Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №160/36349/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/36349/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Малиш Н.І., Кругового О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 р. (суддя Ільков В.В) в адміністративній справі №160/36349/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області № 046350020075 від 28 жовтня 2025 р. про відмову в призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно заяви від 20 жовтня 2025 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до заяви від 20 жовтня 2025 р. призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 р. №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 р.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що звернулася із заявою про призначення пенсії відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 р. №213-VII, яка за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управління Пенсійного фонду України в Волинській області та рішенням №046350020075 від 28 жовтня 2025 р. протиправно було відмовлено їй у призначенні пенсії із посиланням на недосягнення необхідного пенсійного віку та відсутністю необхідного страхового стажу згідно пункту 2 часини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Судом:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №046350020075 від 28 жовтня 2025 р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно заяви від 20 жовтня 2025 р.;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 жовтня 2025 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України №213-VІІІ від 02 березня 2015 р. із урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23 січня 2020 р. рішенні №1-р/2020.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що застосуванню при вирішенні питання призначення позивачці пенсії за віком на пільгових умовах підлягають приписи пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не пункт "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України №213-VІІІ від 02 березня 2015 р.

В письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив обґрунтовує вірно зробленим судом першої інстанції висновком, що при вирішенні питання призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 має застосовуватися пункт "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України №213-VІІІ від 02 березня 2015 р. із урахуванням висновків Конституційного Суду України, а не пункт 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до положень статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі.

ОСОБА_1 20 жовтня 2025 р. звернулася із заявою про призначення пенсії, яка за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області та рішенням № 046350020075 від 28 жовтня 2025 р. у призначенні пенсії відмовлено у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу та віку згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом.

Частково задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що при вирішенні питання призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 має застосовуватися пункт "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України №213-VІІІ від 02 березня 2015 р. із урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23 січня 2020 р. рішенні №1-р/2020, а не пункт 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до 01 квітня 2015 р. визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом України №213-VIII, що набрав чинності 01 квітня 2015 р. внесено зміни до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та викладено його в наступній редакції: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи - працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону №2148-VIII (набав чинності 11 жовтня 2017 р.) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 р. №1-р/2020 визнані неконституційними, зокрема, приписи статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом №213-VIII. Стаття 13 в редакції Закону №213-VIII втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Застосуванню підлягає стаття 13, в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 р. на посадах, визначених у вказаних нормах.

Отже, наявна колізія між нормою пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23 січня 2020 р. та нормою статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону №2148-VIII, що порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р., та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 р. у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 р. у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Тобто, застосуванню в даному випадку підлягає норма пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, що діяла до 01 квітня 2015 р., як така, що найбільш сприяє захисту права позивачки на призначення пенсії за Списком №2.

Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області № 046350020075 від 28 жовтня 2025 р. та наявності підстав для його скасування, із визначенням йому обов`язку повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 жовтня 2025 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 із урахуванням приписів пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України №213-VІІІ від 02 березня 2015 р. та із урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні №1-р/2020 від 23 січня 2020р.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, відсутні підстави для скасування ухваленого ним рішення, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 р. в адміністративній справі №160/36349/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 07 жовтня 2026 р. і касаційному оскарженню не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя Н.І. Малиш

суддя О.О. Круговий