої травми - легка.

Наслідки вибухової травми (13.06.2022), закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку у вигляді стійкого цефалгічного, вестибулярно-атактичного і церебрастенічного синдромів. Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби.

Стан після масивної двобічної тромбоемболії легеневої артерії (04.05.2024). Хронічний гастродуоденіт, ремісія без порушення функції травлення. Зміцнілі рубці лівого стегна після операції видалення об`ємного утвору (міжм`язової кісти) (30.11.2022), повторно (24.01.2023) без порушення функції нижньої кінцівки. Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби».

На підставі статей 17а, 38а Графи ІІ Розкладу хвороб, солдат позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

23.05.2025 позивачем надіслано звернення Командиру військової частини НОМЕР_1 з проханням виплатити додаткову винагороду у збільшеному до 100000 грн. на місяць розмірі за час перебування на стаціонарному лікуванні.

Листом від 25.06.2025 № 880/фс зазначено, що з наданих документів, випливає, що позивач лiкував захворювання, а не отримане поранення. Військова частина НОМЕР_1 не має законних підстав включати позивача в наказ на виплату додаткової винагороди під час стаціонарного лікування захворювання.

Вважаючи бездіяльність військової частини протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За змістом ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Вказана гарантія передбачає виплату військовослужбовцям грошового забезпечення у розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України та у порядку визначеному Міністром оборони України (частина четверта цієї статті).

Наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 року, затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі – Порядок №260).

Розділ XXXIV Порядку №260 визначає особливості виплати додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Згідно п.11 розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Згідно п.12 розділу XXXIV Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що за довідкою від 18.08.2022 №218/391 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) позивач 13 червня 2022 року отримав поверхневе поранення правої щоки, акубаротравма поблизу населеного пункту Берестове, Бахмутського району Донецької області. Травма пов`язана із захистом Батьківщини. Травма не пов`язана із вчиненням кримінального та адміністративного правопорушення. Перебував в засобах захисту. В стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння не перебував.

Колегія суддів з`ясувала, що з 17.11.2023 до 15.12.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозами: "Повторний помірно виражений посттравматичний розлад зі стійкими тривожними проявами, нестійка медикаментозна компенсація", "Органічний емоційно-лабільний розлад, зумовлений ЧМТ (13.06.2022)". Викладене підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №3788 від 15.12.2023, виданою КП "Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги" ДОР.

Отже, з 17.11.2023 до 15.12.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з двома діагнозами.

Колегія суддів зауважує, що діагноз позивача у спірному періоді лікування «Органічний емоційно-лабільний розлад» зумовлений ЧМТ (13.06.2022), згідно свідоцтва про хворобу №51, виданого 02.08.2024 ВЛК, наслідки черепно-мозкової травми позивача визнано, як Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби.

Матеріали справи не містять визначену п.12 розділу XXXIV Порядку №260 довідку на підтвердження того, що черепно-мозкова травма позивача (13.06.2022), пов`язана із захистом Батьківщини.

Отже, колегія суддів встановила, що лікування позивача у період з 17.11.2023 до 15.12.2023 за діагнозом "Органічний емоційно-лабільний розлад, зумовлений ЧМТ (13.06.2022)" не дає підстав для висновку, що позивач має право на включення його до наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень згідно п.11 розділу XXXIV Порядку №260 за період з 17.11.2023 до 15.12.2023.

Колегія суддів з`ясувала, що позивач у спірному періоді з 17.11.2023 до 15.12.2023 перебував на лікуванні із другим діагнозом: «Повторний помірно виражений посттравматичний розлад зі стійкими тривожними проявами, нестійка медикаментозна компенсація».

Згідно свідоцтва про хворобу №51, виданого 02.08.2024 ВЛК, позивачу визначено «Посттравматичний стресовий розлад, тривожний варіант, зі стійкими, різко вираженими хворобливими проявами, ускладнений частими панічними атаками. Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини (довідка про безпосередню участь від 11.08.2023 №3462)».

Апеляційний суд зауважує, що відмовляти у виплаті згідно постанови КМУ №168 лише через те, що поточний медичний діагноз формулюється як «захворювання», а не «травма», є формальним підходом, що суперечить суті норми, якщо причинно-наслідковий зв`язок з травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини, не перервався та встановлений постановою ВЛК.

Подібний висновок вказано у постанові Верховного Суду від 19.03.2026 року у справі № 600/367/24.

В свою чергу, зі змісту матеріалів справи, зокрема свідоцтва про хворобу №51, виданого 02.08.2024 ВЛК не вбачається підстав для висновку, що «Посттравматичний стресовий розлад, тривожний варіант, зі стійкими, різко вираженими хворобливими проявами, ускладнений частими панічними атаками», Захворювання позивача, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини, має причинно-наслідковий зв`язок із пораненням позивача, пов`язаним із захистом Батьківщини.

Отже, колегія суддів зазначає, що лікування позивача у період з 17.11.2023 до 15.12.2023 за діагнозом "Посттравматичний стресовий розлад, тривожний варіант, зі стійкими, різко вираженими хворобливими проявами, ускладнений частими панічними атаками" не дає підстав для висновку, що позивач має право на включення його до наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень згідно п.11 розділу XXXIV Порядку №260 за період з 17.11.2023 до 15.12.2023.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не допущено протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати позивачу спірної додаткової винагороди згідно постанови КМУ №168 у збільшеному розмірі до 100000 гривень за період лікування з 17.11.2023 по 15.12.2023 року, а отже суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року у справі № 160/23100/25 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя О.В. Головко

суддя І.Ю. Добродняк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua