Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №160/31786/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/31786/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року (суддя О.В. Єфанова) у справі № 160/31786/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яка полягає у неприйнятті рішення по суті розгляду заяви позивача від 24.02.2025 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю батька, солдата ОСОБА_2 1968 р.н. внаслідок виконання ним свого службового обов`язку по захисту Батьківщини згідно ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII у розмірі визначеному згідно ст. 16-2 цього Закону (в редакції Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги» від 09.12.2023 № 3515-IX);

- зобов`язати Міністерство оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняти рішення за заявою позивача від 24.02.2025 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю батька, солдата ОСОБА_2 1968 р.н. внаслідок виконання ним свого службового обов`язку по захисту Батьківщини згідно ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, у розмірі визначеному згідно ст. 16-2 цього Закону (в редакції Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги» від 09.12.2023 № 3515-IX) із урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач тричі звертався до відповідача із заявами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, і за наслідками розгляду кожної з них Комісія ухвалювала однакове рішення про повернення документів на доопрацювання з тих самих підстав. При поданні другої та третьої заяв позивач окремими заявами письмово повідомив відповідача, що інших документів, які підтверджували б його перебування на утриманні загиблого батька, він не має і надати не може, та просив розглянути заяву по суті.

Позивач вважає, що за таких обставин відповідач був зобов`язаний прийняти рішення по суті заяви, тобто про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, натомість використання процедурного механізму повернення документів на доопрацювання втретє є ухиленням від виконання цього обов`язку та протиправною бездіяльністю.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яка полягає у неприйнятті рішення по суті розгляду заяви позивача від 24.02.2025 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю батька, солдата ОСОБА_2 , 1968 року народження;

- зобов`язано Міністерство оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву позивача від 24.02.2025 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю батька, солдата ОСОБА_2 , 1968 року народження, та прийняти за її наслідками рішення по суті про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

В решті позовних вимог відмовлено.

Судом першої інстанції зазначено, що повноваження щодо повернення документів на доопрацювання збережено за розпорядником бюджетних коштів приписами абзаців другого та третього п. 23 Порядку №975.

Суд першої інстанції зауважив, що повернення документів на доопрацювання не є самостійним видом вирішення заяви по суті, а є проміжним процедурним рішенням, спрямованим на усунення визначених у законі перешкод до розгляду, і може прийматися виключно за наявності однієї з трьох вичерпно перелічених підстав: документи подано не в повному обсязі, документи потребують підтвердження зазначених у них обставин або документи подано не за належністю. Мета такого рішення полягає у наданні заявникові можливості доукомплектувати матеріали, після чого адміністративна процедура має завершитися рішенням про призначення допомоги або про відмову в її призначенні.

Суд першої інстанції звернув увагу, що після отримання від позивача офіційних повідомлень про вичерпання ним можливостей подання документів у Комісії залишався єдиний правомірний варіант поведінки - вирішити заяву по суті, прийнявши рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні. Прийняття втретє поспіль рішення про повернення документів на доопрацювання з тих самих підстав, що і два попередні рішення, не відповідає меті, з якою це повноваження надано, не є обґрунтованим, тобто прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення, а також не є розсудливим і своєчасним у розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України. Наслідком такої поведінки відповідача є те, що ініційована позивачем адміністративна процедура станом на час розгляду справи не завершена жодним рішенням по суті, а позивач позбавлений акта, який визначав би його права та міг бути перевірений судом по суті заявленої вимоги про призначення допомоги.

Суд першої інстанції вважав, що оскільки прийняття рішення по суті заяви позивача від 24.02.2025 було віднесене до компетенції Комісії, було об`єктивно необхідним і реально можливим, однак таке рішення прийнято не було, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення по суті розгляду цієї заяви, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції вказав, що належним і ефективним способом відновлення порушеного права у цій справі є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 24.02.2025 та прийняти за її наслідками рішення по суті з урахуванням висновків суду.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що ним заява позивача не залишалась без розгляду, адже прийнято процедурне рішення, передбачене нормативним регулюванням. Зауважує, що п. 23 Порядку №975 не передбачає припинення повноваження на повернення документів після письмового повідомлення заявника про відсутність у нього додаткових доказів. Зауважує, що повернення документів згідно п.23 Порядку №975 є правомірним за наявності визначених цим пунктом підстав, незалежно від кількості звернень особи.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що батьком позивача є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження позивача та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження.

Солдат ОСОБА_2 , 1968 року народження, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Авдіївка Донецької області під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини; причина смерті - вибухова травма внаслідок військових дій. Зазначені обставини підтверджуються свідоцтвом про смерть № НОМЕР_2 від 01.12.2022, лікарським свідоцтвом про смерть № 7139 від 26.11.2022, довідкою про причину смерті № 7139 від 26.11.2022, сповіщенням про загибель № 125, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 , довідкою про безпосередню участь особи у заходах оборони від 14.12.2022 № 3559 та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 20.09.2023 № 321/КЦ/7458.

26.05.2023 позивач звернувся із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю батька; заяву з документами направлено до комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 супровідним листом від 01.06.2023 № 7/1472.

За наслідками розгляду цих документів Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, пунктом 17 протоколу від 12.01.2024 прийняла рішення про повернення документів позивача на доопрацювання. Підставою повернення зазначено, що згідно з редакцією ст. 16-1 Закону № 2011-XII, чинною на дату смерті військовослужбовця, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, та утриманці загиблого (померлого); за наданими документами заявник не відноситься до неповнолітньої дитини загиблого, а також неможливо встановити, чи є повнолітній син загиблого непрацездатним (особою з інвалідністю) та чи перебував він на його утриманні. Документи повернуто з метою надання копій документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на отримання пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення такої пенсії за загиблого, чи судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні. Про це рішення позивача повідомлено 05.02.2024 листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.01.2024 №7/10788/13.

29.07.2024 позивач звернувся із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги повторно. Разом з нею позивач подав окрему заяву від 23.07.2024, в якій повідомив, що не має документів, які підтверджують його перебування на утриманні загиблого батька, та просив прийняти рішення по суті розгляду заяви за поданими документами. Документи направлено супровідним листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 30.07.2024 №7/4695.

За наслідками розгляду повторної заяви Комісія протоколом № 37/д прийняла рішення про повернення документів позивача на доопрацювання з тих самих підстав, що і за наслідками розгляду першої заяви. Про це рішення позивача повідомлено 05.01.2025 листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 12.12.2024 № 7/32051/19.

24.02.2025 позивач звернувся із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги втретє, додавши до неї окрему заяву, в якій знову наполягав на розгляді основної заяви по суті та вказав на відсутність будь-яких інших документів про перебування на утриманні загиблого батька. Документи направлено супровідним листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 24.02.2025 № 7/878.

За наслідками розгляду третьої заяви Комісія пунктом 18 протоколу від 30.05.2025 №41/д прийняла рішення про повернення документів позивача на доопрацювання, мотивоване тими самими підставами, що й два попередні рішення. Про це рішення позивача повідомлено 10.06.2025.

Обставина, що позивач двічі офіційно повідомив відповідача про відсутність у нього документів, які підтверджують факт перебування на утриманні загиблого батька, сторонами не оспорюється та визнається відповідачем.

Документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право позивача на пенсію в разі втрати годувальника чи факт призначення такої пенсії, а також рішення суду про встановлення факту перебування позивача на утриманні загиблого, матеріали справи не містять. Станом на 21.11.2022 позивач досяг тридцятирічного віку.

Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-ХІІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно ст.16 Закону №2011-ХІІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

Пунктом 2 постанови КМУ № 168 (станом на 21.11.2022 року) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

На виконання вимог Закону № 2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Згідно п.13 Порядку №975 (в редакції від 21.11.2020 року) розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Відповідно до абз. 2 п.23 Порядку №975 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 червня 2024 р. № 714) розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Відповідно до абз. 3 п.23 Порядку №975 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 червня 2024 р. № 714) доопрацювання документів здійснюється у порядку, визначеному абзацом другим цього пункту, а після надходження додаткових документів приймається рішення про призначення одноразової грошової допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження заяви до розпорядника бюджетних коштів або про відмову в її призначенні.

Колегія суддів встановила, що в спірному випадку комісія відповідача згідно Порядку №975 прийняла рішення про повернення документів на доопрацювання за заявами позивача про призначення одноразової грошової допомоги.

В свою чергу, як правильно дослідив суд першої інстанції, на момент розгляду третьої заяви позивача комісія відповідача володіла вичерпною інформацією як про обсяг поданих документів, так і про об`єктивну неможливість подання позивачем інших документів. За цих обставин, суд першої інстанції слушно зауважив, що підстава для повернення документів на доопрацювання, передбачена абз.2 п. 23 Порядку № 975, а саме подання документів не в повному обсязі чи потреба у підтвердженні зазначених у них обставин, перестала існувати, оскільки неповнота матеріалів набула неусувного характеру, повернення документів утратило свою мету і не могло привести до надходження додаткових документів.

Апеляційний суд зазначає, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих і обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними та реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Аналогічний висновок вказано Верховним Судом у постанові від 30.06.2022 року у справі № 520/17354/2020.

У спірному випадку колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за отримання від позивача повідомлення про вичерпання ним можливостей подання документів, у комісії відповідача залишався єдиний правомірний варіант поведінки - вирішити заяву по суті, прийнявши рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, а оскільки прийняття рішення по суті заяви позивача від 24.02.2025 було віднесене до компетенції комісії відповідача, було об`єктивно необхідним і реально можливим, однак таке рішення прийнято не було, тому наявні підстави визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яка полягає у неприйнятті рішення по суті розгляду заяви позивача від 24.02.2025 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю батька, зобов`язати Міністерство оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву позивача від 24.02.2025 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю батька, солдата ОСОБА_2 , 1968 року народження, та прийняти за її наслідками рішення по суті про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні з урахуванням висновків суду.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року у справі № 160/31786/25 –без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя О.В. Головко

суддя І.Ю. Добродняк